методика викладання української мови

методика викладання української мови

Методика викладання української мови. Методика викладання мови — педагогічна наука; форми наукових досліджень. Наукові основи методики початкового навчання. Психолого - педагогічні основи початкового навчання рідної мови; мовознавчі й літературознавчі відомості в методиці викладання мови. Наукові основи методики навчання грамоти. Педагогічні вимоги до процесу навчання грамоти з урахуванням вікових особливостей дітей. Короткий історико - критичний огляд ме­тодів навчання грамоти. Звуковий аналітико - синтетичний метод к. Ушинського та удосконалення цього методу вченими - методистами. Основні періоди та етапи навчання грамоти за сучасним звуковим аналітико - синтетичним методом. Основні навчально - виховні завдання добукварного періоду.

Розвиток усного мовлення — провідний принцип і мета роботи в добукварний період. Види вправ з розвитку мовлення та мис­лення. Методика формування в учнів уявлень про слово, речення, розповідь. Методика ознайомлення учнів з фонетичними уявлен­нями. Методика паралельного застосування прийомів звуко­вого аналізу та звукового синтезу.

Моделювання і конструю­вання звукової та складової будови слів. Прийоми активізації словникового запасу першокласників. Методика ознайомлення учнів з технічними та гігієнічними вимогами успішного форму­вання і розвитку навичок письма. Система підготовчих вправ з письма. Зміст, структура і методика уроків мови в добукварний період. Етапи букварного періоду та завдання кожного з них. Прин­цип частотності порядку вивчення букв на сторінках букваря. Методика ознайомлення учнів з новими звуками та буквами, що їх позначають, з алфавітниминазвами літер. Прийоми навчання складового читання. Види аналітико - синтетичних вправ у бук­варний період, методика їхнього проведення. Методика озна­йомлення учнів з різними способами позначення м якості при­голосних. Прийоми розкриття звукового значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дж, дз. Принципи побудови тематичних розворотів сторінок буква­ря. Способи та види читання, прийоми їхнього розвитку.

Прийо­ми удосконалення мовлення та мислення учнів на змісті навчан­ня, вміщеному в букварі. Прийоми роботи над предметними та сюжетними малюнками, спрямовані на уточнення і збагачення словникового запасу учнів. Методика проведення словникових і словниково - логічних вправ у букварний період. Прийоми пояс­нення слів, виразів. Методика роботи над багатозначними сло­вами, синонімами, антонімами, фразеологізмами, прислів ями, загадками, скоромовками, наявними на сторінках букваря. Прийоми вироблення в учнів уміння слухати вірші, розповідь, читання вчителя, учнів. Методика роботи над формуванням та удосконаленням умінь відповідати на запитання, будувати ре­чення за опорними словами, за завданням учителя. Прийоми розвитку творчих здібностей, пізнавального інтересу, пізнаваль­ної діяльності, пізнавальної самостійності у роботі над вивчен­ням звуків та букв на їхнє позначення. Методика навчання учнів писати нову букву, здійснювати її поєднання у складах, словах; писати слова, речення. Методика виконання вправ на уроках письма з елементами творчості. Структура та методи проведення уроків письма н букварний період. Методика проведення диференційованого читання, са­мостійної роботи па уроках читання та письма в період навчання грамоти. Основні завдання букварного періоду навчання грамоти. Ме­тодика використання додаткової літератури на уроках навчання грамоти. Програмні вимоги щодо обсягу знань, умінь і навичок, якими мають оволодіти учні на кінець букварного періоду на­вчання грамоти. Основні методи і прийоми формування в учнів початкових класів елементарних уявлень про. Мову як знакову систему; ви­никнення мов світу; основні функції мови; мовлення як мову в дії, в спілкуванні між людьми; діалогічне та монологічне мовлен­ня;етику мовлення, форми мовлення. Значення і завдання розвитку усного мовлення. Види вправ з розвитку усного мовлення. Прийоми розвитку етики мовлен­нєвої поведінки. Прийоми виховання в учнів уміння стежити за розвитком думки, виділяти найбільш вагомі слова для відповіді, зауважен­ня, пропозиції, міркування. Прийоми ознайомлення учнів з типами текстів. Розповідь, опис, міркування. Прийоми формування в учнів уявлень про сти­лі українського мовлення. Прийоми розвитку вміння добирати мовні засоби для стилістично диференційованих висловлювань. Переказ як складова частина системи розвитку мовлення мо­лодших школярів. Класифікація переказів за дидактичною ме­тою, типом мовлення, докладністю передачі змісту, місцем вико­нання. Твір як складова частина системи розвитку мовлення. Кла­сифікація творів за джерелом матеріалу, жанрами, місцем вико­нання, ступенем участі учнів у складанні тексту, розміром, ме­тою виконання. Прийоми підготовки учнів до написання творів. Методика роботи над побудовою твору, розкриттям теми, складанням плану.

