дерево бук росте в карпатах.при кількості опадів відповіді

дерево бук росте в карпатах.при кількості опадів відповіді

Характеристика рослинності карпат. Високогірна рослинність. Субальпійська рослинність. Альпійська рослинність. Хвойно - широколисті ліси. Ялинові і смерекові ліси. Гребені карпатських масивів, підняті вище 1600 м, характеризуються холодним, надмірно вологим кліматом. Деревній рослинності не вистачає тут тепла. Вона замінюється менш вибагливими формаціями високогірних чагарників, луків, мохів і лишайників. Склад і структура рослинного покриву високогір я неоднорідні. Залежно від кліматичних і ґрунтових умов, а також ступеня вторгнення людини, високогірну рослинність поділяють на субальпійську і альпійську.

Займає вона більшу, основну частину карпатського високогір я, схили і вершини до висоти 1800 - 2000 м. Представлена різноманітними класами формацій. Переважають тут густі чагарникові зарості. Видовий склад їх одноманітний. Кам яні схили покриті повзучою труднопрохідною стелючкою - сосною жереп. Вона досягає висоти до 2 - х метрів. На рухомих, більш холодних і вологих осипах розвивається зеленовільхова асоціація. Часто зустрічаються мішані, вільхо - соснові насадження. Вище по схилах піднімаються пухнаті зарості ялівцю сибірського і карликові форми верб. Дуже поширені вересові - брусниця, чорниця, верес, які утворюють тут великі пустища. Яскравими мазками на буруватому фоні виділяються вічнозелені кущі рододендрона карпатського. Під час цвітіння вони густо усіяні рожево - ліловими квітами. Зарості чагарників надійно захищають схили від розмивання і зсувів. Вони затримують органічні сполуки і тим самим збагачують ґрунт. Протиерозійне і ґрунтозахисне значення їх велике.

Тому зарості треба всіляко оберігати. Вирубку і випалювання їх необхідно заборонити. Багата субальпіка і соковитими злаково - різнотравними луками. Високо піднімаються китиці куничників, тонконогів альпійських, костриці карпатської, мітлиці білої, трищетинників лучного і карпатського. Квітучості і соковитості лукам надає різнотрав я - високі сині дельфінії і аконіти молдавські, великі ажурні білі парасольки дягелю, бугили, бутня. Вогниками тут горять жовті суцвіття купальниці європейської і сугайника австрійського. Колишуться на вітрі ніжні блідо - лілові китиці валеріани трикрилої. На бідних щебенюватих ґрунтах розвиваються низькотравні луки з тонконогом альпійським, мітлицею скельною, біловусом стиснутим, вівсюнцем різнобарвним, ожиною волосистою. На скелях багато мохів і лишайників. Субальпійську рослинність значно змінила людина. Тут на сплощених схилах - пенепленах знаходяться основні масиви полонин, які виникли на місці знищеного криволісся і спалених чагарникових заростей. Багатовіковий безсистемний випас дуже змінив їх видовий склад. Переважаючими компонентами травостоїв стали біловус і щучник дернистий. Жорсткі щітки біловусових пустищ вкривають 60 - 70% усієї площі карпатських полонин. Кормова цінність їх надзвичайно низька. Середня врожайність біловусників - 6 - 7 ц з 1 га. Луки полонин потребують посиленого удобрення, вапнування, підсіву цінних кормових трав. При використанні їх конче потрібно застосовувати загінну систему.

Тільки тоді вони будуть чудовою кормо вою базою, яка так необхідна для дальшого розвитку тваринництва. Крутопідняті високі (вище 1800 - 2000 м) вершини чорногірського, свидовецького, рахівського, полонинських і горганських масивів здаються гладенько вибритими. Це царство суворого клімату, притиснутих вітрами до землі низьких чагарників і трав, мохів та лишайників. Навіть високі чагарники не піднімаються на ці вершини. Рослинність тут бідна і одноманітна. На захищених пологих ділянках, прикритих елювіальним дрібно - земом, розвиваються невеликі луки з низькотрав я. Найбільш поширені біловусово - щучникові, осоково - ситникові і лежачокостричні асоціації. В їх сумний рудуватий аспект вносять різноманітність крихітні яскраві квіти різнотрав я - тирличу жовтого, дзвоників. Серед низьких трав стеляться стебла альпійських і тундрових карликових верб, вічнозелені кущики дріади і наскельниці лежачої. Розкидані чагарники вересових, найчастіше голубичні пустища. По краях невеликих сніговиків крізь поверхню с ігу пробиваються маленькі фіолетові свічки сольданели і шафрана гейфеля. У тріщинах скель, на крутих кам янистих схилах вперто селяться кам яноломні - ломикамінь моховий і зірчастий - та гвоздичні. Зустрічаються і сукуленти, такі як очиток. Українські карпати - країна чудових, різноманітних лісів, один з важливих лісових районів республіки. Пухнатим зеленим килимом вони вкривають передгір я, нижні і середні частини гір. Висотні межі поширення деревних насаджень значно коливаються. Нижня межа лежить на висоті 150 м, верхня піднімається до 1500 - 1600 м. Під державними лісами знаходиться близько 37, 3% площі українських карпат. Залісення окремих районів неоднакове.

В результаті хижацької експлуатації лісів до возз єднання карпатських територій в українській рср і в перший період тимчасової окупації німецькими фашистами великі площі втратили своє величне зелене вбрання. Посилено експлуатувались ліси і в післявоєнний період, що було зв язано з великою потребою спаленої україни в деревині. Лише за останні десять років було вирубано 25, 3% площі карпатських лісів, а поновлено тільки 67, 1% всіх рубок. Охорона і відновлення лісів у карпатах - важлива народногосподарська проблема державного значення. Ліси мають багатий видовий склад. Вони включають 20 корінних і 10 введених порід. Основними лісоутворюючими породами є бук, ялина, смерека, граб, дуб. Як домішки поширені явір, ясен, клен гостролистий, липа, ільм, осика, береза, черешня та ін. Переважають листяні насадження. Вони одягають 52, 8% усієї покритої лісом площі. Але господаркою карпатських лісів є ялина. Як домішка ялина з являється на рівнинах і у нижньому ярусі гір. На висоті 1180 - 1120 м вона починає відігравати значну роль, а з висоти 1225 м переважає над усіма деревними породами. Часто зустрічається ялина звичайна. На верхній межі лісу піднімаються пірамідальні дерева гірської ялини. Для нижнього ярусу гір найбільш характерний бук. Бук - суб - атлантична рослина. В районах, де буває менше 550 мм опадів, він, як правило, не росте, тому в передгір ях серйозним суперником бука є граб. Бук головним чином росте тут на схилах західної експозиції. З рівнин бук мігрує в гори, вслід за рясними опадами. Там він панує у смузі від 500 до 1150 м. Окремі дерева піднімаються до 1320 м. У бучинах і ялинниках до основних ценозоутворюючих порід домішується смерека біла. В труднодоступних районах горган і чорногори на кам янистих осипах зустрічається європейська кедрова сосна, або карпатська лімба. Нижня межа її - 800 м. По схилах вона піднімається до висоти 1630 м, виходячи в деяких місцях за верхню межу лісу.

Українські карпати - це єдиний в україні ареал цієї унікальної деревної породи. Але й тут основні насадження її були по - хижацькому вирубані заради цінної запашної деревини і карпатського терпентину.

Дуже рідкісною є і модрина польська, яка також має цінну деревину.

Зустрічається вона поодиноко та невеликими групами в горганах в урочищі кедрин і в долині р. Збереглось у карпатах і кілька невеликих масивів тису ягідного - релікта третинного періоду, який тепер на земній кулі зникає. Всього в карпатах відомо до 10 місць, де зустрічається тис. Найбільший тисовий гай - на 70 га (9785 екземплярів) - розміщений на лісовій дачі. Верхнє, поблизу коломиї. 1500 тисів на площі 10 за ростуть в угольському буково - тисовому пралісі в закарпатті. Раніше тис був поширений у карпатах більше.

