закон про термін навчання в вищому навчальному закладі

закон про термін навчання в вищому навчальному закладі

Закономірності та принципи дидактики вищої школи. Навчальна діяльність у вищому навчальному закладі має свої закономірності і підпорядкована певним принципам, від чого залежить її ефективність. Закономірності дидактики вищої школи. Виховний і розвивальний характер навчання. Водночас відбувається розвиток особистості, її пізнавальних здібностей – мислення, пам яті, уваги, уяви, мовлення тощо. Специфіка цієї закономірності у вищому навчальному закладі полягає в тому, що зміст навчання має спеціалізований характер, тобто зорієнтований на здобуття певної професії. Зумовленість навчання суспільними потребами. Кожен етап розвитку людської цивілізації передбачає певний рівень вихованості і освіченості членів суспільства, що забезпечується їх навчанням. Становлення і розвиток української держави потребують освічених, усебічно розвинених громадян, висококваліфікованих спеціалістів, на що має бути зорієнтований навчальний процес у вищому навчальному закладі. Залежність результатів навчання від умов, в яких відбувається навчальний процес. ідеться про навчально - матеріальну базу (кабінети, майстерні, їх оснащення приладами, інструментами, комп ютерною технікою, дидактичними матеріалами тощо). Хороше її забезпечення є однією з умов високих результатів навчання. Врахування реальних навчальних можливостей студентів. Рівень активності студента. Суть цієї закономірності полягає в тому, що результати навчання залежать від характеру навчально - пізнавальної діяльності й рівня розвитку мотиваційної сфери студента. Цілеспрямована взаємодія викладача, студента і виучуваного об єкта. Навіть якщо студент опановує предмет самостійно, викладач має спрямовувати його пізнавальну діяльність і контролювати її. Суб єктивні закономірності навчання. Вони залежать від особливостей діяльності викладача, його характеру тощо. Сутність їх в тому, що поняття можуть бути засвоєні лише тоді, коли пізнавальна діяльність студентів спрямована на визначення чітких і зрозумілих співвідношень між ними; навички формуються лише за умови відтворення операцій і дій, покладених в їх основу; міцному засвоєнню змісту навчального матеріалу сприяє його систематичне повторення і включення в систему вже засвоєного раніше змісту; опанування складних способів діяльності залежить від успішного оволодіння простими видами діяльності як їх складовими, і від готовності визначити ситуацію, в якій ці дії можуть бути виконані; рівень і якість засвоєння знань студентів залежать від урахування викладачем ступеня значущості для них засвоюваного змісту; використання варіативних завдань передбачає застосування знань у важливих для студентів ситуаціях, що сприяє формуванню готовності до перенесення засвоєних знань і пов язаних з ними дій у нову ситуацію. Отже, закономірності існують незалежно від того, знає їх викладач чи ні, і виявляються в практичній діяльності. Однак визначення мети діяльності і врахування усіх закономірностей сприятиме ефективному впливу на особистість. Я навч алась в університеті на денній формі навчання в період із 01. Чи зарахують мені при виході на пенсію цей період до страхового стажу.

Відповідає начальник управління пенсійного забезпечення головного управління пенсійного фонду україни в закарпатській області вікторія поляковська. Періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховували до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності закону 1058 (тобто до 01. Статтею 56 закону 1058 передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. Варто зауважити, що час навчання в навчальних закладах після 1 січня 2004 року (якщо особа не працювала) до страхового стажу не зараховується, оскільки студенти не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Отже, до страхового стажу, з урахуванням якого визначатиметься право на пенсію та її розмір, буде зараховано навчання лише в періоди із 01. Цей закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в україні. Розділ i загальні положення. Основні терміни та їх визначення. Законодавство україни про вищу освіту.

Державна політика у сфері вищої освіти. Право на вищу освіту.

Розділ viii доступ до вищої освіти, прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти. Умови прийому на навчання до закладів вищої освіти. Зовнішнє незалежне оцінювання. За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти міністерство освіти україни разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади. Визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо - кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; встановлює рівень акредитації навчального закладу.

