класифікація баз даних в міжнародних інформаційних ресурсах

класифікація баз даних в міжнародних інформаційних ресурсах

Дані - інформація, представлена у вигляді, придатному для обробки автоматичними засобами за участю людини. Отже, інформаційні ресурси і бази (банки) даних - це не просто інформація, не просто відомості про щось, а певні структуровані масиви, великі обсяги інформації, документи та масиви документів, систематизованих в строгу логічно обумовлену структуру.

Сутність поняття база даних визначається його властивостями і ознаками. У літературі з інформатики наводиться безліч технологічних властивостей, що мають строго технічний і технологічний характер (34, 75 - 85). Отже, до основних ознак поняття база даних відносяться наступні елементи. А) безліч даних; б) структурна зв язаність їх між собою; в) всі дані формуються і використовуються за допомогою еом. У законодавстві ми виявляємо тільки одне визначення, відповідне названими ознаками, яке наводиться в тексті ст. База даних - представлена в об єктивній формі сукупність самостійних інформаційних матеріалів (груп відомостей про суб єктів і об єктах, видах діяльності, статей, розрахунків, нормативних актів, судових рішень та інших подібних інформаційних елементів), сформована і систематизована таким чином, щоб ці матеріали могли бути знайдені, оброблені і використані за допомогою електронної обчислювальної машини (еом) і в умовах інформаційної безпеки. Сукупність припускає безліч інформаційних матеріалів, а не окремо взяті відомості. У сукупність можуть включатися безліч відомостей про об єкти та предметах діяльності, що підлягають реєстрації, які представляють значимий для певного виду діяльності характер. Безліч являє собою сховище або склад відомостей, які можуть задовольняти інформаційні потреби користувача. Наприклад, в базу даних про ділову репутацію членів ради директорів (наглядової ради) кредитних організацій, керівників, кандидатів на посади керівників вносяться відомості про членів ради директорів (наглядової ради) кредитної організації. • мають судимість (судимості) за вчинення злочинів у сфері економіки; • ділова репутація яких не відповідає вимогам, встановленим федеральними законами та прийнятими відповідно до них нормативними актами банку росії; • щодо яких територіальною установою прямували вимоги про їх заміну в якості членів ради директорів (наглядової ради) у порядку, передбаченому федеральним законом від 10. 2002 № 86 - фз про центральний банк російської федерації (банку росії); • при наявності інших встановлених федеральними законами підстав, що перешкоджають обранню в члени ради директорів (наглядової ради) кредитної організації (35). Бази даних про абонентів операторів зв язку (ст. 53 закону про зв язок) обов язково включають такі відомості. Прізвище, ім я, по батькові або псевдонім абонента - громадянина, найменування абонента - юридичної особи, прізвище, ім я, по батькові керівника та працівників цієї юридичної особи, а також адреса абонента або адреса установки кінцевого обладнання, абонентські номери та інші дані, що дозволяють ідентифікувати абонента або його кінцеве обладнання, відомості баз даних систем розрахунку за надані послуги зв язку, у тому числі про з єднаннях, трафік та платежах абонента. Самостійність інформаційних матеріалів, що входять в базу даних, визначається їх логічною завершеністю. Наприклад, такими можуть бути окремі статті, збірники статей, зібрані з певної тематики. Розрахунки можуть бути самостійними, якщо вони відповідають заданим параметрам і можуть бути використані як окремі матеріали. Самостійний характер носять дисертації, зібрані за певними темами і науковими напрямками. Самостійний характер мають, наприклад, збірники (енциклопедії, антології) та інші складові твори, являють за добором або розташуванню матеріалів результат творчої праці. Друга ознака відображає системність (або структурованість) самостійних інформаційних матеріалів, тобто розташування їх у строгій логічній пов язаності між собою, залежно від якого - небудь заданого критерію. Наприклад, це можуть бути самостійні інформаційні матеріали, що відображають якусь галузь управління (фінансово - економічні звіти, бюджетні розрахунки за певний період, огляди судової практики по колу учасників правовідносин або за характером судових справ, відомості особах, які пройшли державну геномну і дактилоскопічну реєстрацію, відомості про об єкти культурної спадщини та ін. Причому, окремі інформаційні матеріали або відомості повинні бути згруповані та впорядковані за певними ознаками, близьким за змістом. Зібрані сукупності матеріалів або даних повинні відповідати певному класу, роду, виду.

Третій характерна ознака бази даних жорстко пов язує її як автоматизовану інформаційну систему, створену і підтримувану за допомогою еом. Бази даних формуються, обробляються, підтримуються і використовуються виключно в умовах функціонування обчислювальних технічних засобів і технологічних систем. Наприклад, формування бази даних, в якій містяться відомості про видані посвідчення особи моряка, здійснюється з використанням програмно - технічних засобів системи оформлення, видачі та контролю, що є частиною державної системи виготовлення, видачі та контролю паспортно - візових документів нового покоління. Ведення електронної бази даних здійснюється в автоматизованому режимі під контролем працівників координаційного центру системи. До технологічних систем відноситься програмна оболонка зібраних в єдине ціле інформаційних матеріалів або їх колекцій. Програмна оболонка полягає в можливостях використання спеціальної комп ютерної семантики при формуванні бази даних. Спеціальні комп ютерні мовні засоби дозволяють створити зручні умови використання баз даних в залежності від програмних завдань подальшого їх застосування тими чи іншими професійними групами. Наприклад, відомості, що містяться в базі даних, можуть бути знайдені за допомогою програмного навігатора (спеціального семантичного пристрої), допомогою якого упорядковуються списки інформаційних матеріалів в залежності від заданого параметра, окремі їх фрагменти впорядковуються й систематизуються. За допомогою навігаційних семантичних засобів можуть бути обрані з безлічі масивів інформаційних матеріалів тільки ті з них, які потрібні для користувача. В окремих випадках в законі прямо обмовляється ознака автоматизації баз даних. Наприклад, федеральний закон від 03. 2008 № 242 - фз про державну геномну реєстрацію в російській федерації визначає федеральну базу даних геномної інформації як федеральну автоматизовану інформаційну систему по обробці геномної інформації, оператором якої є федеральний орган виконавчої влади, уповноважений відповідно до названим федеральним законом (37). Практично всі державні бази даних, які формуються з метою реалізації державних функцій, формуються і підтримуються в актуальному стані відповідно до вимог інформаційної безпеки. Наприклад, такі вимоги описані в правилах формування бази даних, в якій містяться відомості про видані посвідчення особи моряка. Більш жорсткі вимоги щодо безпечності сформульовані в правилах формування та ведення федеральної бази даних єдиного державного іспиту.