Верховини знаходили пеньки тису на висоті 1100 м. Діаметр їх перевищує півтора метра. Рідкісною є реліктова сосна звичайна, що збереглася в масивах осмолодського лісгоспу на івано - франківщині та ізківського лісгоспу в закарпатті. В складі насаджень зустрічається багато інтродукованих видів. Поодинокі дерева американських екзотів - дугласія та сосна веймутова на чорногорі, дуб червоний, горіх грецький, чорний, сірий і маньчжурський, тополя канадська і акація біла, чудові білосніжні грона квітів якої наповнюють прозоре літнє повітря пряним хвилюючим запахом. В околицях берегового, мукачевого, ужгорода і в інших місцях закарпаття ростуть групи їстівного каштану.

Раніше його тут сіяли. Тепер він розселюється самосівом, добре переносить зиму і рясно плодоносить. На вулицях ужгорода цвітуть черешні і японська сакура. В українських карпатах, зокрема в буковинських лісах, добре почуває себе сибірська модрина. Далекий тайговий гість надзвичайно швидко росте.

її могутні стовбури можуть надійно захистити місцеві породи від буйних вітрів. У недалекому майбутньому ця російська красуня одержить постійну прописку в гірських карпатських лісах. У процесі тривалого розвитку окремі деревні породи знайшли для себе сприятливі умови, найбільш прийнятних сусідів і вірних супутників серед чагарників, трав і мохів. Сформувались лісорослинні угруповання. Глинистий фліш карпат і багатство вологи зумовлює переважання тут вологих грудових і сугрудкових насаджень. Субори поширені, як правило, на верхніх крутих схилах середньогір їв з їх малопотужними кам янистими ґрунтами. На передгірних слабо дренованих рівнинах переважають сирі ліси. Однорідні за складом і лісівницькими властивостями деревні насадження одного едатопу об єднуються в тип лісу.

Складність гірського рельєфу, різкі зміни з висотою гідротермічних умов, багатство деревних порід - усе це зумовило формування в карпатах найрізноманітніших типів лісів. Серед лісів рівнин і передгір їв переважають сонячні світлі діброви. Фон лісу утворює південна форма дуба - звичайного і скельного. Дуб - порода теплолюбна, невимоглива до вологи, потребує глибоких і родючих ґрунтів, любить рости з відкритою головою і в теплій шубі навколишніх дерев, не терпить затінення. У минулому дубові ліси займали великі площі. Дуб піднімався високо в гори. До наших днів у поясі бучин збереглись реліктові лісостани дуба скельного. Такі надзвичайно цікаві насадження відомі на свидовецькому масиві під г. Кобила на висоті 1180 м, в урочищі рункул біля. Ділове на висоті 1028 м, в урочищі буковина на висоті 1028 м. Дуб пригнічений; 160 - 180 - літні дерева досягають лише 15 м висоти, діаметр їх стовбурів не більше 20 см. Тепер дуб витіснений буком з гір у передгір я і на рівнини. Але й тут дубові ліси дуже вирубані. Вони збереглися в найбільш зволожених пониженнях, на крутих схилах і невеликих вершинах у вигляді ізольованих зелених масивів. Для рівнин характерні чисті, переважно вологі діброви; менш поширені свіжі і сирі діброви. Перший ярус насаджень утворений дубом. Зустрічаються 80 - 100 - річні деревостої. Стовбури дуба досягають висоти 25 - зо м і діаметра 50 - 60 см. У другий ярус входять. Липа, граб звичайний, черешня, осика. Під поріділим, пронизаним сонцем пологом дерев розвивається густий підлісок чагарників. Ліщина звичайна, бирючина звичайна, дерен справжній, глід одноматочковий, терен колючий та інші види. Трав яний покрив у дібровах добре розвинений, густий, високий, мозаїчно - барвистий. Переважає соковите лісове різнотрав я. Цвіте зірочник злаковидний і кадило карпатське; суцільні білі килими утворюють рано навесні анемона дібровна і білоцвіт весняний. Багато в травостої і злаків. Просянка розлога, переліска поникла, тонконіг дібровний. Домішуються лучні трави. Мітлиця біла, вероніка дібровна, коронарія зозуляча, первоцвіт полонинський, підмаренники, дзвоники і ситники. Флористичною особливістю закарпатських дібров є омег банатський, який на схід від карпат ні в луках, ні в лісах не зустрічається. На пригрівах ростуть степові рослини. Дивина, вероніка орхідна, чистець, хондрила та ін. У вологих дібровах дуб поновлюється. Але таких високопродуктивних дібров залишилося мало. Деревостої цих лісів відносяться до і і ii бонітету.

У передгірних лісах основною лісоутворюючою породою також є дуб скельний. Однак чистих дібров тут майже немає. Ліс, як правило, мішаний. До дуба у великій кількості домішуються інші широколистяні породи. В яз гладенький, в яз шорсткий, клен звичайний, явір, липа, береза. В лісах багато граба звичайного. Зустрічається черешня, яблуня дика, груша звичайна. На цих висотах уже з являється бук. Особливо дуже він поширений у прикарпатті. Чисті діброви рівнин змінюються в передгір ях грабовими і буковими судібровами. У сирих місцях з інтенсивним поверхневим зволоженням у широколистих лісах оселяється ялина. Мішані ліси звичайно багатоярусні і нерівномірні, розірвані великими трав яними безлісними ділянками. Підлісок складається з основних чагарників, що асоціюються з дубом. Глоду, різноманітних видів шипшини, терну колючого, ліщини звичайної. Під різновисотним шатром деревних і чагарникових крон розвивається досить густий, високий і строкатий килим трав. Дуб має багато супутників - трав. із злаків до них належать. Пирій собачий, тонконіг дібровний і тонконіг лучний, костриця лісова. До злаків домішуються типові лісові осоки. Характерне також різноманітне дібровне різнотрав я. Медунка темна, анемони, маренка запашна, фіалки шершависта і запашна. Судіброви прикарпаття мають більш пригнічений характер і ознаки поверхневого заболочення. У наземному покриві багато гідрофілів. Загальний фон утворюють куничники. Серед таких дібров насаджують сосну.

Відновлення дуба в лісах передгір їв задовільне.

Часта зустрічаються також колонії підростків граба, липи, клена. Підріст бука незначний. Букові ліси поширені в українських карпатах досить широко. Розкішні пухнаті шапки бучин вкривають карпатські низькогір я від підошви (500 м) до висоти 900 м. Бук піднімається і вище, до 1150 - 1320 м. Проте тут він поступається своєю могутністю і є лише одним з компонентів мішаних хвойно - широколистих лісів. Розвиток бука в смузі низькогір я визначається наявністю помірного, досить зволоженого клімату.

Дуб із передгір їв заходить сюди, але не утворює чистих насаджень. Переважає в деревостоях бук. Він утворює чисті бучини і мішані ліси. На північно - східному схилі гір поряд з буком часто зустрічається біла смерека. Найбільш характерні з них. Явір, граб, в яз шорсткий, зрідка зустрічаються липа, ясен, береза. Бук утворює густі, тінисті одноярусні деревостої. Переважають 70 - 80, 80 - 100 - літні насадження висотою до 40 мз діаметром стовбурів 120 - 150 см. Зрідка піднімаються вгору гігантські стовбури смереки, величні явори і граби. Підлісок і трав яний покрив розвинені слабо. Найбільш постійними супутниками бука в підліску є бузина червона, вовчі ягоди, жимолость чорна, бруслина бородавчаста. Зустрічаються різні види верби. Трав яний покрив рідкий, розвивається лише на галявинах і в просвітах між деревами. Складається він в основному з мезофільних видів. Ожини волосистої, цибулі ведмежої, зубниці бульбистої, маренки запашної, вероніки гірської, анемони жовтецевої. Серед різнотрав я пробиваються шорсткі щіточки осоки волосистої, біліють ніжні зірочки зірочника злаковидного і вербозілля. В сирих місцях мереживні зарості папоротників - аспленію і орляка. Ця волога чиста бучина і - ід бонітетів поширена на схилах різної експозиції і крутизни. Схили південних експозицій вкриті свіжою частою бучиною і бонітету.

