4 зміст освіти та обсяг роботи з укр..мови у внз

4 зміст освіти та обсяг роботи з укр..мови у внз

Зміст освіти у вищій школі. Перш ніж розглядати зміст освіти у вищій школі, доцільно ще раз згадати про сутність терміна освіта. У вузькому ро­зумінні освіта — це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнаваль­них сил, формування світогляду.

У більш широкому значенні освіта, на думку академіка. Гончаренка, — духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних. Цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. При цьому на перше місце ставить­ся не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, умін­ня самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим xx сесією генеральної конференції юнеско, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання2. Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук, які потрібні людині у повсякденному житті, а також підготовку до здобуття професійної освіти. Загаль­ну освіту здобувають у загальноосвітніх навчально - виховних за­кладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах). Політехнічна освіта (грец. Роlу — багато і techne — мистец­тво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основ­них технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) про­цесів. Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, умін­нями й навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності. В україні професійну освіту здобувають у вищих та професійно - технічних навчальних закладах. Зміст освіти — це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у на­вчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв язанню генераль­ного завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Коли йдеться про зміст освіти, який лежить в основі профе­сійної підготовки, то мається на увазі, що він орієнтований на фор­мування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні. Зміст освіти (загальної, політехнічної, професійної) не є ста­лою величиною. Він змінюється залежно від рівня розвитку на­уки, соціально - економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни. Потребує зміни сам зміст на­вчання. Треба чіткіше та однозначніше визначити фундамен­тальні знання в різних сферах вивчення людини і світу, сепару­вати їх від надмірної інформаційної складової, що має виконува­ти роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу.

З урахуванням людиноцентристських тенденцій треба, не зменшуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу мож­ливість для пізнання людини, її психофізіологічних та життєдіяльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Не­обхідно також відпрацювати механізм систематичного оновлен­ня змісту навчання відповідно до розвитку науки та набуття люд­ством нових знань. Зміст навчання має відображати все багатство раціональних знань людства, зокрема в духовній сфері 3. Процес удосконалення змісту освіти, зокрема професійної, потребує чималих зусиль. Тут треба враховувати перспективу, тому що випускники внз працюватимуть у різних галузях на­родного господарства тривалий час після здобуття професійної освіти. Справа ускладнюється ще й тим, що обсяг нових знань (інформації) з усіх наук у середньому подвоюється через 3—6 років. Ось чому так важливо при формуванні змісту освіти для підготовки фахівців певної спеціальності вибрати з великого ма­сиву інформацію, яка є результатом найновіших наукових дося­гнень і стане базовою для становлення фахівця з погляду перспек­тиви його професійної діяльності. Зміст освіти закріплюється державними документами та на­вчально - методичними комплексами. Це навчальні плани, на­вчальні програми, підручники, посібники. Навчальний план — основний нормативний документ (стан­дарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо - професійної програми і структурно - логічної схеми підго­товки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено. Навчальний план складають провідні викладачі, як правило, декани факультетів, завідувачі кафедр. Затверджується навчаль­ний план керівником вищого навчального закладу, погоджуєть­ся в міністерстві освіти і науки україни, інших профільних мі­ністерствах, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, і скріплюється відповідними печатками. Навчальний план внз iii і iv рівнів акредитації складають за такими рівнями підготовки фахівця. Бакалавр; спеціаліст; магістр; бакалавр — спеціаліст; бакалавр — магістр; бакалавр — спеціаліст — магістр. Складання навчального плану — відповідальна і складна спра­ва. Тут можна виділити два головних етапи. На першому необхід­но вивчити вимоги, продиктовані відповідними галузями профе­сійної діяльності, окреслити основні напрями підготовки фа­хівців певного профілю. Використовуючи різні методи — експерт­них оцінок, аналізу діяльності тих чи тих фахівців, вивчення ре­зультатів їх праці та ін. — складають так званий професійний об­раз сукупного фахівця, здатного виконувати необхідні функції у певній сфері діяльності. Як наголошує професор а. Алексюк, виділення сфери про­фесійної діяльності відповідає певним галузям виробництва, науки, освіти. Профіль підготовки кадрів для кожної галузі визна­чається поділом праці. Профіль навчання має конкретний зміст і є одним із критеріїв, за яким перелік спеціальностей вищої про­фесійної школи поділяється на групи. Другий етап — безпосереднє складання навчального плану.

