культура мови і стилістика конспект уроку
Збагачувати та поповнювати знання учнів, повторити принципи українського правопису, розвивати логічне мислення, пізнавальні та пошукові інтереси старшокласників; сприяти формуванню духовно багатої мовної особистості, виховувати любов до рідного слова. ) сміх – одна з самих важних составляющих нашого щоденного життя. Кожен юмористичний журнал щитає своїм долгом напомнити, що сміх – це лучше лікарство. Так, безусловно, сміх нас не робить здоровіше, не розвиває мишці і не укріпляє серце і легені. Проте він об ’ єднує людей, а тому побочні положительні ефекти сміху – це лишень слєдствіє цієї його головної функції. Учоні стверджують, що під час сміху нормалізується кров’яне давленіє й учащається пульс, благотворно влияє сміх і на імунну систему.
Весельчаки, шутники й оптимісти завжди впевнені, що з ними нічого поганого не случиться, і, напевне, іменно тому вони живуть довше.
А саме важливе свойство сміху – це зняття з його допомогою больових ощущеній. Під час хохоту біль, навіть сама гостра, відступає. А про те, що сміх допомагає ізбавиться від стресу, й говорити не приходиться – усі знають, що сміх до сліз, колік здатен розігнати любі тучі на душевному горизонті. Сміх – один з найважливіший складників нашого щоденного життя. Кожен гумористичний журнал вважає обов ’ язковим нагадати, що сміх – це найкращі ліки. Так, безперечно, сміх не робить нас здоровішими, не розвиває м ’ язи й не зміцнює серце й легені. Проте він об’єднує людей, а тому побічні позитивні ефекти сміху – це лишень наслідок цієї його головної функції. Учені стверджують, що під час сміху нормалізується кров’яний тиск і прискорюється пульс, сприятливо впливає сміх і на імунну систему.
Веселуни, жартівники й оптимісти завжди впевнені, що з ними нічого поганого не трапиться, і, напевне, саме тому вони живуть довше.
А найважливіша властивість сміху – це зняття з його допомогою больових відчуттів. Під час реготу біль, навіть найгостріший, відступає. А про те, що сміх допомагає позбутися стресу, й говорити не доводиться - усі знають, що сміх до сліз, до кольок здатен розігнати будь - які хмари на душевному горизонті. Людина, користуючись мовою, може поліпшувати або погіршувати її. Чим вища культура суспільства, тим більша можливість втручання людини в мову.
Позитивне втручання – це розвиток, збагачення мови, усталеність її норм, сприяння чистоті мовлення. Якщо у мовленні немає порушень орфоепічних, лексичних та інших норм, то воно вважається правильним. Наше завдання – збагачувати мову, пильно, свято оберігати її чистоту, правильність. існують орфографічні норми, мовні правила, без яких наше мовлення не буде правильним. Культура усної та писемної мови саме й полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно їх дотримуватись. Стилістичні засоби фонетики. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Практична стилістика і культура мовлення. Загальна характеристика звукового складу мови. Навчити студента розрізняти мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; визначати нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і виправляти їх. Живемо в країні багатонаціональній, а отже, й багатомовній. Це зобов’язує нас до високої культури міжнаціонального спілкування. А вона починається з поваги до мови кожного народу, яка, своєю чергою, неможлива без свідомого ставлення до рідної мови. Адже не може поважати інших той, хто не шанує людину в собі. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводиться визнання української мови. і, зрештою, всі ці епітети слушні. «спочатку було слово. Сьогодні майже всі цитують цю біблійну фразу, іноді досить довільно коментуючи її. А йдеться, окрім біблійного, ще й про те, що людина як вінець живої природи має неоціненний дар – звукову мову.