1) залежно від приналежності форми соціального управління. • найпростіші бази даних - телефонні довідники, розклад руху поїздів, списки і відомості про співробітників, список цін на товари, каталог книг в бібліотеці, словники та тезауруси, каталоги відеозаписів, фонотек та ін. Ніхто, крім адміністратора, не має права вносити зміни до структури бд, тобто, змінювати назви полів, видаляти або вводити нові поля. Системні і прикладні програмісти. При експлуатації великих за розмірами бд у абд може бути певний штат таких працівників. Головним завданням системних програмістів є контроль за функціонуванням банку даних, а також розробка програм, що розширюють можливості субд. Прикладні програмісти розробляють програми обробки даних, що містяться в бд, відповідно до потреб, що виникають. (при експлуатації простих баз даних функції системних і прикладних програмістів, а також функції абд, реалізуються однією людиною). Широке коло користувачів (кінцеві користувачі) – це фахівці, які використовують відомості, що містяться в бд, у своїй повсякденній роботі. Саме для цієї категорії і розробляються бази даних. Централізована база даних зберігається в пам’яті однієї обчислювальної системи. Якщо ця обчислювальна система є компонентом мережі еом, можливий розподілений доступ до такої бази. Такий спосіб використання баз даних часто застосовують в локальних мережах пк. Розподілена база даних складається з декількох, можливо пересічних або навіть дублюючих один одного частин, що зберігаються в різних еом обчислювальної мережі. (такі бд ми далі розглядати не будемо). Архітектура систем бд з мереженим доступом припускає виділення однієї з машин мережі як центральної (сервер файлів). На такій машині зберігається спільно використовувана централізована бд. Всі інші машини мережі виконують функції робочих станцій, за допомогою яких підтримується доступ призначеної для користувача системи до централізованої бази даних. Файли бази даних відповідно до призначених для користувача запитів передаються на робочі станції, де в основному і проводиться обробка. При великій інтенсивності доступу до одних і тих же даних продуктивність інформаційної системи падає. Користувачі можуть створювати також на робочих станціях локальні бд, які використовуються ними монопольно. Запит на дані, видаваний клієнтом (робочою станцією), породжує пошук і витягання даних на сервері. Дані (але не файли), що витягуються, транспортуються по мережі від сервера до клієнта. Специфікою архітектури клієнт - сервер є використання мови запитів sql. Якщо провести аналогію з прикладами інформаційних сховищ на паперових носіях, то фактографічні бд – це картотеки, а документальні – це архіви. В фактографічних бд зберігається лаконічна інформація у строго визначених форматах. В документальних бд – будь - які документи, причому не обов’язково текстові але й графіка, відео, звук (мультимедіа) тощо. Якщо ця система є компонентом мережі еом, можливий розподілений доступ до такої бази. Такий спосіб використання баз даних часто використовують в локальних мережах. Розподілена база даних складається з декількох, можливо навіть таких, що перетинаються або навіть дублюють одна одну частин, які зберігаються в різних еом обчислювальної мережі. Архітектура бд з мережним доступом припускає виділення одного з комп’ютерів мережі як центрального (мережного). На такому комп’ютері зберігається спільно використовувана централізована бд. Всі інші комп’ютери мережі виконують функції робочих станцій за допомогою яких підтримується доступ користувальницької системи до централізованої бази даних. Файли бази даних у відповідності з користувальницькими запитами передаються на робочі станції де в основному й відбувається обробка. При великій інтенсивності доступу до однакових даних, продуктивність інформаційної системи знижується. Запит на дані, що видаються клієнтом (робочою станцією), породжує пошук і добування даних на сервері. Добуті дані (однак не файли) транспортуються в мережі від сервера до клієнта. Специфікою архітектури „клієнт - сервер” є використання мови структурованих запитів sql. Концепція „клієнт - сервер” умовно зображена на рис. Класифікація баз даних в міжнародних інформаційних ресурсах міжнародна інформація. Міжнародні інформаційні відносини. Поняття інформації та аспекти інформаційної культури. Виникнення міжнародних відносин у сфері обміну інформаційними ресурсами. Значення світової електронної мережі правових документів. Розгортання державою власної системи зовнішньополітичної комунікації. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Тема даної дипломної роботи «міжнародна інформація. її актуальність полягає в тому, що нинішнє суспільство перенасичене інформацією, яка не завжди є достовірною і правдивою, тому в таких умовах загострюється проблема її фільтрації. Очевидним є вплив інформаційних потоків на характер міжнародних відносин. Один неправильний вислів, або навіть акцент можуть зірвати підписання важливого міжнародного документу, чи навіть розв язати збройний конфлікт. Вищезазначене й актуалізує тему дипломної роботи. Функції міжнародної інформації полягають в узагальненій та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародно - правових та економічних наслідків прийнятих рішень, у створенні обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх реалізації. Серед характеристик джерел інформації найважливішими є. Статус джерела, надійність, кваліфікація, довіра до джерела, цінність і вага інформації. Усі джерела інформації поділяються. Відкриті, закриті і конфіденційні. є також поділ на особистісні джерела і опосередковані джерела. До особистісних джерел відносять безпосередньо осіб. Дипломати, офіційні представники уряду, співробітники дипломатичних представництв а також інші офіційні особи, які висловлюють офіційну точку зору.