Переведення з одного навчального закладу до іншого або з однієї форми навчання на іншу студентів, які навчаються за рівнями спеціаліст та магістр, можливе тільки за умови переведення на ті самі спеціальності, за якими здійснювалась їх підготовка. Особи, які навчаються в державному навчальному закладі за договором, можуть бути переведені на навчання на таких самих умовах до інших державних навчальних закладів за умови наявності вакантних місць ліцензованого обсягу та згоди замовників, що фінансують підготовку.

Переведення таких осіб на вакантні місця держзамовлення може здійснюватися на конкурсній основі і за умови згоди замовників. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти. Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти. Копію договору про навчання в попередньому навчальному закладі; копії документів, що дають право на отримання соціальних пільг відповідно до законодавства україни; документи, що засвідчують досягнення у навчанні, науці, спорті тощо. Ректори закладів вищої освіти можуть розглядати, як виняток, питання про переведення з одного закладу вищої освіти до іншого або з однієї форми навчання на іншу студентів, які навчаються за другим (магістерським) рівнем тільки за умови переведення на ті ж спеціальності, за якими здійснювалась їх підготовка. Ліквідації навчально - виховних закладів. України, має вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у вищих навчальних закладах відповідного профілю не менше ніж п ять років керівник внз працює за контрактом, термін дії якого не вичерпано. Формування контингенту студентів внз. 1 обсяги підготовки та випуску фахівців усіх напрямів, спеціальностей за формами навчання відповідають наявним ліцензіям. За новим законом встановлюються нові терміни навчання і частково змінюється його структура. Реформа передбачає введення 12 - річної школи. Шкільне навчання поділяється на три періоди. Початкова школа – 1 - 4 класи (4 роки). Базова середня школа (гімназії) – 5 - 9класи (5 років). В академічних ліцеях учні поглиблюватимуть знання для вступу до вищих навчальних закладів. Законом передбачається, що профільна школа від 2027 року, коли з’явиться 10 клас учнів, які навчалися за новою системою, буде відділена від гімназії. Нова система запроваджуватиметься поступово. З другого боку, діяльність навчальних закладів має стати прозорою. Всі звіти про фінансову діяльність університети публікуватимуть на своїх сайтах. Розподіли зарплат, доходи, витрати, всі нормативні акти, які регулюють життя внз, мають стати публічними. Розділ i загальні положення стаття 1. Основні терміни та їх визначення 1. У цьому законі терміни вживаються в такому значенні. 1) автономія вищого навчального закладу - самостійність, незалежність і. Проте термін дії угод для завідувачів дошкільних навчальних закладів не визначено. Отже, зараз управління освіти може встановлювати строк на власний розсуд. Натомість статут – це “паспорт” конкретного закладу освіти, який має враховувувати особливості і спеціального законодавства, і індивідуальні особливості цього закладу.

Водночас, вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти. Відповідаємо на запитання. Як організувати інклюзивне навчання в школі. Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами. Денна (очна); вечірня; заочна, дистанційна; суботня; екстернатна. Форми навчання можуть бути поєднані. Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах. Навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є. Лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, майстер - класове заняття; консультація. Управління вищим навчальним закладом. 34 закону україни „про вищу освіту” визначено, що безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу.

Керівник є представником вищого навчального закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом україни „про вищу освіту” і статутом вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої, наукової, науково - технічної та інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово - господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу.

Він щороку звітує перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керівник зобов язаний оприлюднювати щорічний звіт про свою діяльність на офіційному веб - сайті вищого навчального закладу.

Він відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів. Після виходу на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу особа, яка працювала на цій посаді не менш як 10 років підряд, може бути призначена радником керівника вищого навчального закладу на громадських засадах або за рахунок власних надходжень вищого навчального закладу в порядку, визначеному статутом вищого навчального закладу.

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та науковий ступінь. і стаж роботи на посадах науково - педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадянином україни. Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду.

У разі дострокового припинення повноважень керівника вищого навчального закладу конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії. Керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування строком на п ять років у порядку, передбаченому законом україни „про вищу освіту” і статутом вищого навчального закладу.