В ній і голос, і думка, передана голосом за допомогою певним чином поєднаних звуків, і почуття, що нуртують у людському серці. За тисячі років свого існування мова створила всі необхідні для спілкування людини з навколишнім світом засоби. Перейшли землею варварські й цивілізовані формації, зародилися нові; людством потрясали катаклізми й епохи розквіту, воно то плакало й боролося, то раділо й почивало на лаврах, то жило сьогоднішнім днем, то поривалося до кращого майбутнього… і – говорило. Про небо і землю, про себе і своїх сусідів, про віджилих пращурів і покоління грядущі. Говорило і знаками – письмом своїм. Хто умів це робити краще – його слухали, його читали, до нього тягнулися як до особистості. Особа – це окрема людина, індивід; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві. А от особистість – це хоч теж конкретна людина, але з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки та ін. Особистість не може сформуватися без засвоєння доброї літературної мови, тобто якщо людина не навчиться говорити точно, доречно, виразно, якщо її мовлення не буде чистим і багатим, різноманітним. Мови – і рідної, і чужої – вчаться все життя, бо життя багате на події, ситуації, в які людина потрапляє, різноманітне справами, які людині належиться вершити, емоціями, які доводиться переживати. Справді, рівень культури мовлення визначає і культуру мислення, і загальну культуру людини. Ми прагнемо до культури одягу, культури побуту, культури відпочинку тощо. Про все це може зіпсувати враження будь - яка мовленнєва помилка, жаргонне або вульгарне слово, невдало вибраний для розмови тон. Особистість починається з маминої колискової, з молитви рідною мовою, з гармонійного родинного, а пізніше – суспільного виховання рідною мовою і мовою державною в дитячому садку і школі. Мова навчить пізнавати живу природу краще, аніж будь - який учений - біолог, навчить історії глибинно і сповнить відчуттям твоєї приналежності до неї краще, аніж гарний урок історії, навчить будувати і виражати свою думку легше, аніж це хотів би зробити учитель логіки чи філософії. Мова - то дзеркало душі народу, то святиня, з якою пов’язана не тільки минувшість, але й будучність народу і його повага у світі. Про це писало багато істориків, учених, письменників, педагогів. Сучасний світ – велелюдний і велемовний. Нині важко знайти суспільство, у якому всі люди були б одного національного кореня – доля веде людей від одного краю до іншого, поселяє їх серед інших, аніж рідні, звичаїв, вірувань, змушує вчитися інших мов. Повага до всього того, що дороге народові, з яким тебе звела доля, – це не просто обов’язок, а ознака твоєї високої культури. і не лише послушність законам суспільного життя, а й потреба володіти й послуговуватись державною мовою визначає твою громадянську сутність. і цьому зобов’язанню ти не можеш опиратися, не можеш жити лише своєю мовою. Антоненка - давидовича про рідну мову цілком стосуються і мови державної, якщо вона засвоєна глибоко і без примусу, якщо ти нею не лише працюєш, а й спілкуєшся поза навчанням чи роботою – у хвилини духовного життя своєї держави. Та людиною ти будеш і тоді, коли на все життя збережеш вірність рідній мові свого народу, навчиш цієї мови своїх дітей і внуків, але не вимагатимеш для неї особливих пільг від держави, в якій державною є мова титульної нації, – особистість не потребує пільг, вона живе як всі, якщо серед цих усіх їй затишно. Мова виокремила людину з - поміж інших живих істот, бо, здатна мислити, людина мусила поділитися своїми думками. Світ пізнавався кожним зокрема, але оцінювався розумом колективним. Пізнання світу відбувається одночасно з пізнанням засобів, що можуть його означати. і що глибші і ширші твої інтереси, то багатша й емоційніша твоя мова, то ширше коло твоїх співрозмовників (зокрема й через книжку) і перспективніші твої набутки, твої знання і самого життя, і мови. Можна вибрати, як писав незабутній в. Симоненко, друга і по духу брата, і лише не можна матір вибирати. Країну для проживання вибрати можна, але батьківщина кожного там, де корінь його роду, де і його корінець у рідну землю пустився. і хай навколо тебе – розмаїття народів і мов, але земля для всіх найдорожча та, що тебе своєю росою скупала, своїм сонцем обсушила, своїм хлібом нагодувала, своїм кленом - осокою заколисала, своїм небом зоряним твій сон оберігала. і тоді ти – румун чи росіянин, поляк чи німець, болгарин чи ґаґауз, єврей чи кореєць – українського походження. і навчать тебе батьки і твоя родина, вчителі у твоїй національній школі пізнавати світ і вдосконалювати його твоєю рідною мовою, бо вона – твій генетичний код, твій зв’язок з вищим розумом, і завдяки йому ти є ти, неповторний і самобутній. А інші вчителі навчать тебе мови землі, яка є твоїм рідним домом. За допомогою цієї мови ти пізнаєш душу народу, що став твоїм добрим сусідом. і буде тобі затишно у цьому домі, не буде глухим ні твоє вухо, ні твоє серце.
Тема нашого заняття складається з двох частин. Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка. Отже, народ живий доти, доки жива в устах його мова. Вимерла мова – вимер і народ. А народ – це окремі люди, кожна людина зокрема. Вона є носієм народної мови, її скарбничим, який не сміє допускати, щоб час або зловмисники розкрадали цей скарб чи переставляли, перефарбовували, перекроювали його відповідно до своїх намірів. Зберегти і примножити цей скарб – завдання кожної людини. і суспільству, і собі. Мова – це не лише засіб спілкування між народами, класами, індивідуумами. Вона потрібна для мислення, його повноти і, як дехто вважає, щирості. Якою має бути мова, що уособлює душу.
Мабуть, що не завчена, а саме засвоєна мова поведе твоє мовлення до розуму і до серця твого співрозмовника і явить йому тебе як неординарну особистість, здатну оцінити надбане людством, збагатити окремі його набутки, сприйняти і примножити красу природну і рукотворну.