У ньому всі дисципліни розподілені на дві групи. Нормативні й ви­біркові, а вони, своєю чергою, — на певні цикли. З огляду на дер­жавні стандарти в освіті, навчальні плани з усіх спеціальностей містять однаковий набір нормативних навчальних дисциплін. Нормативні навчальні дисципліни — це дисципліни, встанов­лені відповідною освітньо - професійною програмою, тому дотри­мання їх назв і обсягів є обов язковим для навчального закладу.

Зменшення часу вивчення цих дисциплін неприпустиме, але збільшення цілком можливе за рахунок годин, передбачених на цикл дисциплін самостійного вибору внз. Якщо перелік нормативних навчальних дисциплін чітко регла­ментований, то вибіркові навчальні предмети встановлюються ви­щим навчальним закладом з урахуванням освітніх і кваліфікацій­них вимог до професійного рівня фахівця, можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб і т. Групу (цикл) гуманітарних та соціально - економічних дис­ циплін. Беручи до уваги особливості профілю підготовки фахівців (гуманітарний, природничий, технічний та ін. ), у цьому циклі може дещо змінюватись перелік дисциплін та кількість годин на ту чи ту дисципліну.

Групу фундаментальних дисциплін, що містить цикл дис­ циплін природничо - наукової підготовки та перелік дисциплін, вивчення яких становить базу для засвоєння вужчих фахових навчальних курсів, об єднаних у третьому циклі професійно орі­ єнтованих дисциплін. На вказані цикли відводиться в середньо­ му 3500 годин, що становить понад 50 % навчального часу.

Вибіркова частина складається із циклів дисциплін само­стійного вибору внз і дисциплін вільного вибору студента. Як зазначається у методичних рекомендаціях щодо складання на­вчального плану вищих навчальних закладів ii, iii і iv рівнів акредитації, для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька. Блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них тих са­мих 756 годин (14 кредитів). У межах цього обсягу студент може одержати також військову підготовку за відповідною програмою, що передбачає теоретичне навчання та військові табірні збори (останні — за рахунок канікулярного часу) і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, на підставі яких може бути присвоєно звання офіцера запасу.

Оскільки навчання у вищих навчальних закладах iii і iv рівнів акредитації має ступеневий характер, то в навчальному плані передбачено загальний обсяг годин циклу підготовки ба­калаврів. Після цього для підготовки спеціалістів запроваджуєть­ся третій цикл, який включає додатково соціально - економічні дисципліни, професійноорієнтовані дисципліни, дисципліни спеціалізації, практики, дипломну роботу.

