застосування практичних методів навчання на уроці 7 класу біології

застосування практичних методів навчання на уроці 7 класу біології

Педагогическая эффективность применения методов активного обучения на уроках биологии в 7 классе.

Актуальність дослідження. Шкільна біологія була і є важливою ланкою в системі загальної освіти. Проте останнім часом спостерігається послаблення інтересу учнів до цього предмета з класу в клас. Причин можна назвати багато. „перевантаженість” програм, перенасиченість змісту підручників науковими термінами, невідповідність матеріалу віковим особливостям учнів, дублювання або коментування на уроках змісту підручників, порівняно обмежене застосування самостійної роботи учнів, переважання на уроках пояснювально - ілюстративних, репродуктивних методів і прийомів і т. Це зумовлює низький рівень навчальних досягнень учнів, пасивність на уроках тощо. Саме тому в науково - методичній літературі з біології широко висвітлюються різноманітні шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Використання активних та інтерактивних методів, творчих завдань, дослідів і спостережень, диференційованих завдань, дискусій, дидактичних ігор, проведення практичних і лабораторних робіт, семінарів, конференцій, розв’язування біологічних задач, проблемний виклад матеріалу та багато інших. Причиною зниження рівня навчальних досягнень учнів з біології в багатьох школах є головним чином порушення об’єктивного закону засвоєння знань, коли на уроці діяльність учнів зводиться лише до сприйняття готових знань, що викладаються вчителем, і не залишається часу на осмислення, запам’ятовування, застосування і перевірку результатів. Новаторами і передовиками в школі стають саме ті вчителі, які навчальний процес будують відповідно до цього закону.

із педагогічної практики відомо, що ефективність навчання учнів суттєво знижується, коли застосовуються пасивні методи дидактичного впливу, відсутній діалог між педагогом і учнем. Використання методів активізації сприяє впровадженню в дидактичний процес технології особистісно орієнтованого навчання та забезпечує особистісну спрямованість кожного навчального заходу.

Під час проведення особистісно орієнтованого уроку вчитель повинен з повагою ставитися до будь - якого висловлювання учня з обговорюваної теми. Отже, сучасна дидактика вимагає від суб єктів учіння не тільки зрозуміти, запам ятати й відтворити отримані знання, але й, найголовніше, – вміти ними оперувати ефективно застосовувати в професійній діяльності й творчо розвивати. Досягненню цієї мети сприяють методи активізації навчально - пізнавальної діяльності, спрямовані на розвиток в учнів творчого самостійного мислення і здатності кваліфіковано розв’язувати професійні завдання. Використання цих методів забезпечує тісний зв язок теорії з практикою, розвиток нестандартного стилю мислення, рефлексивної сфери мислення (самосвідомості й саморегуляції розумової діяльності), створення атмосфери співробітництва, розвиток навичок спілкування. Методи активного навчання біології досліджувало багато вчених і методистів, як - от в. Проте, незважаючи на різноманітність методів активного навчання, у шкільній практиці вони використовуються недостатньо. Актуальність даного питання зумовило вибір теми дипломної роботи. „педагогічна ефективність застосування методів активного навчання на уроках біології в 7 класі”. Полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності методів активного навчання на уроках біології у 7 класі. Гіпотеза дослідження. Якщо в навчально - виховному процесі з біології в 7 класі систематично використовувати різноманітні методи активного навчання, то це сприятиме зростанню в учнів пізнавального інтересу до біологічної науки, підвищенню рівня навчальних досягнень семикласників з біології. 4) експериментально перевірити ефективність використання методів активізації навчально - пізнавальної діяльності учнів 7 класу на уроках біології. У процесі дослідження застосовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження. Теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури з педагогіки й методики викладання біології; вивчення досвіду науковців та вчителів, спостереження уроків, їх аналіз; індивідуальні та колективні бесіди; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний). На першому етапі, теоретико - аналітичному нами було опрацьовано педагогічну та методичну літературу з біології, визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано мету, гіпотезу та завдання роботи. На другому етапі, пошуковому – конкретизовано методику експериментальної роботи, проведено констатувальний експеримент, проаналізовано умови перевірки навчальних досягнень учнів. На третьому етапі здійснено формувальний експеримент, зроблено перевірку ефективності методів активного навчання на уроках біології у 7 класі. Експериментальна база дослідження. Дослідно - експериментальна робота здійснювалася в загальноосвітніх навчальних закладах груниківській та углянській зош тячівський району закарпатської області. Всього дослідженням було охоплено 116 учнів шостих класів. Теоретичне значення дослідження визначається тим, що здійснено теоретичний аналіз проблеми в педагогічному та методичному аспектах; обґрунтовано значення методів активного навчання в навчально - виховному процесі з біології, проаналізовано методику їх використання на уроках біології в 7 класі. Практичне значення дослідження полягає в розробці конкретних методичних рекомендацій щодо проведення уроків з використанням методів активного навчання в 7 класі. Результати досліджень можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл із метою підвищення успішності учнів з біології, студентами вищих педагогічних навчальних закладів при вивченні дисциплін „методика позакласної роботи з біології”, „шкільний курс біології з методикою її викладання”, під час педагогічної практики. Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри методики викладання природничих дисциплін міжнародного економіко - гуманітарного університету імені академіка степана дем’янчука. Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (82 найменування), додатків. Загальний обсяг дипломної роботи 88 сторінок. З них 71 сторінка основного тексту.

У роботі наведено 7 таблиць, 1 рисунок. Застосування практичних методів навчання на уроці 7 класу біології курсовая работа. Практичні засоби навчання на уроках природознавства. Актуальність теми дослідження. У період шкільного дитинства при сприятливих умовах життя інтенсивно розвивається інтелектуальна й емоційно - вольова сфера дитини, закладаються основи правильного відношення до предметів й явищ навколишнього середовища. Важливий фактор впливу на дітей – систематична, цілеспрямована навчально - виховна робота, у якій особливе місце займає процес ознайомлення із природою. Теорія й практика навчання доводить, що основним фактором розвитку дитини є її практична діяльність. Особлива увага приділяється розвитку в школярів самостійній розумовій діяльності в процесі засвоєння знань. В таких випадках вчитель при вивчені курсу природознавства застосовує практичні методи навчання. По даній проблемі важливі дослідження таких дидактів і психологів як л. Курс природознавства, особливо початкової ланки, має пропедевтичне значення в освоєнні учнями дисциплін природничо - наукового циклу.