За ставленням кожної людини до своєї мови можна судити не лише про її культурний рівень, але й про її громадянську цінність. Важливо знати, що треба сказати в конкретній ситуації спілкування і як саме тоді треба говорити. У спілкуванні людина не лише виражає ставлення до того, до кого мовить, а й реалізує себе як особистість, яка має що сказати і вміє це робити. Так, поетом треба народитись, але добрим мовцем можна стати. Стилістика мовлення фонетика культура. Гарантом життя мови є передусім національна держава. Мають такий гарант сьогодні й українці. Державна мова в україні – українська. Мови ж усіх етнічних груп, які проживають на українській землі, мають гарантоване конституцією україни право вільного розвитку, бо мова – основа збереження національної самосвідомості людини. Ніхто не сміє руйнувати цю основу, але й ніхто не може заперечувати право народу, іменем якого ця країна – україна – названа, на державний статус його мови. Актуалізація опорних знань (диктант – увідний контроль). Диктант - ознайомлення (підбір матеріалу для кожної групи окремо, відповідно до рівня нового набору). Здрастуй, слово, українська мово, здрастуй на межі тисячоліть. Квітни калиново й барвінково, запашна вічнозелена віть. Мовна зоряна світобудово, ворог твій – шовіністична тьма. Зникне десь одна - єдина мова – і уже гармонії нема. Тож несімо естафету гідно. В ріднім слові – мир і благодать. Ми як скарб нетлінний мову рідну мусимо нащадкам передать. Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людських доходь. Квітни калиново й барвінково, бо на те благословив господь. Ми – українці – корінь слов’янський, не гілка, що б не твердили манкурти і давні, й нові. ) плекаю їх, розкішні квіти слова, душі моєї образи святі, той мій квітник, що зветься – рідна мова. ) моїм народом в тризуб закодовані, ви – триєдина сила, духу вись. Пречиста хато, пісне й рідна мово. Хто має вас, той вже не загубивсь. ) шовіністичний – такий, що проповідує виключність єдиної нації та цькування інших націй, а також національне чванство, розпалювання ворожнечі між народами. Неможливо, мабуть, одержати точні статистичні дані про кількість у різних країнах людей, коріння яких походить з україни. Проте під час останнього перепису населення сша, коли було дозволено визначати національне походження за бажанням, 730 056 американців записалися українцями. Значна частина їх рідною мовою вказала українську.
Союз українців у великій британії (суб) був створений на початку 1946 року.
Це одне з найбільших українських громадських товариств західної європи, що налічує близько 2500 членів і складається з 53 відділів ill осередків. 55 приміщень суб стали центрами організованого культурного життя. Тут розміщуються музеї, бібліотеки, школи українознавства та численні українські клуби, влаштовуються імпрези, сходи й засідання. Основний принцип культурницької праці суб полягає у підтримці українців і української мови. Прослухавши висловлювання тричі, усно переказати його якнайближче до почутого. Висловити власну думку щодо порушеної у висловлюванні проблеми. Багато хто витрачає сили на дискусії про те, чому утискається або навіть занепадає в україні українська мова. У чому ж полягає конструктивна позиція щодо підвищення авторитету української мови. і взагалі, чи існує ця проблема в сьогоднішній україні. Конфуцій (кунцзи) (бл. ) – китайський філософ і політичний діяч. Конструктивний – який створює умови для наступної роботи, може бути основою чогось. Мова народу твориться колективно, беруть участь у цьому великому процесі і сивий людський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява, – бо кого ж із нас не тішило, яку мовотворчу обдарованість, винахідливість виявляють малюки, які серед них бувають геніальні лінгвісти (о. Мова чутливо відгукується на кожне нововведення в житті суспільства (м. Кожна мова має свій шлях розвитку, на якому позначились історичні події, пережиті її народом… усе це створює… національну психіку, що так виразно відбивається в мові (б. Антоненко - давидович). Поміркуйте, як суспільство впливає на розвиток мови. Чи відомі вам випадки втрати людиною здатності спілкуватися за допомогою мови внаслідок ізольованості від суспільства. М о в а – явище суспільне.
З одного боку, мову творить і розвиває суспільство, з іншого – без мови не було б суспільства. і наука, і техніка, і релігія, й ідеологія, і культура не можливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя і діяльності людини. Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. У мові відбиваються соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева), демографічні процеси (зміни чисельності населення, міграція), рівень загальної освіти народу, розвиток науки тощо. Суспільство може цілеспрямовано впливати на розвиток мови. Свідомий вплив суспільства на мову (урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежить доля окремих мов у багатомовному суспільстві. (ц так, внаслідок онімечення у xviii столітті зникли полабська і прусська мови, в результаті асиміляції в срср зникло понад 90 мов, а колонізація у сша знищила чимало індіанських мов. Взаємозв’язок мови і суспільства розглядається і на таких рівнях, як мова і народ, мова й особа (індивід), мова й класи та соціальні групи людей. Мова – загальнонародне явище.