Прийоми використання опорної групи лекси­ки для написання твору.

Методика аналізу учнівських робіт. Мовні помилки, шляхи їхнього. Подолання, критерії і. Норми оцінювання учнівськихтворів, переказів. Прийоми розвитку умінь правильно виділяти словосполу­чення як лексико - граматичну єдність з речення та самостійно будувати їх. Методика роботи над типовими помилками у побу­дові словосполучень шляхи запобігання їм, виправлення, подо­лання. Методи і прийоми, які забезпечують систему роботи над еле­ментами синтаксису та пунктуації. Методика розкриття понять. Речення, словосполучення, член речення, основа речення, підмет, присудок, головні, другорядні, однорідні члени речення, розділові знаки в реченні. Прийоми навчання учнів встановлювати смисловий і грама­тичний зв язок між словами у реченні. Методика синтаксичного розбору речення. Прийоми формування в учнів умінь виділяти логічний наго­лос у реченні відповідно до мети висловлення думки. Методика роботи над виробленням практичних умінь будувати речення з однорідними членами та сполучниками, прийоми вироблення уміння складати речення з епітетами, метафорою, порівнянням (без ознайомлення з термінами), з від­носно закінченою думкою. Виховне освітньо - пізнавальне значення читання в початко­вих класах. Короткий історико - критичний огляд методів класно­го читання. Внесок українських методистів і педагогів початку xx ст. У розвиток методики читання. Читання як вид мовленнєвої діяльності. Методика проведен­ня голосного та мовчазного читання. Співвідношення цих двох видів читання в початкових класах. Прийоми розвитку та удосконалення якостей читання. Кри­терії виявлення свідомого читання. Прийоми роботи, спрямовані на усвідомлення змісту прочитаного. Вимоги до правильного читання, умови його забезпечення. Прийоми запобігання типовим помилкам і методика виправленняїх у роботі над літературними жанрами. Прийоми удосконалення швидкості читання, критерії його вимірювання та умови розвитку.

Прийоми формування та удос­коналення виразного читання, дидактичні умови його забезпе­чення. Етапи роботи над художнім твором. Основні завдання етапу первинного та вторинного синтезу.