Навчальний тиждень має становити не більше 54 академіч­ них годин, аудиторне навантаження студента — не більше зо ака­ демічних годин, навчальний день студента — не більше 9 акаде­ мічних годин. метод, центр вищої освіти. Навчальними планами передбачено — за будь - якої схеми підготовки фахівців — крім теоретичного навчання, різні види практичної діяльності (навчальну, виробничу, педагогічну, пе­реддипломну практики) та державну атестацію. Бакалавр спеціаліст магістр 1. Комплексний каліфіка - 1. Дипломна робота магістерська цінний державний екза - (проект). Робота мен з напряму підготовки. Випускна бакалаврська мени (в деяких робота випадках) навчальна програма — державний документ, в якому визна­чено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні про­грами розробляються науково - методичними комісіями внз за професійними напрямами і затверджуються міністерством осві­ти і науки україни. Вони є базовими з основних дисциплін з ура­хуванням державних стандартів. На їх основі кафедри вищих навчальних закладів розробляють робочі навчальні програми, які затверджуються кафедрами, радами факультетів та вченими ра­дами вищих навчальних закладів. Робочі навчальні програми обов язкові для виконання викладачами. У підготовці навчальних програм треба ретельно дотримува­тися вимог наступності між змістом освіти в загальноосвітніх навчально - виховних закладах, а також рівнями підготовки фахівців у рамках вищої школи — молодших спеціалістів, бака­лаврів, спеціалістів, магістрів. Підручник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з конкретної дисципліни відповідно до вимог чинної програми. Навчальний посібник — це навчальна книга, в якій розкри­вається зміст навчального матеріалу з окремих аспектів програ­ми, а також подається додатковий матеріал для формування в студентів умінь і навичок. Якщо для загальноосвітніх навчаль­но - виховних закладів готують переважно підручники, де чітко визначені параметри щодо змісту освіти, то у вищих навчальних закладах більш поширені навчальні посібники. Це дає змогу ви­кладачам і студентам значно розширювати діапазон пізнавальної діяльності, залучати додаткові наукові джерела, особливо ті, в яких подається нова наукова інформація. Підготовка підручників і навчальних посібників потребує від авторів великої відповідальності. По - перше, у цих навчальних книгах мають бути акумульовані ґрунтовні наукові знання з кон­кретних проблем, що мають сенс для розуміння гносеологічних засад розвитку певної науки і які не втратили своєї значущості для подальшого становлення відповідних наукових напрямів, а також сприяють формуванню професійних умінь і навичок май­бутніх фахівців. По - друге, у навчальних посібниках мають бути закладені основи й передумови подальшого розвитку наукових інтересів студентів. У процесі підготовки підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів автори мають ретельно дбати про реа­лізацію в них вимог основних принципів навчання. Науковості, систематичності, послідовності й доступності викладу, наочності, ґрунтовності, зв язку матеріалу з професійною діяльністю. Також важливо в підручниках і навчальних посібниках структурувати матеріал з належним дотриманням дидактичних вимог. Чітко визначати проблемні питання, які розглядаються у тій чи тій темі, завдання для самостійної навчальної роботи студентів, список літератури, питання для самоконтролю і т. Окрім обов язкових навчальних дисциплін, у навчальних пла­нах кожної спеціальності є факультативні курси та дисципліни за вибором студентів. У кожному разі відповідна кафедра розроб­ляє навчальні програми з цих дисциплін, навчально - методичні матеріали для опрацювання курсів, які затверджуються радами факультетів. В організації навчально - виховної роботи у вищих навчальних закладах поки що зберігається тенденція значну частину навчаль­ного часу відводити на інформаційну діяльність викладача. Сту­денти щоденно завантажені аудиторними заняттями (6—8 годин), у них залишається обмаль часу на самостійну пізнавальну діяльність. При плануванні навчального навантаження викла­дачів мало часу виділяється на підготовку завдань для самостійної навчальної роботи студентів, здійснення керівництва нею. Для підвищення продуктивності навчальної діяльності у вищих на­вчальних закладах при укладанні навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників у нормативах планування навчального навантаження професорсько - викладацького складу необхідно перенести центр ваги на організацію самостійної на­вчальної роботи студентів і забезпечення ефективного контролю й оцінювання цієї форми навчання. Навчальний процес у вищій школі будується відповідно до вимог державних нормативно - правових документів, зокрема положення про організацію навчального процесу у вищих на­вчальних закладах. Як уже зазначалося, планування й організація навчального процесу здійснюються передусім на основі чинного навчального плану.

По - перше, у навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким передбачено бюджет годин у тижнях. Передбачаються такі аспекти навчальної діяль­ності, як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні екзамени, дипломні роботи, канікули. По - друге, у на­вчальному плані з кожної дисципліни визначено кількість годин, що виділяється на лекції, лабораторно - практичні та семінарські заняття, а також строки виконання курсових робіт, складання заліків і екзаменів. Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять. Розклад навчальних занять — важливий доку­мент внз, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів. Складання розкладу у внз — копітка справа. Тут треба враховувати вимоги навчального плану, анатомофізіологічні й психічні особливості учасників навчального процесу, можливості навчально - матеріальної бази, аудиторний фонд, ди­дактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у роз­кладі на конкретний день і робочий тиждень. Важливе місце у системі професійної підготовки студентів посідають практика й екзаменаційна сесія. Терміни виконання завдань різних видів практики, кількість часу на цю роботу ви­значаються навчальними планами певної спеціальності. Уся діяльність викладачів і студентів з виконання завдань тієї чи тієї практики здійснюється відповідно до положення про організа­цію практики студентів вищих навчальних закладів, затвердже­ного міністерством освіти і науки україни. Зміст кожного виду практики (навчальної, виробничої та ін. ) розробляється відповід­ними кафедрами й затверджується радою факультету або вченою радою внз. Організація та проведення екзаменаційних сесій здійснюють­ся згідно з положенням про організацію та проведення заліків і екзаменів у внз україни. Ознайомтеся зі структурою підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, де ви навчаєтесь, зокрема з ясуйте кіль­ кість спеціальностей, їх конкретні назви й основні спеціалізації. Опрацюйте національну доктрину розвитку освіти й виок­ реміть тенденції підготовки фахівців у вищій школі з погляду перспектив її вдосконалення. Ознайомтеся зі змістом закону україни про вищу освіту, з ясуйте сутність таких складових. Стандарти вищої освіти, орга­ нізація навчально - виховного процесу.