Народ – творець і носій мови. Одна особа безсила будь - що змінити в мові, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Наприклад, тарас шевченко є основоположником української літературної мови. Однак це не означає, що він створив нову мову.
Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити її приховані можливості, показати, як ефективно можна використати те, що в мові вже існує. Мова не може бути класовою (коли кожен клас користується своєю мовою), бо треба було б виробити якусь третю мову, щоб класи могли спілкуватися між собою. Проте класовий підхід до використання мови беззаперечний. Так, українське панство, щоб відокремити себе від простого народу, використовувало для спілкування чужу мову.
На західній україні то була здебільшого польська, а на східній – російська. Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку.
Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна – соціолінгвістика. Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла. Чи пила ти воду з дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо. Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (за п. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова – це ми, українці, – добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах дніпра і дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів… 3. Пізнання мови – це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів – усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість – своєрідну і неповторну.
Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе (з кн. Визначте тему і стиль кожного висловлювання. З якою музикою (естрадною, класичною, народною) асоціюється у вас українська мова. На підтвердження своєї думки доберіть і запишіть уривки з поетичних та прозових художніх творів чи з фольклору.
Геніальні композитори моцарт і бетховен, глинка і чайковський, барток і стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Українська мова не бідна, не вульгарна… вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі (з тв. Визначте його основну думку.
Як ви розумієте твердження автора. Які приклади інших систем ви могли б навести. Чим мовна система подібна до них. Система – це сукупність взаємопов’язаних і взаємо - зумовлених елементів. Якщо із системи вилучити якийсь елемент, вона не зможе функціонувати або її функціонування буде недостатньо ефективним. Мовна система має ч о т и р и рівні. Найнижчим рівнем є фонетичний, далі йде морфемний, потім лексичний, і найвищим рівнем є синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю. Мовні рівні не є автономними, незалежними. Морфемний рівень виражає найзагальніші елементи змісту і готує матеріал для побудови слів. На лексичному рівні формуються конкретні елементи змісту, але це ще не сам зміст. На рівні словосполучення актуалізуються, уточнюються потрібні для вираження змісту значення слів. Зміст виражається через речення, яке є основним знаком мовлення. На рівні тексту змісти окремих речень зливаються, взаємодоповнюються і таким чином передають не ізольовані деталі дійсності чи окремі думки, а цілісну картину в її динаміці й розвитку.
Така логічна схема більш - менш однакова для всіх мов. Але чим глибше ми проникаємо в структуру мови, тим більше виявляється її своєрідність. Культура мови включає також власне стилістичний аспект, оскільки унормоване мовлення повинно мати такі комунікативно - стилістичні якості, як точність, логічність, чистота, багатство, виразність, доречність. На відміну від культури мови, яка встановлює норми правильного літературного мовлення, стилістика вчить мистецтва мовлення, уміння домагатися його дієвості та виразності. Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності свідчить про високий рівень культури мовлення особистості. Упорядкованості мовній системі надають мовні норми. Норма властива кожній національній літературній мові як основна і необхідна умова її існування й повноцінного функціонування в суспільстві. Визначальними ознаками мовної норми є гнучка стабільність, варіантність, дотримання усталених, загальноприйнятих правил щодо слововживання, написання, наголошування слів, граматичного оформлення висловлювання. Порушення літературної мовної норми спричиняються, наприклад, сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінне лексичне значення (тактовний – тактичний, талан – талант); впливом діалектної вимови (хожу, ходю замість літературного ходжу); незнанням законів синтаксичної сполучуваності слів (молодший брата замість нормативного молодший за брата) тощо. Мовні норми є спільними для різних стилів мовлення. Проте кожен з них має і свою специфічну – внутрішню – норму.
Наприклад, використання слів привіт. У значенні одиниць мовного етикету для сучасної української літературної мови є нормативним. Однак внутрішня норма офіційно - ділового стилю не допускає вживання цих слів у своїх текстах. Для стильової ж норми розмовного мовлення названі слова є цілком прийнятними. Закони писемної мови зібрані в «українському правописі в (редакція 1993 року). У цьому документі відтворено основні правила граматики, орфоепії, графіки. Усе, що суперечить цим правилам, є порушенням норми. ілюстрації до наведених правил ви знайдете в словниках. Норми української літературної мови поділяються на орфоепічні, лексичні, граматичні (морфологічні, синтаксичні), стилістичні, орфографічні, пунктуаційні. Визначають можливості використання слова відповідно до лексичного значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні. Мовні норми різняться сферою застосування. Напри клад, орфографічні і пунктуаційні норми стосуються лише письма, а орфоепічні реалізуються тільки в усному мовленні. Частина норм є актуальною як для письма, так і для усного мовлення. Такими є норми, що стосуються лексичного складу мови або утворення форми слова чи побудови речення згідно з граматичними правилами. До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свої досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Слово – це життя народу, невмируще джерело його поступу.