По днищах долин і на ввігнутих ділянках схилів простягнулися смуги сирої бучини і і ii бонітетів з густим і високим покривом гідрофільних трав. На межі з субальпійськими луками, на південних схилах, у місцях, де верхню межу лісу утворює бук, розвинені волозі високогірні субучини. Насадження бука пригнічені. Висота дерев 9 - 10 м, стовбури викривлені, крони низько опущені. У трав яному покриві зустрічаються субальпійські рослини. У таких лісах можна провадити лише санітарні рубки. Доцільно заборонити тут випас худоби, під впливом чого верхня межа лісу невпинно відступає вниз. Рослинність нижнього ярусу гір дуже змінила людина. Величні букові праліси збереглись у малодоступних районах чорногори, свидовця і горган. З ними можна ознайомитися в ужгородському лісгоспі (гора анталовецька поляна і урочище сухий потік). Значні масиви букових лісів вирубано і спалено. На місці вирубок виникли широкі лучні галявини. Схили багатьох хребтів у бескидах, верховинських і вулканічних карпатах позбавлені свого лісового вбрання. У горах вище 900 м, в умовах прохолодного вологого клімату, розвиваються мішані хвойно - широколисті ліси. З підняттям у гори середовище для росту широколистих порід стає дедалі менш сприятливим. Сума активних температур скорочується до 1600 - 1000°. Період загальної вегетації не перевищує 135 днів. Вимогливим теплолюбам не вистачає тепла. Бук переважає до висоти 1150 м. Верхньою межею поширення листяних порід є рівень 1250 - 1300 м. Гідротермічні умови середнього ярусу гір сприяють розвитку хвойних порід. Починаючи з висоти 1000 м значну роль у деревостоях починає відігравати ялина, багато в них і смереки. Насадження в них, як правило, двоярусні. Верхній ярус утворюють величні стрункі смереки і ялини. Ніби сторожі - велетні, піднімаються вони над кучерявим пологом другого, букового, ярусу.

Умови зволоження і затінення у хвойно - широколистих лісах такі, як і в бучинах. Тому підлісок і трав яний покрив у них приблизно такий, як і в букових лісах. Але з вершин сюди вже спускаються деякі субальпійські види. Підбілик альпійський, сольданела гірська, герань альпійська, фіалка двоквіткова. У верхньому ярусі лісової зони на висоті 1300 - 1600 м, в умовах помірнохолодного, надмірно вологого клімату, розвиваються хвойні ліси. Але чистих насаджень мало. Господаркою гір стає тут ялина звичайна. До ялини домішується смерека біла, сосна кедрова, в нижніх межах - граб, бук, тис. Темнохвойні породи утворюють густі високостовбурні ялинові і ялиново - смерекові насадження. Дуже багато столітніх лісів. Трапляються дерева і значно старшого віку - 120 - 150 - літні праліси. Зрідка зустрічаються чотириста - і навіть п ятисотлітні ялини - велетні, які гордо піднімають свої могутні крони на висоту 50 м. Структура ялинових і ялиново - смерекових лісів проста. Дерева висотою 25 - 50 м утворюють один ярус. Чагарникам і травам не вистачає сонячного світла й тепла, тому в достигаючих деревостоях підліску практично немає. Лише зрідка під полог лісу проникають чагарники - брусниця і чорниця. У молодих, зо - 40 - літніх, насадженнях, з ще не зімкнутим деревним ярусом, по узліссях, прогалинах, на вирубках розвиваються густі зарості чагарників, які складаються з вересу, малини, таволги, смородини альпійської, глоду, шипшини тощо. Трав яний покрив у густих ялинових лісах бідний. Видовий склад трав своєрідний. Це плауни - баранець колючий і різноманітні папороті, що на тонких ніжках піднімають віяла своїх витончених листочків, купина кільчаста і квасениця звичайна. В тіні причаїлись кущики фіалок двоквіткових і грушанки малої. Постійним компонентом трав яного покриву є також нечуйвітер заокруглений. Зустрічається чудова реліктова лілейна рослина - стрептоп стеблообгортний. Серед ялинових насаджень найбільш поширена волога ялинова су - рамінь. Вона одягає середні частини схилів (20 - 35°) з добре розвиненими (глибиною до 1 м) суглинковими бурими лісовими опідзоленими ґрунтами. Характерними чагарниками є малина, жимолость чорна і бузина червона. У трав яному покриві - квасениця звичайна. Продуктивність цих ялинників найвища - вони належать до і і ii бонітету.

Природне відновлення добре.

При розведенні лісових культур доцільно, крім ялини, вводити смереку, бук, явір і модрину сибірську.

На більш пологих (15 - 25°) теплих і сухих південно - західних схилах росте свіжа буково - смереково - ялинова сурамінь з густим підліском і травостоєм. Рівні і ввігнуті схили з близьким заляганням ґрунтових вод покриті сирою смереково - ялиновою сураменню. Рідкий підлісок утворений сілезькою і козячою вербами; великі площі вистелені зеленими мохами і сфагнумом. Насадження низької якості - iii бонітету.