Брати участь у виборах керівника вищого навчального закладу мають право. – кожен науковий, науково - педагогічний та педагогічний штатний працівник вищого навчального закладу; – представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів; – виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково - педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників вищого навчального закладу – до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) – не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто. З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради вищого навчального закладу.

Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов язків керівника вищого навчального закладу, але не більш як на шість місяців. Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи, порядку обрання керівника вищого навчального закладу та типова форма контракту з керівником державного вищого навчального закладу затверджуються кабінетом міністрів україни. Порядок призначення керівників вищих духовних навчальних закладів регулюється їхніми статутами (положеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Керівництво факультетом здійснює декан (начальник), керівництво навчально - науковим інститутом – директор (начальник), які не можуть перебувати на цих посадах більш як два строки. Декан (начальник) факультету, директор (начальник) навчально - наукового інституту можуть делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Повноваження керівника факультету (навчально - наукового інституту) визначаються положенням про факультет (навчально - науковий інститут), яке затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Декан (начальник) факультету, директор (начальник) навчально - наукового інституту видають розпорядження щодо діяльності відповідного факультету (навчально - наукового інституту), які є обов язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу факультету (навчально - наукового інституту) і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу, якщо вони суперечать законодавству, статуту вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівник факультету (навчально - наукового інституту) обирається вченою радою вищого навчального закладу строком на п ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально - наукового інституту). Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником факультету (навчально - наукового інституту) контракт. Керівник вищого навчального закладу призначає керівника факультету (навчально - наукового інституту) строком на п ять років. Керівник факультету (навчально - наукового інституту) здійснює свої повноваження на постійній основі. інші питання щодо порядку обрання керівника факультету (навчально - наукового інституту) визначаються статутом вищого навчального закладу.

Декан може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу за поданням вченої ради вищого навчального закладу або органу громадського самоврядування факультету з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу, умов контракту.

Керівник вищого навчального закладу, в якому утворено новий факультет (навчально - науковий інститут), призначає виконувача обов язків керівника цього факультету (навчально - наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально - наукового інституту), але не більш як на три місяці. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника філії вищого навчального закладу або коледжу, що є структурними підрозділами вищого навчального закладу, здійснюються в порядку, встановленому цією статтею. Одна і та сама особа не може бути керівником факультету (навчально - наукового інституту), коледжу, філії відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки. Керівництво кафедрою здійснює завідувач (начальник) кафедри, який не може перебувати на посаді більш як два строки. Керівник кафедри обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою вищого навчального закладу строком на п ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально - наукового інституту) та кафедри. Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником кафедри контракт. Вибори до складу вченої ради починаються за зо календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу вченої ради. За рішенням вченої ради до її складу можуть входити також представники організацій роботодавців. При цьому не менш як 75 відсотків складу вченої ради повинні становити наукові, науково - педагогічні працівники вищого навчального закладу і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів). Виборні представники з числа працівників вищого навчального закладу обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. У вищому навчальному закладі можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких визначаються вченою радою вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вчена рада вищого навчального закладу може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів. 37 зазначено, що у вищому навчальному закладі утворюється наглядова рада для здійснення нагляду за управлінням майном вищого навчального закладу, додержанням мети його створення. Наглядова рада вищого навчального закладу сприяє розв язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненім контролю за їх використанням, ефективній взаємодії вищого навчального закладу з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно - політичними організаціями та суб єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності вищого навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо. Члени наглядової ради мають право брати участь у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу з правом дорадчого голосу.

Наглядова рада має право вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу подання про відкликання керівника вищого навчального закладу з підстав, передбачених законодавством, статутом вищого навчального закладу, контрактом. Порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом вищого навчального закладу.

До складу наглядової ради не можуть входити працівники вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу утворюються робочі органи – ректорат, деканати, приймальна комісія, адміністративна рада тощо. Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються вченою радою вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів). Порядок скликання і прийняття рішень вищого колегіального органу громадського самоврядування визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії учасників освітнього процесу вищого навчального закладу.

