методика проведення конференції з географії

методика проведення конференції з географії

Методика проведення предметного тижня. Предметний тиждень – масова форма позакласної роботи з навчального предмета, визначений вид діяльності, спрямований на ознайомлення і зацікавленість учнів у даному предметі. Протягом визначеного часу увага всієї школи приковується до якого - небудь предмета або напрямку виховної роботи (географії, історії, біології, профорієнтації, екології, музики і т. Мета предметних тижнів – активізувати школярів до подальших занять з предмета, розвивати їх пізнавальні інтереси, розширювати світогляд, стимулювати творчу активність, прагнення до інтелектуального удосконалення. У програму предметного тижня доцільно включати тематичні вечори, випуск газет і бюлетенів про новини науки і техніки та за профілем предмета; організовувати виставку творчих робіт учнів, зустрічі з цікавими людьми, диспути, прес - конференції, конкурси, усні журнали, огляди, турніри, фестивалі, змагання, презентації творчих проектів, аукціони ідей, заочні подорожі, екскурсії, творчі звіти, літературно - музичні вітальні. Під час предметних тижнів вчителі дають відкриті уроки, зазвичай нестандартні, залучаючи до їх проведення учнів. при плануванні предметного тижня варто враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси, здібності, можливості школи, мікрорайону, батьків; ефективність проведення предметного тижня залежить від того, наскільки удасться організаторам зробити його особистісно - значущим дня кожного школяра. Оформлення наочності (оголошень, блискавок, газет, рукописних журналів та ін. ), підготовка радіо і телепередач, підготовка операторів відеозйомки, радіокоментарів та ін. Виховуючи в дітей інтерес до знань реальної дійсності, учитель створює необхідну ситуацію для фантазії, творчості. Ставлячи за мету розвиток творчої уяви школярів, учитель разом з тим формує в них і активне ставлення до пізнання реального світу, інтерес до дійсності. У перший день тижня проводять урочисте відкриття. Вибір форми відкриття має важливе значення для успішного проведення всього тижня, сприяє створенню атмосфери зацікавленості, творчого підйому, позитивного емоційного настрою. Для учнів і - ш класів можна організовувати старт космічного корабля, де їм вручаються секретні пакети з маршрутами - завданнями на кожен день, бортжурнал та інші необхідні атрибути космічної (морської) подорожі в таємничий світ предмета. У v - vііі класах можуть проводитися лінійки, присвячені відкриттю тижня. Такий початок тижня збуджує інтерес до предмета, прагнення пізнати нове, виявити свої творчі здібності. Розмаїтість застосовуваних форм і методів, висвітлення в пресі підсумків кожного дня, участь у роботі всіх учнів дозволяє підтримувати інтерес до того, що відбувається протягом всього тижня. В останній день планується підведення підсумків тижня, нагороджуються активні учасники, переможці конкурсів, оглядів, олімпіад. Улаштовуються яскраві свята, ранки, заключні концерти, тематичні вечори, літературна - музичні вітальні, бали та ін. Результати тижня висвітлюються в шкільній пресі (стінгазети, радіо, телепередачі, відеофільмі, фотомонтажі, рукописному журналі й ін. ), узагальнюються і відбиваються в наказі по школі. Методичні розробки обговорюються на засіданнях методоб єднань, затверджуються і впроваджуються в досвід роботи вчителів школи, району.

Крім вирішення прикладів. За результатами міжнародного дослідження в галузі природничо - наукових дисциплін, яка включає шкільну географію, 43, 6 % українських учнів досягли рівня 3 та вищих у шкалі pisa. 15 - річні підлітки продемонстрували здатність виконувати завдання, де потрібно скористатися помірними предметними знанням, щоб ідентифікувати певні відомі явища або запропонувати їм прийнятні пояснення. Стосовно менш відомих або складніших ситуацій українські учні могли запропонувати пояснення лише в разі наявності певних підказок або допомоги. Досить значний відсоток українських учнів (майже 14 %) може працювати з абстракціями, щоб запропонувати пояснення складніших чи менш відомих ситуацій, здатний обґрунтувати план експерименту, зробити відповідні висновки щодо не дуже складних наборів даних і не досить відомого контексту.

Але водночас не більше 4 % учнів здатні використовувати абстрактні наукові ідеї, пояснювати незнайомі й складні явища, якісно інтерпретувати інформацію й робити прогнози, оцінювати альтернативні плани проведення експериментів, робити висновки щодо складних незнайомих явищ. На сьогодні результати міжнародного дослідження якості освіти pisa - 2018 засвідчують, що поки що кожен п’ятий учень у країнах оеср і кожний четвертий в україні має низький рівень сформованості природничо - наукової грамотності. Базового рівня сформованості природничо - наукової грамотності не досягли 26, 4 % учасників дослідження. Ці показники є гіршими за середні значення по країнах оеср, де базового рівня сформованості природничонаукової грамотності досягають 21 % здобувачів освіти. У загальному рейтингу всіх 78 - и країн, які взяли участь у pisa - 2018, україна займає з природничо - наукової компетентності – 35 - 42 позиції. Один із напрямків підвищення рівня грамотності з природничо - наукових дисциплін і географії зокрема, в короткостроковій перспективі передбачає розгляд можливостей оновлення навчальних ресурсів закладів освіти, це перш за все зміст навчально - методичної складової шкільних предметів. Визначається зміст шкільної географії, її структура, послідовність вивчення курсів, розділів і тем, очікувані результати навчально - пізнавальної діяльності учнів, що мають бути сформовані в учнів у процесі їх вивчення, навчальними програмами, які були оновлено і новостворено. 2017 № 804, що розміщена на офіційному вебсайті мон за покликанням. З вересня 2020 року учні 10 - 11 класів вивчатимуть географію на рівні стандарту (52 години, 1, 5 години на тиждень – 10 клас) та (35 годин, 1 год. На тиждень – 11 клас), на профільному рівні (175 годин, 5 год. На тиждень) за навчальними програмами, затвердженими наказом мон від 23. Pdf) кількість годин на вивчення програмного матеріалу за темами курсів 69 класів та 10 - 11 як на рівні стандарту, так і профільному, є орієнтовною її можна змінювати в межах визначеного навчального часу.

Сьогодні перед учителем географії поставлено складне методичне завдання – реалізувати на практиці компетентнісний підхід. У географічній освіті це інноваційний напрям, що дає можливість по - новому сприйняти і зрозуміти важливе методичне питання – «з якою метою вчити школярів географії. інструментом забезпечення успіху навчання географії має стати наскрізне застосування в освітньому процесі інформаційно - комунікаційних технологій (ікт) (мультимедійні презентації, інтерактивні дошки, електронні словники, довідники, енциклопедії та ін. Засоби навчання, аудіо - , відео - техніка, інтернет - ресурси і т. Сучасний учитель вибирає серед, описаних у методичній літературі технологій і методів, до прикладу.

Оцінюючи результати навчально – пізнавальної діяльності учнів з географії, необхідно урізноманітнювати завдання, враховуючи всі рівні конгнітивного домену.

Низький рівень знань – вважається найнижчим рівнем, тестові завдання цього рівня, переважно, вимагають згадати раніше засвоєний матеріал, це завдання на перевірку знання термінології, фактів, визначень, класифікацій, правил, методів і т. Рівень розуміння – вимагає інтерпретації матеріалу, трансформація текстового матеріалу мовою карт, графіків і рисунків тощо. Рівень застосування – характеризує здатність використовувати вивчений матеріал у новій ситуації. До цієї когнітивної категорії належить застосування знань, законів, закономірностей у практичних ситуаціях розрахунки із застосуванням вивчених алгоритмів розв’язку тощо. Рівень аналізу – (здатність розкласти ціле на частини) прикладами завдань, що стосуються аналітичних здібностей, можуть бути такі, що потребують зробити невизначені припущення, розрізнити факти та наслідки, вибрати доречні дані. Аналіз вимагає не лише володіння знаннями, а й розуміння взаємозв’язків між різними типами відомостей. Аналіз вважається вищим когнітивним рівнем. Рівень синтезу (складання цілого з частин). Прикладами завдань, що стосуються здатності до синтезу, можуть бути такі, що потребують складання відбору ознак, характеристик, дій або експерименту в конкретній ситуації, створення нових прикладів, формулювання класифікаційних принципів. Рівень оцінювання – стосується здатності давати оцінку, зокрема критичну, процесам, явищам, особливостям, доказам, перспективам. Створення тестових завдань на рівень оцінювання є складним. Як правило, такі завдання базуються на порівнянні, виборі за певним критерієм (провідний, важливий, поширений, ефективний тощо), вони є об’єктивнішими, коли таке порівняння можливе.

Компетентнісно орієнтовані завдання мають розгорнутий стимул, в якому міститься майже вся необхідна для виконання теоретична інформація, подекуди навіть надлишкова – учні мають самі виокремити факти та дані, необхідні для розв’язування задач та відповіді на запитання. Зазвичай стимул містить одну або декілька моделей, що дають змогу представити дані, необхідні для роботи. У дослідженні pisa – це графічні, математичні та вербальні моделі. За реалізації завдання в електронній формі стимул може містити складні імітаційні моделі, аналіз яких дасть учням змогу здобути необхідні для відповіді на запитання факти. Такі завдання апелюють до важливих для учнів проблем і потреб, але часто це може бути прихованим, не виокремленим у спеціальні речення. Виконання аналітичних завдань та досліджень, спрямованих на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації, розв’язання географічних, екологічних й соціально - економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, що пропонуються під час виконання програмних практичних робіт, через які реалізується практична спрямованість курсу, стануть важливою формою і засобом перевірки та оцінювання результатів навчання, які є обов’язковими для всіх учнів класу.