Етап глибокого аналізу тво­ру, його основні завдання. Прийоми розвитку пізнавального інтересу на уроках читання у роботі над різноманітними літера­турними жанрами (художнє оповідання, казка, вірш, байка, на­уково - популярна стаття, нарис, усна народна творчість). Прий­оми розвитку логічного мислення на уроках читання. Методика розвитку творчих здібностей молодших школярів у роботі над літературними жанрами. Методика розвитку вмінь ставити за­питання, спрямовані на встановлення причинно - наслідкових зв язків у розвитку сюжету, мотивів поведінки, дій, переживань героїв, визначення їхніх головних рис характеру, розкриття композиції твору; аналіз зображувальних засобів і особливостей мови персонажів у єдності з розкриттям змісту та оцінкою по­ведінки героїв; з ясування ставлення автора до зображених у творі подій. Завдання та організація позакласного читання в початкових класах. Форми керівництва позакласним читанням. Три етапи формування читацької самостійності учнів, завдання кожногоз них. Види уроків позакласного читання, їхній зміст та основні завдання. Облік і оцінка знань з позакласного читання. Методика вивчення фонетики у тісному взаємозв язку з орфо­епією та графікою. Методика повторення фонетичних знань, на­бутих учнями в період навчання грамоти. Методика розкриття взаємозв язку в знаннях фонетики і графіки, орфоепії та орфо­графії. Прийоми, які активізують розумову діяльність молодших школярів у роботі над фонетичним матеріалом. Методика ознайомлення з елементами словотворення зна­чення і завдання роботи над морфемною будовою слова. Прийо­ми розкриття понять. Споріднені слова, основа слова, закінчення, корінь, префікс, суфікс, спільнокореневі слова. Методика пояснення ролі морфем у вираженні лексичного та граматичного значення слів. Методика часткового та повного морфемного аналізу слів, його зв язок зі звуко - буквеним, орфо­графічним і словотворчим аналізом. Значення граматичних знань для засвоєння орфографії. Об­сяг знань з граматики, принцип розташування граматичного ма­теріалу за роками навчання. Методичні умови, що забезпечують засвоєння граматичних понять, види граматичних вправ. Прийо­ми, що активізують засвоєння граматичних умінь. Методика формування у молодших школярів уявлень про частини мови на основі встановлення їхньої семантики, граматич­них ознак і синтаксичної ролі. Методи та прийоми, які забезпе­чують систему логічної роботи над іменником, прикметником, дієсловом. Методика часткового та повного морфологічного аналізу слів. Диктанти, їхні види, методика проведення, оцінювання. Ме­тодика опрацювання помилок, виявлених у диктантах. Облік по­милок, методика роботи над їхнім подоланням. Методика використання різних видів наочності, роздатконого матеріалу, диференційованих завдань у роботі над вивченням орфографії. Прийоми збагачення активного словникового запасу учнів. Методика використання міжпредметного змісту навчання на уроках рідної мови. Прийоми одночасного ознайомлення з лек­сикологічними відомостями та лексичним значенням слова. Прийоми практичного ознайомлення молодших школярів з найуживанішими синонімами, антонімами, багатозначними сло­вами, поширеними омонімами, фразеологічними одиницями. Методика організації позакласної роботи з мови в початко­вих класах, спрямованої на розвиток образного мовлення. Види позакласної роботи, методика її проведення. Для пільгових категорій осіб, яким надано право складати вступні випробування (особи, що потребують особливих умов складання випробувань) в нпу імені м. Драгоманова за рішенням приймальної комісії створюються особливі умови для проходження вступних випробувань. Методи науково - педагогічних досліджень у практиці роботи учителя початкових класів. Класифікація та характеристики видів дослідження, структурні компоненти дослідження, їх сутність. Принципи навчання, їх визначення, характеристика та класифікації. Регулятивна роль принципів в організації діяльності вчителя та учнів. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1 - 4 класах. Науково - теоретичні засади та методичні рекомендації. Навчання в 1класі чотирирічної початкової школи. Обучение русскому языку.

Робота з дитячою книгою. Посібник для вчителя. Розвиток зв язного мовлення першокласників. Методичні рекомендації для учнів педучилищ та студентів педінститутів. Щобуспішно навчати дітей, треба. 1) визначити зміст навчання, 2) мати матеріал для роботи з уч­нями, 3) розробити методи (тобто способи досягнення певних результатів у вивченні навчальної дисципліни) і прийоми викладання предмета. У ній дано перелік того, чого слід навчати учнів 6—10 - річного віку і якого результату треба досягти. Наповнення цього змісту конкретним навчальним матеріалом представлене в букварі, читанках, підручни­ках з української мови і в книгах для поза класного чи­тання. Рекомендації і вказівки, як працювати на уроках з цими матеріалами, які методи і прийоми раціонально ви­користовувати в навчальному процесі для досягнення ос­вітньої і виховної мети, викладаються у посібниках для вчи­телів. Зміст навчання, втілення його у підручниках і форми організації навчального процесу в 1—4 класах опрацьовує методика викладання української мови у по­чаткових класах як одна із дисциплін. Методика викладання мови — педагогічна наука. Пе­дагогічною вона вважається тому, що предметом її до­слідження є процес оволодіння українською мовою в умо­вах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодіння). А навчання разом з вихованням, як відомо, становить зміст педаго­гіки. Теорія викладання мови формується на основі дослі­дження закономірностей навчального процесу.