Від того, наскільки повно молодші школярі опанують основами природничих наук, залежать їхні подальші успіхи в освоєнні біології, географії, фізики, хімії. Зміст матеріалу, досліджуваного на уроці, його специфіка диктують використання певних методів і прийомів у їхньому розумному сполученні. Дослідженнями встановлено, що школярам доступне розуміння причин багатьох природних явищ, цілісне сприйняття природи. Скаткин) доведено, що знання про природу повинні даватися методами природних наук, тобто практичними методами навчання, спостереженням і дослідами. Вони дають можливість учням найбільше повно пізнати природні закономірності, побачити взаємозв язки між компонентами природи, сприяють розвитку самостійності й активізації розумової діяльності. Отже, загальновизнано, що використання на уроках природознавства практичних методів вивчення природи – спостереження й дослідів, екскурсій, перегляду спеціальних мультимедійних слайдів, відеофільмів забезпечує міцність і усвідомленість знань, розвиток мислення, пам яті, мови, спостережливості й інших цінних особистісних якостей учнів, а також формування в них дослідницьких умінь і навичок. Таким чином, курс природознавства в школі відіграє особливо важливу роль в становленні особистості, розвитку та виховання дитини, а відтак, важливим є завдання добору підходящих методів навчання для зацікавлення, активізації пізнавальної діяльності учнів. Метою курсової роботи є вивчення та висвітлення різних аспектів практичних методів навчання, які використовуються при вивченні курсу природознавства, шляхів та прийомів їх удосконалення, які сприяють кращому формуванню природничої свідомості дітей, підвищенню інтересу до предмета. Для розв’язання усіх поставлених завдань використовувався теоретичний аналіз загальної та спеціальної психолого - педагогічної, навчально - методичної літератури. Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні наукових та пошукових праць з даної проблематики, в процесі підготовки до занять з педагогіки, та методики викладання природознавства. Вони становлять підґрунтя для подальших педагогічних досліджень з цієї проблематики. Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 36 найменувань. Поняття, сутність, особливості. 1 активні методи навчання, їх види та роль у педагогічній діяльності. Методи навчання пов язані з рівнем розвитку суспільства, науки, техніки і культури. Формуються і розвиваються методи, що спираються на наочність, методи, звернені до свідомості і активності учнів у навчанні, практичні методи навчання. Класифікують методи навчання з урахуванням того, що вони мають вирішувати дидактичне завдання. У класифікації повинна виявлятися внутрішня сутність методу, форма взаємопов язаної діяльності вчителя та учнів як засіб управління їх пізнавальною діяльністю. За основними дидактичними завданнями, які необхідно вирішувати на конкретному етапі навчання. Методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок. За характером пізнавальної діяльності. Пояснювально - ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково - пошукові, дослідницькі. Відомий дослідник педагогіки ю. Бабанський виділяє три великі групи методів навчання (кожна передбачає декілька класифікацій), в основу яких покладено. А) організацію та здійснення навчально - пізнавальної діяльності; 1. 2 словесні метод навчання. Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів тощо. Метод пояснення переважно використовують під час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення, особливо тоді, коли вчитель бачить, що учні щось не зрозуміли. Художні, наукові, науково - популярні, описові. Художня розповідь – образний переказ фактів, вчинків дійових осіб (але при викладанні дисципліни інформатика не використовується). Науково - популярна розповідь ґрунтується на аналізі фактичного матеріалу, тому виклад пов язаний з теоретичним матеріалом, з абстрактними поняттями. Розповідь - опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності. Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її планом, що допомагає їм стежити за думкою вчителя, за послідовністю розкриття теми. Важливо навчити школярів тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній головне.

Методи пояснення, розповіді і лекції використовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення. їх перевага полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань. 3а призначенням у навчальному процесі розрізняють. Вступну бесіду проводять з учнями як підготовку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу.

Бесіда - повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів. Бесіду - повторення використовують для закріплення навчального матеріалу.

Контрольну бесіду – для перевірки засвоєних знань. За характером діяльності учнів у процесі бесіди виділяють такі їх основні види. Репродуктивна, евристична, катехізисна. Репродуктивна бесіда спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу.

її проводять з вивченого навчального матеріалу.

Відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють пройдений матеріал, закріплюють його, водночас демонструючи рівень засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, систематизуючою. Суть евристичної (сократівсъкої) бесіди полягає в тому, що вчитель уміло сформульованими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи набуті знання, спостереження. Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відповідей, які потребують тренування пам яті. У школах він використовується таким чином, що учнів підводять до самостійної розумової діяльності, до самостійного мислення. Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні. існують різні види самостійної роботи з підручником. Найпоширеніший – читання тексту підручника з метою закріплення знань, здобутих на уроці. Розпочинаючи читання підручника, учень повинен пригадати матеріал, який вивчався на уроці. Це привчає учнів до уважного читання тексту, відокремлення в ньому головного, допомагає встановлювати причинно - наслідкові зв язки, виявляти і запам ятовувати найістотніше.

Ще один вид самостійної роботи з підручником – заучування текстів (правил, законів, віршів та ін. Його слід починати з уважного читання матеріалу, відтак необхідно продумати прочитане і у довільній формі відтворити його зміст. Цілісне заучування невеликого матеріалу дає кращі результати, ніж заучування його частинами. Якщо ж текст великий, його ділять на смислові частини. Для активізації мислительної діяльності до кожної частини доцільно придумати заголовок. Це полегшить учневі поєднання окремих заучуваних частин. Окремим видом самостійної роботи є розгляд і аналіз учнями таблиць, малюнків та інших ілюстрацій, вміщених у підручнику.