Обов’язковими для оцінювання у кожному семестрі є дві практичні роботи на вибір учителя. Для учнів, старшої школи що вивчають географію на профільному рівні вчитель обов’язково оцінює п’ять практичних робіт на вибір у кожному семестрі. із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1 - 2 дослідження (упродовж року) та виконує його індивідуально або в групі. Учитель оцінює таку роботу під час її захисту чи презентації. Письмові роботи з географії у тому числі тематичні, що виконуються протягом семестру, після завершення вивчення теми, можуть виконуватися у різному форматі. Підсумкова (контрольна) робота, одна на рік готується вчителем (рекомендовано тестовий формат з картографічним завданням), виконується письмово і є обов’язковою. Для запобігання перевантаження учнів, час проведення підсумкових (контрольних) робіт визначається загальношкільним графіком, складеним заступником директора освітнього закладу за погодженням із вчителем. Важливим залишається питання – робота з комп’ютерними симуляціями та імітаційними параметризованими моделями. ) та ін), що надають інструменти для роботи з географічними даними та дозволяють користувачеві ознайомлюватися з різними країнами світу і навіть віртуально подорожувати; шукати різні об’єкти на карті землі, переглядати, коментувати, доповнювати світлинами у наш інформаційний час достатньо. Тим паче, що в більшості випадків наслідки тих чи тих рішень, що можуть бути прийняті, в тому числі за підсумками врахування результатів pisa, можна буде оцінити лише за 5–7 років. Сторінки видань знайомлять з ідеями та найкращим досвідом педагогічних працівників за всіма напрямами освітніх трансформацій. Проведення нетрадиційних форм навчання в учбових закладах. Урок - конференція як одна з цих форм організації навчально - виховного процесу з хімії в школі. Вивчення теми попередження забруднення довкілля при використанні органічних речовин в побут. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

2 методика організації та проведення уроку - конференції під час вивчення теми «основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Кожен період розвитку суспільства має свої соціальні цілі. Перехід у нове тисячоліття і реформування школи вимагає змін у теорії і практиці навчання. Актуальним питанням шкільної освіти і, зокрема, біологічної є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, практичного спрямуванні теоретичних знань. Тому постає питання в провадження таких форм, методів, прийомів, засобів, які б інтенсифікували начальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів. Серед таких форм і методів знаходять своє місце і нестандартні уроки серед яких і урок - конференція. Актуальність дослідження полягає у тому, що за широкого впровадження нестандартних форм і методів на уроках хімії стануть можливими. ѕ індивідуалізація навчання, а в цілому розвиток творчого потенціалу учня і формування стійкого пізнавального інтересу до біології. ѕ cистематизувати теоретичні відомості про нетрадиційні форми навчання та їх застосування під час навчального процесу в середній школі; ѕ розглянути проблеми організації нестандартних уроків хімії в методичній літературі та в розробках передових українських педагогів практиків; 1. 1 значення та місце нетрадиційних уроків в шкільному курсі. Від рівня виховання відповідального ставлення до навчання підлітків залежить рівень і характер їхньої активності в процесі оволодіння знаннями, цілеспрямованості, працелюбності, самореалізації. Відповідальне ставлення до навчання, яке є результатом цілісного формування особистості, стає фактором подальшого розвитку цієї особистості, впливає на підвищення рівня її самоорганізації в галузі навчання і в житті загалом. Для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі ми використовували нестандартні уроки. Урок - конференцію, урок - консультацію, інтегративні або бінарні уроки. Зароджується нестандартний урок, по - перше, з нестандартної педагогічної теорії, по - друге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя. Зміст і структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети, характер реалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях і. Виходячи з того, що елементарною моделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєрідно підходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічується шість таких підходів. Класифікація нетрадиційних уроків та їх характеристика. її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть переважати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така. Організація діяльності вчителя й учнів; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції. Семінарське заняття - є формою навчання, що дає змогу ефективно організувати самостійну роботу учнів. Семінарські заняття найчастіше проводяться у старших класах. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, здобутими на уроках, а також у і процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дає змогу учням більш осмислено і міцно засвоювати тему.

За характером семінарські заняття поціляються. Творче обговорення та розв язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія результатом осмисленні цієї проблеми. Щодо типізації шкільних конференцій немає єдиної думки ні в психолого - педагогічній літературі, ні в практиці роботи загальноосвітніх закладів. Слово диспут латинського походження і означає міркую, суперечу.

Під час диспуту з являються можливості впливу на інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, збудження його зацікавленості у пошуку істини. Окрім цього, в процесі диспуту створюються умови для реалізації демократичних засад навчання. Його метою є оцінювання навчальних досліджень, систематизація, узагальнення та поглиблення знань, усунення прогалин у знаннях учнів. Формування культури школярів у даний час розглядається в якості однієї з актуальних педагогічних проблем. Підвищенню ефективності цього процесу сприяє оптимальне сполучення традиційних і інноваційних методів, форм і засобів виховання. Гра - не розвага і забава, а один із серйозних засобів педагогічного впливу на дітей. Ушинський відзначав, що в грі формуються всі сторони душі людини. Творче обговорення та розв язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія, як результат осмисленні цієї проблеми. Учнівська конференція сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, поглибленню і систематизації. При цьому як основу класифікації конференцій різні автори використовують різні характеристики. В практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів слід виділяти і проводити. Оглядові, підсумкові та тематичні конференції. Тематична конференція, як правило, проводиться з окремої актуальної теми. Наукової, технічної, практичної. Вона може стикуватися з навчальною програмою окремих предметів; зумовлюватися політичними чи соціально - економічними подіями, умовами розвитку суспільства в країні та за кордоном. До визначення теми конференції бажано залучати учнів, особливо старшокласників. На другому етапі визначним моментом у підготовці конференції є її змістова сторона. У цьому плані першим помічником є вчитель, який надає допомогу учням, іншим учасникам конференції; переглядає зміст доповідей, аналізує їх; порівнює, зіставляє, прогнозує можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань. Якщо визначаються опоненти доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому ставиться мета виявлення нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури і практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до теми конференції. Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінювання її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів. Урок - конференція - досить складна форма роботи, яка вимагає тривалої, ретельної підготовки, вона активізує навчально - пізнавальну діяльність учнів, забезпечує їм можливість вчитися самостійно працювати з додатковими джерелами інформації, широко використовувати освітні ресурси інтернет. Урок - конференція вимагає ретельного планування тому, що для його проведення необхідно створити узагальнену картину по окремо взятій темі, що вимагає певних інтелектуальних зусиль не тільки з боку вчителя, а й з боку учнів. Роль вчителя на даному уроці змінюється, його головною завданням стає організація такого пізнавального процесу, при якому учні усвідомлюють взаємозв язок всіх галузей знань, отриманих ними на уроках з більшості предметів шкільного курсу, та в результаті копіткої роботи з додатковими джерелами інформації. Звертаючись до передового педагогічного досвіду сучасності можна сказати, що багато вчителів використовують в своїй педагогічній діяльності даний вид роботи. Гордій (учитель хімії тернопільської зош і - ііі ст. №24) основною метою уроку є здатність забезпечити всім рівну систему можливостей для ефективного особистісного саморозвитку.

Вчитель виступає диригентом діяльності учнів та направляє їх діяльність у правильне русло використовуючи при цьому проектну діяльність. Кожен з учнів готує проект в якому розповідає про миючі засоби з певної сторони, потім відбувається узагальнення, на що необхідно звертати увагу при виборі миючих засобів з урахуванням критеріїв розглянутих учнями на уроці. Ще одним прикладом передового педагогічного досвіду є розробка в. Богданової (вчитель хімії п ятихатської зош і - ііі ст. №1, дніпропетровської обл. Вона пропонує урок - конференцію з використанням групової роботи учнів. Богданова поділяє учнів на групи. Богдановою поділена на дві частини. В першій частині учнівські доповіді грунтуються на знаннях, котрі учні отримали раніше з курсів хімії та біології. Друга частина уроку - конференції включає питання про вміст різних органічних речовин у продуктах харчування, норми їх вживання; які процеси відбуваються під час прийому їжі, її перетравленні. Саме вчитель повинен виступати організатором, виявляючи зв язок хімії з іншими предметами, знань отриманих учнями в школі і поза нею, підбиваючи до цих висновків самих учнів. Використання уроку - конференції з хімії в старшій школі полягає у забезпеченні загальноосвітньої підготовки учнів з хімії на основі їх самостійної діяльності згідно з освітніми потребами, нахилами, здібностями учнів, враховуючи їх зацікавленість. Під час цих етапів вчитель повинен обрати тему відповідно до планів навчання, завчасно повідомити учнів про тему та завдання роботи, поділити учнів за змістом роботи та темами доповідей, підготувати літературу для допомоги учням та іншим учасникам конференції в пошуках необхідного матеріалу, переглянути зміст доповідей та аналізувати їх; порівняти, зіставляти та прогнозувати можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань. Для оцінювання ефективності конференції можна створити журі. Метою даного уроку є узагальнити знання учнів про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства; розвивати вміння учнів класифікувати хімічні об єкти за різними ознаками, виділяти головне в великому об ємі інформації, робити узагальнюючі висновки, формувати дбайливе ставлення до енергетичних ресурсів своєї батьківщини. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту), ресурси мережі інтернет. Методика проведення уроку - конференції включала в себе використання проблемного запитання. Менделєєв, коли говорив «великий гріх спалювати нафту, палити можна і асигнаціями. Актуалізація полягола в узагальненні знань учнів пов язаних з їх повсякденням. «які ж види палива існують в наш час, яке місце посідають в енергетиці країни і чому.

Далі було заслухано доповіді учнів. Нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива; сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива. Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам яного, високий вміст сірки, значну зольність. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. В основному буре вугілля використовується на місцевих електростанціях та інших підприємствах як паливо. Основними центрами буровугільної промисловості є ватутіне на черкащині та олександрія в кіровоградській області. Нафту і природний газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. Найбільші родовища газу зосереджені в харківській області, серед яких особливо відоме шебелинське.

Менше п ятої частини видобутку природного газу україни зосереджено в прикарпатті. Це дашава і родовища івано - франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у криму.

В ос­танні роки зростає видобуток газу з дна чорного моря. Прозріння наступило в останні 25 - 30 років. і тепер фабричний дим - це вже забруднювач атмосфери, шкідливі токсичні викиди продукції хімічної промисловості становлять глобальну проблему, яка потребує негайного вирішення. При спалюванні вугілля, дров та інших видів твердого, а також рідкого палива в атмосферу викидається велика кількість диму, сажі, часток палива, що не згоріли, сірчистого ангідриду та інших шкідливих речовин. Околиці засмічуються золою, шлаками і пилом від них. Надходження в повітря великої кількості продуктів згоряння, особливо в великих промислових центрах, різко змінює його склад, часто наближаючи концентрацію токсичних речовин до межі допустимих норм у значенні впливу їх на здоров я людини. Максимальні гранично допустимі концентрації токсичних речовин в атмосфері обмежені суворими санітарними нормами, наприклад, окису вуглецю до 3, 0 г, сірчистого ангідриду до 0, 5 г, окислів азоту до 0, 08 г, нетоксичного пилу до 0, 5 г, сажі до 0, 15 г у 1 м 3 повітря. Вміст шкідливих речовин у продуктах згоряння, що викидаються в атмосферу котлами великої продуктивності при спалюванні різноманітних видів палива, наводиться в табл. Забруднення атмосфери. Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки. При цьому частка газів складає 90%, а тверді частинки - 10% від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів відносяться пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення - теплоелектростанції (сірчистий та вуглекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства. Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні, які надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, які утворюються внаслідок перетворення первинних забруднювачів. Наприклад, сірчистий газ в атмосфері окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з водяною парою і утворює краплинки сірчаної кислоти. Розглянемо вплив деяких забруднювачів на організм людини. Забруднення гідросфери. Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням вмісту у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок. Фізичне забруднення пов язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками. Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин. Основними забруднювачами гідросфери є промисловість та сільське господарство. Внутрішні водойми забруднюються стічними водами металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей сільського господарства, житлово - комунального господарства та поверхневими стоками. Найбільш шкідливими органічними забруднювачами гідросфери є нафта та нафтопродукти. Щорічно в світовий океан потрапляє 5 - 10 млн. Тонн нафти та нафтопродуктів. Забруднення літосфери. Забруднення ґрунтів відбувається під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових навчань, випробувань, внаслідок аварій та катастроф. ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.