При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково - педагогічні та педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому закладі на постійній основі, і не менш як 15 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування – це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів - військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом. Студентське самоврядування об єднує всіх студентів (курсантів, крім курсантів - військовослужбовців) відповідного вищого навчального закладу.

Усі студенти (курсанти), які навчаються у вищому навчальному закладі, мають рівні права та можуть обиратися і бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування. Цей структурний підрозділ забезпечує захист прав та інтересів студентів (курсантів) та їх участь в управлінні вищим навчальним закладом. Студентське самоврядування здійснюється студентами (курсантами) безпосередньо. Через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів). У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, статутом вищого навчального закладу та положенням простудентське самоврядування вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування діють на принципах. 1) добровільності, колегіальності, відкритості; 2) виборності та звітності органів студентського самоврядування; 3) рівності права студентів (курсантів) на участь у студентському самоврядуванні; 4) незалежності від впливу політичних партій та релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів). Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку вищого навчального закладу.

Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо). Представницькі, виконавчі та контрольно - ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік. Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. Для ініціювання такого голосування потрібно зібрати підписи не менш як 10 відсотків студентів (курсантів) вищого навчального закладу.

Керівник студентського самоврядування та його заступники можуть перебувати на посаді не більш як два строки. З припиненням особою навчання у вищому навчальному закладі припиняється її участь в органі студентського самоврядування у порядку, передбаченому положенням про студентське самоврядування вищого навчального закладу.

Адміністрація вищого навчального закладу не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування. Керівник вищого навчального закладу забезпечує належні умови для діяльності органів студентського самоврядування (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв язком, постійним доступом до інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо), про що укладається відповідна угода. У вищих навчальних закладах та їхніх структурних підрозділах діють наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, які є частиною системи громадського самоврядування відповідних вищих навчальних закладів. У роботі наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених беруть участь особи віком до 35 років (для докторантів – 40 років), які навчаються або працюють у вищому навчальному закладі. Наукове товариство студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються або працюють у вищому навчальному закладі, зокрема щодо питань наукової діяльності, підтримки наукоємних ідей, інновацій та обміну знаннями. У своїй діяльності наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керуються законодавством, статутом вищого навчального закладу та положенням про наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. 1) свободи наукової творчості; 2) добровільності, колегіальності, відкритості; 3) рівності права осіб, які навчаються, на участь у діяльності наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. За погодженням з науковим товариством студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керівництво вищого навчального закладу приймає рішення про відрахування осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання. Органи управління наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених формуються на демократичних засадах шляхом виборів. Структура наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених та організаційний механізм його діяльності визначаються положенням, яке затверджується вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Адміністрація вищого навчального закладу не має права втручатися в діяльність наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, крім випадків, коли така діяльність суперечить законодавству, статуту чи завдає шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу всебічно сприяє створенню належних умов для діяльності наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв язком, постійним доступом до інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо). (лекції, практичні, семінарські, лабораторні, лабораторно - практичні заняття; самостійна робота студентів; експедиції, екскурсії, навчальні конференції; консультації; індивідуальні заняття; навчальна виробнича (педагогічна) практика; курсові, дипломні, магістерські роботи); форми контролю, оцінювання та обліку знань, умінь і навичок студентів (колоквіуми, заліки, іспити, захист курсових, дипломних і магістерських робіт); форми організації науково - дослідної роботи студентів (науково - дослідні гуртки, проблемні групи, об єднання, школи, студентські наукові товариства). Lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь - якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки. Вона є найекономнішим способом передавання й засвоєння навчальної інформації, оскільки викладач добирає найголовніше, найістотніше.

Це ключова інформаційна магістраль у навчальному процесі вищої школи, яка дає змогу студентові отримати правильний підхід до вивчення предмета, зрозуміти основне.