Щоб така самостійна робота мала осмислений характер, учням пропонують пов язувати розгляд і аналіз з текстом підручника та знаннями, здобутими, на уроках. 3 наочні методи навчання. У навчальному процесі нерідко ілюструють предмети в натурі, зображення об єктів, що вивчаються, схематичні зображення предметів вивчення. Такі ілюстрації допомагають учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття. Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок та ін. Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення. Під час демонстрування дію складного механізму розчленовують на елементи, щоб докладно ознайомити учнів з окремими процесами, які відбуваються одночасно. Демонструючи діючі моделі, виробничі процеси на підприємстві, слід подбати про дотримання правил техніки безпеки. Використовуючи розглянуті вище методи, вчитель повинен забезпечити всебічний огляд об єкта, чітко визначити головне, детально продумати пояснення, залучати учнів до пошуку потрібної інформації. Школа має великі можливості для організації спостережень. їх можна вести на уроці (особливо у процесі лабораторних і практичних занять), використовуючи наочні посібники, під час екскурсії. 4 практичні методи навчання. Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Використовують такі види вправ. їх особливості залежать від змісту і дидактичної мети навчання. За формою навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні. Усні вправи широко застосовують при викладанні всіх предметів. Усна лічба на уроках математики, усні вправи з мови, розповідь з історії, літератури, опис у географії, фізиці тощо. Письмові вправи виконують при вивченні різних предметів, найчастіше – мови та математики. На уроках з мови учні виконують різні види переписування, диктанти, стилістичні вправи, творчі роботи та повідомлення. При виконанні графічних вправ учні виражають свої знання зображальними засобами – малюванням і кресленням. Насамперед, складанням таблиць, кресленням діаграм, графіків, карт, деталей машин, графічним методом розв. Язування задач з алгебри тощо. За навчальною метою вправи бувають вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні. Під час вступних вправ учитель поєднує пояснення з демонстрацією дій, а учні повторюють їх за вчителем. Пробні вправи застосовують, коли новий матеріал ще недостатньо засвоєний учнями. Попереджувальні (пояснення учня передує виконанню дії), коментовані (пояснення і виконання дії збігаються) і пояснювальні (дія передує поясненню щодо її виконання). Тренувальні вправи від пробних відрізняються більшим ступенем самостійності учнів, поступовим наростанням їх складності. Це вправи за зразком, інструкцією, за завданням без зразка і докладних вказівок учителя. Вони наближаються до творчих вправ – застосування знань, умінь і навичок в нових життєвих ситуаціях, розв. Язування задач із зайвими або неповними даними тощо. Виконання вправ передбачає певну послідовність дій, спершу матеріал вправ необхідно розчленовувати на окремі елементи, а учень повинен добре розуміти кожен із них. Наступним етапом є об. єднання розчленованих елементів для своєрідного «зв. Виконання вправ слід постійно контролювати, аналізувати, розвиваючи в учнів навички самоконтролю. Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Цінність лабораторних робіт у тому, що вони сприяють зв язку теорії з практикою, озброюють учнів одним із методів дослідження в природних умовах, формують навички використання приладів, вчать обробляти результати вимірювань і робити правильні наукові висновки і пропозиції. Вони є одним із видів дослідницької самостійної роботи учнів, здійснюваної за завданням учителя в спеціально пристосованому приміщенні (лабораторії), де є необхідне обладнання (прилади, столи, витяжні шафи та ін. Така робота сприяє поєднанню теорії з практикою, виробленню вмінь працювати з приладдям, опрацьовувати, аналізувати результати вимірювань і науково обґрунтовано оцінювати їх. До лабораторних робіт учителі вдаються перед поясненням нового матеріалу, в процесі або після його вивчення. Вони бувають фронтальні й групові. Під час фронтальних лабораторних робіт усі учні класу виконують одночасно одну й ту саму роботу на нескладному обладнанні. При виконанні групових (окремими групами учнів) лабораторних робіт чітко розмежовують завдання між учнями, дбають про зміну їх занять у складі однієї групи. В усіх випадках важливо ґрунтовно пояснити учням мету роботи, її пізнавальне завдання, повторити теоретичний матеріал, докладно ознайомити з планом роботи. За фронтальної лабораторної роботи проводять усний інструктаж, зрідка письмовий. Під час лабораторної роботи вчитель уважно стежить за діями учнів, дотриманням ними техніки безпеки, консультує їх. Завершується лабораторна робота усним або письмовим звітом учнів. її результати вчитель оцінює у формі бесіди. Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт. їх виконують для вивчення теми чи роздолу курсу.

Практичні роботи мають важливе навчально - пізнавальне значення, сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати і пояснювати явища, що вивчаються. Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряння, зіставляння, визначення ознаки та властивостей предметів, формулювання висновків). За своєю метою й завданнями аналогічні лабораторним роботам. Сприяють розвитку пізнавальних сил, самостійності учнів, формуванню умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя й самоосвіти, розвитку спостержливості й аналізу явища. Зміст і прийоми виконання практичних робіт зумовлюються специфікою навчального предмета. До них учитель вдається перед поясненням нового матеріалу (для актуалізації опорних знань та умінь), у процесі розповіді (для ілюстрування теоретичних положень) або після вивчення матеріалу (з метою узагальнення і систематизації комплексного застосування знань). Етапи проведення практичних робіт. Пояснення вчителя (теоретичне осмислення матеріалу), показ (інструктаж), проба (2–3 учні виконують роботу, решта спостерігає), виконання роботи (кожен учень самостійно виконує роботу), контроль (приймання та оцінювання роботи). Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм. Техніку графічного зображення учні опановують не тільки на уроках креслення і малювання; а й математики, фізики, хімії, географії, історії, біології під час виконання різних завдань. Графічні роботи – відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під керівництвом учителя. Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Учні складають звіти про свої спостереження; пишуть огляди науково - популярних літератури, твори на вільну тему; роблять схеми дій приладів, верстатів, машин; вносять пропозиції щодо вдосконалення технологічних процесів. Елементи пошуковості, дослідницької діяльності сприяють вихованню у них активності, ініціативи, допитливості, розвивають їхнє мислення, спонукають до самостійних пошуків. У практичній діяльності вчителя словесні, наочні та практичні методи навчання тісно взаємопов язані. Наприклад, під час розповіді, лекції чи бесіди вчитель використовує методи ілюстрування і демонстрування, на лабораторних і практичних заняттях здійснюється інструктаж за допомогою методів пояснення та розповіді. Завдання вчителя – знайти оптимальне поєднання цих методів, не припускаючи необґрунтованого превалювання одних і нехтування іншими. Вчитель використовує наочність (розвиток рослин, життя тварин, природні явища тощо) як засіб залучення учнів до самостійної дослідницької діяльності; забезпечує їм умови для практичного ознайомлення з логікою та методами проведення дослідження; спрямовує їх роботу; завдяки пізнавально - практичним завданням, організовує самостійний пошук, розвиває допитливість, здатність до зосередження, творчу уяву.