З цього невичерпного джерела мовець здобуває і засвоює не тільки знання про навколишній світ, а й моральні та естетичні цінності. Тонкий різець слова формує і вигранює особистість. Прилучення до мовних скарбів надає нам духовної дужості, адже мова є наймогутнішим виявом національної культури. Висока культура мовлення, як складова гармонійної особистості, передбачає вміння правильно розмовляти і писати, активно і творчо застосовувати мовні знання відповідно до мети й умов спілкування. Цього можна досягти вмілим і доцільним уживанням слів, різноманітних синтаксичних конструкцій, а в усному мовленні – багатством інтонації. Знання виражальних засобів мови й уміння використовувати їх залежно від потреб спілкування – вищий ступінь опанування мовної культури. Щоб забезпечити його, треба знати призначення 2 мовних засобів досягнення стилістичної виразності мови (за і. Прочитайте статтю 10 конституції україни. Які обов’язки покладає на себе держава стосовно функціонування української мови. Державною мовою в україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території україни. Запишіть по черзі словосполучення, добираючи з дужок найбільш точне слово. Мотивуйте свій вибір. Культура мови і стилістика конспект уроку літературне місто. Онлайн - бібліотека української літератури. Освітній онлайн - ресурс. Урок № 52 мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Позамовні ознаки й мовні. Особливості книжного й розмовного мовлення, основні ознаки стилю мовлення, удосконалювати вміння й навички розрізняти тексти різних стилів, визначати їх мовні й позамовні ознаки, комунікативно доцільно використовувати мовні засоби; розвивати комунікативно - мовленнєві вміння, мислення; виховувати у школярів культуру мовлення. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, логічна стрункість та виразність. Таким чином, розрізняють мовлення правильне (таке, що відповідає мовним нормам) і мовлення комунікативно доцільне (скероване на максимальне досягнення мети спілкування). Культура мовлення — це система вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності — усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинутий інтелект та високу загальну культуру особистості. Культура мовлення забезпечує високий рівень спілкування, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому.
Плекання культури мовлення — обов’язок кожного. Українська літературна мова постійно розвивається й збагачується. Цей процес супроводжуваний усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх мовців літературних норм. Певно, стравам доведеться довго чекати на гостей… 1. Більша половина синтаксистів пропонує школярам користуватися жовтобрюхом. По зрівнянню з іншими видами транспорту таксі в нас дуже коштовні. У кожній парі словосполучень визначте нормативне.
Укажіть, які саме норми літературної мови порушено. Правильний варіант запишіть. із вибраними словосполученнями складіть і запишіть речення. Складіть іспит, здати іспит. Дякую вас, дякую вам. Самий активний учень, найактивніший учень. Зустріч зі школярами, зустріч з школярами. Вчитися на протязі життя, вчитися протягом життя. Скажіть у двох словах, скажіть двома словами. Завдавати шкоди, наносити шкоду.
Задавайте питання, ставте питання. Зміни впадають в очі, зміни кидаються в очі. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, повідомлення і дії, впливу.
Високорозвинена сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких. Розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно - діловий і конфесійний. Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим — переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними. Структура текстів різних стилів неоднакова. Якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших — переважно монолог. На формування стилю впливають як мовні, так і позамовні чинники. Сфера суспільно - виробничої діяльності мовців, форма суспільної свідомості, мета і зміст мовлення становить позамовну основу функціонального стилю, а сукупність певним чином узгоджених інформативно значущих мовних одиниць, яка відповідає характерові, типові мислення в кожній сфері мовної діяльності, — його мовну основу.
Мовні та позамовні чинники визначають диференційні ознаки кожного функціонального стилю, його жанрово - стильові різновиди. Отже, стилі різняться за кількісними показниками вживаних мовних одиниць, принципами їх відбору і поєднання відповідно до сфер спілкування, а також за функціями, які виконують мовні засоби у конкретних текстах. Функціональні стилі не є замкненими системами, вони перебувають у постійній взаємодії, тому кожен із них містить елементи іншого. Основу кожного стилю становлять стилістично нейтральні засоби сучасної літературної мови, з якими взаємодіють марковані елементи. Стиль має суспільну природу — він формується у процесі мовного розвитку нації і є невід’ємною частиною загальнонародної мови, а не витвором окремого індивіда. Кількість і структура функціональних стилів й особливості їх використання тісно пов’язані з історичними умовами розвитку і функціонування самої літературної мови. Сучасна українська літературна мова поєднує системи книжного (писемного) й усного літературного мовлення. Функціональна розгалуженість мови породжує стилі літературної мови. Основою виділення стилів мови є організація мовних елементів відповідно до настанови — спілкування, повідомлення, вольового впливу.