Однак вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами неможливо, оскільки лектор подає інформацію не в повному обсязі. Вона є основним видом лекції у вищій школі; висвітлює конкретну тему навчальної програми з певної дисципліни. Такі лекції поділяють на вступні і підсумкові. Вступна лекція дає загальне уявлення про завдання і зміст курсу, розкриває структуру і логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв язки з іншими дисциплінами. Підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує здобуті знання, підводить підсумки прочитаного. Таку лекцію читають перед виробничою практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням державних іспитів. Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлює розділи курсу, які викликають труднощі під час самостійного вивчення. Найчастіше спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково - дослідної роботи викладача. Діяльність студента на лекції може характеризуватися зовнішньою (слухання) і внутрішньою (мислення) активністю. Часто зовнішня активність не завжди збігається з внутрішньою, адже не кожна лекція захоплююча. Наприклад, академічна лекція може бути сухою за змістом, у такому разі слід уводити вольову мотивацію - самонаказ, самоактивізацію, самонавіювання. Студенту необхідно стежити за логікою викладу матеріалу.

Людина думає у 4 рази швидше, ніж говорить. Мозок того, хто слухає, більшість часу вільний і послаблює увагу до мови того, хто говорить. Тому ці своєрідні паузи слід використовувати для осмислення матеріалу.

Лекцію доцільно конспектувати. Це створює сприятливі умови для її запам ятовування. Не слід записувати текст лекції слово в слово за викладачем, варто намагатися зафіксувати всі основні положення, сформульовані ним. У процесі запису лекції доцільно робити скорочення типу.

Д - сть (діяльність), в - ня (виховання), хар - р (характер) тощо (у процесі роботи кожний студент самостійно виробляє свою методику скорочень і конспектування). Найдоцільніша форма запису лекції - тези, які звичайно викладач виділяє інтонацією, при цьому сповільнюючи темп мовлення, повторюючи сказане двічі. Його проводять в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо. Практичне заняття - форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань. Практичні заняття проводять паралельно 8 начитуванням усіх основних курсів лекцій. Вони зорієнтовані передусім на поглиблення і розширення здобутих студентами на лекціях чи внаслідок роботи над навчальними посібниками знань, а також на оволодіння методикою роботи з науковим та навчальним матеріалом і типовими для цієї дисципліни практичними навичками. Для ефективного проведення практичних занять необхідно, щоб студент був попередньо ознайомлений зі змістом певного розділу курсу лекцій, із теорією, практичне використання якої йому належить опанувати. Це один із основних видів практичних занять, на якому викладач організовує обговорення студентами питань за темами, попередньо визначеними робочою навчальною програмою. Seminarim - розсадник) заняття - особлива форма практичних занять, яка полягає в самостійному вивченні студентами окремих питань і тем лекційного курсу з наступним обговоренням та (або) оформленням матеріалу у вигляді повідомлення, реферату, доповіді тощо. Семінарські заняття сприяють глибокому засвоєнню студентами теоретичних проблем, оволодінню науковим апаратом, формуванню у них навичок ораторського мистецтва, уміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку, захищати і обстоювати свою думку, зважаючи на думку іншої людини, вчать толерантності. опрацювання кількох джерел; - виписування основних положень із посиланнями на джерела; - групування матеріалу за питаннями на окремих аркушах або картках, керуючись змістом попередньої лекції; - поглиблення і розширення наявних знань; - доповнення й виправлення записів, фіксування питань, що виникають; - обмірковування плану відповіді на питання (добір відповідних фактів, цитат і аргументів); - ознайомлення з рецензіями на літературу, яку вивчають; - концентрація уваги на головному; - консультування у викладача. Labor - праця) заняття - вид практичних занять у вищій школі, що проводиться за завданням викладача із застосуванням навчальних приладів, інструментів, матеріалів, установок, вимірювальних приладів, комп ютерів та інших технічних засобів. Воно характеризується високим ступенем самостійності студентів у процесі виконання завдань. Зміст лабораторного заняття безпосередньо пов язаний із різними видами навчального експерименту - демонстраційними дослідами викладача, домашніми експериментальними завданнями, розв язуванням експериментальних задач тощо. Проводять лабораторні роботи у двох формах - фронтальні і практикуми. Під час фронтальної лабораторної роботи всі студенти (кожен окремо чи по двоє) виконують на простому обладнанні одночасно одну й ту саму роботу, що відповідає темі, яку вивчають, утворює з нею одне ціле.