Верхня термічна межа поширення деревної рослинності в найбільш високих масивах чорногори, свидовця і полонинського хребта лежить на схилах південної і західної експозицій на висоті 1650 - 1700 м. На північних і східних схилах межа знижується до висоти 1500 - 1550 м. Дерева на цих висотах пригнічені, їм не вистачає тепла. Тут на верхній термічній межі лісу розвивається неширока (до 20 м) смуга зрідженого і чахлого ялинового рідколісся і криволісся, що чергується з густими труднопрохідними заростями гірської сосни - стелючки. Поширені дерева - карлики висотою 5 - 7 м з тонкими (10 - 12 см), примхливо зігнутими і покрученими стовбурами та деформованою прапоровидною формою крон. Це сира зеленомохова ялинова рамінь. Верхня термічна межа поширення деревної рослинності в багатьох місцях різко змінена і знижена. Дерева відступають вниз під натиском сильних гірських вітрів. Здуваючи і переносячи сніг, вітри сприяють утворенню снігових лавин. Вітри і лавини завдають величезної шкоди, знищуючи ліси на великих масивах. В івано - франківській і закарпатській областях вони знищили 3 тис. Сильні вітри знижують верхню термічну межу поширення деревної рослинності настільки, що на багатьох хребтах вона лежить у межах мішаних, хвойно - широколистих лісів на висоті 1200 - 1300 м, а іноді - 1100 м. У таких випадках до верхньої межі деревної рослинності знизу підступає не тільки ялина, а й бук. Такий тип лісу називається буковим криволіссям. На крутих схилах і скелях горган, чорногори та інших масивів на висоті 1200 - 1550 м простежується едафічна межа лісу - різкий контакт високостовбурних деревостоїв з кам яними розсипищами, глиби яких затягнуті лише плівкою лишайників. У багатьох місцях карпат сучасна верхня межа лісу є утворенням не природним, а штучним, її положення зумовлене багатовіковою господарською діяльністю людини. Вирубка і спалювання лісів, беззмінний випас худоби сприяли зниженню верхньої межі лісу і розвитку в типово лісових висотах вторинних луків - строкатих царинок. Ступінь вторгнення людини в лісові масиви окремих частин українських карпат різний. Тому конфігурація сучасної верхньої межі лісу досить химерна. На деяких хребтах ця межа, порівняно з природною кліматичною межею, опущена на 300 - 400 м. Особливо дуже видозмінена і знижена межа в здавна густо заселених низькогір ях бескидів, верховинських і вулканічних карпат, де вона проходить на висоті 1200 - 1100 і навіть 1000 м в смузі букових і хвойно - широколистих лісів. Низько вона лежить і в масиві свидовець. Тут висока зімкнута стіна букового і ялинового лісу різко, без перехідної смуги рідколісся, змінюється безкрайніми полонинами. У чорногорі, рахівському масиві і горганах, пізніше освоєних людиною, верхня межа лісу нерідко збігається із своєю природною кліматичною межею. Дерево бук росте в карпатах. При кількості опадів відповіді дерево бук росте в карпатах. При кількості опадів відповіді. Рослинність карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські карпати - єдиний на території україни ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково східні карпати називають лісистими, а південно - східну частину гір - буковиною. Багаті і карпатські луки. їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами. Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав яних. Переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро - сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто - альпійської високогірної флори (18%) - верба трав яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори. Ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно - балканського (гвоздики скупчені, шафран гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько - кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в східних карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно - рожевими дрібними квіточками, з яких у румунії варять напрочуд смачне варення, медунка філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. є в українських карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з північної і південної америки. Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер. Загальні риси природних умов і висотна поясність. Українські (східні або лісисті) карпати — один із країв карпатської гірської фізико - географічної країни. Східну межу фізико - географічної країни проводять по глибинному тектонічному розлому, який у рельєфі переважно відповідає долині дністра. Карпатська фізико - географічна країна сформувалася в межах великої тектонічної структури у складі середземноморського рухливого поясу — карпатської складчастої системи. У її межах виділяють передкарпатський крайовий прогин (у рельєфі він відповідає передкарпатській височині) і закарпатську міжгірську западину (у рельєфі відповідає закарпатській низовині). Між прогинами і западиною розташована карпатська гірська складчасто - покривна споруда, якій у рельєфі відповідають пасма українських карпат. Південно - західні схили карпат більш стрімко обриваються до закарпатської низовини, а північно - східні схили є більш положистими, що постучюво переходять до передкарпатської височини. Більшість пасом складаються із зім’ятих у складки осадових гірських порід. Винятком є рахівські й чивчинські гори, де на поверхню виходять кристалічні гірські породи пра - карпат, а також вулканічне пасмо й конуси згаслих вулканів на закарпатті. Сучасні складчасті карпати в геологічному відношенні є дуже молодими. Вони почали утворюватися близько 25 млн років тому внаслідок підняття, зминання у складки та насування по розломах тонких шарів різних осадових гірських порід. В епохи уповільнення підняття поверхня гір згладжувалася, вирівнювалася. Пізніше ці вирівняні поверхні були знову підняті й зараз являють собою полонини. У льодовиковий період найвищі вершини карпат вкривали гірські льодовики. Слідами їх перебування тут є заглибини поблизу вершин — льодовикові кари й цирки, на дні яких часто утворювалися озера. У межах прогинів, що утворювалися одночасно з підняттям гір, у палеогеновому й неогеновому періодах накопичувалися потужні товщі пісків і глин, а серед них — горючі копалини (природний газ, нафта, буре вугілля, горючі сланці, озокерит), а також нерудні корисні копалини — кам’яна й калійна солі тощо. Карпатська гірська складчасто - покривна споруда значно бідніша на корисні копалини. Винятком є рахівські й чивчинські гори, до яких приурочені родовища чорних металів і ртуті, та вулканічний хребет, до якого приурочені родовища руд кольорових і благородних металів (свинцю, цинку, золота, барію, алюмінію тощо). Завдяки достатній висоті, розташуванню на шляху перенесення мас морського повітря з атлантичного океану клімат карпат є вологим (випадає від 700 мм опадів на рік у передгір’ях до 1600— 2000 мм — на найвищих вершинах). Чи впливає розташування гір на основні відмінності клімату північно - східних і південно - західних схилів. Так, і доволі суттєво. Південно - західні схили тепліші (приблизно на 2 °с) та вологіші за північно - східні. Навітряним є південно - західний схил карпат, де випадає на 100—200 мм опадів більше, ніж на тих самих висотах на північно - східному схилі. У карпатах є чимало реліктових видів рослин (сосна кедрова європейська, модрина польська, тис ягідний). Зокрема, модрина — це хвойне дерево, але на зиму воно скидає м’яку хвою. У карпатах часто трапляються стихійні фізико - географічні явища — ендогенні (землетруси) та екзогенні, зазвичай спричинені діяльністю людини, зокрема вирубуванням лісів (селі, лавини, зсуви, катастрофічні повені тощо). Унаслідок вирубування лісів, надмірного випасання худоби на полонинах рослинний і тваринний світ українських карпат зараз значно збіднюється. Зниження температури повітря та збільшення кількості опадів із висотою зумовлюють і відмінності в наборі висотних поясів ландшафтів. Найбільшу площу займають середньогірні ландшафти. Лісові — у нижніх і середніх частинах схилів, і лучні — у їхніх верхніх частинах, на висоті понад 1500 м. Низовинний пояс (116—200 м) охоплює закарпатську низовину.

Зараз ця територія майже повністю розорана. Зокрема, тут вирощують теплолюбні плодові культури та виноград. Склад рослинності на збережених від розорювання ділянках дає підставу вважати, що в давнину тут переважали широколистяні ліси (із дуба скельного та граба звичайного), а луки на дернових опідзоле - них алювіальних ґрунтах є вторинними. Саме в українських карпатах збереглися найбільші у європі площі букових пралісів, тому ці ліси підлягають охороні як безцінна природна спадщина всього людства. У цьому поясі до бука часто домішуються клен - явір і тіньовитривала ялиця. Середньогірний пояс хвойних, переважно смерекових, лісів (у нижній частині — із домішкою ялиці та бука) інколи розглядають як гірський аналог тайги. Ці похмурі, темні ліси сформувалися в умовах холодного, дуже вологого клімату, на висотах від 1100 до 1500—1600 м. Субальпійський пояс сформувався на висотах 1500—1800 м в умовах суворого клімату полонин (за температурних показників, близьких до зони лісотундри). У нижній частині поясу зустрічаються ялинові рідколісся (невисокі дерева з покрученими стовбурами та гілками, спрямованими в один бік — за переважаючим напрямком вітру); чагарники - стелюхи, що мають багато стебел, які часто стеляться по землі (пристосування до сильних вітрів і сніжних зим). Гірська сосна, ялівець сибірський; барвисті субальпійські луки. Альпійський пояс є тільки на вершинах понад 1800 м. Альпійські луки є низькотравними, на кам’янистих місцях зустрічаються мохово - лишайникові з домішкою рідкісних у цих широтах тундрових рослин, оскільки пояс є гірським аналогом зони тундри. Охарактеризуйте географічне положення українських карпат. До якої великої тектонічної структури належать карпати. На які складові частини вони поділяються. Які форми рельєфу відповідають кожній із трьох структур. Переважно з яких гірських порід складаються вулканічне, полонинське пасма, рахівський масив. Перелічіть висотні пояси українських карпат (від підніжжя до найвищих вершин). Назвіть і поясніть закономірності розташування корисних копалин у межах частин карпатської складчастої системи. Як і чому відрізняється клімат передкарпаття та закарпаття, південно - західного та північно - східного схилів карпат. У чому полягає причина багатства й різноманіття рослинного та тваринного світу карпат. Що вам відомо про особливості живлення та стоку річок карпат, походження улоговин карпатських озер. Як змінюється склад ґрунтів карпат із висотою. За таблицею додатку 7 (с. 201) і текстом параграфа наведіть два - три приклади впливу одного природного компонента на інший. Поясніть, чому на південно - західних схилах відповідні висотні пояси починаються вище, ніж на північно - східних. Чи є справедливим судження одного мандрівника про те, що на шляху від івано - франківська до берега північного льодовитого океану він бачив таке ж різноманіття рослинності, що й на шляху від івано - франківська до вершини говерли. Свою відповідь обґрунтуйте.