Джерелами дезінформації можуть виступати. Спеціалізовані відомства; опосередковані джерела, які видають неперевірену інформацію. Ці джерела найчастіше використовуються для перевірки на політичні, економічні та військові кроки держави, на вивчення думки громадськості щодо прийняття рішень, для свідомого перекручування інформації з метою досягнення власних інтересів. інформація стала складовою інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біженців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів. Сучасні засоби зв язку глобалізували можливості передачі великих масивів інформації за неймовірно короткий час, мультимедійні системи здійснюють миттєву передачу інформації на будь - яку відстань, що впливає на суспільні процеси в світі. Глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві концепції інформаційної цивілізації. У зв язку з цим третє тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства (іс). інформаційно - аналітичне забезпечення міжнародних відносинах є складовою зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. інформаційно - аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства. Проблема міжнародної інформації та міжнародних інформаційних відносин знайшла висвітлення в роботах зарубіжних та вітчизняних авторів. Разом з тим аналіз стану дослідження дипломної роботи дозволяє твердити про те, що вона є малодослідженою. Мета дипломної роботи полягає в обґрунтуванні таких понять, як міжнародна інформація та міжнародні інформаційні відносини. Лише з початком глобалізації суспільства, а згодом і всіх процесів в ньому, ця тема набула актуальності і становить собою не аби який інтерес. Предметом дослідження виступають події, процеси і навіть реформи, які відбулися і продовжують відбуватися в міжнародній інформації (як в процесі) і міжнародних інформаційних відносинах. Методичну основу дослідження складають компаративістський, системний та дедуктивний методи. Структура роботи зумовлена специфікою вирішення основних дослідницьких завдань. Робота складається зі вступу, основного тексту та висновків. інформація - це відомості про об єкти та явища навколишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об єкти та явища. Крім того, інформація - це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прийняття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація - це цілеспрямовані знання про об єкти, представлені в різноманітних моделях. Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об єкти і суб єкти таких відносин. Міжнародна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнародному співтоваристві (міжнародному інформаційному просторі), зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості. Коли говоримо про сукупність якихось явищ, то ці явища можуть ставати суб єктами міжнародного права. Та коли явища зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного права. Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація - це не матерія, а з іншого боку - інформація може бути об єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те, що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформації, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. і тому держава в спеціальному законодавстві контролює ті інформаційні ресурси, які перебувають на території певної країни. Процес одержання, зберігання та використання міжнародної інформації тісно пов язаний з процесом глобальної комунікації між суб єктами міжнародних інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах діяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації. Таким чином, міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, метою якої є з ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики дер жав, економічної стратегії країн, на забезпечення національної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики, в якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад, в сша інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі, вона входить до воєнної доктрини сша та американської стратеги безпеки. Внутрішній аспект інформаційної політики сша орієнтований на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних верств суспільства. Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, в прогнозуванні міжнародних правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обґрунтованих рекомендацій для їх реалізації. Через обмін та інтерпретацію інформацію аналізуються і плануються політичні дії. Країни європи та америки розглядають міжнародні інформаційні процеси як об єктивну реальність і шукають можливості співпраці з монопольними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації. Мі концентруються в міжнародних інформаційних потоках з безпрецедентним рівнем контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей і створення іміджу.

Цей контроль дає можливість формувати зміст мі. Добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї. Міжнародні інформаційні відносини - це підгалузь міжнародних відносин яка розглядає співробітництво суб єктів міжнародного права в галузі інформації. Фізичні та юридичні особи (установи, організації, підприємства, фірми, вищі посадові особи держави, які впливають на прийняття рішень в міжнародній політиці. Проведений аналіз різних наукових і популярних джерел дав змогу зробити такі узагальнення. інформаційна культура (від лат. Cultura - освіта, розвиток та information - роз яснення) - це.

1) множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо); 2) відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури; 3) множина практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності. Зазначена категорія також має багатоаспектний зміст. Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами і мають суб єкти і об єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об єкти і суб єкти таких відносин. інформаційні ресурси - це засоби, запаси, можливості і джерела інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають стратегічним показником національного багатства країни. Так, наприклад, в конституції україни та у законі про інформацію написано. Міжнародна інформація - це інформація документована і зафіксована на матеріальних носіях з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати. Міжнародна інформація - це інформація пов язана із інформаційно - аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав. Міжнародний інформаційний обмін - це глобальний інформаційний процес який впливає на зовнішню політику міжнародного співтовариства, виступає каталізатором суспільства, стимулює розвиток економіки і обмін надбаннями. Мета міжнародного інформаційного обміну - забезпечення міжнародних і національних інтересів в усіх сферах життєдіяльності держави. Міжнародний інформаційний простір - визначається як система спільного використання міжнародних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками. інформаційний потенціал - це сукупність засобів інформаційних ресурсів, а також сукупність різновидів інформації які визначають політичні, економічні та соціокультурні можливості країни. Національний інформаційний продукт - це сукупність матеріальної та інтелектуальної діяльності спільнот та індивідуумів на основі інформаційних технологій. Міжнародне інформаційне право - це система міжнародних документів які регулюють міжнародні відносини відповідно до певної сфери діяльності. До основних понять мі відносять такі складові, як міжнародна інформація, міжнародний інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт і джерела інформації. Мі є складовою глобальної комунікації, мета якої - з ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Мі орієнтована на інформаційне забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики, економічного курсу країн, національної безпеки, на розвиток міжнародних зв язків і входження держави у міжнародні організації та інституції. В кожній країні є концепція державної інформаційної політики, в якій визначаються різні аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад федеральна інформаційна політика сша спрямована на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, детальних зв язків у своєму суспільстві і міжнародному співтоваристві. інформаційна політика україни спрямована на захист власного інформаційного простору, збереження інформаційного суверенітету і забезпечення інформаційної безпеки держави. Функції мі полягають в узагальненій та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародно - правових та економічних наслідків прийнятих рішень, у створенні обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх реалізації. інформація належить до глобальних проблем світу, тому одним із понять мі є поняття міжнародний інформаційний простір (міп). Міжнародна інформація функціонує в міп, який характеризується такими показниками. інфраструктура, тобто технологічні засоби і можливості зберігання, обробки і розповсюдження інформації по вертикалі і горизонталі; - наявність міждержавної і національної комунікаційної політики, як комплексу принципів і норм, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації світовим співтовариством; - наявність міжнародних і регіональних угод у галузі комунікацій, що базуються на розумінні міжнародної ролі інформаційних процесів (ці міжнародні угоди складають окрему галузь міжнародного права - інформаційного права, яка зараз проходить фазу становлення і кодифікації норм, становлення інститутів, що контролюють виконання цих норм); кожна країна своїм законодавством визначає кордони своєї території і звичайно, кордони своєї інформаційної території. Вона може лише контролювати транслювання цих каналів на своїй території. Декотрі країни в основі своєї інформаційної політики мають певні ідеологічні засади, які забороняють населенню використовувати певну інформацію. Нещодавно, коли в ірані до влади прийшли релігійні партії, вони заборонили прийом світської інформації на телеприймачі своєї країни, таким чином обмеживши участь країни у світових інформаційних потоках. Були навіть факти погрому приймаючої супутникової апаратури, що могла приймати інформацію, що суперечить релігійній ідеології країни. Нещодавно у північній кореї був запущений штучний супутник землі, що транслює дві ідеологічні пісні. Про кім ір сена і про кім чен іра. інформаційний простір - це система спільного використання національних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності. інформаційний простір - це сума складних інформаційних технологій, які є основою і визначальним компонентом промислово - економічного комплексу транснаціональних спільнот, які впливають на формування світоглядних процесів у суспільстві. Міп визначається конституційними нормами окремих держав, міжнародними угодами та технічним забезпеченням процесу інформації. Він складається із державних (національних) інформаційних просторів, регіональних просторів а також просторів окремих територій. У 1992 році в україні широко обговорювалася проблема формування інформаційного простору, знищення інформаційної експансії і створення інформаційного суверенітету держави. В європі послуговуються іншими принципами. Там створюють єдиний інформаційний простір, який би включав в себе інформаційні простори всіх країн і був би захищений від американської експансії. На сьогодні окремі регіони і країни визначають квоти на присутність у своєму інформаційному просторі транснаціональних монополій, інших держав та приватних осіб. Наприклад, європейське співтовариство визначило таке співвідношення. 14% відводиться для вищезгаданих суб єктів неєвропейського походження, 86% - для європейських суб єктів. Окремі країни, наприклад франція (яка проводить політику збереження франкофонії), виробляють спеціальне законодавство на присутність в своєму інформаційному просторі іншомовних (в даному випадку англомовних) представників. Велике значення для формування і збереження національного інформаційного простору має законодавство про рекламу.