Більша частина гірської маси накопичується у відвалах. Учням заздалегідь було запропоновано наступне завдання. Створити рекламу таких видів палива як. Природній газ (1 група), нафта (2 група), вугілля (3 група). На домашнє завдання було дано повторити вивчену тему, підготуватися до контрольної роботи; виконати завдання для самоконтролю в зошиті. Метою даного уроку є закріпити знання учнів про будову органічних речовин; ознайомити з різноманітністю органічних речовин, їх роллю в живій природі; розвивати вміння класифікувати органічні речовини за призначенням;виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів. При проведенні уроку - конференції було використано такі педагогічні методи, як евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, розповідь, демонстрація, рефлексія. Методика проведення уроку - конференції на етапі актуалізації включає в себе бесіду про органічні речовини, що є у живих істот, та характеристику їх біологічного значення. Ці знання учні отримали в 9 класі, тому немає необхідності вчителю витрачати час на роз яснення даних понять. При вивченні нового матеріалу учні виголошували свої доповіді, демонструє зразки, малюнки одягу, продуктів харчування, предметів гігієни, виготовлених з органічних речовин, а решта класу висловлювали думки з відповідно до тем. Доводиться це на прикладі целюлози. Незважаючи на те, що організм людини практично не засвоює целюлозу, вона відіграє важливу роль у харчуванні і підтриманні здоров я. Світовою медичною спільнотою визнано, що нестача клітковини в раціоні є однією з найважливіших причин погіршення здоров я і, як наслідок, якості життя. Люди, у харчуванні яких достатньо рослинних продуктів і клітковини, набагато менш схильні до таких захворювань, як рак кишечнику, а також надмірна маса тіла й ожиріння. Водночас саме целюлоза, що міститься в рослинах, є основною поживною речовиною у складі корму для багатьох сільськогосподарських тварин, яких використовують для одержання м яса, молока, жиру, яєць, вовни, щетини, шкіри, кісток, пуху й пір я (назвіть органічні речовини в складі цих продуктів). Більшість процесів на землі є хімічними або супроводжуються хімічними процесами. Можна сказати, що наша земля - це гігантський хімічний реактор, який не зупиняється ні на мить. У промисловість органічного синтезу впроваджують нові технологічні процеси з використанням дешевих і доступних джерел сировини (наприклад, використання парафінових вуглеводнів для добування карбонових кислот), вводять економічно ефективні малостадійні хіміко - технологічні процеси, здійснюють перехід від періодичних процесів до безперервних. Велика увага надається впровадженню безвідхідних виробництв, що має важливе значення для охорони навколишнього середовища. Проводять пошуки нових, більш ефективних каталізаторів, для того, щоб збільшити вихід продуктів реакції. 1 як задовольнити потреби сучасного суспільства, не піддаючи небезпеці можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. На домашнє завдання дається § 5 № 1 - 6 (початковий і середній рівень) (лашевська г. А), а для тих, хто хоче отримати вищий бал з інформаційних джерел підготувати повідомлення про паливо майбуття (достатній та високий рівень). 4 методика організації та проведення уроку - конференції під час вивчення теми «попередження забруднення довкілля при використанні органічних речовин в побуті. Метою даного уроку є розвивати вміння систематизувати інформацію, висловлювати своє ставлення до певної проблеми, формувати навички роботи над колективним проектом, виховувати любов до рідної землі, екологічне мислення. Базові поняття і терміни. Довкіля, забруднення, органічні речовини, побут, миючі засоби, поверхнево активні речовини, синтетичні мийні засоби. Методика проведення уроку - конференції на етапі мотивації включає розповідь вчителя про використання хімічних речовин у побуті. Що це далеко не винахід нашого часу.

є чимало відомостей про те, що ще задовго до нашої ери люди використовували хоч і недосконалі, але все ж досить ефективні хімічні речовини. Розвиток хімічної промисловості іде дедалі зростаючими темпами. і сучасна людина при повсякденному житті використовує речовини - продукти хімічної промисловості, які не характерні для живих організмів. Вони, включаючись у колообіг речовин у природі стають складовою живих організмів, в тому числі і людини. При актуалізації опорних знань вчитель застосовує запитання, що стосується повсякденного життя учнів. Наслідки діяльності людини не завжди позитивні, а при сьогоднішніх темпах появи нових речовин стають загрозливими. З якими забруднювачами органічного походження ми з вами стикаємося щоденно. В стародавніх рукописах ми знаходимо згадування про масла і суміші для полірування деревини і каміння, засоби для дезінфекції та консервування їжі. Чимало рецептів побутових хімічних препаратів існувало в той час в індії, китаї, країнах середньої азії та закавказзя. Широко використовувалися хімічні засоби в повсякденному житті в середні віки. Розвиток міст, ремесел, торгівельних зв язків у чималій степені цьому сприяли. Хімічні засоби з давніх часів використовувалися й на русі. Особливо розвиненим було солеваріння, обробка і вичинювання шкір, переробка бджолиного воску.

Більш пізні досягнення побутової хімії добре відомі і багато з них зберегли своє значення до наших днів. Безумовно, вони були пов язані з успіхами хімії як науки, з виникненням можливості використовувати більш або менш чисті хімічні речовини або суміші таких речовин, використовувати хімічні продукти, які стала випускати промисловість в кінці хvііі - на початку хіх сторіччя. Практично все населення планети контактує з пар, кількість яких у навколишньому середовищі зростає з кожним роком. Зовсім не випадково тарілка аж рипить після миття хімічним засобом. Вимиваючи бруд і жир, ті ж пар створюють на посуді стійку плівку, яку можна знищити також спеціальним хімічним розчином. Крім того значна частина засобу змивається в каналізаційні води і потрапляє у водний басейн. Серед населення відзначається загрозливе поширення медикаментозної алергії. Це пояснюється безконтрольним вживанням медикаментозних препаратів і їх попаданням в навколишнє середовище.

На рівні сучасних знань алергічні захворювання є практично невиліковними. Біологічного походження та синтетичні. Перші утворюються в живих організмах, беруть участь у різних функціях клітини та організму в цілому.

Це ліпіди, фосфоліпіди, жирні кислоти та їх солі, біологічно активні речовини. При наявності такої речовини в розчині її молекули виходять на поверхню розчину або на поверхню будь - якого, зануреного у цей розчин, тіла. Поверхнева концентрація молекул пар стає на декілька порядків вищою, ніж концентрація їх в об ємі. Не дивлячись на методи очистки від пар. Адсорбція, коагуляція, озонування, переведення пар у піну з подальшим її видаленням, значна кількість пар потрапляє у зовнішнє середовище.

При проникненні пар у ґрунт не виключена ймовірність їх міграції у підземні і поверхневі води, транслокація в рослини, а також поступлення в організм тварин. Тому проблема вивчення можливої несприятливої дії пар на організм набуває особливої актуальності і має важливе значення для гігієнічної регламентації даного чинника в об єктах навколишнього середовища. Доведено, що тканини печінки затримують пар, які входять до складу синтетичних мийних засобів. Смз пригнічують жовчотворну функцію печінки. Дія мийних засобів на клітини печінки характеризується різким збільшенням проникності клітинних мембран, спричинюючи алергічний ефект дії пар. Пар змінюють електропровідність клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, а тим самим, і проникність мембран клітин. Пар, які мають полярні групи, подібніші до ліпоїдних компонентів мембран. Надходження їх в організм тварин може впливати на серцево - судинну систему.

Пар у тварин знижують активність підшлункової залози і фільтрувальну здатність нирок, змінюють активність ферментів крові. Швидке і значне надходження з кишечника у кров та органи, а також швидше виведення з них різних речовин під впливом пар, пояснюється підвищеною проникністю біологічних мембран. Засоби боротьби з побутовими комахами та гризунами, хімічні засоби захисту рослин, деякі засоби для виведення плям і склеювання, окремі види автокосметики - отруйні, з ними необхідно поводитися дуже обережно. Такі препарати обов язково мають напис “отрута” або “отруйно”. Багато засобів для виведення плям, полірування та склеювання, догляду за виробами зі шкіри, деякі рідкі засоби для чистки, боротьби з побутовими комахами, хімічні засоби захисту рослин і мінеральні добрива пожеженебезпечні. Пожеженебезпечні також препарати в аерозольних упаковках. Зберігати їх треба тільки далеко від джерел тепла. Пестициди є єдиним засмічувачем, який свідомо вноситься людиною в навколишнє середовище.

Вони вражають різні компоненти природних екосистем. Зменшують біологічну продуктивність фітоценозів, різноманітність видів тваринного світу, знижують чисельність корисних комах і птахів, і кінець кінцем є небезпечними для самої людини. Вони вирізняються не тільки високою токсичністю, а й великою біологічною активністю і здатністю накопичуватися в різних ланках харчового ланцюга. Навіть у мізерних кількостях пестициди пригнічують імунну систему організму, підвищуючи таким чином його чутливість до інфекційних захворювань. У більших концентраціях ці речовини здійснюють мутагенний і канцерогенний вплив на організм людини. У підсумку уроку вчитель розповідає про статистичні дані стосовно забрудників довкілля. За даними всесвітньої організації охорони здоров я (воз) здоров я населення на 50% залежить від способу життя, на 20% - від якості оточуючого середовища, ще на 20% - від спадкоємних особливостей організму і на 10% - від розвитку охорони здоров я. За статистикою у сша отруєння і смертність дітей від токсичних хімічних речовин посідає друге місце, польщі на побутові препарати припадає 28%, у франції - 23% від усіх зареєстрованих отруєнь. Вважають, що більше 90% пухлин у людини після 50 років мають метаболічне походження і викликані хімічним забрудненням організму.