Наприклад, розмовне мовлення проектується, головним чином, на спілкування (діалог, полілог), в основі публіцистичного стилю лежить повідомлення, хоча тут наявний і фактор волевиявлення. Чим багатша мова за своїм суспільними функціями, тим роз - виненіші її стилі. Композиційно - мовленнєва структура стилів зумовлена соціальними завданнями функціонального розрізнення мовленннєвої комунікації у сферах діяльності людини — науки, техніки, політики, діловодства, у мистецтві, побуті. Публіцистичний стиль публіцистичний стиль (від лат. Publicus — суспільний) — це функціональний різновид літературної мови, який використовується в газетах, періодичних громадсько - політичних виданнях, агітаційно - пропагандистських та інших засобах масової комунікації. Основна настанова — популярний виклад фактів, подій, агітаційно - пропагандистська спрямованість і націленість на досягнення результативного впливу.
Це зумовлює доступність, яскравість і чіткість викладу, наприклад, у жанрі політичного трактату, доповіді, нарису, передової статті в газеті, статті громадсько - політичного журналу; полемічність, образність, експресивність, наприклад, у памфлеті, фейлетоні, відозві, листівці, звертанні. Це сприяє широкому використанню на тлі загальновживаної лексики слів суспільно - політичного звучання, термінів, емоційно забарвлених слів, фразеологічних зворотів. З синтаксичних засобів типовими є. Використання імперативних (наказового способу) форм дієслів, спонукальних і риторичних речень, уведення звертань, модальних слів і часток, перифраз, цитат. Яскраво виражена в окремих публіцистичних творах експресивність наближує публіцистику до стилю художньої літератури, а полемічність і логіка викладу думок — до наукового стилю. Науковий стиль науковий стиль обслоговує сферу науки, призначенням якої є передача наукової інформації аргументовано і доказово, що зумовлює відбір і широке використання науково - термінологічної лексики, слів та інтернаціоналізмів; речень, ускладнених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами (відокремлення), вставними словами, словополученнями і реченнями (діалогізація, поділ на логічні частини і підсумок); складних синтаксичних конструкцій; підкріплення положень за допомогою схем, діаграм, карт, таблиц, реєстрів та ін. На фоні наукового стилю виділяється його підстиль — науково - популярний, якому властива настанова на доступність викладу наукової інформації, коментування явищ. Головні ознаки наукового стилю. інформативність, понятійність і предметність, обєктивність логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, преконливість, аналіз, синтез, аргументація, прояснення причиново - наслідкових відношень, висновки. Головні мовні засоби. Абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків - символів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання, однозначна загальновживана лексика, без - субєктивність, безособовість синтаксису, відсутність усього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно - експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів). Офіційно - діловий стиль офіційно - діловий стиль обслуговує сферу стосунків ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично - правових, виробнично - економічних і дипломатичних. Офіційно - ділові папери (протокол, заява, акт, анкета, характеристика, закон, указ, договір, міжнародний пакт, комюніке, нота) відзначаються чітким і лаконічним викладом змісту, факту; однозначністю формулювань, несуперечливою аргументацією викладеного в документі. У зв’язку з цим в офіційно - діловому мовленні спостерігається стандартизація в оформленні документів, штампи (слухали. Ухвалили — у протоколі. Уповноважений заявити. — у ноті; ми, що нижче підписалися. — в акті); використання слів з нейтральним значенням і відмова від займенниково - вказівних слів — він, вона, вони (у юридичних протоколах). У синтаксичному оформленні тексту ділового паперу (наказ, закон, ухвала, інструкція) поширені інфінитивні інструкції спонукання та складні речення із відношеннями з’ясувальними, причиновими, умови і наслідку.
Усно - розмовний стиль усно - розмовний стиль виявляє себе як усне літературне мовлення та розмовно - побутове на наддіалектному і діалектному рівнях української мови. У розмовно - побутовому мовленні спостерігається відсутність чіткої регламентації літературних норм. Таке мовлення характеризується деякою довільністю у відборі лексичних засобів. Літературно - нормативні правила можуть порушуватися вживанням русизмів, діалетизмів, просторічних слів, вульгаризмів, жаргонізмів. Стиль художньої літератури виділяється за функцією естетичною, яка накладається на комунікативну функцію. Усі жанрові різновиди художньої літератури — епос, лірика, драма та інші — характеризуються емоційністю, еспресивністю, естетичною моти - вованістю мовних засобів, образністю. Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури беруть участь елементи всіх стилів, передусім усно - розмовного, у тому числі й ті, що не належать до літературної норми, діалектні, просторічні, арготизми та інші. Включаючись в індивідуально - образну систему художнього мовлення, усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів. На лексичному рівні стиль художньої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів’ями і приказками та церковно - релігійною літературою. Ви йшли вулицею, і раптом хтось вас покликав. Напишіть твір - роздум, скориставшись порадою. Під час прогулянки містом вам довелося звернутися до незнайомої людини. Яким буде ваше звертання, якщо це перехожий, підліток, продавець. Складіть усний діалог, додержуючись правил спілкування. Напишіть твір - роздум, аргументуючи свою думку.