Водночас учень самостійно визначає проблему, вчиться бачити її в оточуючому житті, висловлює передбачення, гіпотези, обмірковує план і способи їх перевірки, фантазує, організовує спеціальні спостереження і досліди, самостійно вирішує нові пізнавальні завдання або розв. Язує новими способами уже відомі задачі. Застосування практичних методів навчання на уроках природознавства. 1 особливості здобуття практичних з наннь учнями на уроках природознавства. Природа оточує дітей усюди. Вона цікавить їх, привертає увагу і певним чином впливає на них. Збагачуючи і розширюючи уявлення дітей про природні явища, про життя рослин і тварин, про творчу працю людей з вирощування культурнихрослин і корисних тварин, учитель пробуджує в них живий інтерес до навколишнього світу, бажання працювати разом із дорослими, приносити користь, бажання охороняти ліси, зелені насадження. Виховуючи в дітей із самого раннього віку любов, інтерес до рідної природи, залучаючи їх до праці, учитель формує в учнів працьовитість, бережливе ставлення до природи, розвиває почуття прекрасного. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і майбутнє їхнє ставлення до неї залежить від того, наскільки вони оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано любовне і бережне ставлення до природи. Виконанню різноманітних навчально - виховних завдань, формуванню позитивних рис особистості, вихованню любові до природи, праці сприяє використання різних форм проведення уроків природознавства і практичних методів навчання. Спостереження, лабораторних, практичних робіт, дослідів, екскурсій. При вивченні природознавства застосовуються такі нестандартні уроки з використанням практичних методів навчання. Урок - мандрівка, урок - гра, урок - загадка, урок - змагання тощо. Ефективність цих уроків пов’язується із збагаченням духовного світу учнів, коли вони через вплив на власні почуття, пізнавальний інтерес, цікаву форму організації заняття активно сприймають навчальний матеріал. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати процес навчання. Вони глибоко зачіпають емоційну сферу дитини, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, сприяють розвитку творчого мислення дітей. Велике значення у вивченні природознавства надається позакласній роботі, де також можна застосовувати практичні методи навчання. – індивідуальні заняття (домашні роботи, заняття в живому кутку, позакласне читання, виготовлення годівниць, підгодовування птахів узимку, збирання насіння та плодів рослин, фенологічні спостереження); – групові заняття (гурток юних натуралістів, робота окремих ланок шкільних лісництв, учнівських бригад, чергування ланок, догляд за кімнатними рослинами, тваринами, праця на тваринницькій фермі, факультативні заняття, випуск стінної газети, бюлетенів); – масові заходи (читацькі конференції і вечори, вікторини, лекції, конкурси, засідання клубів юних любителів природи, екскурсії та походи у природу, тижні, дні, місячники природи; години цікавого природознавства, естафети, свята, робота таборів праці та відпочинку, суспільно корисна робота в озеленінні населених пунктів, шкільних садиб тощо). Зміст природознавства дуже ефективно реалізується в практичних методах навчання. Спостереженнях, самостійних, лабораторних роботах; в методах проблемного навчання та іграх. Методи проблемного навчання. У молодших класах використовуються такі методи проблемного навчання, як. Проведення спостережень за природою, життям і працею людей, ведення календарю природи і праці, щоденника спостережень, евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів, занять із сільського господарства. Так, спостереження предметів, явищ, їхніх змін безпосередньо у природі визначалється одним з основних методів вивчення початкового курсу природознавства. • підготовчий етап, метою якого є викликати в дітей інтерес до об’єкту спостереження, що досягається за допомогою коротких бесід, звертання до особистого досвіду дітей, показу діафільму.