В навколишнє середовище, а отже і в організм людини, надходить величезна кількість штучно створених сполук. У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо. Домашнім завданням для учнів є повторення пройденого матеріалу, а для підготовки до контрольної роботи надається варіант різнорівневих завдань, для перевірки знань учнів. Систематизовано теоретичні відомості про нетрадиційні форми навчання та їх застосування під час навчального процесу в середній школі; 2. Розглянуто проблеми організації нестандартних уроків хімії в методичній літературі та в розробках передових українських педагогів практиків; 3. Основними видами нетрадиційних форм уроків є. Лекція, семінар, конференція, диспут, ділова гра, лабораторна робота, залік, урок - вистава, комбінований урок. ѕ основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки; 5. Використання нетрадиційних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об єкти, які вивчаються на уроці. Застосування такого типу зайняття сприяє підвищенню активності учнів у процесі навчально - пізнавальної діяльності, формуванню самостійного мислення, розвитку творчості. Життя вимагає сформованого певною мірою фізичного мислення і очевидно, що до цього найкоротший шлях через емоційність, творчість у навчанні. Саме через творчість можна зацікавити учнів, активізувати їх діяльність на уроці, що в кінцевому випадку приведе до формування стійкого пізнавального інтересу до хімії. інтерес створює певну установку на засвоєння нових знань з хімії. Знання потрібні не для того, щоб повернути їх учителю у тому ж вигляді, а для того, щоб застосувати їх у нових умовах, пояснити незнайоме, незрозуміле явище, саме тому доцільно використовувати урок - конференцію, аби учні могли пояснити по - своєму нове, або роз яснити відоме явище.

Урок - конференція сприяє формуванню і розвиненню комунікативних вмінь, знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, їх поглибленню і систематизації, підвищенню активності учнів у процесі навчально - пізнавальної діяльності, формуванню самостійного мислення, розвитку творчості. Це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів піл керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя та учнів. Урок - конференція дозволяє урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дає змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожного учня. Основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки. Узагальнити знання учнів про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства; розвивати вміння учнів класифікувати хімічні об єкти за різними ознаками, виділяти головне в великому об ємі інформації, робити узагальнюючі висновки, формувати дбайливе ставлення до енергетичних ресурсів своєї батьківщини. Які ж види палива існують в наш час, яке місце посідають в енергетиці країни і чому.

Які існують екологічні проблеми, пов язані з видобуванням і використанням вуглеводневої сировини, способи захисту.

Це основні питання, відповідь на які ми сформуємо на протязі нашого уроку.

Отже, відкриваємо зошити та записуємо тему уроку.

Пригадаємо з географії галузі народного господарства, що використовують енергетичні ресурси завдання учням. Альтернативні види рідкого та газового палива (далі - альтернативні види палива) - рідке та газове паливо, яке є альтернативою (заміною) відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива; - спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини (у тому числі з поновлюваних відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних відходів); - горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва; - паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.

газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, в інших підземних газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах і болотах; - газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо); - стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий газ, супутний нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони одержані з газових, газоконденсатних та нафтових родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ і не належать до традиційних видів палива. Сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива. В залежності від виду палива (природний газ, біогаз, тверда біомаса та ін. Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам яновугільних басейнах це пов язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо. Хоча видобуток нафти і газу в нашій державі зменшується, проте маємо і сприятливі фактори. Великі потужності по переробці нафти, близько 70 млн. Т, які відсутні в росії, і великі газосховища. Оскільки газ зберігати у трубах неможливо, росія вимушена закачувати його великі обсяги в українські газосховища. Цей газ вона продає в країни західної та центральної європи. При розумній міжнародній пол­ітиці це може дати україні величезні валютні надходження. Нафту і природний газ в україні видобувають у передкарпатті, на лівобережжі та в причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить лівобережжю. Тут, у чернігівській, сумській та полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл. є невеликі родовища нафти на півдні країни. В україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ харківської області, передкарпаття і криму до великих індустріальних центрів. Полтави, києва, львова, дніпропетровська, кривого рогу, одеси, харкова, сімферополя, севастополя, ялти тощо. Густий чорний дим над заводськими трубами або повалені бульдозером дерева під новий будівельний майданчик сприймалися як символи технічного прогресу, а перші хімічні та металургійні промислові гіганти викликали ейфорію. Основним споживачем палива, а отже, і головним “винуватцем” забруднення повітряного басейну є промислові підприємства, електростанції і транспорт. Заміна твердого і рідкого палива газоподібним різко скорочує у відхідних газах котельних установок вміст шкідливих речовин - сажі, сірчистого ангідриду, окису вуглецю. Так, якщо прийняти забруднення атмосфери при спалюванні вугілля за 100%, то при спалюванні мазуту забруднення складе 60%, а при спалюванні газу тільки 20%. Напишіть рівняння реакцій перетворення діоксиду сірки в сульфатну кислоту; азоту в нітратну кислоту.

Забруднення токсичними речовинами навколишнього середовища негативно відбивається на здоров ї населення, погіршує якість сільськогосподарської продукції, знижує врожайність, передчасно руйнує житлові будівлі, металоконструкції, впливає на клімат окремих регіонів, руйнує озоновий шар землі, зумовлює загибель флори та фауни. Особливо небезпечним є токсичний тонкодисперсний пил з розміром частинок 0, 5 - 10 мкм. Ці частинки глибоко проникають в органи дихання. При неповному згоранні палива утворюється сажа - високодисперсний порошок, який на 90 - 95% складається з частинок вуглецю. Сажа має високу адсорбційну здатність до важких вуглеводнів, що робить сажу дуже небезпечною для людини. Встановлена залежність між зниженням рівня забруднення атмосферного повітря та зниженням захворюваності (табл. Це безколірний газ який не має запаху.

Він впливає на нервову та серцево - судинну системи, викликає задуху.

При більших концентраціях со виникає відчуття пульсації у скронях, запаморочення. Токсичність со зростає за наявності в повітрі оксидів азоту.

Оксиди азоту nох, (nо, nо 2, n 2 о 3, nо 5, n 2 о 4). В атмосферу викидається переважно діоксид азоту nо2. Це безколірний отруйний газ, який не має запаху.

Спричиняє подразнювальну дію на організм. Небезпека дії оксидів азоту підвищується в містах, де вони взаємодіють з вуглеводнями вихлопних газів і утворюють фотохімічний туман - смог. Ознакою отруєння оксидами азоту є легкий кашель. При підвищенні концентрації nох виникає сильний кашель, блювання, часом головний біль. Контактуючи з вологою поверхнею слизових оболонок, оксиди азоту утворюють кислоти нnо 3 та нnо 2, які призводять до набряку легенів. Діоксид сірки згубно діє на хвойні та листяні ліси. Вуглеводні (пари бензину). Вони мають наркотичну дію. При малих концентраціях викликають біль голови, запаморочення тощо. Метан (сн) утворюється внаслідок розкладання органічних речовин, наприклад, у сільському господарстві, у процесі вуглевидобутку, нафто - і газодобування, газорозподілу і спалювання біомаси. Метан також є причиною парникового ефекту.

Сполуки cfc (chlorinated flour carbons або фреони) належать до окремих невеликих газоподібних домішок в атмосфері. Вони з являються переважно внаслідок антропогенної дії (виробництва окремих теплоізоляційних матеріалів, пінопласту), виділяються з холодаґентів холодильників і морозилок. Фреони (головні руйнівники озонового шару атмосфери) підвищують рівень ультрафіолетового опромінювання землі з космосу.

Озон спричинює парниковий ефект, неґативно впливає на здоров я людини, культивування рослин та вимирання лісів. Тривалий вплив альдегідів викликає подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів. Через органи дихання до організму надходить близько 50% сполук свинцю. Свинець викликає порушення синтезу гемоглобіну, виникають захворювання дихальних шляхів, статевих органів, нервової системи. Наявність на поверхні води масла, жирів, мастильних матеріалів перешкоджає газообміну між водою та атмосферою, що знижує насиченість води киснем. Забруднення води нафтою перш за все негативно впливає на стан фітопланктону і зумовлює загибель птахів. Відходи, які містять мінеральні забруднення, локалізуються переважно біля берегів, проте деяка їх частина виноситься за межі територіальних вод. Найбільш небезпечним є забруднення вод ртуттю, тому що зараження морських організмів викликає отруєння людей. На промислових підприємствах джерелами забруднення стічних вод є виробничі, поверхневі та побутові стоки. Виробничі стічні води утворюються внаслідок використання води в технологічних процесах. Побутові стічні води підприємств утворюються при експлуатації душів, туалетів, пралень та їдалень, звідки вони скеровуються на міські станції очищення. Поверхневі стічні води утворюються внаслідок змивання дощовою, талою та поливальною водою домішок, які накопичуються на території, на дахах та стінах виробничих будівель. В цих водах містяться тверді частинки (пісок, камінь, стружка, тирса, пил, сажа, залишки рослин), нафтопродукти, використовувані в двигунах транспортних засобів тощо. Небезпечні не лише первинні забруднення поверхневих вод, але й вторинні забруднення, які виникають внаслідок хімічних реакцій речовин у водному середовищі. Наприклад, феноли і хлориди можуть утворювати діоксини. Забруднення поверхневих вод знижує запаси питної води, негативно впливає на розвиток фауни та флори водоймищ. Порушується кругообіг речовин в біосфері, знижується обсяг біомаси на планеті, знижується відтворення кисню. Тверді відходи машинобудівних виробництв містять амортизаційний лом, стружку та тирсу металів, деревини, пластмас, шлаки, золу, шлам, пил. Найбільш небезпечними є підприємства кольорової та чорної металургії. Забруднені зони мають радіус близько 20 - 50 км, при цьому перевищення гдк сягає понад 100 разів. Основними забруднювачами є нікель, свинець, бензапірен, ртуть тощо. Викиди сміттєспалювальних заводів викидають тетраетил свинець, ртуть, діоксини, бензапірен тощо. Викиди теплоелектростанцій містять бензапірен, сполуки ванадію, радіонукліди, кислоти та інші токсичні речовини. В сільському господарстві основним забруднювачем довкілля, окрім добрив, є пестициди. В залежності від об єкта впливу пестициди поділяються на гербіциди, інсектициди, зооциди, фунгіциди, бактерициди, лімациди, дефоліанти, десіканти, ротарденти, репелянти, атраканти. Токсичний вплив пестицидів став проявлятись в глобальних масштабах. Нераціональне використання пестицидів негативно впливає на якість ґрунтів. Залишки пестицидів у вигляді домішок проникають у воду, включаються в харчові ланцюги, потрапляють в продукти харчування. В зв язку з цим актуальною є проблема створення і використання швидкорозчинних препаратів з великою швидкістю деструкції. Дати відповідь на проблемне запитання уроку (справа в тому, що довгий час нафту використовували в якості палива, а д. Менделєєв разом зі своїми однодумцями сприяли розвитку її переробки і раціонального використання продуктів переробки). Прокоментуйте інформацію, висловіть свою думку, аргументуйте її, займіть позицію(розмістіть посмішку біля вислову, що відповідає позиції вашої групи). Отже, на сьогоднішньому уроці ми з вами узагальнили знання про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства, розглянули який вплив чинять продукти спалювання вугілля, нафтопродуктів та газу на навколишнє середовище.