Його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (ме­тодів, прийомів) у викладанні рідної мови. Узагальнені дані про способи навчання дітей становлять теоретичну базу методики. ґрунтуючись на теоретичних засадах, ме­тодика визначає вимоги до того, 1) чим повинен керуватися вчитель і 2> що йому брати з методичного арсеналу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання. Одна з них — теоретич­на, яка встановлює місце і завдання викладання мови в школі, формулює наукові основи методики, розглядає іс­торію виникнення і розвитку методів початкового навчан­ня, визначає структуру і форми організації навчального процесу за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і посібників з мови. Обидві ці частини складають єдине ціле.

Вони невідривні одна від одної. В єдності вони представлені й у цьому посібнику.

Теоретичні засади методики і конкретні способи викла­дання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Мето­дика спирається на вивірений досвід. Бере на озброєння позитивне, зважає й на негативне, адже воно теж повчаль­не.

Ясна річ, методика залучає до свого арсеналу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, за потреби вносячи корективи в свою теорію. Отже, сказане можна узагальнити так. Методика викла­дання української мови в початкових класах — це педаго­гічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів і—4 класів і рекомендує найефективніші методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молод­ших школярів, формування у них засобами мови і літера­тури наукового уявлення про мову як знакову систему.

Методику рідної мови створюють не тільки науковці. Активними дослідниками незвіданих стежин, діяльними помічниками вчених у перевірці нових ідей виступають учителі, їх навчальна робота. Тепер стає зрозумілим, чому так настійно лунає заклик перетворювати школи в ла­бораторії наукових досліджень, а вчителів залучати до експериментальної роботи. Утвердження добрих традицій школи і пошуки нових, досконаліших форм викладання в школі — це і є дослід­ницька діяльність, у якій виявляється творчість педагога. А у творчості — його зростання. Вчитель — активний бо­рець із застоєм і формалізмом, як і непримиренний супро­тивник безпідставних новацій. Бути таким має кожен су­часний класовод. і до цього необхідно готуватися випуск­никові педагогічного інституту, педагогічного училища. Структура та основні джерела розвитку методики викладання української мови у вищій школі. Предмет, завдання і наукові засади методики мови. Використання методів наукового дослідження на уроках української мов (дидактичні принципи і психологічні основи). Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Вищезазначене є підставою для таких висновків. Процес становлення і розвитку методики навчання української мови був важким і складним, нерідко суперечливим; основні проблеми в лінгводидактиці були розв язані на кінець минулого століття, зокрема, скориговано зміст навчання, що знайшло відображення у програмах і підручниках, здобули дальший розвиток форми навчання (уроки аспектні, інтегровані, розвитку зв язного мовлення, різні види практично - семінарських занять, нетрадиційні форми тощо). Здійснене дослідження не претендує на вичерпність розв язання всіх багатоаспектних проблем методики викладання української мови. У подальшому слід здійснити ретроспективний аналіз внеску вчених у розвиток лексикографії, українського правопису, граматики; критеріїв, форм, методів і прийомів контролю знань учнів; у становлення методики навчання української мови як науки у вищих навчальних закладах. Проведене дослідження дає змогу визначити, що методика як наука розвивалася не відокремлено від загальнолюдської культури, а вбирала в себе всі прогресивні форми, методи і засоби навчання. Розв язуючи проблеми методики навчання, українські вчені не залишали поза увагою апробовані наукові знахідки та ідеї, обстоювали свою думку і погляди, багато в чому не погоджувалися з панівними переконаннями і творили свою, українську науку.

Безумовно, не всі здобутки традиційної методики мають однакову наукову цінність. Однак сакраментальна методика не повинна піти в небуття, окремі настанови, поради, педагогічні ідеї вчених, творчо опрацьовані, можуть бути корисними для навчального процесу, сприяти оновленню і дальшому поступу сучасної школи. Педагогічна спадщина повинна посісти належне місце в навчальних закладах, і все, що в ній є корисного і прогресивного для освіти, має повернутися цінним набутком до духовної скарбниці народу.