На цьому етапі вказується мета і завдання спостереження, давються конкретні вказівки; • етап зосередження уваги на об’єкті спостереження, для чого використовуються сюрпризи, несподіванки, загадки, художніобрази, прислів’я та приказки, вірші, показ і пояснення, ілюстрації, питання; • основний етап – власне спостереження. На цьому етапі відбувається дослідження предмету або явища в цілому, їхній аналіз, обстеження, яке інтерпретує, розкриває властивості, котрі приймаються почуттями й абстрактні властивості предметів і явищ в їхніх суттєвих взаємозв’язках; • заключний етап, мета якого полягає в підбитті підсумків і закріпленні отриманих уявлень і знань про предмети та явища, а також в оцінці тих способів обстеження предметів, якими користувались діти. Разом з тим, проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. Починаючи з і класу співставлення, порівняння об’єктів проводиться за невеликою кількістю їхніх певних ознак, на які вказує учитель. із розширенням запасу знань учнів кількість таких ознак поступово збільшується. За результатами проведених спостережень, порівнянь молодші школярі складають картинний календар природи і праці, щоденники спостережень тощо. Такі календарі, щоденники молодші школярі ведуть протягом усіх чотирьох років і виготовляють самі або використовують щоденники з друкованою основою. У щоденниках діти відмічають погоду кожного дня, підраховують, скільки було ясних і похмурих днів, днів із дощем, снігом, градом протягом місяця, пори року, називають найбільшу і найнижчу температуру повітря, рахують середню температуру повітря за місяць. інколи ведуть дворічні щоденники, тобто по дів графі на кожний день місяця. В одній графі відмічають погоду минулого року, у графі поруч відмічають погоду в цьому році. Таке ведення щоденнику давє можливість порівнювати погоду минулого року і робити з цього висновки. 2 евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів. Учні вчаться визначати сторони горизонту, працюють з навчальним обладнанням, креслять плани місцевості, графіки погоди, виконують малюнки, займаються моделюванням з піску та глини, виготовляють макети. По - третє, учні проводять різноманітні природознавчі досліди, які є початком більш серйозних дослідів з хімії, біології, фізики. Учитель ставить перед дітьми проблему і звертає їхню увагу на обладнання, яке стоїть на партах. За допомогою вчителя школярі визначають предмет дослідження, формулюють його мету і завдання, дають йому назву і висувають припущення, яке може підтвердитися в ході дослідження, а може і не підтвердитися. Припущення полягає в тому, яким діти уявляють собі результат дослідження. Діти складають план дослідження, за яким виконують дослідження, та роблять висновки – чи підтвердилось їхнє припущення. Практичний метод при проведенні занять із сільського господарства. Для того, щоб школярі розуміли необхідність збереження природи та включення до трудової діяльності, на уроках проводиться знайомство з працею людей у полі, на городі, у саду, на виробництвах і при цьому з’ясовується, що отримує людина від природи, як краще використовуватиі зберігати її. На самому початку навчальних занять молодших школярів ближче знайомлять з пришкільною ділянкою, їм доручається доглядати за кущами, деревами на ділянці, поблизу школи. Також молодші школярі беруть участь у прибиранні листя восени, в очищенні газонів, збереженні дерев і кущів. Діти спочатку проводять досліди і практичні роботи в майстернях, теплицях, використовуючи ящики, саморобні банки, а потім – на навчально - дослідній ділянці школи. Слід відзначити, що характер і складність сільськогосподарських робіт для молодших школярів змінюється протягом чотирьох років. Так, у і класі учні вирощують квіти та овочі з крупним насінням (горох, боби, квасолю), у іі класі додаються ще огірки, тиква, кабачки, коренеплоди, у ііі класі учні вирощують буряк і моркву, у в саду доглядають за суницею, учні iv класу опановують агротехніку картоплі, зернобобових, висаджують сіменники буряка та моркви для отримання насіння, у саду доглядають за малиною. Такі досліди на шкільній ділянці дозволяють дітям дізнатися більше про життя рослин, спостерігати та аналізувати зміни, що відбувалися з ними. У роботі з формування знань учнів про природу також широко використовуються практичні творчі завдання (скласти оповідання за малюнками, написати твір за картиною, намалювати плакат про збереження природи тощо). Самостійні практичні роботи (креслення, робота з картами, натуральними матеріалами, виготовлення гербаріїв, плакатів, розв’язання завдань), у навчальній та позакласній роботі з природознавства використовуються різноманітні ігри, які є також практичними методами навчання (рольові ігри, ігри - вікторини, ігри - мандрівки, ігри з картами, ігри на уважність і кмітливість, ігри з використанням загадок, кросвордів, шарад, гумористичних запитань тощо). Найбільш доцільний спосіб побудови уроку залежить від конкретних навчально - виховних завдань, які вчитель прагне розв’язати на даному уроці, обраного шляху формування понять, впливу попередньої методики навчання, урахування вікових особливостей учнів, впливу природного і виробничого оточення, матеріальної бази школи. 3 проведення екскурсій з природознавста, як одна з форм практичних методів навчання. Робота вчителя початкових класів передбачає розширення натуралістичних поглядів молодших школярів, оскільки саме знайомство і спілкування дітей з природою дозволяє їм зрозуміти ступінь взаємовпливу і взаємозв’язку людини з природним середовищем. Це зумовлює посилену увагу до особливостей вивчення природознавства в початкових класах. Специфіка природознавства як шкільного предмету полягає в тому, що його вивчають не лише шляхом читання і переказу учнями змісту навчального матеріалу, але й на основі безпосереднього спілкування із самою природою. Цьому значно сприяє проведення екскурсій з природознавства, які мають значну пізнавальну цінність, оскільки діти бачать усе, що відбувається навкруги. Слід зазначити, що така форма занять з природознавства, як екскурсія, широко застосовувалась у 70–90 - х роках хх ст. (особливий інтерес до екскурсій спостерігався наприкінці 1980 – початку 1990 років), ретельно розроблялися методики їх проведення, і майже в кожному педагогічному дослідженні з природничої освіти акцентувалась увага на ролі та значенні екскурсій у процесі вивчення природи молодшими школярами. Тому накопичений досвід застосування екскурсій доцільно буде дослідити і враховувати на сучасному етапі розвитку природничої освіти. Аналіз психолого - педагогічної літератури свідчить про те, що питаннями організації і проведення екскурсій з природознавства займалися такі дослідники, як л. Навчальна екскурсія – це форма практичної організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різних об єктів та явищ дійсності. Характерною ознакою екскурсії є те, що вивчення об’єктів пов’язано із пересуванням учнів. Екскурсії виступають початком роботи з природознавства в молодшій школі, оскільки вони викликають у школярів зацікавленість до вивчення природи, бажання проводити спостереження. Вони спрямовуються на виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, розкриття естетичного, пізнавального, оздоровчого, практичного значення природи в житті людей. Так, екскурсії у і та іі класах носять переважно сезонний характер і мають однією з головних цілей виявлення змін у природі за порами року.