європейська конвенція про транскордонне телебачення від 1989 року має спеціальний додаток і протокол про розповсюдження реклами у європейському інформаційному просторі, особливо якщо виробниками і розповсюдниками є неєвропейські суб єкти. Він встановлює максимум, що дорівнює 17%, тобто 83% прибутку від реклами має залишатися в європі. Визначення інформаційних ресурсів є як в конституції держави, так і в загальних законам про інформацію і доступі до інформації. інформаційний потенціал - це сукупність інформаційних засобів країни, що включають комп ютерні мережі, національну систему інформації (національну інфраструктуру), сукупність самої інформації а також різновиди інформації. Сюди входять також інформаційно - аналітичні служби, видавництва, кіно, засоби масової комунікації і електронні видання. національний інформаційний продукт - матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, що створюється за допомогою поєднання інтелектуальної діяльності людини та синтезованих засобів зв язку.

Національний інформаційний потік включає в себе технічні можливості інформації, компонентами яких є первісні засоби зв язку (радіо, телефон, телеграф, телебачення, аудіо - , відеокасети). інфраструктура національного інформаційного потоку на базі сучасних комунікаційних технологій має такий вигляд. Телеграф, телефон, факс, персональний комп ютер, сканер, супутник, оптичні волокна зв язку, кабелі, аудіо - відеоматеріали, бази даних. На сьогодні на території україни в інформаційному просторі працює 300 ретрансляторів, які передають міжнародну і національну інформацію безпосередньо у пам ять комп ютерів, а потім - у локальні системи. джерела інформації - це передбачені, або встановлені законом, носії інформації, до яких входять документи, інші носії, що зберігають інформацію, повідомлення засобів масової комунікації, фундаментальну інформацію або публічні виступи. Серед характеристик джерел інформації найважливішими є такі. Усі джерела інформації поділяються на три типа. Суспільні, політичні, ділові, культурні, військові, соціальні, економічні. Тобто це зустрічі президентів один на один, зустрічі дипломатів. До цих джерел також можна віднести контакти, які відбуваються на рівні міністрів відповідних відомств для вирішення поточних, конфліктних та кризових проблем. Міжособистісні джерела, часто використовуються також у стратегічних напрямках діяльності, тобто розвідкою, а особливо промисловою розвідкою. Опосередковані - це джерела, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством (громадською думкою). Засоби масової комунікації (газети, радіо, телебачення, реклама), інформаційно - аналітичні установи, електронні засоби комунікації, архіви і бібліотеки та інші джерела зберігання інформації. Тобто фактично опосередковані джерела інформації - джерела із других або третіх рук. Опосередковані джерела поділяються. офіційні - органи державної виконавчої влади, спеціалізовані науково - дослідні інституції та установи, відомчі установи, силові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору.

Крім того органи статистики, інформаційно - аналітичну, економічну інформацію (тобто аналіз економіки по всіх галузях діяльності держави), інформацію, яка подається установами соціальної політики і праці, інститутом демографії (та інші установи, що вивчають демографії), інформацію статистики промисловості (доходи, валовий збір, кредити та ін. ), інформацію силових структур. є офіційна точка зору, якоїсь установи (заява, нота) і є особиста точка зору представника цієї організації. Це дві великі різниці. Більшість міжнародних домовленостей відбувається за особистісними контактами. Вступ україни до pади європи включав в себе.

представлення самої pади європи, - висновки експертів, - особисті контакти українських дипломатів (вони займались шантажем, домовленостями та торгами з конкретними представниками), ці зустрічі дали більше, ніж загальні виступи. Особливо важливий той факт, що коли країна не має дипломатичних стосунків з іншою, то в ролі таких дипломатів виступають представники релігійних конфесій. Крім того офіційні та неофіційні джерела поділяються. Відкриті - інформація, яка публікується в офіційних дослідженнях, відомостях (вр, кабмін), повідомлення про наукові розробки, діяльність промисловості, банківської системи. інформація загального характеру.

Політична, економічна, військова для оцінки економічного та політичного потенціалу держави така інформація використовуються для складання прогнозів на довготривалий період а також для прийняття рішень політичними, економічними та воєнними органами. Ця інформація потрібна для політичної, економічної стратегії, для дипломатії під час переговорів і для планування політичних кроків у майбутньому.