Закріпити знання учнів про будову органічних речовин; ознайомити з різноманітністю органічних речовин, їх роллю в живій природі; розвивати вміння класифікувати органічні речовини за призначенням;виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів. Нас оточує безліч різноманітних речовин. Властивості, будова, походження цих речовин дуже різні. Спочатку всі відомі речовини хіміки поділили на три групи. Мінеральні, рослинні і тваринні. Вивчаючи ці речовини швецький хімік берцеліус прийшов до висновку, що між рослинними і тваринними речовинами немає суттєвих відмінностей. Кожна з відповідей ретельно аналізується. Учитель спрямовує обговорення так, щоб було охоплено, по можливості, найбільшу кількість органічних речовин і розглянуто їхнє значення. Органічні речовини виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах. Природні органічні речовини знаходяться в твердому (вугілля, сланці, тверді бітуми), рідкому (нафта, рідкі бітуми) і газоподібному (пароподібному) стані (газ і газоконденсат). До сьогодні людство використовує органічні речовини, вироблені живими організмами, аби задовольнити матеріальні потреби, передусім - у харчових продуктах, зручному одязі, комфортному житлі, теплі, дотриманні гігієни, збереженні здоров я тощо. Доведемо це на прикладі целюлози. Лляний і бавовняний одяг має високі гігієнічні властивості і привабливий зовнішній вигляд. Усі ці речі виготовлено з волокон целюлози. Навколишній світ - це світ хімічних речовин і їх постійних перетворень. Без величезних досягнень хімії сьогодні неможливо уявити людське життя. Сучасна людина живе в будинках, побудованих з широким використанням штучних (створених за хімічними технологіями) матеріалів, має одяг та взуття з тканин та шкіри, які виготовляються за хімічними технологіями, забезпечена повноцінним харчуванням, що стало можливим виключно завдяки хімізації сільського господарства (засоби захисту рослин, добрива), без якої немислимі стабільні врожаї харчових культур. Людство вже ніколи не зможе відмовитися від цих здобутків, як і від нових медпрепаратів, парфумерних засобів та багатьох інших речей, до яких доклала руку хімія. Як задовольнити потреби сучасного суспільства, не піддаючи небезпеці можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Розвивати вміння систематизувати інформацію, висловлювати своє ставлення до певної проблеми, формувати навички роботи над колективним проектом, виховувати любов до рідної землі, екологічне мислення. Будь - яка діяльність людини так чи інакше пов язана із використанням або перетворенням природи. Діяльність людини в сфері домашнього господарства не є винятком. Науково - технічний прогрес характеризується не тільки видатними досягненнями, але й виникненням цілого ряду проблем у зв язку із забрудненням навколишнього середовища. Використання хімічних речовин у побуті - далеко не винахід нашого часу.

Наслідки такої діяльності людини не завжди позитивні, а при сьогоднішніх темпах появи нових речовин стають загрозливими. В гробниці єгипетського фараона тутанхамона археологи знайшли пахощі, яки зберегли аромат протягом тридцяти віків. Взагалі у далекому минулому хімічні речовини особливо часто використовувалися в культових обрядах і в косметиці. Під час релігійних церемоній в курильницях запалювали запашні суміші. Мумії єгипетських фараонів збереглися до наших днів, оскільки їхні тіла були набальзамовані. Починаючи з і століття до. В культурних центрах середземномор я широке використання отримало мило. З розвитком писемності з являються й порадники з побутової хімії. Так, в одному зі старовинних російських лікарських порадників дається така порада. “якщо хочеш, щоб тебе не їли комарі, то візьми хустку, змочи її дьогтем і поклади на голову, на шапку”. З давніх часів використовувався для прання луг, який виробляли з деревної золи; був розповсюджений і зберігся до наших часів спосіб відбілювання тканин шляхом попереднього замочування і вистилання їх на сонці. Здавна люди навчились використовувати для чищення виробів із кольорових металів підручні засоби, причому деякі з них не втратили свого значення й досі. Наприклад, для чищення бронзи в різних країнах користувалися кислим молоком. На русі для чищення самоварів використовували ягоди бузини, золу, крейду, капустяний розсіл. Крім синтетичних, відомі пар біологічної природи, які утворюються в живих організмах і приймають активну участь у їх функціонуванні. Визначення вмісту біопар, вивчення взаємодії людини і тварин з синтетичними і рослинними пар навколишнього середовища, має важливе теоретичне і практичне значення для сучасної гігієни, екологічної біохімії і фізіології. Мила, потрапляючи в річку чи озеро, швидко розкладаються, тому що містять нерозгалужені вуглеводневі ланцюги, які руйнуються бактеріями. Розчини деяких синтетичних пар не руйнуються, оскільки містять алкілсульфати або алкіл(арил)сульфонати з розгалуженими або ароматичними вуглеводневими ланцюгами. Мікроорганізми не можуть засвоїти такі сполуки. Отже, при створенні нових пар необхідно враховувати не тільки їх ефективність, але й здатність до розщеплення мікроорганізмами. Забруднення повітря речовинами, які використовуються в побуті, сприяє росту алергічних захворювань органів дихання. Дослідження проведені вінницьким медичним інститутом показали, що понад 90% алергічних захворювань невідома медичним закладам. Дослідження вмісту пар в організмі жуйних тварин показали, що. По - перше, значна кількість пар потрапляє в організм у складі кормів; по - друге, велика кількість пар синтезуються в організмі тварин; по - третє, мікрофлора кишківника чутлива до дії пар. У шлунково - кишковому тракті найвищий рівень пар виявлено в слизовій оболонці. Велика кількість їх є в навколовушній залозі, слизових оболонках і слизових нашаруваннях тонкого і товстого відділів кишечнику.

Органи і тканини з високим (головний і спинний мозок, наднирники) та середнім (печінка, нирки, селезінка, легені) вмістом фосфоліпідів мають, відповідно, високий та низький вміст пар. Слід враховувати й те, що більшість ліпідних компонентів, особливо мембранних структур, володіють значною поверхневою активністю, а найбільш досліджений поверхнево активний комплекс легень на 80 % складається з фосфоліпідів. Зокрема пар, які синтезуються в організмі, беруть участь у побудові мембран і в саморегуляції обмінних процесів, транспорті метаболітів. Змінюючи властивості біологічних мембран, їх електричний заряд і проникність, пар можуть впливати на функціональний стан залоз внутрішньої секреції (наднирники, підшлункова залоза). При вивченні динаміки синтезу ліпідів встановлено, що пар посилюють синтез ліпідів у печінці. Підвищений вміст пар та їх метаболітів в організмі тварин порушує обмін ліпідів. Окремі пар мають подразнювальні властивості. Шкідливий вплив пар залежить від виробничих, технологічних процесів, якості сировинних матеріалів. Деякі речовини викликають різко виражені дерматити, зміни у поведінці тварин. Відомо, що при контакті рук людини з водними розчинами деяких мийних засобів і детергентів спостерігається зниження кількості загальних ліпідів, амінокислот і зміна рн шкіри. Виявлена залежність між зниженням активності ферментів шкіри при дії пар і обезводненням шкіри. Механізм сенсибілізуючої дії мийних препаратів на основі пар можна представити таким чином. Детергенти взаємодіють з ліпідно - білковими мембранами клітин органів і тканин і викликають зміни структури і функції клітин. Вплив детергентів на морфологічну структуру мембрани супроводжується зміною її ферментативної активності. Наприклад, пестициди - хімічні речовини для захисту сільськогосподарської продукції, для знищення паразитів у тварин, для боротьби з носіями небезпечних захворювань. За останні десятиріччя кількість різних видів пестицидів дуже виросла, тільки в сша вона сягнула до 900. В колишньому срср в 1986 р. Було використано пестицидів в середньому біля 2 кг на 1 га(приблизно на 87% пашні) або біля 1, 4 кг на душу населення, а в сша 1, 6 кг на 1 га (на 61% пашні) або 1, 5 кг на душу населення. Пестициди розповсюджуються на великі відстані, дуже віддалені від місць їх використання. Більшість з них залишаються в ґрунті досить довго (період піврозпаду діелдрину перевищує 20 років). При використанні навіть менш летючих компонентів більше 50% активних речовин у момент дії переходять прямо в атмосферу, а для таких пестицидів, як діелдрин, характерна дистиляція з парами води на земній поверхні. Ця частина пестицидів, що не досягає рослин, підхоплюється повітрям і осідає в районах суші або океану, дуже віддалених від зони використання речовини, і в кінці кінців потрапляє в різні екосистеми, включаючи океан, прісноводні водойми, наземні біоми, в значній кількості накопичується в ґрунтах. Отже, люди повинні замислюватися над тим, які хімічні речовини доцільно використовувати в побуті, як ці речовини впливають на навколишній світ і до чого може призвести неконтрольоване їх використання. Діяльність людини, її життя на жаль майже постійно супроводжується дією різних небезпечних факторів. У світі застосовують майже 300 тис. Різноманітних речовин, які використовують в різних галузях діяльності людини. Більшість з них несумісні з життям. Це - ксенобіотики (гр. Ксенос - чужий, біос - життя). Ксенобіотиками або чужорідними називають речовини, що надходять в організм з навколишнього середовища і не використовуються ним у якості джерел енергії, пластичних матеріалів чи каталізаторів. Вони можуть потрапити в організм з їжею, з напоями, через шкіру або з повітрям, під час дихання. Небезпека впливу таких речовин на організм людини є результатом неграмотності, необізнаності, низького рівня культури - загальної, екологічної. Часто джерела небезпеки в довкіллі створюються самою людиною, коли через необережність, необачність, зухвалість, безвідповідальність людина сама створює небезпечні для життя умови. Людина сама створила цілий клас хімічних сполук, що стійкі в навколишньому середовищі, здатні накопичуватися в природних об`єктах (водорості, рачки, риби), а потім потрапляти з їжею в організм, що в тисячі раз перевищують допустимі норми. До них належать засоби для миття, очищення, дезинфекції, полірування предметів, виведення із них плям, а також фарби, лаки, клеючі матеріали та ін асортимент яких постійно зростає. Це також - продукти хлорування целюлози під час виготовлення паперу, органічні сполуки хлорування питної води, діоксиноподібні домішки у продуктах згоряння пластикового сміття. Усі вони становлять потенціальну небезпеку для здоров я людини, особливо дітей. Такі речовини руйнують гормональну та імунну систему.

Учні обговорюють почуту інформацію та роблять усно відповідні висновки. Мета та завдання навчального курсу.