При кількості опадів відповіді урок географії. Своєрідність органічного світу материка південна америка. Висотна поясність в андах. Зміна природних комплексів людиною. Сучасні екологічні проблеми. Своєрідність органічного світу материка. Практична робо­та № 8 (продов­ження) мета. Ознайомити учнів зі своєрідністю органічного світу південної америки; формувати знання про природну зональність та ви­сотну поясність на материку, зміну природних комплексів лю­диною; забезпечити розуміння сучасних екологічних проблем південної америки; вдосконалити вміння та навички порівню­вати набір та розміщення природних зон південної америки, африки та австралії; розвивати критичне мислення. Фізична карта південної америки, карта природних зон світу, ілюстративні (відео - ) матеріали природи материка, окремих тварин та рослин, підручники, атласи. Це було воістину чарівне царство. Таку пишноту може змалю­вати лише найпалкіша фантазія. Густе гілляччя спліталося в нас над головою, утворюючи природне зелене склепіння, а крізь цей живий тунель струменіла прозоро - зелена річка. Прекрасна сама по собі, вона видавалася ще чудовішою від тих вигадливих виблисків, які скидали на неї пом якшені зеленню яскраві промені сонця. Чиста, мов кришталь, нерухома, як дзеркало, зеленіюча біля берегів, як айсберг, водна гладінь виблискувала крізь різьблену арку листя, затягаючись брижами під ударами наших весел. Це був шлях, гідний країни чу­дес, до якої він вів. Переважання жаркого, постійно або перемінно вологого клімату на знач­них територіях південної америки стало причиною поширення лісів і порів­няно малих за площею пустель та напівпустель. Як і австралія, південна америка відрізняється тривалим відособленим розвитком, що вплинуло на формування її своєрідного органічного світу.

Флора і фауна південної америки дуже багата на ендемічні, властиві тільки їй представники рослинного і тваринного світу.

Це батьківщина каучуконоса гевеї, шоколадного дерева, хінного і червоного дерев, вікторії регії, а також багатьох культурних рослин — картоплі, томатів, квасолі. Зона вологих екваторіальних лісів у південній америці, як і в африці, розташована по обидва боки від екватора. Вона займає амазонську низовину, схили анд, які прилягають до ґвіанського та бразильського плоскогір їв, і північну частину тихоокеанського узбережжя. Площа вологих екваторіаль­них лісів більша, ніж на африканському континенті, а видовий склад рос­линного світу більш різноманітний. Розвитку багатої рослинності сприяє достаток тепла й вологи. Це найбільші віч­нозелені ліси на землі. Тільки в басейні амазонки нараховується до 4 тис. Крони дерев, трави, чагарники розміщуються у 12 поверхів — ярусів, причому найвищі підніма­ються над землею іноді на висоту до 100 м. і у сельві на червоно - жовтих фералітних ґрунтах ростуть найцінніші породи дерез. В усіх тропіках землі тепер вирощують величезне американське бавовникове дере­во — сейбу.

із насінний сейби добувають рослинну олію, а з плодів — волокно. Велика кількість тепла і вологи створює сприятливі умови для різноманітних сапрофітів — рослин, які ростуть на кущах і деревах. Лишайників, мохів, ліан, чарівних орхідей. Орхідеї належать до рослин - епіфітів, визнані найкрасивіши­ми квітковими рослинами світу, у південній америці є особливий вид професій­ної діяльності — полювання за орхідеями, який дає великі прибутки. Тварини, кожна по - своєму, пристосувалися до існування серед густого лісу.

Мавпи — ревун, капуцин, ігрунки, тонкотілі павукоподібні мавпи сайміри все життя проводять на деревах, тримаючись за гілки сильним хвостом. Чіпкі хвости є навіть у деревних дикобраза, єнота, мурахоїда та опосума — єдиного представника сумчастих за межами австралії. Упевнено почувають себе в лісовій хащі котячі — ягуари та оцелоти. Поблизу води живе капібара — найбільший у світі гризун. Він схожий на морську свинку з великою го­ловою. Довжина тіла дорівнює 1, 5 м, висота — близько 50 см, маса до 113 кг. індіанці спочатку полювали на капібар, потім почали їх розводити. Чимало черепах, крокодилів і змій, із яких найбільш знаменитий водяний удав ана­конда, що досягає десятиметрової довжини, дуже багатий світ птахів і ко­мах. Одних тільки крихітних колібрі тут налічують близько 500 видів. Бага­то видів папуг, туканів та інших птахів, метеликів із розмахом крил до 18 см, жуків, серед яких є справжні геркулеси — до 12 см у довжину, гігантських (до з см) мурах. Вологі екваторіальні ліси поступово заступають перемінно - вологі ліси суб­екваторіального поясу.

Це листопадні ліси, що ростуть на жовтих і червоно - жовтих латеритних ґрунтах. Дерева тут скидають листя з настанням сухого. Зменшення кількості опадів і збільшення тривалості сухого періоду при­водять до зміни рослинного покриву більш сухостійкими видами. На орінокській низовині, більшій частині ґвіанського і бразильського плоскогір їв розташоване царство саван і рідколісь. У більш вологих саванах північної півкулі — льянос (від ісп. У саванах південної півкулі — кампос (від ісп. У саванах тропічного поясу, де протягом багатьох місяців сухо й спекотливо, ростуть по­кривлені, укриті шипами й колючками низькорослі дерева й чагарники. Під рослинністю саван і рідколісь сформувалися червоні й червоно - бурі ґрунти. Тваринний світ південноамериканських саван у порівнянні з африкансь­кими бідніший. Тут немає великих травоїдних тварин. із копитних живуть олені й дикі свині — пекарі, водяться броненосці, ягуари, пуми, мурахоїди, із птахів — папуги, колібрі, страуси нанду.

Він схожий на маленького коника у панцирі з довгим хвостом. Під час небезпеки броненосець, як їжак, скручується у клубок. Це дуже зухвала й небезпечна тварина. Нападає на тапірів, страусів, оленів, гуанако, овець, коней і навіть на ягуа­рів. Однак ніколи не нападає на людину.

В умовах вологого субтропічного клімату на родючих червонясто - чорних ґрунтах переважає трав яниста рослинність — ковила, дике просо та інші види злаків. Практично всі землі пампи розорані або обернені на пасовища, тому диких тварин майже не лишилося. Багато гризунів, броненосців і птахів. У передгір ях анд пасуться лама, гуанако, а серед кам янистих розсипів живе невеликий гризун шиншила, сріблясте хутро якого дуже високо цінується. На захід від пампи в міру зменшення опадів з являється рослинність су­хих субтропічних степів, а на південь і південний схід — напівпустель на сіро - коричневих ґрунтах і сіроземах із плямами солончаків. На крайньому південному заході материка в умовах вологого морського клімату ростуть вологолюбні багатоярусні мішані ліси з різними високостов­бурними хвойними деревами й листяними породами (бук, магнолія). Багато папоротей, ліан, лишайників, мохів. Особливо виділяються на території південної америки берегова пустеля й напівпустеля, які розташовані на західному узбережжі між 5° і 30° пд. До умов постійного безводдя і відносної прохолоди пристосувалися кактуси, колючі подушкоподібні чагарники, сухі трави. Суцільний рослинний покрив не утворюється, ділянки безплідних кам янистих ґрунтів чергуються з маси­вами сипучих пісків і великих солончаків. Ділянки анд, що розташовані в різних широтах, відрізняються кількістю і складом висотних поясів. Найбільш повно висотна поясність виражена в області екватора. Тваринний світ анд представлений багатьма ендемічними видами. По всій гірській області анд поширені лама, очковий ведмідь, зуст­річається шиншила, із хижих птахів - ендеміків — кондори. Зміна природи материка під впливом господарської діяльності людини. істотні зміни природи південної америки, як і африки та австралії, поча­лися в xvi ст. З приходом на материк європейців. У першу чергу вони почали освоювати простори саван і степів із родючими ґрунтами. інтенсивна оранка земель, пасовищне скотарство та поява нових рослин призвели до зміни при­родного середовища проживання рідкісних та ендемічних тварин. У багато разів скоротилася кількість лам, майже цілком знищені шиншила, перуансь­кий олень, рідко зустрічається пума. Особливе занепокоєння екологів викликає скорочення площі лісів амазонії (приблизно на 100 тис. Будівництво трансамазонської автомо­більної дороги завдовжки 5000 км відкрило легкий і швидкий шлях у сельву, а розвідування в надрах амазонії найбагатших родовищ залізних руд і кольорових металів фактично прирекло унікальні лісові масиви на вимирання. Уперше про охорону природи південної америки заговорили ще на початку xx ст однак лише десять років тому в деяких країнах були складені списки зникаючих тварин. Площа ділянок, що охороняються, складає лише 11 % його території. Створено близько 200 заповідників і національних парків. Багато за­повідних територій розташовані понад узбережжям океанів. Вони використову­ються не тільки з метою охорони природи, але і як центри туризму.