спеціальна інформація, яка стосується конкретної галузі. Вона може мати відношення до економіки, науки, сировинних ресурсів, військової справи. Ця інформація - частина загального стратегічного планування а також призначена для аналізу і прогнозування вузьким колом спеціалістів. інформація про окремих осіб. Цей розділ присутній в аналітичних центрах майже всіх міністерств, відомств, розвідки. Цю інформацію збирають підслуховуванням, та іншими неконституційними методами. інформація про конкретних осіб лягає в основу діяльності дипломатичних представництв, оскільки робота з окремими особами дає великі результати на міжнародному рівні. Розвідувальні, дипломатичні, стратегічні, статистичні джерела (наприклад статистика про продукцією військового комплексу, інформація про кількість народжених і померлих), інформація про новітні технології, які становлять державну таємницю, а також всю інформація, яка вважається таємною. До закритої інформації (джерела) відносять. інформацію, що міститься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з політичних питань; інформацію про стратегію і планування зовнішньої політики; відомості про номенклатуру, обсяги фінансування операцій експорту та імпорту озброєння. Цей додаток встановлюється кабміном, публікується у офіційних виданнях і змінюється відповідно змінам пріоритетів держави. Конфіденційні - джерела, які захищаються законом і які володіють інформацією спеціального призначення з точки зору зацікавлених країн. Під конфіденційними джерелами розуміють документи, публікації, технічні носії інформації, технічні засоби обробки інформації, інформаційні продукти промислової, інтелектуальної політичної сфери, а також інформація, яку відносять до розвідувальної інформації. До них відносять джерела розвідки, закриті джерела міністерств і відомств (є 3 ступені секретності 5, 10, 15 років, після закінчення цього стоку інформацію можуть розсекретити - оприлюднити). Конфіденційні джерела інформації, на які посилаються при вирішенні тих чи інших питань (оприлюднені) завжди не називаються. Конфіденційне джерело розкривається тільки у випадку проведення судового слідства із санкцій прокурора, або коли інформація має характер, що стосується життєдіяльності всієї цивілізації, життєдіяльності і існування людства (наприклад, розробка бактеріологічної зброї в іраку, аварія на чаес). Від найдавніших часів передавання повідомлень про реальні події міжнародного життя було надзвичайно важливим як у внутрішній, так і у зовнішній політиці держав. Упродовж тисячоліть головними засобами передавання інформації були гінці, які забезпечували, передусім, потреби політичного керівництва та формували основу для прийняття ним рішень у сфері зовнішньої політики. У франції для потреб швидкого передавання інформації було засновано кур єрську пошту, що використовувала з цією метою сполучення за допомогою диліжансів. Однак між подією та реакцією на неї зацікавлених держав завжди минав досить тривалий час, що унеможливлювало динамічну та ефективну зовнішню політику.

Широкі кола громадськості отримували інформацію зі ще більшим запізненням і лише таку, яка відповідала інтересам керівної верхівки. Розвиток транспорту, винайдення телеграфу, телефону, радіо і, нарешті, впровадження сучасних комп ютерних мереж не лише свідчили про ступінь прогресу суспільства, а й призвели до справжніх інформаційних революцій. інформованість урядів воюючих держав та громадян уперше суттєво змінилась під час кримської війни (1851 - 1855). Характеризуючи цю ситуацію, м. Війна більше не являла собою пригоду в далеких краях, про яку цивільне населення дізнавалось із коротких офіційних повідомлень та із солдатських байок, коли подія вже відходила у далеке минуле.

Тісніший контакт між фронтом і тилом було встановлено завдяки паралельному розвиткові електричного телеграфу.

Можливість миттєвого зв язку отримали не лише політичні лідери та їхні польові командири, а й редактори газет, які ставали дедалі впливовішими та амбіційнішими. інформаційна революція середини xix ст. Фактично повторилася в другій половині xx ст оскільки створення глобальних комп ютерних мереж стало якісно новим кроком порівняно з існуючими системами зв язку.

Дудек зазначає, що сучасні міжнародні інформаційні відносини відбуваються одночасно у трьох площинах. Міжурядовій, неурядовій (через засоби масової інформації) та міжособистісній. інформація у цих площинах передається за допомогою найрізноманітніших каналів - від усного спілкування до використання сучасних інформаційних мереж. Міжнародні відносини у сфері інформації пов язані зі стосунками між її виробниками та споживачами щодо отримання останніми повідомлень про реальні події, що становлять для них інтерес. Споживачі інформації можуть використовувати її операційно, але також і для подальшого передавання іншим споживачам. У першому випадку йдеться про стосунки між інформаційними службами (інформаційні та прес - агенції, спеціальні служби тощо) та споживачами, а в другому - між виробниками щодо обміну, на певних умовах, отриманою інформацією (рис. інформація є способом відображення реального середовища у вигляді фактів і їх первинних коментарів та інтерпретацій. З огляду на специфіку використання споживачами, виокремлюють такі різновиди інформації, як. Секретна, яку використовує політичне керівництво у процесі прийняття найважливіших рішень і розголос якої може завдати серйозної шкоди інтересам держави. Спеціалізована, яка має вузьке операційне застосування і може бути використана лише фахівцями у тій сфері суспільної діяльності, якої вона стосується. Режим застосування такої інформації не завжди відкритий, позаяк окремі відомості можуть становити державну службову або приватну комерційну таємницю. Масова, яка є загальною та доступною для будь - яких споживачів. Вона поширюється за допомогою преси, радіо, телебачення та глобальних інформаційних мереж. У практиці прийняття політичних рішень уряди використовують усі перелічені вище види інформації, оскільки у цьому процесі ніколи не буває абсолютної впевненості у вихідних даних, а порівняння відомостей, взятих із різних інформаційних потоків, дає змогу з ясувати картину реальних подій. інформаційні потоки є постійним рухом повідомлень у межах технологічних каналів. Вони виражаються у створенні міжнародного глобального інформаційного поля і потоках різнопланової інформації через світові інформаційні системи. Держава традиційно контролює входи та виходи, через які циркулюють інформаційні потоки, намагаючись не допустити у національне інформаційне поле інформацію, яку її політична еліта розглядає як ворожу, спрямовану на підривання конституційного ладу, цінностей національної культури тощо. Державну політику у світовому інформаційному полі можна охарактеризувати так. Ліберальна побудована на принципах невтручання в інформаційний процес, визнання права громадян отримувати інформацію з будь - яких джерел, сприяння вільному обігові інформації. Активна інформаційна політика полягає у намаганні встановити контроль (того чи іншого ступеня жорсткості) за засобами масової інформації, за допомогою контрпропаганди, активного сприяння поширенню за межами держави інформації, що відображає погляд національної керівної еліти. Автаркічна інформаційна політика пов язана 3s закриттям національного інформаційного поля, повною забороною чи певним обмеженням права громадян користуватись інформацією іноземного походження та її сприйняттям як ворожої. Ще у 1976 p під час v конференції руху неприєднання в коломбо, країни третього світу констатували інформаційну нерівноправність та задекларували прагнення до створення нового інформаційного порядку.