Ознайомити студентів з теоретичними та прикладними основами сучасної методики навчання географії; формувати професійні компетентності вчителя географії, уміння планувати процес навчання географії та первинні методичні уміння, які формують основу фахової та педагогічної майстерності, забезпечують творчий підхід до виконання функцій вчителя географії; розвивати творче методичне мислення, уміння раціональної організації власної педагогічної праці. Теоретичні засади сучасної методики викладання географії; суть, концептуальні основи та особливості застосування сучасних технологій навчання географії; вимоги державного стандарту базової і повної середньої освіти; зміст, структуру та методичні особливості викладання різних шкільних курсів географії; особливості вивчення географії в умовах профільної старшої школи; суть, завдання, форми і методи самоосвіти вчителя географії. Адаптувати теоретичні та практичні позиції сучасної дидактики у відповідності до особливостей процесу навчання географії; застосовувати сучасні технології навчання на уроках географії; планувати процес навчання географії та навчально - пізнавальну діяльність учнів на уроках; організовувати процес навчання географії у відповідності до вікових та індивідуальних особливостей учнів різних класів та змісту шкільних курсів географії; здійснювати методичну розробку поурочних планів різних типів уроків; виконувати функції вчителя географії в сучасній школі. Здатність розв’язувати професійні проблеми та спеціалізовані практичні завдання в галузі середньої освіти та організації краєзнавчо - туристичної роботи, що передбачає застосування концептуальних методів освітніх наук та географічної науки, застосовувати інноваційні технології в роботі, критично та творчо мислити. Зк5 – здатність застосовувати набуті знання на практиці, критично сприймати інформацію, виявляти, ставити та вирішувати проблеми, генерувати нові ідеї (креативність), приймати обґрунтовані рішення, адаптуватися та діяти в новій ситуації. інструментальні компетентності. Зк7 – навички використання інформаційних і комунікаційних технологій в процесі навчання або дослідження, пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел. Зк12 – здатність діяти на засадах етичних міркувань (мотивів), дотримуватися гендерної рівності, позитивно ставитися до представників інших культур, застосовувати соціальні навички (soft skills). Фк4 – володіння методикою географічних та педагогічних досліджень, здатність виконувати польові дослідження природних і суспільних об’єктів та процесів, педагогічні дослідження, інтерпретувати отримані результати досліджень, застосовувати їх у професійній діяльності. Фк5 – здатність до виконання функціональних обов’язків вчителя географії та класного керівника, педагогічного мислення, осмислення та аналізу педагогічної дійсності, застосування творчого підходу, моделювання та розв’язування педагогічних ситуацій, планування навчально - виховної роботи з дітьми, педагогами та батьками, застосування індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей, активізації пізнавальної діяльності, дотримання педагогічного такту.

Фк8 – здатність планувати та конструювати процес навчання географії в школі відповідно до вимог безпеки життєдіяльності й охорони праці, із врахуванням гігієнічних вимог, основних дидактичних принципів, вікових та індивідуальних особливостей учнів із застосуванням сучасних методик і освітніх технологій, в тому числі і інформаційних. Прн18 – планує та конструює процес навчання географії в школі відповідно до вимог безпеки життєдіяльності й охорони праці, із врахуванням гігієнічних вимог, основних дидактичних принципів, вікових та індивідуальних особливостей учнів із застосуванням сучасних методик і освітніх технологій, в тому числі і інформаційних; реалізує краєзнавчий підхід на уроках географії, у позакласній та позашкільній діяльності. Прн19 – організовує співпрацю учнів і вихованців та ефективно працює в команді (педагогічному колективі освітнього закладу, інших професійних об’єднаннях), визначає оптимальні шляхи організації учнівського колективу в різних видах діяльності; прн20 – розуміє значення культури як форми людського існування, цінує різноманіття та мультикультурність світу і керується у своїй діяльності сучасними принципами толерантності, діалогу, співробітництва та гендерної рівності. У посібнику висвітлено теоретичні основи методики позакласної роботи з географіі. Форми, методи і напрями позакласноі робати, їх характеристику;особливості організації позакласної виховної роботи з предмету, організація учнівського колллективу, особливості виховної роботи з різними групами учнів. У пропонованому збірнику ви ознайомитесь із методичними розробками щодо планування позакласної роботи з географії, які сприяють підвищення якості географічних знань, активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх творчих здібностей, підвищення інтересу учнів до предмету і спонукання їх до набуття знань і вмінь. Він стане в нагоді під час підготовки тижня географії, надихне на цікаві позакласні заходи. Передмова одним із напрямів вивчення географії в школі є позакласна та позашкільна робота, до якої вчитель залучає учнів, що виявили зацікавленість його предметом. Географія може охопити дуже широке і різноманітне коло питань (наприклад, опис подорожей, спостереження цікавих явищ природи та інше), на яких вчитель не має можливості зупинятися під час учбового процесу, а вони є дуже цікавими для учнів. Географія тісно повязана з навколишнім середовищем, з життям людей та з перебігом подій в нашій країні та за її межами. Все ці, безперечно, відкриває для позакласної роботи чималі можливості. Учбова робота в школі за програмою, обмежена в часі і тому вона не в змозі задовольнити усі різноманітні інтереси та потреби учнів. Вчитель не завжди в змозі викласти весь обсяг цікавого пізнавального матеріалу про окремі явища чи географічні об єкти на уроках. Користуючись різними інформаційними джерелами учні дізнаються про. існування споріднених до географії наук. Геології, вулканології, гляціології, океанографії тощо. Вчитель виявляє інтереси учнів, залучає їх до позакласної роботи, використовуючи для цього додаткову літературу та надаючи можливість практично застосувати здобуті знання у своїй діяльності. Позакласна робота є складовою частиною навчально – виховної роботи школи. Головною ціллю якої є направлення самодіяльності і активності учнів на підвищення ії культурного рівня, на розвиток здібностей, розширення кругозору та поглиблення знань, на засвоєння корисних вмінь і навичок та організація дозвілля та розумних розваг учнів. Предметом позакласної роботи є діяльність учнівських добровільних об єднань. Позакласна виховна діяльність спрямована виховання гармонійної особистості та заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізації спілкування, успіху, можливості почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості та інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої. Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку.

Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому нейтралізується функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження. Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом. Уся система виховної роботи у навчальних закладах середньої освіти має базуватися на основних орієнтирів виховання учнів 1 - 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів україни, програмі, що затверджена наказом № 1243 мон, молоді та спорту україни від 31. Впровадження даної програми розраховано на весь період виховної діяльності з учнями 1 - 4, 5 - 9, 10 - 11 класів з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого - педагогічних особливостей. У основних орієнтирів виховання учнів… зазначено, що основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність, а провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Тому в даній роботи ми розглянемо цілі і завдання позакласної роботи. Виявимо форми та напрями позакласної роботи з географії в школі. Відомо, що добре організована, цікава, різноманітна позакласна робота з предмету – це один із найефективніших засобів пробудження й підтримки в учнів інтересу до географії. Шкільна географія має величезний потенціал – як змістовий, так і методичний, для розвитку пізнавальних інтересів і здібностей. Позакласна робота дає можливість залучити до навчального й виховного процесу всіх учнів, враховуючи їх індивідуальність. Позаурочна навчально - пізнавальна діяльність школярів здійснюється в позаурочний час. Вона визначається програмою з географії і є обов’язковою для кожного учні, яка спрямована на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов’язкова для всіх учнів класу.

Позакласна робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з географії, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу.

Географія, як навчальний предмет, має великі можливості для проведення позакласної роботи, оскільки її зміст тісно пов’язаний з навколишнім світом, з господарською діяльністю людини, з міжнародними та внутрідержавними подіями. У своїй методиці викладання економічної географії ” (1960р. Баранський підкреслює, що поле географії винятково широке і навіть, прямо – таки, неосяжне.

Шматочок цього поля, охопленні програмою, безмежно малий. і налічені програмою межі далеко не так твердо визначені. Отже, треба щоб позакласна робота з географії не дублювала шкільної програми, а розширювала її, стимулювала інтерес учнів до науки, сприяла вихованню учнів. У складному й багатогранному процесі підвищення ефективності навчання і виховання учнів важлива роль належить єдності і тісної взаємодії навчальної та позакласної роботи. Позакласні заняття з географії проводились школах украіни у дореволюційний час. Циркуляри міністерства освіти забороняли вчителям у вільний від уроків час організовувати гуртки, які мають відношення до навчальних занять. За поведінкою учнів встановлювався суворий нагляд. Не могли без батьків відвідувати громадські місця. Лише у закритих навчальних закладах було легалізовано позакласві заходи. У другій половині в xix ст. Бурхливо розвиваються географічні науки. Поширення географічної літератури, хрестоматій дозволило організовувати вчителями географії позакласне читання учнів, рекомендувати найбільш які цікавляться їх з вивчення географічну літературу.