Процес розвитку методики навчання української мови як науки був важким і складним, нерідко суперечливим; основні проблеми в лінгводидактиці були розв язані на кінець минулого століття, зокрема, скориговано зміст навчання, що знайшло відображення у програмах і підручниках, здобули дальший розвиток форми навчання (уроки аспектні, інтегровані, розвитку зв язного мовлення, різні види практично - семінарських занять, нетрадиційні форми тощо). Вища освіта в україні. Основи педагогіки вищої освіти. Підручник за модульно - рейтинговою системою навчання для студентів. Центр навчальної літератури, 206. Коротаєва - камінська в. Викладання української мови та українознавства у вищих навчальних закладах (історичний аспект). Навчально - методичні матеріали - вип. Видавничий центр лну імені івана франка, 2002. Вид - во нмцво мону, 2004. Олійник і іваненко в рожило л скорик о. Основні засади розвитку вищої освіти україни к контексті болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр. Лінгводидактика (курс лекцій). Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Науково практичний журнал південного наукового центру апн україни. Становлення методики української мови як науки. Постаті, проблеми (кінець 80 - х - початок 90 - х рр. Науково - практичний журнал піввденного наукового центру апн україни. Методика викладання української мови філологічний факультет. Формувати у студентів уміння реалізовувати дидактичні принципи навчання української мови в середній школі; виробляти вміння вибирати необхідний метод проведення конкретного уроку; вміння реалізовувати відповідні прийоми навчання; використовувати необхідний тип уроку залежно від теми уроку, рівня знань учнів тощо; навчати учнів виокремлювати особливості навчання того чи іншого розділу мовознавчої науки. Рекомендована література. Нова українська школа. Pdf закон “про загальну середню освіту”. Методичні рекомендації щодо викладання української мови в 2018 - 2019 навчальному році. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджена наказом міністерства освіти і науки україни від 07. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Рівень стандарту (затверджена наказом мон україни від 23. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень (затверджена наказом мон україни від 23. Програми курсів за вибором і факультативів з української мови. Програми факультативних курсів для загальноосвітніх навчальних закладів. Костів о сколоздра - шепітко о. Навчально - методичний посібник. Методика навчання української мови у таблицях і схемах. Видавничий центр лну ім. Практикум з методики навчання української мови в загальноосвітніх закладах. Посібник для студентів пед. Словник - довідник основних термінів і понять з методики української мови. Словник - довідник з української лінгводидактики. Id=372) українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах. Українська мова та література (газета) рідна школа. Проблеми сучасного підручника. Проблемно - ситуативні завдання на уроках української мови. Сучасний урок української мови. Радянська школа, 1981. Позакласна робота з української мови і літератури. Олімпіади, науково - дослідницька робота. інтегровані уроки рідної мови і мовлення. Навчальна книга – богдан, 2010. Формування оргдіяльнісних умінь на уроках української мови в старшій школі на академічному рівні. Педагогічна думка, 2012. Загальні методи навчання. Навчальна книга – богдан, 2004. Методика навчання української мови в загальноосвітніх закладах. Кабінет української мови у середньому і вищому навчальному закладі. Українська лінгводидактика в іменах. Українські лінгводидакти крізь призму часу.

Кращі позакласні заходи з української мови та літератури. Технологія і техніка шкільного уроку.