У декларації юнеско від 22 листопада 1978 р. Як його найважливіші принципи були названі свобода та рівноправність держав у світовому інформаційному полі. На засіданні міжнародної координаційної ради у справах інформації країн руху неприєднання в багдаді 1980 р. Було сформульовано концепцію фундаментальних прав суверенних держав у сфері інформації, серед яких. Право кожної держави на створення власної інформаційної системи; право осіб і народів отримувати об єктивний образ реальності; право кожної держави світу об єктивно висвітлювати її інтереси та обов язок усіх учасників інформаційного процесу щодо збереження об єктивності. Концепцію нового інформаційного порядку гостро критикували сіла та велика британія, і вона не була плідною з огляду на бідність країн, що розвиваються. Реальний міжнародний порядок у сфері міжнародних інформаційних відносин визначається фінансовими і, відповідно, технічними можливостями держав світу.

На зламі xx - xxi ст через широке впровадження супутникового телебачення, міжнародних комп ютерних інформаційних мереж, національні держави втрачають можливість здійснювати ефективний контроль за інформаційними потоками, що перетинають їхні кордони. У формуванні глобальних інформаційних потоків вирішальною є позиція провідних держав світу та власників засобів масової інформації, які контролюють зміст та інтерпретацію повідомлень. Ведення пропагандистських кампаній, які спочатку стосувались лише громадян власної держави, у сучасних умовах набуло світових масштабів та виявилося у маніпулюванні громадською думкою у більшості країн світу.

В першому розділі дипломної роботи були розглянуті основні поняття міжнародної інформації і міжнародних інформаційних відносин. Суб єктам міжнародних інформаційних відносин виступають. Міжнародні організації (універсальні, регіональні, субрегіональні), країни учасниці міжнародних співтовариств, транснаціональні компанії. Вирішення глобальних проблем людства вимагає координованих зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства, вимагає високого рівня взаємовідносин, що в сучасному розумінні називають обміном інформацією. Міжнародна комунікація - це процес безпосереднього обміну інформацією від джерела інформації до реципієнта, а також і зворотний процес - тобто реакція на наслідки цього процесу.

Розглядаючи інформацію та комунікацію, треба підкреслити два таких моменти. по - перше, інформація перетворилась на глобальну проблему, вона має світовий, міжнародний характер. по - друге, значно зросла роль інформації у вирішенні інших глобальних міжнародних проблем, тобто вона стала складовою інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біженців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів. На відміну від інших ресурсів, які мають здатність вичерпуватись, інформаційні ресурси не тільки відтворюються, але й збільшуються протягом їх використання (тобто накопичення інформації у вигляді фундаментальних та спеціалізованих знань, у вигляді необхідної інформації зростає, і протягом останніх 10 років зросло майже в 30 разів). інформаційний фактор здійснив у житті міжнародного співтовариства найбільш глибоку зміну за всю її історію. В реальному часі інформація об єднала світ в єдину інформаційну систему і зараз обумовлює технічні, суспільні, політичні, соціальні та економічні системи. інформація є стратегічним ресурсом людства і у багатьох законах розвинених держав світу вона визначається як стратегічний ресурс держави, який охороняється системою національної безпеки. За класифікацією дослідників глобальних проблем людства, віднесення до глобальних проблем відбувається за такими критеріями. 1) глобальні проблеми стосуються всього людства в цілому, кожної соціальної групи і кожної людини, тобто мають всецивілізаційний характер; 2) ці проблеми виступають як об єктивний фактор, що певною мірою обумовлює розвиток усього світу; 3) глобальні проблеми вимагають для свого вирішення постійного міжнародного співробітництва усіх держав і максимальних об єднаних зусиль усього людства. Невирішеність цих проблем створює загрозу для існування цивілізації майбутнього планети. За цими критеріями інформація набула статусу глобальної проблеми, оскільки сучасні засоби зв язку глобалізували можливості передачі великих масивів інформації за неймовірно короткий час, мультимедійні системи здійснюють миттєву передачу інформації на будь - яку відстань, що впливає на суспільні процеси в світі. Кожна держава розглядає глобальні проблеми через призму своїх національних інтересів. Наприклад, для країн латинської америки та карибського регіону проблема розвитку інфраструктури комунікацій є важливою і актуальною, в той же час в країнах північної америки, західної та північної європи ця проблема є вирішеною. Тобто держави узгоджують свої інтереси. Одні надають можливості для розвитку цієї галузі, а інші просто розвивають цю галузь у себе.