Практикуми проводять по завершенні великих розділів курсу наприкінці періоду навчання (семестру, року), вони мають переважно повторювальний та узагальнювальний характер і розраховані на більшу самостійність студентів, ніж фронтальні. Лабораторні роботи з різних дисциплін мають певні особливості, які можуть бути враховані лише під час розроблення методик викладання відповідних дисциплін та методик керівництва лабораторними заняттями. Одночасно із суто навчальними, що мають ілюстративний характер, проводять лабораторні заняття дослідницького характеру - навчально - дослідні. Завдання такої діяльності звичайно відповідають основному науковому напряму роботи кафедри, а деколи можуть бути складовою науково - дослідної роботи, яку здійснює кафедра. Оскільки обсяг навчальної інформації збільшується, а аудиторний час або містить ту саму кількість годин, або скорочується, виникає необхідність індивідуального й групового консультування студентів для кращого засвоєння ними нових знань і вироблення навичок культури навчальної праці. Складні, комплексні теми з окремих дисциплін іноді потребують і поточних консультацій. Специфіка консультацій, як правило, полягає у добровільному відвідуванні їх студентами. Це також є формою особистого спілкування студента з викладачем. Оскільки час консультації обмежений, запитання викладачу мають бути чітко сформульовані з питань, які неналежно висвітлено в доступних студентам джерелах навчальної інформації, опорних питань і питань, що виникли під час самостійної роботи, тощо. Педагогічна практика. Практична підготовка студентів здійснюється через навчальні та виробничі (педагогічні) практики. Практика забезпечує послідовність і безперервність формування умінь і навичок та професійне становлення майбутніх педагогів. Давня китайська мудрість говорить. Розкажи мені - я забуду.

Покажи мені - я запам ятаю. Дай мені зробити - я навчуся. Педагогічна практика сприяє безпосередньому поєднанню і реалізації теоретичних знань, що отримують студенти у вищому навчальному закладі, з їх практичною діяльністю як учителів. Це дає змогу закріпити і поглибити знання теорії, а також набути умінь і навичок, необхідних для майбутньої самостійної роботи. Види, тривалість і терміни проведення практики визначаються для кожного освітньо - кваліфікаційного рівня з урахуваням специфіки спеціальностей і спеціалізацій. Студенти проходять такі види педагогічної практики. Педагогічна практика студентів і - пі курсів; літня педагогічна практика; навчально - виховна практика студентів iv - v курсів. Чим активніші студенти, тим рівноправнішими учасниками навчального процесу у вищій школі вони себе вважають, тим кращі їх результати. Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у внз було інтерактивним. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих і педагогічних ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв язання проблем, вироблення спільної стратегії подолання складних ситуацій тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, конструктивного творчого мислення; виробленню цінностей; створенню атмосфери співпраці, взаємодії; дає змогу майбутньому педагогу розвивати свої здібності, оскільки е своєрідним перерозподілом активності від викладача до студента. За дистанційного навчання студент має змогу сам здобувати необхідні йому знання за допомогою інформаційних ресурсів. Баз даних і знань; комп ютерних, у т. Мультимедійних, навчальних і контролювальних систем; відео - і аудіозаписів, електронних бібліотек і, безперечно, традиційних посібників і підручників. Крім того, дистанційне навчання передбачає велику кількість завдань, розрахованих на самостійне опрацювання з можливістю отримання щоденних консультацій. Взаємодія з віддаленими співрозмовниками розвиває у студентів універсальні вміння дистанційної діяльності, які не формуються за традиційного навчання (уміння користуватися електронною поштою, участь у телеконференціях, форумах тощо). Використання різних форм і видів навчання сприяє формуванню високоосвічених, компетентних, мобільних, самоорганізованих, конкурентоспроможних фахівців, готових входити в глобалізований світ, відкрите інформаційне товариство. Унаслідок такої взаємодії мають відбуватися позитивні перетворення особистісних властивостей та якостей як вихованців, так і вихователів. Мета відображає кінцевий результат педагогічної взаємодії, якого прагнуть учасники цієї взаємодії. Принципи визначають основні напрями досягнення мети. Зміст — це частина досвіду поколінь, яка передається вихованням для досягнення мети згідно з обраними напрямами. Методи — способи взаємодії учасників педагогічного процесу, за допомогою яких передається та усвідомлюється зміст. Засоби — матеріалізовані предметні способи опрацювання змісту, що використовуються разом з методами. Ці форми характеризуються кількістю учасників взаємодії або місцем, часом та порядком їх здійснення. Отже, педагогічний процес є системою, оскільки система — це сукупність взаємопов язаних елементів, які утворюють певну цілісність та взаємодіють. Жоден компонент системи не можна замінити на інший або на їх сукупність, оскільки система перестає функціонувати, відокремлення будь - якого елемента системи призводить до її ліквідації. є різноманітні підходи щодо уточнення структури педагогічної системи залежно від того, що покладено в її основу (б. В основі — педагогічна система як частина соціальної системи;. В основі — функціональні компоненти педагогічної діяльності; в. Крім того, є певні особливості педагогічного процесу залежно від навчально - виховного закладу, в якому він відбуватиметься. Так, особливості педагогічного процесу у вищих навчальних закладах пов язані насамперед з вимогами, які висуває суспільство до спеціалістів вищої кваліфікації. • єдності історичного та логічного, що вимагає єдності генетичних та структурних зв язків у розвитку теорії науки; єдність історії та теорії науки і практики; єдність історичної та теоретичної форм наукового пізнання; єдність історичного, теоретичного та логічного в системі вищої освіти; єдність історичних і сучасних методів наукового дослідження. Згідно з цією закономірністю вивчають історію науки, історію вищого навчального закладу, історію педагогіки вищої школи та їх взаємозв язок із сучасністю; • застосування методів пізнання емпіричного та теоретичного характеру в процесі вивчення об єктів дослідження. Згідно з цією закономірністю емпіричну інформацію поєднують з її теоретичними узагальненнями у структурі науки та розділах предмета, що вивчається студентами; • взаємозв язків у реальному житті, що об єднує всі компоненти життєдіяльності вищого навчального закладу, а саме.