А широко використовуються емоційно - забарвлені слова, суспільно - політична лексика, риторичні запитання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів); б основна лексика — загальновживані слова, позбавлені емоційно - стилістичного забарвлення, стилістично нейтральні, які вживаються лише в конкретно - логічному значенні; вживання специфічної термінології, яка в інших стилях ніколи не використовується; вживання складних слів, утворених у різний спосіб, абревіатур; вживання віддієслівних іменників, які нерідко є термінами; мовні штампи, прямий порядок слів; в вживаються специфічні, синтаксично неподільні словосполучення, терміни; мовні засоби поєднуються з формулами, унаслідок чого досягається стислість викладу, чітке дотримання логічності й послідовності складових частин; речення, як правило, розповідні; г загальновживана лексика, експресивна насиченість, діалогічні форми спілкування, риси індивідуалізації мовлення, вживання неповних речень, застосування міміки, жестів, багатство інтонацій різноманітних колоритів мовлення, перемовляння; культура мови і стилістика конспект уроку урок за темою. Систематизувати та узагальнити знання учнів з теми, формувати вміння визначати особливості стилістичної організацій текстів та визначати мету вживання засобів мови у різних стилях; формувати вміння аналізувати мовні явища, доводити свою думку, удосконалювати логічне і образне мислення, культуру мовлення, пам ять, виховувати повагу до фольклору, навчити робити в групах, вміння оцінювати себе; своїх товаришів. слова схожі на ту невагому хмаринку.
Вони всі разом, але й кожне саме по собі в усій своїй досконалосте.
Ось так воно вимовляется. Тоді ми говоримо про лексичне значення слова, а ширше - про семантичні зв язки слів. Дібрати слова і зачитати по 6 діалектних та професійних слів. Комп ютер, азс, концерти, концентрат, бартер. Флояра, плай, баглаювати, вивірка. Виконання практичних завдань. Відредагувати словосполучення вести себе рахувати про сказане відноситися до людей складати оцінку приймати участь мати важливу роль заказувати обід крутити фільм доказати теорему дякувати вчителя принести подяку.
Зеленеє жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Ой не шуми, зелен - гаю, зелений байраче.
Твоя, царю, віра проклятая, твоя царівна поганая. Голий бідак злодія не боїться. Гол, як сокол, обмерз, як пес, обкис, як мис, а так голодєн, що жить не годен. Списати, розкриваючи дужки, утворити від прислівників форми вищого ступеня порівняння. Яка мета їх вживання. До якого стилю мовлення вони належать. Дидактична - навчити студента розрізняти мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; визначати нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і виправляти їх. Лекція, вивчення нового матеріалу вид лекції. Вступна лекція форма проведення заняття. Лекція з елементами бесіди методичне забезпечення. Картки, опорні конспекти. Практикум з правопису української мови. М українська мова і культура мовлення. к 1995 український правопис. Орфографічний словник української мови. О місячне сяйво і спів солов’я, півонії, мальви, жоржини. Моря бриліантів, це - мова моя, це - мова моєї вкраїни. іван дзюба запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводиться визнання української мови. А йдеться, окрім біблійного, ще й про те, що людина як вінець живої природи має неоціненний дар — звукову мову.