Отже, у дореволюційні час спостерігалися зачатки позакласної роботи з географії, причому розвивалася лише індивідуальна позакласну роботу, переважно колекціонування. У роки радянської школі позакласну роботу за географією розгорнулася від перших днів радянської влади. Декларація про єдині вимоги у трудовий школі закликала вчителів розгортати дитячу ініціативу, творчість. Для цього рекомендувалося організувати серед школярів гуртки, видавати газети, влаштовувати виставки. У положенні про єдині вимоги у трудовий школі на позакласні заходи відводилося дві доби у тиждень на походи, екскурсії, гуртки. Особливо активно розвивалася краєзнавча робота. У 1920 - х роках вийшло чимало книжок з методики краєзнавства, методика проведення екскурсій і їх організація(р. Особливістю 1950 - х років і те, що цей період простежується прагнення зблизити позакласну роботи з життям. Звертається увага на трудову і політехнічну спрямованість позакласної роботи з предмета. На місце висуваються проблеми практичного, народногосподарського значення. Пошуки корисних копалин, проведення фенологіческих спостережень. У50–60 - х роках активізується краєзнавча робота з географії. Велике місце приділяється організації географічних майданчиків. Саме тоді з являються такі форми позакласної роботи, як суспільна географія, клуби географів. Особливий розвиток набуває природоохоронна діяльність (блакитні патрулі, зелені патрулі, шкільні лісництва). Для виявлення індивідуальних здібностей учнів почали проводитися олімпіади з географіі, активізуєтьс екскурсійно - туристична робота. У цей час вдосконалюються форми позакласної роботи з географії, більше уваги приділяється самостійної роботі учнів. У цілому позакласна робота з географіі має яскраво виражені тенденції посилення теоретичної і практичної спрямованості. Успіх навчання залежить не тільки від вибору ефективних методів і форм навчання, а й від організації позакласної роботи з предмета. Досвідчені вчителя знають, що часто - густо інтерес до предмета, вибір професії відбувається під впливом позакласної роботи. поглиблення та розширення знань, здобутих безпосередньо на уроках географії та інших природничих наук (в першу чергу біології та фізики); - зацікавлення учнів безпосередньою участю у збереженні, відновленні та примноженні багатств батьківщини, їх охороні та раціональному використанні. закладання основ фізичного та психічного здоров я, загартовування учнів при поєднанні краєзнавчої роботи з туризмом, змаганнями з орієнтування тощо. Мета позакласної роботи – забезпечення й гармонійного розвитку школярів. Це вимога відповідає основній ідеї виховання – виховати людини, гармонійно поєднала у собі духовне багатство, моральної чистоти та фізичне досконалість. При виборі тематики для позакласної роботи по географії вчитель керується не тільки завданнями цієї роботи і особливостями змісту географії, але і іншими факторами. Освітні і виховні завдання позакласної роботи з географії визначаються загальними цілями і завданнями навчання з предмета. Найважливішою завданням позакласної роботи з географії є формування в учнів рис особистості. Взаємодопомоги, дружби, вміння працювати у колективі та інших. Одне із завдань позакласної роботи з географії полягає у збагаченні школярів новими, цікавими фактами, поняттями, що відбивають різні сторони життя природи й суспільства. Найважливішим завданням позакласної роботи з учнями на уроках є посилення їх інтересу до географічної науки. Розвиток пізнавального інтересу до географії з урахуванням позакласної роботи забезпечується залученням коштів цікавості, знайомством з найважливішими досягненнями науки, екскурсіями на природу і виробництво. Перед позакласною краєзнавчою роботою по географії ставляться такі завдання. Виявлення природних багатств, вивчення географії свого краю завдяки колекціонуванню, аналіз зібраних матеріалів, спостереження, опис та вивчення деяких фізико - географічних питань. Прогнозування погоди, фенологічних спостережень місцевих ознак. Особливе місце в позакласній роботі належить виготовленню та ремонту навчальних та наочних посібники. Спільна робота, пізнання цінності власної праці і праці своїх друзів виховує у учнів такі риси, як дисциплінованість, товариство, взаємодопомога. Тому значення позакласної роботи зводиться як до розширення кругозору школярів та поглибленню знань на уроках, підготовки їх до майбутньому професійному діяльності, а й грає великій ролі становлення таких особистісних якостей, як самостійність, цілеспрямованість, вміння організувати своєї діяльності. Реалізація поглибленого підхода до вивчення науки через розмаїття різноманітних форм позакласної роботи дозволить розвивати здібності учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, виробити стійкий інтерес до поповненню знаннями, прагнення працювати, навчити учнів самостійно користуватися різними джерелами географічної інформаці. Позакласна робота багато в чому визначається особливостями змісту програми з цього предмета. У змісті позакласної роботи можна виділити два основних напрями. 1) поглиблення основних питань змісту шкільного курсу, викликають великий інтерес у школярів, що мають велике освітньо - виховне значення; 2) формування умінь і навичок дослідницького характеру при проведенні практичних робіт на місцевості, при роботі з різними джерелами інформації в класі, при використанні приладів, а також пк. Слід зазначити, що і в тому і в іншому напрямку широко використовується краєзнавчий матеріал, розвиваються вміння школярів самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці. Особливістю позакласної роботи з географії є. Здійснення міжпредметних зв язків з різними шкільними предметами. Біологією, історією, фізикою, хімією, літературою та ін реалізація міжпредметних зв язків у позакласній роботі приводить до інтеграції і цілісності, комплексності в змісті й організаційних формах, що дозволяють висловити загальне в цілях всебічного розвитку особистості. інтеграція форм і засобів у позакласній роботі на базі великих заходів, вирішальних не одну, а кілька виховних завдань, дозволяє формувати вучнів узагальнені світоглядні ідеї. Крім того, реалізація міжпредметних зв язків на рівні діяльнісної дозволяє більш успішно вирішувати завдання формування загальнонавчальних умінь, озброювати школярів знанням способів дій, а це значно підвищує їх самостійність. Частка самостійної роботи учнів на позакласних заняттях повинна бути значною, але, щоб не перетворити позакласну роботу в подобу і продовження уроків, треба дбати про різноманітність форм і методів організації цих занять. В позакласній роботі з географії важливо дотримуватися такі педагогічні вимоги. суспільно корисна спрямованість; - професійна спрямованість; - екологічна спрямованість; - краєзнавча спрямованість; - сучасність змісту та форм позакласної роботи; - врахування вікових та індивідуальних особливостей інтересів учнів; - поєднання педагогічного керівництва з самостійністю і добровільністю учнів; - системність, безперервний розвиток позакласної роботи. Суспільно корисна спрямованість позакласної роботи з географії вимагає від вчителя такту, поєднання вчительського керівництва з дитячим самоврядуванням, що забезпечує задоволення особистих інтересів і схильностей учнів. Суспільно корисна спрямованість здійснюється шляхом проведення учнями наукових досліджень, постановки дослідів і експериментів, роботи з охорони конкретних природних об єктів і т. Однак не можна учням нав язувати форми суспільно корисної діяльності без урахування їхньої ініціативи. Професійна спрямованість учнів є найважливішою частиною позакласної роботи з географії. Професійна орієнтація учнів - це, перш за все, поєднання схильностей, здібностей особистості з інтересами суспільства. Знайомство з професіями здійснюється в ході лекцій, бесід, виступів фахівців, доповідей учнів, диспутів про професії, читання та обговорення літератури. Важливе місце в професійній орієнтації учнів відводиться факультативу і географічним гуртках. їх робота з метою профорієнтації повинна супроводжуватися завданнями суспільно корисного характеру, мати дослідну спрямованість. Ефективною формою профорієнтації в позакласній роботі з географії слід визнати проведення конференцій, присвячених різним професіям; організацію тематичного лекторію. У кабінеті географії з метою профорієнтації оформляють спеціальні куточки або вітрини, в яких розміщують матеріали про професії, пов язані з географією, а також з професіями, де необхідні географічні знання та вміння. З особливостей змісту сучасної географії випливає така вимога до позакласної роботи, як екологічна спрямованість. Вона пов язана з формуванням відповідального ставлення учнів до природи, яке будується на основі знань про цілісність природи, взаємозалежності і взаємозумовленості компонентів природи; формуванням елементарних навичок поведінки в природі, вміння оцінювати результати впливу діяльності людини на навколишнє середовище.

Розкриття взаємозв язків людини і природи розглядається в позакласній роботі з географії на глобальному, регіональному та місцевому (локальному) рівнях. Найважливішим вимогою позакласної роботи з географії є. Сучасність її змісту та форм. Позакласна робота з предмету повинна відображати все нове.

і виробничі досягнення в рідному краї, і нові напрями в розвитку економіки. В успіху позакласної роботи важливу роль відіграє ерудиція і інтереси вчителя. Наступна вимога до організації позакласної роботи з географії - поєднання педагогічного керівництва з самостійністю і добровільністю учнів. Ця вимога пов язана з диференційованим підходом до учнів, суспільно - корисної спрямованістю позакласної роботи з географії і є похідним від них. Необхідно, щоб основою залучення учнів у позакласну роботу з географії був не епізодичний інтерес, а пізнавальні устремління школярів. Тому організовувати і проводити позакласні заходи слід таким чином, щоб вони задовольняли допитливість, враховували інтерес учнів, вимагали прояви їх вольових якостей. Це підводить учнів до добровільного участі в позакласній роботі з географії. Однією з вимог до організації позакласної роботи з географії є. Системність забезпечується плануванням позакласної роботи з географії, наступністю форм змісту і методів її організації, традиціями школи. Проведення позакласної роботи з географії повинно враховувати вимогу безперервного розвитку позакласної роботи з географії. Наприклад, гурткова діяльність молодших школярів переростає в факультативні заняття або роботу клубів в старших класах. Розвиток позакласної роботи з географії вимагає від вчителя постійного творчості, переходу від простих форм занять до більш складним. В основі системності та розвитку позакласної роботи лежить знання вчителем учнів, вибір завдань, посильних для кожного конкретного колективу, врахування вікових та індивідуальних особливостей, схильностей та інтересів школярів. Дотримання всіх зазначених вище вимог до організації та проведення позакласної роботи сприяє створенню системи позакласної роботи, яка характеризується наступними рівнями. Використання позакласної роботи для ліквідації прогалин у знаннях і уміннях з географії. На цьому рівні позакласні форми роботи створюються і проводяться в основному з ініціативи вчителя. Організація самостійної діяльності учнів здійснюється на репродуктивному рівні. На даному етапі позакласна робота ведеться безсистемно, епізодично. Більш широкий і поглиблений відбір матеріалу в порівнянні з програмою. На цьому рівні головне - розвинути і підтримати інтерес учнів до предмету.