Екранна і звукова наочність на уроках української мови. Бесіда на уроках мови. Радянська школа, 1990. Лінгвістика тексту у шкільному курсі української мови. Радянська школа, 1986. Радянська школа, 1982. Комунікативні вправи. Методика навчання української мови в початковій школі. 1997 нестандартні уроки в школі та їх аналіз. Видавництво харитоненка, 2003. Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти. Навчальний посібник для студентів пед. Усі уроки української мови. Радянська школа, 1973. Технологія сучасного уроку української мови. Принципи, методи і форми навчання української мови (теоретичний аспект). Вивчення морфології в 5 – 6 класах. Радянська школа, 1988. інтерактивні технології навчання. Теорія, практика, досвід. Семеног о грищенко о. інтегративні основи розвитку педагогічної майстерності вчителя гуманітарних дисциплін. Шляхи удосконалення професійної компетентності учителя української мови та літератури в умовах особистісно орієнтованого навчання. Радянська школа, 1976. Технологія сучасного уроку рідної мови. Розвиток ситуативного мовлення. Радянська школа, 1979. інтегровані уроки мови й літератури. – тернопіль мандрівець, 2008. Теорія і практика моделювання. Шкільник м формування в учнів граматичних понять іменника. Радянська школа, 1962. Взаємозв’язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів. Теоретико - методичні засади навчання фонетики української мови в гімназії. Лінгводидактика рідної мови. Лінгводидактичні основи сучасного уроку української мови в середній школі. 02; київський державний педагогічний інститут ім. Формування мовної особистості на різних вікових етапах. Пнц апн україни, 2008. Формування мовленнєвої компетентності учнів 5–7 класів у процесі засвоєння виражальних засобів української мови. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо - математичного профілю. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. Зміст і технологія навчання української мови в гімназії. Теоретичні і методичні засади сучасного уроку української мови в основній школі. Система методів навчання української мови в основній школі. Перспективність і наступність у формуванні комунікативної компетентності учнів основної школи. інструментальні та прикладні засоби комп’ютерної технології навчання української мови. – 130 с михайло шкільник. З методичної спадщини. Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи. Розвиток ключових компетентностей майбутніх учителів - філологів у процесі вивчення соціально - гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах. Ефективні технології навчання у лінгвістичній підготовці майбутніх фахівців. Формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів - словесників. Теорія і практика формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів. Вибрані твори у 5 томах. Застосування інформаційних технологій у навчанні мови та літератури. Формування критичного мислення на уроках української мови. Система роботи з розвитку зв’язного мовлення на уроках рідної мови в середній школі. Проблемний підхід до вивчення частин мови. У статті розглядаються причини та наслідки неадекватної методики викладання української мови, що не відповідає реальній національно - мовній ситуації в україні, і пропонуються шляхи її удосконалення. Похожие темы научных работ по наукам об образовании, автор научной работы — мозговой владимир иванович. Методика преподавания украинского языка и языковая реальность. В статье рассматриваются причины и следствия неадекватной методики преподавания украинского языка, не соответствующей реальной национальноязыковой ситуации в украине, и предлагаются пути ее совершенствования. У стaттi розглядаються причини та на^дки неадекватноч методики викладання украчнськоч мови, що не вiдповiдаe реальнт нацюнально - мовнш ситуацп в украчт, i пропонуються шляхи ччудосконалення. Спостереження за функцюнуванням укра. Мови в рiзних сферах суспшьного та громадського життя приводить спещалюта - мовника та будь - якого перешчного громадянина, що ошкуються проблемами культури, до сумного висновку про системну кризу мови i розхиташсть норм на вшх и рiвнях. Чого вартi, наприклад, нiким i нiчим не закрiпленi в мовленневш традицп бiльшостi громадян i в лтературнш мовi нововживання типу иржа, шпиталь, шкандаль, катедра, мерило, листъпад, зарплатня, летовище, сов1сти, б юджет, виша, авт1вка, юнка, пихвознавець, евро, прем ерка, коалщгянт тощо. 1хш витоки шукають, з одного боку, у вседозволеносп сучасно. Демократ, а з шшого, у загальному краху традицшно «зрусищено. ), проте, зауважимо, що метод вщсторонення вiд будь - яких культур, а тим бшьше боротьба з ними - це нонсенс, який немае шчого спiльного з культурою. Нську, росiйську, кримсько - татарську чи будь - яку шшу), а мову як таку, яка страждае вiд полiтичного невмаства через необ ективну оцiнку мовно. Ситуаци в конкретному середовищi i пол^ичних акцентiв щодо статусу рiзних мов, юнуючих у багатонацiональнiй укра. На жаль, до^дження цге.

Складноч проблеми обмежуеться найчастше публщистичними гаслами, закликами до референдумiв (хоча референдум при нерозумшш принципiв статуювання мов лише тдсилить внутрiшнiй мовний конфлшт) або суб ективним трактуванням мовно. Окремi випадки вивчення порушень суспiльно вироблених норм торкаються, як правило, формально. Сваволi (наприклад, проблеми документально. Мета статтг полягае у комплексному аналiзi причин неадекватно. Методики викладання мов, яка не вщповщае сучасному стану мовно. Ш та зумовлюе руйнування нацiонально - мовно. Системи в конфлштному антилозi як в усному, так i писемному мовленнi (окремi випадки цiе.