За матеріалами виступів напишіть міні - твір про уявну подорож. А) сельвою; б) саваною північної півкулі; в) саваною південної пів­кулі; г) пампою; д) береговою пустелею; є) горами андами. 4) у чому полягають відмінності між саванами північної і пів­денної півкуль на материку.

Якими причинами ці відмінності обумовлені. 7) від чого залежить кількість висотних поясів у горах. Зміна яких компонентів природи найбільш помітна в міру просуван­ня від підніж гір до вершин. 8) у яких природних зонах південної америки найбільш помітні зміни, пов язані з господарською діяльністю людей. — по обидва боки від екватора в амазонії простягаються вологі вічнозелені ліси, які змінюються в напрямках на північ і південь пе­ремінно - вологими листопадними лісами, рідколіссями та саванами. На півдні материка розташовані степи та напівпустелі. Вузька смуга в межах тропічного кліматичного поясу на заході зайнята пустелею атакамою. — ділянки анд, розташовані по різних широтах, відрізняються кількістю висотних поясів. Чим вищими є гори і чим ближче вони розташовані до екватора, тим більше в них природних поясів. — органічний світ материка, ґрунти — важливі природні ресур­си. Природа південної америки змінена в результаті господарської діяльності. Скорочуються площі лісів амазонії, виснажуються родю­чі ґрунти пампи, скорочується видовий склад рослин і тварин. Коло наукових і професійних інтересів. Теорія й методика навчання. Теорія й методика навчання географії та природознавства в умовах модернізації освіти. Організація роботи з обдарованими дітьми. Харківської спеціалізованої школи і – ііі ст. №119 одним із завдань сучасної шкільної освіти є вміння учня орієнтуватися у величезному потоці інформації. Навчити цього лише на уроці. 2004 р чинної програми з географії. Стан і шляхи підвищення якості викладання географії в загальноосвітніх. Ність сприймати, реагувати, виділяти головне, бути готовим відстоювати свою точку зору) та психомоторної (уміння спостерігати й наслідувати. Васильківський навчально - виховний комплекс №1 ім. Землі; природоохоронні об’єкти своєї місцевості. Формувати навики навчальної роботи з картами атласу дніпропетровської області «рослинний. 1 - 4 класи вона має інтегрований зміст, поєднує пропедевтику біології та екології, географії, фізики, астрономії, хімії лантух таїса миколаївна особисті дані ніжинський державний педагогічний інститут ім. Гоголя (природничий факультет). Вчитель географії, біології вивчення волинської області в курсі географії там, де це можливо, об’єкти слід розглядати в природі, в інших випадках замінювати їх моделями, малюнками, фотографіями, картами учні шостих класів розпочинають вивчення географії нового для них. Вчитель географії романова м. М проблема «компетентнісний. Навчально - виховне об єднання №25 загальноосвітня школа і - ііі ступенів, природничо - математичний ліцей. При кількості опадів відповіді мішані ліси (полісся) природа україни. Мішані ліси (полісся) знайди на карті природних зон україни (с. 170) зону мішаних лісів. Яким кольором вона позначена. Що ти можеш розповісти про цю зону, використовуючи карту.

Зона мішаних лісів розташована у північній частині україни на поліській низовині. її ще називають українським поліссям. Займає вона майже п’яту частину території країни. Весна у зоні мішаних лісів прохолодна, літо. На рівнинній території полісся багато річок, боліт і озер. Майже всі річки є притоками прип’яті (притоки дніпра) і дніпра. Завдяки значній кількості опадів річки повноводні, з повільною течією і заболоченими берегами. Навесні під час танення снігів на них бувають тривалі повені. Дощова і тала вода повільно просочується в грунт, тому утворюються болота. Найбільше заболочені західні й північні райони полісся. Тут знаходяться відомі шацькі озера, які об’єднують близько 30 різних за площею озер. Підземні води живлять річки, озера і болота. Полісся багате на корисні копалини. На півдні краю є родовища гончарної глини, крейди, гранітів, поклади самоцвітних каменів (бурштину, гранатів тощо). Природним багатством усього українського полісся є торф. Грунти в цій природній зоні малородючі. Майже на усьому поліссі підзолисті грунти, на болотах – болотні, а по берегах річок – піщані. Трапляються і сірі лісові грунти. У лісах рослини ростуть ярусами. Верхній ярус утворюють дерева. На півночі полісся – це сосна звичайна і дуб звичайний; у теплішій південній частині ростуть також береза, граб, клен, липа, вільха, осика і верба. На крайньому заході зустрічається ще й бук. Середній ярус – підлісок – утворюють кущі шипшини, барбарису, терну, вовчих ягід, ліщини, малини й ожини. На заболочених місцях ростуть брусниця і чорниця. Нижній ярус формують трав’янисті рослини. Підсніжники, анемони, проліски, ряст, сон - трава. Вони зацвітають першими. Пізніше квітнуть тіневитривалі рослини – конвалія, фіалка, квасениця. Розростаються копитняк, барвінок, суниці, мохи и папороті. На лісових галявинах і узліссі зростають звіробій, ромашка, іван - чай, деревій. Тут можна побачити лікарську рослину рододендрон жовтий і рослини, занесені до червоної книги україни. Березу низьку, меч - траву болотну, ломикамінь болотний, журавлину дрібноплоду.

Опале листя і відмерлі трав’янисті рослини утворюють лісову підстилку.

Вона затримує вологу в грунті, поступово перегниваючи, перетворюється на перегній. Полісся – це край грибів. Тваринним світ мішаних лісів багатий і різноманітний. Тут живуть козуля, заєць, білка, лисиця, лось, кабан, вовк, борсук, їжак, куниця лісова, горностай. На півдні полісся трапляється також лісовим кіт, а на півночі – рись. Тут водяться лісові й польові миші. Біля лісових водойм селяться бобри, ондатри, видри. На рослинах, під корою дерев та в лісовій підстилці живе багато комах, які є кормом для тварин, зокрема птахів. Більшість лісових птахів – перелітні. Це зозулі, солов’ї, шпаки, мухоловки, іволги. На лісових озерах і болотах можна зустріти лелеку, журавля, лебедя, дику качку.

Постійно мешкають у лісах тетерук, глухар, рябчик, дятел, сіра сова. Зона мішаних лісів (полісся) розташована на півночі україни. її поверхня рівнинна. На поліссі багато річок, озер, боліт та штучних водойм. Грунти не дуже родючі. із корисних копалин тут є торф, глина, крейда, граніт, самоцвітні камені тощо. Рослинний і тваринний світ різноманітний. Діяльність людей у зоні мішаних лісів. Охорона мішаних лісів. На поліссі люди добувають і переробляють торф, проводять лісорозробки. Тут є підприємства із переробки деревини, виготовлення меблів, паперу.