Зміст екскурсій у ііі класі суттєво відрізняється від тематики і та іі класів. – до початку вивчення теми. Дійсно, екскурсії представляють цінність як вихідний матеріал для подальших навчальних занять з певного розділу програми, наприклад, при знайомстві з деревами, кущами, травами, а також при спостереженні сезонних явищ; у процесі роботи над певною темою (наприклад, спостереження за станом дерев і кущів взимку і за життям тварин у іі класі). На таких екскурсіях перевіряються старі і здобуваються нові знання, необхідні для подальшого вивчення матеріалу; – наприкінці вивчення теми (наприклад, екскурсія до природи з метою спостереження за весняними змінами в житті рослин, птахів, тварин у ііі класі). На таких екскурсіях узагальнюється і повторюється пройдений матеріал. Перш ніж провести екскурсію, учитель заздалегідь визначає найбільш зручний маршрут і шукає ті об’єкти, які можуть бути використані з навчальною метою. Часто вчителі практикують екскурсії по тому ж самому маршруту.

У і та іі класах діти набувають деякий досвід самостійної роботи, тому вже у ііі класі вчитель зосереджується не лише на виборі маршруту, але й на підготовці самостійної роботи дітей на певних етапах екскурсії. Під час підготовчої роботи вчитель знайомить учнів із темою екскурсії, розподіляє серед них обов’язки, за необхідності поділяє дітей на групи, даває завдання для кожної групи, інструктує про порядок обробки та проведення інформації та матеріалів. Учні читають статті, оповідання, пов’язані із темою екскурсії, вчять вірші, знаходять образні вирази, висловлювання письменників, прислів’я та приказки, репродукції художників, розробляють стенди. 2) коротка вступна бесіда, спрямована на активізацію вже здобутих учнями знань, і в ході якої вони відповідають на питання вчителя, згадують, що вони знають з теми екскурсії; 3) наочний показ, демонстрація об’єктів, що супроводжується розповіддю вчителя. Слід підкреслити, що багатьма дослідниками, зокрема, е.

Томіліною та іншими, визначалось, що спілкування з природою повинно бути захоплюючим, а тому вони радили спиратися на досвід дітей та практичну значущість матеріалу екскурсії. Під час екскурсій використовується різноманітний цікавий матеріал, як - то. Загадки, ребуси, головоломки, вірші, пісні, малюнки тощо. Під час екскурсій учителя часто пов’язують зміст екскурсії з краєзнавством (використовують дані з місцевих періодичних видань, краєзнавчої літератури, відбирають та використовують краєзнавчий образотворчий матеріал). Особлива увага приділяється вивченню особливостей місцевої природи і праці людей. Водночас учитель під час розповіді, окрім питань, пов’язаних із темою екскурсії, також звертає увагу учнів на загальні аспекти природознавства (наприклад, спостереження за змінами у природі в різні пори року, взаємозв’язок у природі, правила поводження у природі, збереження рослин і тварин, господарство країни, значення природи для людини тощо). Це дозволяє учням глибше проникнути у природу, зрозуміти зв’язки всього живого на планеті, взаємозалежність, корисність усіх природних об’єктів, сформувати уявлення про складність, унікальність, безперервність життя. На цьому етапі вчитель також відповідає на питання, що виникли в учнів під час екскурсії, а також обговорює з ними різноманітні проблеми з теми; 4) самостійна робота учнів, яка передбачає спостереження, виконання заздалегідь визначених завдань учителя, складання таблиць, малюнків, збір наочно - ілюстративного матеріалу та ін 5) узагальнююча бесіда, під час якої учні та вчитель формулюють висновки, обговорюють результати екскурсії, чи були досягнуті її завдання і в якій мірі, учитель оцінює знання, здобуті учнями, рекомендує прочитати додаткову літературу, дає домашнє завдання (зробити малюнок, скласти оповідання, невеликий твір, записи в щоденниках з природознавства тощо). Зазвичай після закінчення екскурсії учитель проводить бесіду, в якій діти обговорюють не лише проблеми з теми екскурсії, але й загальні питання, пов’язані із звичайними спостереженнями природи (погода, тварини, птахи, рослини, явища природи, які бачили діти). Таким чином, екскурсії з природознавства широко використовуються у початковій школі, оскільки вони надають молодшим школярам самостійність у спостереженні об’єктів природи, стимулюють їхню розумову і творчу пізнавальну діяльність при виконанні навчальних завдань. До того ж, екскурсії мають не менше значення й для розвитку естетичних почуттів учнів, оскільки екскурсії привертають їхню увагу до краси рідної природи, до багатства фарб, звуків, краси форм та ароматів. Отже, цілеспрямоване проведення екскурсій з природознавства сприяє формуванню екологічних уявлень та культури молодших школярів і почуття особистої відповідальності за стан природи і підростаючого покоління. 4 урок природознавства з використанням практичних методів навчання. Вода і її властивості. – здається, що простіше води. Чи так добре ви знайомі з водою – героїнею нашого уроку.

З її звичайними й незвичайними проявами в природі. Перед нами рідина невідомого походження. Вона може бути з різким, неприємним запахом. Необхідно нюхати невідому рідину, дотримуючись запобіжних заходів й безпеки. Основна частина фільтра – активоване вугілля, але їм може служити й спеціально очищений пісок. Варто пам ятати, що мікроби теж набагато менше відстаней між частками фільтра, тому відфільтрована вода не може вважатися повністю очищеної й безпечною для пиття. З ясуємо, що відбувається з водою при нагріванні й при охолодженні. Колбу із трубкою, з підфарбованою водою, опустити в гарячу воду.

Застосування практичних методів навчання на уроці 7 класу біології педагогическая эффективность применения методов активного обучения на уроках биологии в 7 классе.

Основне освітнє завдання сучасного педагога. Спрямування роботи на розумовий розвиток учнів для забезпечення формування їх творчих здібностей. Суть інтерактивних методів навчання та їх використання на уроках викладачами професійного гірничого ліцею. Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Сутність і особливості педагогічної технології, її класифікація та спрямування. Трудове навчання як важливий дидактичний процес. Джерела виявлення нових учбових форм та методів. Аналіз формування творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання. Психолого–педагогічні засади використання ігрової діяльності в процесі навчання історії. Вживання дидактичних ігор на уроці. Підготовка вчителя до застосування інтерактивних технологій навчання. Формування у учнів навичок до пошуково - дослідницької роботи. Застосування інтерактивних методів навчання при вивченні рівнянь та нерівностей у курсі алгебри 7 класу.