У реальнш практицi спшкування укра. Нською мовою видiляеться всеохоплююча проблема мовно. Некомпетентности що захопила в полон переважну бiльшiсть мовцiв. Мови, що нiбито страждае вщ росiйсько. Ни (вiд карпат до криму; вщ учня до президента), таю, наприклад, як учбовий заклад, кохайте м1сто миколагв, обумовлено причинами, м1сяця листопаду, конкуретоздатний, область виробництва, писарев, новжов, теплое, д яков, ствпадшня думок, задачi держави, об ем виробництва, я рахую, що. Навчальний заклад, любгть мгсто миколагв, зумовлено причинами, м. Вони випливають з недосконало. Методики викладання мов, що тим не менше спираеться на законодавство. Мiж тим така категоричшсть суперечить об ективнiй природi мови, розвиток i стан яко. Залежить не вщ волi окремо. Особи i тим бiльше не вiд голосування залежно вiд симпатiй i антипатш партiй, депутатiв, президентiв, блокiв тощо, а вiд суспiльно. 1з цього погляду, якщо на теренах укра. Ни бiльшiсть громадян розумiе i так або iнакше може спшкуватися двома мовами (укра. Нською та росшською), незалежно вiд свое.

Нацiональностi чи територп проживання, значить, це об ективна реальшсть, яку треба зафiксувати юридично, надавши статус державних обом мовам (з видшенням укра. Офщшно що юридично представлятиме державу на мiжнародному рiвнi). Ни) е мови компактного проживання людей певно. Отже, правова некомпетентнiсть щодо статуювання мов при побудовi методики. Хнього викладання призводить до того, що предмет укра. Системи стають розмитими. Тд ними розумiють або вивчення орфографи на морфологiчнiй основi (бо в «рщнш мовь> вимова зрозумiла. При цьому вважаеться, що укра. Ни користуються тшьки нею при реалiзацi. Нащональносп, тому бiльшiсть. Х не знае, i вони аж шяк не.

Що стосуеться росiйсько. Мови, то вона начебто зачшае культуру укра. Нського мовлення ззовнi, через те з нею треба боротися, а якщо й вивчати, то як шоземну зi знайомством з перекладеною росшською лiтературою у межах зарубiжно. Таким чином, методика вивчення укра. Мови як безумовно рiдно а росшсько. При свщомому чи неусвiдомленому iгноруваннi. Хнього реального статусу обов язково впливае на адекватшсть передусiм укра. Нського спiлкування, що перетворюеться на збiднiлий суржик, декодувати який досить важко при нерозумiннi помилок самим мовцем, упевненим у сво. Для виправлення ситуацi що межуе з нацiональною трагедiею, необхдш цiлком свiдомi кроки полiтикiв i державотворцiв, з одного боку, i педагогiв - мовцiв - з iншого, назус^ч одне одному.