Центром педагогічного процесу у вищих закладах освіти є інтелектуальна та емоційна взаємодія між викладачами і студентами, яка відрізняється від характеру взаємодії вчителя та учнів у школі. Відповідно структуру педагогічного процесу у внз можна подати в такий спосіб (за в. Сквирським) ця інтелектуальна та емоційна взаємодія в різних умовах має різний характер і виявляється в різноманітних формах, натомість за будь - яких умов педагогічний процес стає ефективним, коли діяльність викладача, його вплив на студентів відповідають їхнім пізнавальним можливостям і характеру діяльності. Цей зв язок відображає спрямованість зусиль викладачів, студентів та характер спільної діяльності їх. Викладачі та студенти є рівноправними учасниками педагогічного процесу, між якими встановлюються суб єкт - суб єктні відносини, що мають особистісно орієнтований характер. Характер взаємовідносин викладачів і студентів визначається також загальними цілями діяльності викладачів (як мотора педагогічного процесу) у вищих закладах освіти, а саме.

Відповідно до закону моделювання частка навчальних занять та заходів, що моделюють майбутню діяльність, постійно зростає за рахунок упровадження сучасних інноваційних технологій навчання. Педагогічний процес у вищій школі перебуває у постійному русі, удосконалюючись та набуваючи розвитку.

Головний напрям розвитку такого процесу — постійне підвищення активності, самостійності та свідомості студентів, збільшення в їх роботі частки самовиховання, самоосвіти, елементів наукового дослідження. Рушійними силами розвитку педагогічного процесу у вищих навчальних закладах є, з одного боку, притаманні йому суперечності, а з іншого — мотиваційно - цільові установки учасників. Мотиваційно - цільові установки учасників педагогічного процесу зазнають впливу нової сучасної ідеології, що розвивається у напрямі формування самосвідомості людини, яка сама відповідає за своє життя та кар єру.

Звідси випливають мотиви розкриття свого інтелектуального, творчого потенціалу, прагнення поєднувати навчання із саморозвитком, досягати успіхів у навчанні, науково - дослідній діяльності, стати компетентним фахівцем тощо.