При організації заходів враховуються індивідуальні особливості учнів, забезпечується поєднання масових заходів з індивідуальними дорученнями, збільшується частка самостійної діяльності учнів. Для учнів характерний стійкий інтерес до проблем. Позакласні заходи проводяться систематично, число учасників досить стабільно. Самостійна діяльність учнів під час вирішення різних проблем. Учні опановують доступними методами наукового пізнання, вчитель здійснює спрямовуючу роль, звертає увагу на оволодіння раціональними способами пізнавальної діяльності. На цьому рівні учні можуть проводити експерименти, працювати в співдружності з співробітниками нді, геологічних загонів. інтерес учнів переростає в соціально - значиму мотивацію. Слід зазначити, що жоден з названих рівнів у чистому вигляді не зустрічається, виділення їх досить умовно, але необхідно для того, щоб фіксувати справжній стан справ, прагнути до розвитку інтересів школярів, залученню більшої кількості їх до позакласної роботи, не упустити момент, коли від епізодичних форм слід переходити до систематичних. Значення позакласної роботи в навчально - виховному процесі загальноосвітньої школи безупинно зростає. Причиною тому ряд факторів. позакласній роботі властиві винятково більші можливості в здійсненні виховних функцій кожної дисципліни. На конкретному матеріалі основ наук і не будучи жорстко обмеженим у часі, учитель може цілеспрямовано вирішувати актуальні завдання виховання школярів. зміст шкільної освіти не може, та й не встигає внаслідок стабільності програм і підручників, охоплювати багато досягнень науково - технічного й культурного прогресу, у тому числі й ті, які є ефективним засобом виховання. і тільки в позакласній роботі з учнями можна компенсувати цей недолік. На тематичних вечорах, читацьких конференціях, гурткових і факультативних заняттях можна й потрібно повідомляти учнем про новітні досягнення й ще не вирішених проблемах, орієнтувати їх на завдання дослідження й творення, які поколінню сьогоднішніх школярів прийде вирішувати у своїй практичній діяльності. Справедливо говорять, що майбутнє повинне сьогодні бути в руках учителя, інакше воно спізниться або не настане зовсім. Стосовно до змісту позакласної роботи це означає, що воно повинне орієнтуватися саме на майбутнє з опорою на саме передове, що є сьогодні. програми загальноосвітніх шкіл розраховані на середнього учня, а більше здатним школярам потрібний поглиблений підхід до вивчення основ наук, і це можливо здійснити у процесі гурткових і факультативних занять. індивідуальний підхід до навчання й виховання учнів в умовах сучасної наповнюваності класів важко здійснити на уроках. Тільки на гурткових заняттях можна успішно впливати на індивідуальні здатності кожного школяра і це приносить певний успіх у розвитку й удосконалюванні кращих якостей. саме в процесі позакласної роботи освоюється типове навчальне обладнання й успішно вирішується завдання з навчального процесу шляхом конструювання й виготовлення всіляких наочних приладів, пристосувань, створюються кращі навчальні кабінети, площадки й багато чого іншого. Основні показники ефективності позакласної роботи з географії. Основними показниками ефективності позакласної роботи є. підвищення якості географічних знань і умінь школярів; - інтелектуальний та емоційний настрій учнів. Підвищення інтересу до занять в класі і в позакласний час, читання додаткової літератури, активну участь у суспільно корисній роботі та ін; - підвищення загального рівня культури школярів природно, всі ці показники тісно пов язані один з одним. Наприклад, підвищення якості географічних знань і умінь школярів відіб ється на загальному рівні культури. Тому судити про результати позакласної роботи необхідно з урахуванням всіх цих показників, а не спираючись лише на якийсь одні критерій. Всі названі показники ефективності позакласної роботи з географії характеризують якісний рівень підготовки школярів. Визначити цей рівень можна при більш тісному знайомстві з учнями. В бесіді, при спостереженні в ході анкетування, при вивченні самостійних (творчих) робіт школярів. Однак існують і інші показники ефективності роботи, що відображають зовнішню, організаційну сторону позакласної роботи. Наприклад, для масових форм показником ефективності служить охоплення учнів, залучених до роботи, порядок, дисципліна при проведенні заходу.

Показником ефективності групових форм позакласної роботи служить стабільний склад в гуртках, колективна робота на заняттях показником ефективності індивідуальних форм є позитивні зміни в по веденні, знаннях, уміннях, поглядах учнів це активність в класі н на заняттях гуртка чи факультативу, прагнення більше дізнатися, бажання активно брати участь у всіх заходах - у тижні географії, в далекому поході, а озелененні школи чи мікрорайону і т. Велика дисциплінованість, відповідальність за себе і товариша, гордість за справи колективу - це теж показники ефективності позакласної роботи з предмета. Поєднання теоретичної, практичної, дослідницької та пошукової діяльності учнів у позакласній роботі з географії дає найвищі результати. Ряд методів проведення позакласної роботи з географії (за ю. Словесні (вербальні) методи — лекція, бесіда, доповідь, інтерв ю. Тут провідну роль відіграє слово вчителя або запрошених на зустріч з учнями науковців, дослідників, мандрівників тощо. Цей метод найбільш ефективний напочатковій стадії позакласної роботи. Учні можуть почути та побачити видатних людей, які починали свій шлях пізнання світу зі школи і присвятили цьому своє життя на фаховій основі або як аматори. Це дає їм наснагу дляпочатку особистої діяльності у цій сфері. Практичні методи використовуються вчителем як для групових, так і для індивідуальних занять. Сюди можна віднести заняття з формування вмінь і навичок використання різноманітних приладів та обладнання для проведення спостережень, роботу на місцевості з природоохоронної тематики. Спостереження — один з найцікавіших для учнів видів позакласної роботи. Вони можуть бути метеорологічними, гідрологічними, геологічними тощо. Спостереження поділяються на постійні, тимчасові та одноразові. Постійні метеорологічні спостереження проводяться на відведеній для цього ділянці природного або антропогенного комплексу упродовж року.

На їх основі проводиться аналіз змін на цій ділянці, прогнозування цих змін тощо. Результати записуються у щоденники спостережень, які є основою для дослідницької роботи учнів. Тимчасові спостереження за окремими явищами природи дають можливість узагальнювати їх зміни, підтверджувати закономірності природи, навіть прогнозувати їх повторення. Наприклад, спостереження за повінню та наводками річок, пиловими бурями, затемненням місяця та сонця. Одноразові спостереження ведуться під час туристсько - краєзнавчих походів, екскурсій у природу або на підприємства. Результати спостережень обов язково використовуються вчителем у навчально - виховному процесі — безпосередньо на уроках у школі під час вивчення відповідних тем. Конструювання та моделювання. Цейметод використовується дуже часто, враховуючи сучасний стан забезпечення школи приладами та обладнанням. До того ж, ним цікавляться діти, які мають здібності робити їх своїми руками. Це може бути виготовлення шкільних нівелірів, саморобних компасів, моделей (у тому числі й діючих) артезіанських колодязів, вулканів, різних форм рельєфу, які дають образне уявлення про форму та дію природних об єктів. Моделі можна виготовляти як постійний експонат для кабінету географії або краєзнавчого музею школи, а можна і для одноразового використання. Демонстрування моделей підвищує ефективність об ємного сприйняття різних форм поверхні та розуміння географічних процесів природи. Дослідницько - експериментальний метод — метод, який використовується в процесі вивчення процесів і явищ, які не можна спостерігати в природі протягом короткого часу.

Відкладання осадових порід у морях та океанах, ілюстрація дії прибійних хвиль, руйнування гірських порід під впливом різниці температур, утворення вітрових хвиль і течій тощо. Усі досліди готуються вчителем разом з учнями, але бажано їх демонстрацію доручити учням з відповідною розповіддю та поясненням. Тоді учні із задоволенням будуть їх готувати та проводити. Екскурсійно - туристичний метод — це проведення екскурсій та туристських походів на природні, природоохоронні, антропогенні географічні об єкти, в музеї, на виставки тощо. Це один із найцікавіших для учнів методів позакласної роботи, який підвищуємотивацію учнів у вивченні географії. У позакласній роботі екскурсії не повинні повторювати навчальні екскурсії які проводяться відповідно до шкільної програми. Позакласні екскурсії — це мініпоходи, де ведуться комплексні спостереження та дослідження географічного об єкта. Під час екскурсій на природні об єкти в учнів формуються любов до природи, шанобливе ставлення до неї, навички поведінки в природі тощо. У туристськихпоходах, крім іншого, формуються почуття колективізму, взаємодопомоги, вміння поводитися в ситуаціях, близьких до екстремальних. Екскурсійно - туристичний метод узагальнює всі попередні методи позакласної роботи інавчає використовувати набуті знання, вміння та навички в практичній діяльності. Вивчення різноманітних джерел географічних знань. Цей метод формує навички самостійної творчої діяльності учнів. Він передує спостереженням, екскурсіям, походам. Перш ніж відвідати об єкт або підготувати доповідь про якісь географічні явища, процеси, території, учні вивчають додаткову географічну літературу, аналізують її, генералізують вивчений матеріал і тільки після цього доводять його до всього класу.

Це своєрідна науково - дослідницька діяльність. Вчитель, в основному, використовує цей метод при індивідуальній роботі з учнями, оскільки вивчення різноманітної літератури, її узагальнення та складання власної доповіді — це завжди індивідуальна робота учня, і якщо вчитель не допоможе йому на початковому етапі, то ефективність цього методу дорівнюватиме нулю. Картографічний метод. Без нього взагалі неможливе вивчення географії. У позакласній та позашкільній роботі цей метод використовується для поглибленого вивчення змісту карт, їх аналізу, зіставлення, вимірів на карті. Враховуючи, що у позакласній роботі, особливо при вивченні рідного краю, проведенні спостережень, туристських походів та екскурсій, використовуються топографічні карти, вчитель повинен звернути на них особливу увагу.

Складання планів ділянок для спостережень, топографічних маршрутних карт, користування ними в походах є невід ємною складовою позакласної та позашкільної роботи. Використання всіх методів позакласної та позашкільної роботи в їх єдності є запорукою їх ефективності. Проте вчитель має враховувати і диференційований підхід. Вміння тонко використовувати індивідуальні особливості дітей, їхні нахили та зацікавленість дозволять йому залучити до цієї роботи максимально можливу кількість учнів. Треба пам ятати, що учні, задіяні у позакласній роботі, ніколи не будуть поганими слухачами і на уроках географії. Сучасн і форми позакласної виховної роботи. Зміст виховання складає науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва і самого себе.

Особлива увага приділяється організації виховної діяльності учнів з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Для кожної вікової категорії дітей прийнятними с використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), масових (проекти, свята, концерти) форм діяльності. Враховуючи соціальну позицію підлітків 5 - 9 класів, завданнями педагогів є розвиток вольової поведінки учнів, навчання умінню володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх тощо. Рекомендовано спрямовувати виховну діяльність учнів даного віку на формування їхнього вміння оцінювати власні можливості, ставити мету, навчатися розробляти власні програми самовдосконалення. Рекомендованими формами виховної роботи для учнів 5 - 9 класів є відверта розмова, тренінг, гра - експрес, рольова гра, вікторина, веселі старти та естафети, колективна творча справа (ктс), проект, колективне ігрове спілкування, похід, спартакіада, турнір, гра - анкета, колаж, ігрова програма, пошукова гра, екологічна стежка, художня галерея, конкурс - ярмарок, трудовий десант, інтелектуальна гра тощо. Працюючи з учнями 10 - 11 класів слід звернути увагу на розвиток мислення старшокласників, на становлення нових мотивів професійного та життєвого самовизначення, допомагати їм визначати та складати плани свого індивідуального розвитку.

Слід враховувати їх вікові особливості (потребу в життєвому самовизначенні, спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої професії), рекомендовано проводити такі форми уроків, як. Диспут, брифінг, відверту розмова, етичний тренінг, конкурс, ділову зустріч, етичний тренінг, тестування, екологічний десант, турнір ораторів, моделювання розвивально - виховних ситуацій, проект, брейн - ринг, сократівську бесіду, філософський стіл, дебати, бенефіс, колаж, презентацію, прес - шоу, круглий стіл, прес - конференцію, фоторепортаж, презентацію - захист, відкриту кафедру, тематичний діалог, захист проектів, поетичну вітальню, самотестування тощо. інтерактивні форми передбачають обов язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків. інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так перевіряти наявний рівень знань та вмінь. Активізують власний досвід, знання та вміння учасників навчально - виховного процесу, розвивають пам’ять та здатність до самоконтролю.