Уважно проаналізуйте навчальний план певної спеціаль­ності й визначте (у відсотковому відношенні) кількість годин, що виділяється на вивчення дисциплін основних циклів. Проаналізуйте типовий навчальний підручник чи навчаль­ний посібник зі свого фаху й оцініть його зміст з погляду врахування дидактичних вимог. Які дидактичні вимоги висуваються до упорядкування підручників і навчальних посібників для внз. Схарактеризуйте з цього погляду один із підручників для вищої школи, якими ви користуєтесь. Висловіть своє ставлення до ідеї зменшення кількості аудиторних занять і збільшення частки самостійної пізнаваль­ної діяльності студента. 4 зміст освіти та обсяг роботи з укр. Мови у внз науково - методичне забезпечення навчального процесу у внз. Як уже підкреслювалося, одна з характеристик особливостей вищої школи – це професійна спрямованість навчального процесу.

Ця особливість може успішно реалізуватися за умови усвідомлення її важливості науково - педагогічним персоналом. При проектуванні змісту кожної навчальної дисципліни викладачеві слід потурбуватися, щоб вона мала фундаментальний внесок у загальну професійну освіту, щоб виконувався, як уже підкреслювалося, основний принцип навчання у вищій школі. “вчити потрібно не дисципліні, а фаху”. Стратегічна цінність цієї тези полягає в цілеспрямованій орієнтації всіх дисциплін на цілісне вивчення явищ і процесів конкретної наукової галузі фахової орієнтації студента, формування професійних якостей майбутнього спеціаліста. У світовій практиці використовується методика незалежної оцінки якості вищої освіти засобами вивчення рейтингу внз з використанням шести головних параметрів. Науково - методичне забезпечення навчального процесу передбачає. Державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно - методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально - дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань. Курсових і дипломних робіт. Навчальний план – документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів. Базовий нп розробляється на основі вимог державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності за весь період реалізації відповідної освітньо - професійної програми та затверджується керівником внз. На основі нп розробляється робочий нп на початковий навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.

У руслі виконання болонських угод в українських внз відбувається переорієнтація нп з лекційно - інформативної на індивідуально - диференційовану, особистісно - орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студентів. У зв’язку з цим доцільною є практика організації навчально - пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів. індивідуальний навчальний план (інп) є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року.