На поліссі вирощують льон, картоплю, пшеницю, гречку, цукровий буряк; розводять сільськогосподарських тварин. Осушені болота використовують як пасовища і сіножаті. На луках випасають овець і корів. У кар’єрах, з яких вибрали торф, та озерах розводять рибу і водоплавних птахів. Так, шацькі озера – єдиний в україні район розведення і вилову вугрів. Вирубування лісів, висушування боліт, видобування корисних копалин, розорювання земель, будівництво шляхів, забруднення навколишнього середовища спричинили зменшення чисельності багатьох видів рослин і тварин лісу й боліт. Для збереження та примноження рідкісних видів рослин і тварин на поліссі були створені заповідні території. Найбільші з них – шацький національний природний парк і поліський заповідник. На території шацького національного парку багато озер і боліт. Тут переважають соснові ліси. На берегах водойм росте очерет, серед водних рослин – латаття біле, глечики жовті, рдесник. Береза низька, зозулині черевички справжні, любка дволиста, журавлина дрібноплода, товстянка звичайна, меч - трава болотна занесені до червоної книги україни. На території парку мешкає лісова куниця, горностай, ласка, лісовий тхір, лисиця, кабан дикий, заєць сірий; із плазунів – ящірки, вуж звичайний, черепаха болотяна. із земноводних – тритон звичайний, ропухи, жаби; із риб – лящ, щука, окунь, карась, зрідка трапляється сом. В озерах парку водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий. із червонокнижних тварин на території парку охороняються ропуха очеретяна, лелека чорний, лебідь малий, чапля жовта, пугач, дятел білоспинний, горностай. Основну площу поліського заповідника займають ліси, переважно соснові й березові. В заповіднику охороняються реліктові види рослин, які збереглися з дуже давніх часів. Це водяний горіх плаваючий і червонокнижна рослина верба чорнична. Під охороною тут також цінні лікарські рослини. Цмин тщаний, звіробій, чорниця, брусниця, журавлина болотна. У заповіднику ростуть сфагнові та зелені мохи. Вони утворюють густі суцільні покриви в лісах та на болотах. Тут живе багато видів тварин. Дикий кабан, вовк, лісова куниця, козуля, заєць, лось; біля річок – видра і бобер. із червонокнижних звірів у поліському заповіднику водяться горностай, рись, видра річкова, заєць - біляк. Серед рідкісних птахів, занесених до червоної книги україни, можна побачити сову бородату, лелеку чорного, журавля сірого, глухаря; із комах там живуть жук - олень, махаон, бражник мертва голова. Діяльність людей на поліссі пов’язана з природними багатствами краю. Природа зони мішаних лісів потребує охорони. Для збереження і примноження рослинного і тваринного світу створено поліський заповідник і шацький національний парк. Мішані ліси – як змінюються природні зони україни з півночі на південь. На півночі україни розташована природна зона мішаних лісів. Покажіть на карті природних зон україни (мал. 160) зону мішаних лісів. Господарська діяльність людини в зоні мішаних лісів – від чого залежить господарська діяльність людини. Які природні умови є на території зони мішаних лісів. Господарська діяльність людини залежить від природних умов на території, де вона живе.

Заповідні території та охорона природи в зоні мішаних лісів – що таке заповідник. З якою метою створюють заповідники. Які заповідники є в україні. Природа зони мішаних лісів багата й різноманітна. Ліси – це не лише джерело деревини, а й чудове місце відпочинку з чистим і свіжим повітрям. Розповісти учням, як природа полісся впливає на господарську діяльність людини; розвивати вміння висловлювати власні думки; виховувати любов до рідної землі. Актуалізація опорних знань (див. Додатковий матеріал) додатковий матеріал до зустрічі 1. Природнича розминка “чи вірите ви. Ліси природа материків і океанів &25. Які дерева називають хвойними, а які – листяними. Розглянь карту природних зон євразії. Знайди і назви лісові зони. На південь від зони тундри простягається смуга хвойних лісів – зона тайги. Хвойні дерева – ялина, сосна, модрина – менш вибагливі до тепла. Що ти знаєш про природу своєї батьківщини зустріч 61. Що ти знаєш про природу своєї батьківщини – україни мета. Перевірити знання учнів за вивченим розділом; розвивати мовлення, мислення; виховувати інтерес до географічних знань. Робота за підручником (с. 175) учні працюють за завданнями підручника. Лісостеп – як змінюються природні зони україни з півночі на південь. За яким планом вивчають природну зону.

Знайдіть і покажіть на карті природних зон україни (мал. Яку частину території україни займає лісостеп. Лісостеп природа україни &55. Які природні зони є на території україни. Як ти уявляєш лісостеп. Знайди на карті природних зон україни (с. Що ти можеш розповісти про цю зону за картою. На південь від зони мішаних лісів україни з’являється все більше безлісих ділянок – ділянок степу.

Ліси другої групи екологія – охорона природи ліси другої групи – ліси, що ростуть у густо - заселених районах з розвиненою мережею транспортних засобів. Мають переважно не виробниче, а захисне значення. Належать також ліси з малими сировинними запасами, для збереження яких потрібний більш суворий режим експлуатації. Висотна поясність в євразії навчальна мета. Заповідні території та охорона природи в зоні лісостепу – що таке заповідник. З якою метою його створюють. Природа зони лісостепу, як і зони мішаних лісів, зазнає значних змін під впливом господарської діяльності людини. Вертикальна поясність мета. Повторити, розширити та систематизувати знання про природні зони євразії; формувати знання про особливі ознаки висотної поясності материка; удосконалювати практичні уміння та навички характеризувати природні зони материка за тематичними картами атласу; порівнювати склад та набір висотних поясів; розвивальна. Вологі екваторіальні ліси, перемінно - вологі ліси, савани та рідколісся розділ 2 материки тема 1. Африка §20 вологі екваторіальні ліси, перемінно - вологі ліси, савани та рідколісся пригадайте що називають природною зоною. Який природний компонент найвиразніше вказує на особливості природної зони. ) вологі екваторіальні ліси, або гілеї. Вони формуються на червоно - жовтих фералітних грунтах і ростуть кількома ярусами (мал. Вологі екваторіальні ліси, савани розд іл іі материки тропічних широт тема 2. Вологі екваторіальні ліси, савани пригадай або здогадайся 1. Які природні зони зазвичай характерні для географічних поясів жаркого поясу сонячного освітлення. Від чого залежить різноманітність рослинного та тваринного світу в межах природної зони. Продовжити формувати в учнів поняття про природні вони україни; дати уявлення про лісостеп; вдосконалювати навички роботи з географічною картою; розвивати спостережливість, пізнавальний інтерес; виховувати любов і дбайливе ставлення до природи. Ліси розділ 2 материки тема 5. Північна америка §57 природні зони. Ліси пригадайте які причини порушення природної зональності. Лісові природні зони. Більшу частину території євразії охоплюють ліси, які є в усіх кліматичних поясах, крім арктичного. Для тайги характерний тепліший і вологіший клімат, ніж для тундри. Тут під хвойними лісами сформувалися підзолисті грунти, в пониззях часто заболочені. Природні зони північної америки. Ліси помірного поясу розділ vi материки північної півкулі тема 1. Північна америка & 36. Ліси помірного поясу пригадайте.