Таким чином забезпечується рівномірний розвиток комунікацій у всьому суспільстві, у всіх країнах. 4) ще один аспект інформації як глобальної проблеми полягає у тому, що глобальні проблеми міжнародного співтовариства мають завжди як складову і проблему комунікацій. До таких глобальних проблем відносять на сьогодні врегулювання міжнародних конфліктів, підтримання миру і безпеки у світі, проблему голоду, проблема захисту навколишнього середовища, проблема біженців, проблема стихійних лих та епідемій. і звичайно інформація є складовою таких глобальних проблем, як розподіл сировинних, продовольчих, енергетичних ресурсів та розподіл інформаційних ресурсів, проблеми демографії. Жодна з цих проблем не може бути вирішена без збору та аналізу інформації по цій проблемі, а це є прерогативою процесу комунікацій. 5) інформація за останній час сприяла тому, що нагальні проблеми стають у центрі уваги міжнародного співтовариства у зв язку з миттєвим обігом інформації. Таким чином з являється можливість швидше мобілізувати ресурси усього міжнародного співтовариства і допомогти постраждалим. 6) інформаційна криза. існує протиріччя між обмеженими можливостями людини по переробці інформації і світовими інформаційними потоками; - виробництво значної кількості надлишкової інформації, що обмежує доступ до корисної інформації; - порушення цілісності інформаційної системи внаслідок приватних, відомчих і регіональних інтересів. інформаційна криза супроводжується інформаційним голодом, що став характерним для усієї світової спільноти. інформаційна криза може розглядатися тільки у контексті міжнародних, соціальних і економічних відносин. Серед нормативних документів, за якими здійснюються міжнародні інформаційні відносини можна визначити документи, які забороняють розповсюдження інформації (вони є обов язковими до виконання усіма країнами - членами оон і вони входять до національного законодавства кожної держави). До таких документів належать. Але міжнародні документи оон можуть носити як зобов язуючий, так і рекомендаційний характер. Якщо порушується зобов язуючий документ, то на державу накладаються штрафні санкції, в основному політичні і економічні. У випадку порушення рекомендаційного документу, держава може відчути на собі моральний або політичний тиск інших держав. Тобто рекомендаційні документи створюються для того, щоб держава створила певні положення в національному законодавстві. У зв язку з цим 3 тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства (іс). З точки зору розвитку суспільства, в даній характеристиці існують положення, які зараз здаються неможливими (наприклад створення єдиної комп ютеризованої нації вважається утопічним). Справа в тому, що створення інформаційної цивілізації залежить не лише від дослідників, а і від самого суспільства. Зараз кожен із індивідуумів визначає для себе рівень насичення інформацією. Чи побутовий (на рівні мильних опер), чи спеціалізований. і звичайно не можна заставити всіх користуватися інформацією на спеціалізованому рівні. Однак вже зараз певні положення цієї концепції починають реалізовуватись. На цей план було асигновано десятки мільярдів доларів, і японія реалізувала його майже повністю (крім створення регіональної системи життєдіяльності людини). Компонентами цього плану є. європейське співтовариство з 1994 року поставило завдання побудови інформаційного суспільства в числі найбільш пріоритетних. Досягнутий значний успіх у реалізації плану дій (europe and the global information society. Recommendations to the european council, may 1994), який визначив стратегію просування європи до інформаційного суспільства. Поняття та сутність міжнародного карного трибуналу в різних країнах світу.

Права та обов’язки трибуналу, їх виконання та нагляд за ним. Сутність світової економіки і міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори і показники розвитку.

Головні економічні закони розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. Місце україни в міжнародному розвитку світової економіки. Вестфальська модель світу, основні характеристики та періодизація. Особливості віденської системи міжнародних відносин. Характеристика постфранкфуртської системи міжнародних відносин. Повоєнна біполярна ялтинсько - потсдамська система міжнародних відносин. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів у сфері міжнародних відносин. Міжнародні відносини як сфера прояву політики, їх роль у стосунках між державами та міжнародними організаціями. Навчально - виробнича практика як складова навчального процесу.

Сутність і основні тенденції розвитку світової валютної системи, її сучасний стан і подальші перспективи. Специфіка та головні принципи міжнародних кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації, напрями, перспективи співробітництва україни з ними. Еволюція системи міжнародних відносин та перспективи світового розвитку.

Міжнародні відносини у центральній і східній європі, проблема безпеки і співробітництва в європі. Внутрішні передумови об’єднання німеччини. Криза в перській затоці та її наслідки. Сутність і форми світової торговельної політики, її тарифні та нетарифні методи регулювання. Причини виникнення та класифікація міжнародних організацій, їх призначення в сфері регулювання світової торгівлі. Особливості співробітництва україни з сот. централізована база даних зберігається в пам’яті однієї обчислювальної системи. Якщо ця обчислювальна система є компонентом мережі персональних комп’ютерів (пк), можливий розподілений доступ до такої бази. Ця архітектура систем бд із мережевим доступом припускає виділення однієї з машин мережі в якості центральної (сервер файлів). Всі інші машини мережі виконують функції робочих станцій, за допомогою яких підтримується доступ користувальницької системи до централізованої бази даних. Файли бази даних відповідно до користувацьких запитів передаються на робочі станції, де в основному і здійснюється обробка. Недолік – при великій інтенсивності доступу до тих самим даних продуктивність інформаційної системи знижується. Запит на дані, видаваний клієнтом (робочою станцією), здійснює пошук і вибір даних на сервері. Визначені дані (але не файли) транспортуються по мережі від сервера до клієнта. ієрархічна модель бази даних. Рівень, вузол, зв’язок. Модель працює за наступним принципом. Кілька вузлів нижчого рівня з’єднуються за допомогою зв’язку з одним вузлом вищого рівня. Мережева модель бази даних. Загальним виглядом вона схожа на ієрархічну.