Сучасний стан використання інтерактивних методів на уроках алгебри у школі. інтерактивні групові методи навчання та рекомендації щодо їх застосування. Роль і місце інтерактивного навчання у процесі формування мовленнєвої компетенції з діалогічного мовлення. Психологічні та методичні засади використання інтерактивних технологій для навчання діалогу учнів 5 класу.

Класифікація інтерактивних прийомів. Сутність пасивних, активних та інтерактивних методів навчання. Особливості застосування міжпредметних зв язків на сучасних уроках біології та хімії. Аналіз ефективності використання мозкового штурму, сінквейну, засобів мультимедіа та ігрових технологій. Сутність інтерактивного навчання. Мотивація навчальної діяльності; готовність до самовдосконалення; критичне мислення. Групи інтерактивних технологій. Кооперативне та колективно - групове навчання; ситуативне моделювання та опрацювання дискусійних питань. Сутність інтерактивних методів навчання, особливості їх поєднання з традиційними на уроках освітньої галузі людина і світ. Організація групової навчальної діяльності та міжособистісного діалогу.

Використання інформаційних технологій на уроках музики. Сучасні підходи до організації навчання в початковій школі. Дослідження процесу запровадження інтерактивних технологій в навчальний процес в зарубіжній і вітчизняній педагогіці. Технології колективно - групового навчання та опрацювання дискусійних питань. Впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес. Методи інтерактивного навчання. Структура інтерактивного уроку.

Суть та організація навчальної діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики. Дослідження сутності та класифікації інтерактивних методів навчання. Особливості дискусійних (діалог, групова дискусія, розбір ситуацій з практики); ігрових (дидактичні творчі, ділові, рольові, організаційно - діяльнісні ігри); тренінгових методів навчання. інтерактивне навчання - специфічна форма організації пізнавальної діяльності. Використання інтерактивного навчання і інтерактивних методів в системі нових освітніх технологій. Особливості застосування цієї методи і технології на уроках географії. Створення психологічного клімату.

Активні методи навчання. Парадоксальна розповідь. інтерактивні технології навчання. Гра як інтерактивний метод. Психолого - педагогічні основи та особливості використання інтерактивних технологій навчання математики у профільній школі. Аналіз методики використання інтерактивних технологій при вивченні теми похідна та її застосування на різних профілях навчання. Биковецького нвк сафанюк з. «те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятю. Те, що я роблю, я розумію. На мою думку саме вислів давнього - китайського філософа та педагога конфуція найкраще висвітлює прийоми та методи роботи вчителя на уроці з метою підвищення якості знань і практичних умінь учнів. і саме тому намагаюся постійно знаходитись у пошуках нових активних форм та методів навчання. Головною метою трудового навчання є формування технологічно освіченої особистості, яка може реалізувати себе в самостійному житті, професійно самовизначитися і знайти своє місце в сучасному суспільстві. Досягнення цієї мети передбачає пошук та застосування методів навчально - виховного процесу, спрямованих на розвиток творчої особистості. Зміст трудового виховання школярів визначається навчальною програмою для кожного класу.

Перед сучасним суспільством стоять вимоги до забезпечення гармонійного, всебічного розвитку особистості. Важливим засобом всебічного розвитку учнів є уроки трудового навчання, але цей розвиток можливий лише за умови, якщо навчальний урок організований правильно з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів. і саме правильно організовані уроки трудового навчання забезпечують можливість розв’язання цього завдання. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміні виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, виконання навчальних і творчих проектів, розробка технології їх виготовлення та ін. При цьому учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань які сприяють розвитку розумових здібностей учнів. Основною формою організації навчання в школі був та залишається урок. В умовах стрімкого розвитку інформаційно - комунікаційних технологій звичайний урок для учнів уже є нудним та нецікавим. Традиційні форми навчання зводяться до переважно вербальної подачі інформації, яка орієнтована на збереження та передачу знань, умінь та навичок, сучасні тенденції розвитку вимагають звертатися до нових технологій спрямованих на гармонійний розвиток особистості. і саме в процесі роботи над творчим проектом, з метою допомоги та зацікавлення учнів до виконання проектів, значну роль відіграють різноманітні інтерактивні технології. Перед сучасним вчителем постає питання, які застосовувати прийоми та методи навчання щоб спонукати учнів до сприйняття навчального матеріалу.

Зробити урок цікавим, змотивувати учнів на подальшу пізнавальну активну діяльність на уроці, навчити учнів аналізувати та знаходити причинно - наслідкові зв’язки подій, розвивати в учнів творче мислення, уяву, ці та багато інших завдань завжди стояли перед вчителями і саме інтерактивні технології навчання можуть задовольнити ці вимоги. Це пов’язане з швидкими темпами розвитку інформаційно - комунікаційних технологій. Адже використання інтерактивних технологій дозволяє розвивати в учнів творче мислення, самостійність, здатність збирати та аналізувати інформацію, тобто використовуючи ці технології навчання на уроках ми забезпечуємо всесторонній розвиток особистості. Могутнім засобом підвищення інтересу учнів до предмета, розвитку самостійних та творчих здібностей це усвідомлення того, що засвоєнні знання вони можуть потім застосувати в подальшому житті а завдання вчителя полягає щоб навчити дітей застосовувати здобуті знання на практиці. Сучасний урок - це урок демократичний. Це урок який проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок на якому учні вчаться здобувати знання, де жоден з учнів не боїться висловлювати свою думку і доводити її. Для сучасного уроку характерні варіативність і гнучкість структури уроку, оптимізація форм роботи на уроці, співпраця вчителя та учня. Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, об’єктивного оцінювання результатів своєї праці та само оцінювання, вмінь і навичок систематичної, організованої, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду.

Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обумовленого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі. Умови вдосконалення форм трудового навчання і виховання. Зручні робочі місця учнів, які відповідають фізіологічним, гігієнічним та естетичним вимогам; раціональне розташування робочих місць, оснащення їх інструментом та наочними посібниками; спокійні світлі кольори приміщення що дають змогу зосередитися на роботі. Звертаю увагу на важливість застосування даних методів для активізації творчої діяльності учнів; вказую, на яких етапах уроку та при вивченні яких тем їх доцільніше використовувати. Визначаю вимоги до даних методів з метою їх ефективного впровадження в свою педагогічну діяльність як учителя. Методи навчання це способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності. Методи навчання складаютъся з окремих елементів, які називаються прийомами. Наприклад, метод показу робочої дії при інструктуванні учнів включає такий прийом, як показ дії в робочому і сповілъненому темпі. У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку.

Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні якісніше засвоюють навчальний матеріал, в класі збільшується кількість учнів які володіють свідомим засвоєнням навчального матеріалу.

На мою думку найефективнішими інтерактивними технологіями є такі, які забезпечують теоретичну і практичну підготовленість учня до творчого застосування знань, умінь та навичок у навчальній та трудовій діяльності. Фронтальну та кооперативну.

Адже, кожна з цих форм має певні особливості навчання, які потрібно враховувати підбираючи способи засвоєння учнями знань. Кооперативна навчальна діяльність - це модель організації навчання у малих групах учнів, об єднаних спільною навчальною метою. До кооперативних технологій належать. Робота в парах, змінювані трійки, два - чотири, усі разом, робота в малих групах, акваріум. В залежності від змісту навчального матеріалу та оснащення майстерень необхідним обладнанням, робота учнів може бути фронтальною, ланковою (бригадною), парною або індивідуальною. Повинна бути сучасна навчально - матеріальна база трудового навчання. Адже загальновідомо, який негативний психологічний вплив мають на учнів, на їх ставлення до роботи погана організація праці та застарілі інструменти, інвентар, машини. У випадку фронтальної форми навчання всі учні одночасно виконують однакову за змістом роботу теоретичного або практичного характеру.

Прикладом є урок, на якому всі учні оволодівають одними й тими ж трудовими навичками. У фронтальній формі проводиться інструктаж, а потім учні працюють ланками або бригадами. Головною рисою інтерактивного навчання є можливість використання учнями власного досвіду під час розв’язання проблемних питань. Учням надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. Вчителі використовуючи сучасні інноваційні технології на уроках сприяють забезпеченню умов для підвищення ефективності якості навчального процесу, сприяння високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечення оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити. Учні особисто мають вибрати для себе об єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б справді удосконалити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей. Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально - трудові якості, працелюбність. Готує їх до свідомого вибору професії. При цьому слід пам ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця. Проектування — це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, професійно - трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлене на створення виробів і послуг, що мають об єктивну й суб єктивну новизну та особистісну й суспільну значимість. Проектна технологія дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем. В учнів виробляється і закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об єкта проектування, який відповідав би вимогам дизайну.

Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається пізнавальна й трудова активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв язків. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого становища. У процесі проектно - технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно - технологічна культура. У першому випадку опора робиться переважно на процеси сприйняття, уваги, запам ятовування, у другому — враховується роль мислення. Дуже важливим є питання про структуру проектно - технологічної діяльності. Ця діяльність, як будь - яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, предмет, результат та етапи виконання проектно - технологічної діяльності. Активна взаємодія школярів із засобами ікт розвиває у них навики учбово - дослідницької діяльності і дозволяє добитися кращих результатів у вивченні предмету.

Зараз підростає покоління школярів, яке вже не хоче працювати по стандартних формах і методиках. Тому необхідно шукати нові методики і форми подачі інформації, обробки і засвоєння матеріалу.

Робота з комп ютером створює можливості для імітації різних технік, створення композиції із застосуванням моделей геометричних та інших фігур, розвитку зорової пам яті, фантазії, комбінаторних здібностей у синтезі з комп ютерним мисленням, формування в учнів естетично - гармонійного світосприйняття. Використання авторських програм на трудовому навчанні мають вирішити завдання всебічного розвитку природних, творчих здібностей учнів, а саме.

Зміст пізнавальних, дидактичних ігор допомагає закріпити, систематизувати і розширити передбачені шкільною програмою знання і уміння, оживити виклад матеріалу, полегшити його запам ятовування, створити у дітей бадьорий настрій, попередити перевтому.

Добре відоме висловлювання макаренка а. С в якому дається надзвичайно висока оцінка ігрової діяльності учнів. Гра має важливе значення в житті дитини, яка дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте тому виховання майбутнього діяча відбувається, передусім, в грі. Правильно підібрані і добре організовані ігрові ситуації на уроках сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в навчанні і в житті уміння. Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень. У грі яскраво виявляються особливості мислення й уяви дитини, його емоційність, активність, яка розвивається потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і він може вирішити більш важке завдання, ніж на занятті. Але це не означає, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає добрі результати тільки в поєднанні з іншими. Спостереженнями, розмовами, читанням та іншими. Граючи, діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. Гра - це самостійна діяльність, в якій діти вступають у спілкування з однолітками. їх об єднує спільна мета, спільні зусилля до її досягнення, загальні переживання. ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини і сприяють формуванню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя. Гра займає велике місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання. Дитині потрібна активна діяльність, що сприяє підвищенню його життєвого тонусу, що задовольняє його інтереси, соціальні потреби. інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Саме під час інтерактивного навчання учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення. На мою думку щоб учнів зацікавити на уроці потрібно їх здивувати, і саме в цьому мені допомагають інтерактивні методи навчання, адже якщо учневі цікаво на уроці то й як правило він активніший та уважніший на уроці і як результат краще сприймає навчальний матеріал.