Що таке широтна зональність природних зоні які чинники здатні її порушувати. Які природні зони переважають за площею на материках тропічних широт. Закономірності розташування природних зон. Степ – як змінюються природні зони україни з півночі на південь. Знайдіть на карті природних зон україни (мал. Яким кольором позначена зона степу на карті. Яку частину україни займає степ. Природні зони євразії. Арктичні пустелі, тундра, лісотундра, ліси помірного поясу розділ і v материки північної півкулі тема 2. Арктичні пустелі, тундра, лісотундра, ліси помірного поясу пригадай або здогадайся 1. Які природні зони є в холодному, помірному та жаркому поясах освітлення. Які причини зміни природи в межах однієї природної зони. Ліси першої групи екологія – охорона природи ліси першої групи – всі типи лісів (водоохоронні, полезахисні, рекреаційні, заповідні, сан. – гіг меморіальні тощо), естетичні, культ ресурсоохоронні та об’єктозахисні властивості яких значно перевищують їхню лісопром. При кількості опадів відповіді урок - проект. Продовжити формувати уявлення про україну; розкрити причину різноманітності природи в різних її куточках; ознайомити з особливостями природи зони мішаних лісів, рослинним і тваринним світом; розвивати спостережливість, уміння аналізувати, узагальнювати; виховувати дбайливе ставлення до природи. інтерактивна дошка, карта природних зон україни, комп’ютери, підручник т. Організація класу до уроку іі. Підсумок фенологічних спостережень. (вчительська презентація слайд 1) яка зараз пора року.

Яка температура повітря. Чи були сьогодні протягом дня опади. Які явища погоди ви сьогодні спостерігали. Зробимо висновок про погоду сьогоднішнього дня. (учні роблять висновки) ііі. Актуалізація опорних знань 1. Робота з картою природних зон україни. (вчительська презентація слайд 2) що найбільше визначає погоду.

Чому природа нашої країни змінюється з півночі на південь. Що таке природні зони. Які природні зони україни ви знаєте.

Перелічіть їх у тому порядку, в якому вони розташовані з півночі на південь. Відповіді на запитання поміркуйте, якої зони стосується цей опис природи. Знайдіть на карті зону мішаних лісів. Попередньо ви були розділені на групи, визначилися із завданнями, працювали з різними джерелами інформації, створювали свої презентації, публікації, а зараз я пропоную вам познайомити учнів класу з ними, захистити свої проекти, об’єднавши все в один проект «що ми знаємо про полісся. Ми дослідили, дізналися і з’ясували. Чому зону мішаних лісів називають українським поліссям. Поліський природний заповідник. Презентація проектів а) група 1. ^ полісся – зона мішаних лісів; зона змішаних лісів знаходиться на півночі україни. До цієї зони входять волинська, рівненська, житомирська, київсь­ка, чернігівська області та невеликі території львівської, терно­пільської та хмельницької. Вона займає 20 % всієї території україни. її називають українським поліссям. Уперше назва полісся зафіксована у іпатіївському літописі в 15 ст. Ця назва найчастіше функціонувала у вигляді спільнокореневих слів подлесьє, полясє, полєсє. Цю територію дослідники 16 - 19 ст. Вважали центром поліської області. (слайд 6, 7, 8) долини рік широкі й нерідко заболочені. Водні ресурси зони досить великі, тут протікають при­токи прип яті, десни, ужа. Тут створена штучна водойма - київське водосховище.

Утворене греблею київської гідроелектростанція. Заповнене у 1964 - 66 роках. Створення водосховища покращило умови судноплавства. Використовується для зрошення, рибного господарства. Зона мішаних лісів знаходиться на півночі україни. Займає значну її частину.

Назва полісся склалася історично, бо значна частина території поросла лісами. Велика кількість річок дає змогу проводити зрошення, розвивати судноплавство та рибне господарство. Як погода впливає на природу зони. (слайд 3, 4, 5, 6, 7) перше дослідження показало. Весна - затяжна, сніг тане довго. Літо – тепле, дощове, вологе.

Осінь – дощова, вітряна. Зима – м’яка, з відлигами. (слайд 8, 9, 10, 11) друге дослідження з’ясувало. Велика кількість опадів, яка випадає в зоні мішаних лісів протягом року сприяє утворенню боліт, озер та річок. Найбільше і найкрасивіше озеро полісся – світязь. Найбільша річка цієї зони – десна. ^ очерет мені був за колиску, помірний клімат з теплими і вологими порами року сприяє утворенню різних видів водойм. Водойми зони мішаних лісів – це прикраса всієї україни. Чому полісся називають легенями україни. (слайд 3) ми дізнавалися. Який рослинний світ полісся. Чому ліси – основа природної зони. Які ліси переважають на поліссі. Які види рослин розповсюджені на поліссі. Як вони ростуть в лісі. Значна зволоженість сприяла розвиткові лугової, болотної та лісової рослинності. Ліси - це основа природної зони, бо вони покривають площу більше 2, 5 млн. Основними породами дерев при цьому є сосна (5 8 %), дуб (2 1 %), береза (11 %), чорна вільха, граб. Цей ліс живий, у нього добрі очі. На більшій частині полісся переважають сосново - дубові ліси. У південній ростуть дубово - грабові ліси. А на лівобережжі поширені дубово - липові ліси. Рослинний світ полісся надзвичайно багатий і різноманітний. 100 видів лікарських рослин; 90 видів вітамінних рослин; більше 90 видів рослин - барвників; 200 видів медоносних рослин. Верхній ярус – дерева, середній (підлісок) – кущі, а нижній – трав’янисті рослини й гриби. У зоні мішаних лісів дуже різноманітний рослинний світ, бо є всі умови для розвитку.

Вода, тепло, світло, а також поживні речовини, які утворюють самі рослини, відмираючи і перетворюючись на перегній. Полісся вважають “легенями” україни, бо більшу частину цієї природної зони займають ліси та інші рослини, які виділяють кисень, такий необхідний для всього живого. Які види тварин розповсюджені в зоні мішаних лісів. (слайд 4 - 22) ми вирішили познайомитися з тваринами лісів. (слайд 23) в результаті досліджень визначили. В зоні мішаних лісів дуже багатий тваринний світ тому, що тут є всі необхідні умови для життя. їжа, вода, тепло і світло. Ліс є домівкою для звірів та птахів, а водойми – для риб. Причиною загибелі полісся є. (слайд 7) ми дійшли висновку.

Полісся — регіон із найзагрозливішою екологічною ситуацією в україні та європі. Українське полісся потребує уваги, вироблення програми екологічного оздоровлення та відновлення. Що сприяло утворенню поліського заповідника. Браконьєрство на поліссі. Тварини з червоної книги україни. (слайд 3) в результаті першого дослідження ми дізналися. Регіон відносно пізно почав освоюватися людиною - до 18 ст. Фауна мала тільки тиск промислового полювання. За цей період відомо тільки зникнення тура та тарпана. Почалося вирубування лісів для будівництва. Такі зміни природних умов сказалися, в першу чергу, на рідкісних та цінних видах. Так, в цей час зникає зубр, стає рідкісним ведмідь, росомаха та бобер. З другої половини 19 ст. Щільність населення полісся різко зростає. Разом з цим спостерігається подальше зменшення площі лісів та збільшення орних земель. Це призвело до загального зменшення чисельності всіх лісових видів та зникнення окремих – росомахи, ведмедя, бобра, глухаря. (слайд 7) в результаті другого дослідження ми дізналися. В звичайному поліському поселенні в кожній третій хаті є мисливська рушниця. Саме тому браконьєрство у поліссі процвітає. Винищуються козулі, лосі, кабани, білки, куниці, бобри, водоплавні птахи та багато інших тварин. (слайд 9) в результаті третього дослідження ми дізналися. До червоної книги україни занесено 14 видів. З птахів - сича волохатого, лелеку чорного, журавля сірого, сову бородату, сичика - горобця, глухаря, підорлика малого, змієїда; із ссавців - борсука, горностая, рись європейську, видру річкову, зайця - (слайд 10) висновок. Лише в заповіднику тварини й рослини можуть спокійно жити і розмножуватися. Створення заповідника дозволить зберегти в природному стані типові та унікальні види тварин та рослин для наступних поколінь. шановні учасники проекту.

Ви плідно попрацювали, зробили дуже багато, багато цікавого дізналися. Перевіримо, що ви запам’ятали найкраще.

Група, яка набере більше балів, тобто дасть правильних відповідей, переможе.

Де знаходиться зона мішаних лісів.