Має такі самі складові структури, але вирізняється характером відношення між ними. Між елементами структури зв’язок до­вільний, не обмежений кількістю елементів. Реляційна модель бази даних (від латинсь­кого relatio — відношення). Модель побудована на взаємо­відношеннях між складовими структури. Складається з однієї таб­лиці або, як правило, із сукупності взаємопов’язаних двовимірних таблиць. Відповідно до абзаців другого і третього пункту 5 розділу ii прикінцеві та перехідні положення закону україни від 21 грудня 2016 р. N 1797 - viii про внесення змін до податкового кодексу україни щодо покращення інвестиційного клімату в україні кабінет міністрів україни постановляє. Утворити міжвідомчу робочу групу з проведення незалежного аудиту баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються державною фіскальною службою. Міжвідомчій робочій групі, утвореній згідно з цією постановою, провести незалежний аудит баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються державною фіскальною службою, в установлений законодавством строк. Міністерству фінансів та державній фіскальній службі забезпечити здійснення заходів, необхідних для проведення незалежного аудиту баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються державною фіскальною службою. Положення про міжвідомчу робочу групу з проведення незалежного аудиту баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються державною фіскальною службою. Міжвідомча робоча група з проведення незалежного аудиту баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються державною фіскальною службою (далі - міжвідомча робоча група), є тимчасовим консультативно - дорадчим органом кабінету міністрів україни. Міжвідомча робоча група у своїй діяльності керується конституцією і законами україни, а також указами президента україни та постановами верховної ради україни, прийнятими відповідно до конституції та законів україни, актами кабінету міністрів україни та цим положенням. 4) схвалює та подає кабінетові міністрів україни та мінфіну звіт про результати проведення аудиту і підготовлені рекомендації та пропозиції для подальшого здійснення контролю, в тому числі моніторингу адміністрування дфс баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів. 1) отримувати в установленому законодавством порядку від центральних органів виконавчої влади, державних підприємств та установ інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; 2) залучати до участі у своїй роботі представників центральних органів виконавчої влади, державних підприємств та установ, представників міжнародних організацій, незалежних експертів (за згодою); 6. Міжвідомча робоча група під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та установами, представниками міжнародних організацій, незалежними експертами. До складу міжвідомчої робочої групи входить голова, його заступник, секретар, представники державного агентства з питань електронного урядування, мінфіну, дфс, державного підприємства “українські спеціальні системи”, інших центральних органів виконавчої влади, державних підприємств та установ. Пропозиції та рекомендації вважаються схваленими, якщо за них проголосувала більш як половина присутніх на засіданні членів міжвідомчої робочої групи. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Пропозиції та рекомендації фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні та секретарем і надсилається членам міжвідомчої робочої групи. Член міжвідомчої робочої групи, який не підтримує пропозиції або рекомендації, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання. Звіт про результати проведення аудиту, пропозиції та рекомендації міжвідомчої робочої групи використовуються під час здійснення мінфіном контролю, в тому числі моніторингу адміністрування дфс баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов язкових платежів. Порядок здійснення контролю, в тому числі моніторингу міністерством фінансів адміністрування державною фіскальною службою баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Цей порядок встановлює основні вимоги щодо здійснення контролю, в тому числі моніторингу мінфіном адміністрування дфс баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Здійснення контролю, в тому числі моніторингу адміністрування дфс баз даних та інформаційних ресурсів, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, покладено на мінфін. Захист інформації баз даних та інформаційних ресурсів під час проведення заходів, передбачених цим порядком, здійснюється відповідно до вимог закону україни “про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах”. Моніторинг адміністрування баз даних та інформаційних ресурсів дфс. Механізм реплікації здійснюється у режимі реального часу з дотриманням автентичності та цілісності інформаційних ресурсів та баз даних дфс. Механізм реплікації будується з використанням власних каналів зв’язку мінфіну, а також каналів конфіденційного зв’язку спеціальної інформаційної телекомунікаційної системи органів влади національної системи конфіденційного зв’язку та інших інформаційно - телекомунікаційних засобів з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації. Регламент та формат обміну для механізму реплікації визначаються двосторонніми угодами про інформаційну взаємодію та оформляються окремими протоколами обміну інформацією. Відповідальність за забезпечення захисту інформації в базах даних та інформаційних ресурсах покладається на дфс в частині інформації, яка міститься у програмно - апаратному комплексі дфс. Відповідальність за забезпечення захисту інформації реплікації баз даних та інформаційних ресурсів дфс на програмно - апаратному комплексі мінфіну покладається на мінфін. Алгоритми формування показників, заявки та технічні завдання на створення програмного забезпечення, що використовуються для адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно - телекомунікаційних системах дфс, затверджуються дфс. Копії таких документів передаються до мінфіну протягом двох робочих днів після їх затвердження. Контроль адміністрування баз даних та інформаційних ресурсів дфс. Програмно - технічний засіб для здійснення контролю - це засіб інформаційної безпеки, що дає змогу контролювати або у разі потреби обмежувати доступ адміністратора або користувача до баз даних та інформаційних ресурсів дфс, що підсилює їх захист від несанкціонованих дій персоналу і реалізує налаштування політик інформаційної безпеки. 1) області безпеки, яка є контейнером або “захищеною областю”, або “захищеним середовищем”, що дає змогу визначити та застосувати політики доступу користувачів до бази даних та інформаційних ресурсів дфс у її складі. Політики безпеки, що контролюють умови доступу до баз даних, інформаційних ресурсів дфс та області безпеки, розробляються та затверджуються дфс за погодженням з мінфіном. інформація, яка надходить до баз даних та інформаційних ресурсів дфс, обов’язково підлягає перевірці політиками безпеки області безпеки. У разі виявлення програмно - технічним засобом, який міститься на програмно - апаратному комплексі дфс, модифікацій, коригування або зміни політик безпеки такі дії автоматично припиняються програмно - технічним засобом з одночасним формуванням та надсиланням повідомлення дфс та мінфіну.

Дфс проводить перевірку факту порушення інформаційної безпеки, за результатами якої вживає всіх необхідних заходів відповідно до законодавства та у 10 - денний строк інформує мінфін про результати такої перевірки. Якщо за результатами перевірки встановлено необхідність внесення модифікацій, коригувань або змін до політик безпеки області безпеки, то протягом п’яти робочих днів вони вносяться дфс та мінфіном до політик безпеки області безпеки. Дії, що автоматично припинилися програмно - технічним засобом внаслідок таких модифікацій, коригувань або змін, відновлюються дфс. Класифікація баз даних в міжнародних інформаційних ресурсах інформаційна система. Передумови виникнення, застосування і задачі інформаційних систем в життєдіяльності людства, їх види. Структура, класифікація і типи взаємодії іс. Комп’ютерні технології в автоматизованих інформаційних системах, фактори, що обумовлюють їх впровадження. Склад і зміст робіт на стадії впровадження інформаційних систем. Технологія проектування систем за case - методом. Порівняльні характеристики інформаційних систем в менеджменті та сппр. Створення бази моделей. Визначення інформаційних систем управління. Поняття та властивості інформаційних технологій. Поява персональних комп’ютерів - принципова модернізація ідеї автоматизованого управління. Технічна база і компоненти інформаційних технологій. Завдання сучасних інформаційних технологій, їх класифікація. Поняття інформаційних технологій, їх види та етапи розвитку.

Особливості впровадження сучасних інформаційних технологій у різних сферах діяльності. Рівні операційної діяльності, у керуванні та прийнятті управлінських рішень. Перспективи їх розвитку.

Компоненти, функціональна і забезпечуючи частина аіс (автоматизована інформаційна система). Склад програмного забезпечення та класифікація аіс. Трирівнева архітектура облікової аіс. Побудова функціональної моделі з використанням методології sadt (idef0). Передумови та фактори, що зумовлюють необхідність комп’ютеризації у аптеці. Задачі та цілі, що вирішуються при використанні комп’ютерних програм в аптеці. Порівняльний аналіз деяких інформаційних систем для вибору постачальника лікарських засобів. Використання засобів обчислювальної техніки в автоматичних або автоматизованих інформаційних системах. Сутність централізованих систем управління файлами. історія виникнення персональних комп ютерів. Перспективи розвитку систем управління базами даних. Фактори, що гальмують або обумовлюють впровадження інформаційних систем у навчально - виховний процес. Використання можливостей табличного процесору в процесі аналізу даних предметної області інформаційної системи видатні особистості харківщини.