Перейшли землею варварські й цивілізовані формації, зародилися нові; людством потрясали катаклізми й епохи розквіту, воно то плакало й боролося, то раділо й почивало на лаврах, то жило сьогоднішнім днем, то поривалося до кращого майбутнього. Говорило і знаками — письмом своїм. Хто умів це робити краще — його слухали, його читали, до нього тягнулися як до особистості. Особа — це окрема людина, індивід; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві. А от особистість — це хоч теж конкретна людина, але з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки та ін. Мови — і рідної, і чужої — вчаться все життя, бо життя багате на події, ситуації, в які людина потрапляє, різноманітне справами, які людині належиться вершити, емоціями, які доводиться переживати. Заговори, щоб я тебе побачив. Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою. Особистість починається з маминої колискової, з молитви рідною мовою, з гармонійного родинного, а пізніше — суспільного виховання рідною мовою і мовою державною в дитячому садку і школі. Мова — то дзеркало душі народу, то святиня, з якою пов язана не тільки минувшість, але й будучність народу і його повага у світі. Сучасний світ — велелюдний і велемовний. Нині важко знайти суспільство, у якому всі люди були б одного національного кореня — доля веде людей від одного краю до іншого, поселяє їх серед інших, аніж рідні, звичаїв, вірувань, змушує вчитися інших мов. Повага до всього того, що дороге народові, з яким тебе звела доля, — це не просто обов язок, а ознака твоєї високої культури. і цьому зобов язанню ти не можеш опиратися, не можеш жити лише своєю мовою. Функціональна привабливість державної мови для іномовного громадянина таїться не в її фонетичних перевагах і, поготів, не в її привілейованому, зверхньому становищі супроти інших мов, якщо це десь трапляється, а в здатності впливати на почуття людини, будити в ній хороші, благородні почуття, змушувати бриніти найтонші струни людської душі. Антоненка - давидовича про рідну мову цілком стосуються і мови державної, якщо вона засвоєна глибоко і без примусу, якщо ти нею не лише працюєш, а й спілкуєшся поза навчанням чи роботою — у хвилини духовного життя своєї держави. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Та людиною ти будеш і тоді, коли на все життя збережеш вірність рідній мові свого народу, навчиш цієї мови своїх дітей і внуків, але не вимагатимеш для неї особливих пільг від держави, в якій державною є мова титульної нації, — особистість не потребує пільг, вона живе як всі, якщо серед цих усіх їй затишно. і хай навколо тебе — розмаїття народів і мов, але земля для всіх найдорожча та, що тебе своєю росою скупала, своїм сонцем обсушила, своїм хлібом нагодувала, своїм кленом - осокою заколисала, своїм небом зоряним твій сон оберігала. і тоді ти — румун чи росіянин, поляк чи німець, болгарин чи ґаґауз, єврей чи кореєць — українського походження. і навчать тебе батьки і твоя родина, вчителі у твоїй національній школі пізнавати світ і вдосконалювати його твоєю рідною мовою, бо вона — твій генетичний код, твій зв язок з вищим розумом, і завдяки йому ти є ти, неповторний і самобутній. Стилістичні засоби лексикології прочитайте тексти, поясніть орфограми та пунктограми в реченнях. Визначте стилі мови даних текстів. Схарактеризуйте мовні засоби. Конспект уроку на тему.
«різноманітність плодів. Навчальна - ознайомити учнів з будовою та біологічним значенням плодів; розкрити конспект уроку класної години на тему.
Збережемо честь збудуємо славу.
Державні символи україни; костюми для сценки; фотоілюстрації, плакати; інформаційно - освітні ресурси конспект уроку в 7 класі вчитель пилипенко людмила дмитрівна, викладач. Розвивати уже зв язне мовлення, навички виразного читання, дослідницької роботи; вміння узагальнювати матеріал, аргументувати. Розвиток зв язного мовлення. Твір на морально - етичну тему обладнання. Підручник, словники, зошити для зв язного мовлення, збірки поезій, звукозаписи конспект уроку з хімії у 7 класі за темою. Хімічні рівняння конспект. Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів конспект уроку на тему.
Конспект уроку - роздуму з української літератури в 11 класі з використанням. Сполучені штати америки. Господарство, зовнішньоекономічна. Господарство, зовнішньоекономічна діяльність, регіональні особливості. Практична робота № порівняльна. Навчальний посібник містить дидактичний матеріал зі стилістики, культури мовлення і риторики. Підібрані практичні завдання допоможуть детально опрацювати точність, логічність, чистоту і багатство мовлення. Низка завдань передбачає роботу над розвитком мовлення. Для учнів загальноосвітніх шкіл, учителів української мови і літератури, керівників методичних об’єднань, студентів вищих навчальних закладів. Науковий, художній, розмовний, офіційно - діловий, публіцистичний стилі мовлення (поглиблене повторення). Спостереження над реалізацією комунікативно - стилістичних якостей мовлення в текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення ……25. Культура мови, стилістика й риторика як сукупність і система комунікативно - стилістичних якостей мовлення та вчення про них. Основні комунікативно - стилістичні якості мовлення …. Складання і розігрування діалогів до ситуації спілкування в умовах полілогу (дискусії) …. Точність мовлення як оптимальне слововживання, вибір мовних засобів, які найадекватніше передають зміст і сутність життєвих реалій …. Абзац як засіб логічної організації висловлювання. Вимоги до логічності мовлення в різних стилях. Логічність — одна з найістотніших якостей наукового стилю …. Висловлювання з певної теми з використанням текстових матеріалів та мережі інтернет, звернене до різних адресатів у різних ситуаціях спілкування …70. Використання в мовленні слів іншомовного походження, лексики обмеженого вживання — діалектизмів, професіоналізмів, жаргонізмів …. Тези, конспект, докладний запис публічного виступу з використанням різних джерел інформації (також електронних) …….
Коментарі
Дописати коментар