Першi мають прислухатися до думок науковцiв про бущвничу природу функцiонування мов у соцiумi i закрiпити. Х у законах, а друп - замiнити застарший погляд на мову виключно як зашб спiлкування на усвiдомлення нового призначення сучасно. Мови як засобу спiльностi нацi. Суспшьства, переглянувши у зв язку з цим методику викладання мов (у першу чергу укра. ) на наступних принципах. Принцип синкретичнот варiативностi, який в умовах багатомовно. Ни заперечуе методику вивчення укра. 1накше майже суцiльна двомовнiсть i регiональна багатомовшсть (об ективна реальнiсть) у поеднаннi з щеальним вивченням укра. (суб ективна практика) постiйно призводитиме до конфлiктностi дiалогу у межах держави. Його можна позбутися тшьки при порiвняльному ознайомленнi укра. Системи (як державно. ) з росшською (як державно. ) i з мовами нацюнальностей у мiсцях. Хнього розповсюдження. У цьому випадку традицшне вивчення укра. Мови на рiвнi правил, що базуються на морфологи слова або буквенш основi (згадайте хоча б тлумачення процесiв подовження, подвоення, спрощення, чергування, де йдеться про коренi, суфiкси, буквосполучення), мае бути замшене на аналiз укра. Вимови, що впливае на принципи укра. Графiки й орфографi побудоваш на фонетицi (вимовляемо i пишемо - не вимовляемо i не пишемо). Дьяков - х юстон, бульйон - бачиш (м яка - тверда вимова); завмерти - завмирати, чесний - юстлявий, харцизьк, знання - знань, несюнч енний - неск^нчений, безталанний - н аданий (за вимовою) тощо. Доцшьним у зв язку з цим стае орiентацiя курсу не на знання, а на вмшня i замша акценпв прописно. Граматики («чому так. Принцип мовнот компетентное™, що передбачае усвiдомлення глибинних процесiв у мовi на довгш нивi. Функцiонування в рiзних суспiльно - iсторичних реалiях i тiльки в цьому контекст оволодiння укра. Нською орфоешею, орфографiею i пунктуацiею. Обов язковим елементом методики презентацп курсу укра. Мови у цьому випадку стае мова як система i мовлення як процес спшкування, а основним предметом розгляду - нацшнальна мова як засiб спiльностi нацi. Нська мова; лiтература, написана укра. Нське мовлення чи дшова укра. Нська мова), що може матерiалiзовуватися в рiзних мовних системах i витворах нацiонально. Культури (лггератур^ живописi, музицi тощо) як формах передачi нацiонального мислетвiрного процесу.

Теоретичне розширення. Матерiалу, з одного боку, i практична спрямовашсть предмета, з шшого, зумовить i нову архтектошку його оргашзацп. Вiд визначення мови як найунiверсальнiшого мехашзму стлкування i спiльностi наци через описання системи укра. Включення нащонально - культурнот компоненти у структуру мовнот пщготовки. Оскiльки мова е головним проявом i чинником цившзацшно. Культури (нацшешсть на позитивний дiалог), яка виявляеться в рiзних способах нацiонального св^осприйняття (нацiональнiй мовi), досягнення позитивного результату залежить вщ розyмiння мовцем специфши мови i. Нацюнально - культурного вiдображення в конкретному матерiально - iсторичномy простора ось чому для yсвiдомлення значущосп нацюнально - мовно. Картини свiтy у нащональнш мовi мають акцентуватися тi проблеми, якi мають спiльне звучання в державних мовах (у першу чергу) i мовах нацiональностей, що формують i виражають психологiю i фшософда укра1нсько1 наци, тобто в нащональнш лiтератyрi в рiзних мовних формах, сучаснш штерпретацн фyнкцiонyвання нацiональних власних назв як юторично. Ни, уособлюючи в собi нащональну iсторiю. Перспективи подальшого досл1дження. Мови, на ll наукову та громадську оцiнкy i закршлення в освiтнiх i державних документах июля багатоварiаитно. (уточнення, розширення) в рiзних регiонах укра. Дв1 державт мови в укрш ш - це вщмова вщ иащоиальио - мовиого вщроджеиия yкра. Вського иацiоиальиого лiигвiстичиого ушверситету, 27 - 28 вересия 2006 року.

Видавничий центр кнлу, 2006. Редакцшио - видавиичий вщдш управлтия по преа, 1991. Проблеми адекватиост перекладу у зв язку.

З сучасиим статусом мов в укра. Укра нська мова мова у професшному сшлкуванш. Центр навчально 1 л^ератури, 2010. Форма i сутшсть методики викладання нащонально, державно. Методолопя, теорiя i практика. Збiрник наукових праць. Горлiвський державний педагопчний шститут шоземних мов, 2006. Дшове украшське мовлення. Поабник для слухaчiв системи перетдготовки та тдвищення квaлiфiкaцi. ьано - франювськ, 2003. 2 - ге видання, перероблене та доповнене.

Центр навчально 1 л^ератури, 2004. Науково конференци 28 - 29 листопада 1996 року.

Видавництво дду, 1993. В статье рассматриваются причины и следствия неадекватной методики преподавания украинского языка, не соответствующей реальной национально - языковой ситуации в украине, и предлагаются пути ее совершенствования. Статус языков, государственный язык, национальный язык, языки национальностей, методика преподавания, компетентностное обучение.