У навчальний план студента включається нормативний та вибірковий компоненти. Нормативна частина – це обов’язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально - економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно - орієнтованих дисциплін. Чинними нормативними актами внз надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного. Наближення вищої освіти в україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними та вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3 - 5 років кафедрами внз і затверджуються вченою радою внз. На основі нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом внз освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно - методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури. Пропонуємо рекомендації щодо проектування модульної навчальної програми, які базуються на основних принципах побудови навчальної програми. При конструюванні навчальної програми згідно модульно - кредитної системи навчання слід спиратися на вище наведені принципи та використовувати наступні. Модульності, сутність якого базується на основній ідеї модульного навчання – використання в процесі навчання модулів як основного засобу засвоєння студентами дози навчальної інформації. Принцип модульності є виявом індивідуалізації навчання, адже забезпечуються найбільш сприятливі умови для кожного студента щодо темпу просування у навчанні, реалізації кожним з них цілей навчання. Зміст модуля структурують на навчальні елементи, яким відповідають конкретні дидактичні цілі. Кожен навчальний елемент повинен логічно співвідноситися з конкретним елементом професійної діяльності. У модулях мають об’єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов’язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглиблення вивчення. Модульний варіант програми має окреслений перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання. Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно - оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, виключно інформаційні, технології навчання. Як показують моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально - економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організовувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завдання нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної та інших видів діяльності і чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та в позаурочний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів ідеї використання в навчальному процесі індивідуально - дослідних завдань (індз). індивідуальне навчально - дослідне завдання (індз) – є видом поза аудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально - дослідного чи проектно - конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з даної навчальної дисципліни. Мета індз – самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу і розвиток навичок самостійної роботи. Зміст освіти, що визначається навчальними планами і програмами, конкретизується в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, методичних вказівках та інших навчально - методичних матеріалах (робочих зошитах, збірниках текстових завдань, інструкціях тощо). Підручник – книга, в якій викладається система знань з конкретної навчальної дисципліни на рівні сучасних наукових досягнень у відповідності з цілями навчання, визначеними навчальною програмою і психолого - педагогічними вимогами. Навчальний посібник – книга, матеріал якої висвітлює окремі розділи навчальної програми, розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості. У навчальному процесі вищої школи використовуються монографії (від грецького mono – один, grafo – пишу) – книги, в яких відображено одноосібну або колективну наукову працю з висвітлення однієї проблеми. Для монографії характерна наявність розгорнутої концепції, велика кількість фактичного матеріалу.

Збірник наукових статей є колективною роботою дослідників з певної теми або проблеми. Збірники статей поділяються на такі типи. Вихід у світ неперіодичних видань (збірники) не підлягає чітко встановленому графіку, а зумовлюється готовністю наукового матеріалу для оприлюднення та ін. Серію можуть формувати найрізноманітніші твори, об’єднані певною загальною ознакою (тематикою, предметом, ідейною схожістю тощо); методичні рекомендації (методичні вказівки) – це навчальні видання, метою яких є розв’язання з певної теми, розділу або групи питань навчальної дисципліни, поради студентам щодо організації навчальної діяльності по їх засвоєння. У зв’язку з упровадженням технології дистанційної освіти все більшого поширення набувають електронні посібники (еп) – навчально - методичні засоби, що призначені для допомоги студентам у самостійній роботі щодо засвоєння навчальної дисципліни або окремих її розділів з використанням комп’ютерних технологій. При цьому еп, забезпечуючи безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання, надає теоретичний матеріал, організовує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, інформаційно - пошукову діяльність, математичне та імітаційне моделювання з комп’ютерною візуалізацією і сервісні функції. 1) ефективність (економія часу студента, кількість інформації, модернізація змісту навчальної дисципліни, можливість виходу в суміжні та ін. 2) методичні властивості (відсутність мовних помилок, простота використання програми, відповідність стандартним вимогам до інтерфейсу, можливість розширення кола вирішуваних завдань). 3) якість екранного дизайну (лаконічність академічний стиль; оптимальність кількості інформації на екрані; обґрунтованість вибору кольорів, розміру шрифту, елементів оформлення кадру у відповідності до вимог медико - ергонімічних та психолого - педагогічних наук). 4) економічна обґрунтованість (коло можливих користувачів, конкурентоспроможність; відкритість для модифікацій іншими версіями і розробками). Мови у внз 4 зміст освіти та обсяг роботи з укр. Гончаренка, — духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. За означенням, прийнятим xx сесією генеральної конференції юнеско, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. Poly — багато і techne — мистец­тво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основ­них технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) про­цесів. Зміст освіти в цілому має сприяти розв. Язанню генераль­ного завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості. З урахуванням людиноцентристських тенденцій треба, не змен­шуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу мож­ливість для пізнання людини, її психофізіологічних та життєдіяльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Зміст навчання має відображати все багатство раціональних знань людства, зокрема в духовній сфері. Як наголошує професор a. Нормативні навчальні дисципліни — це дисципліни, встанов­лені відповідною освітньо - професійною програмою, тому дотри­мання їх назв і обсягів є обов. Язковим для навчального закладу.

Групу (цикл) гуманітарних та соціально - економічних дис­циплін. Групу фундаментальних дисциплін, що містить цикл дис­циплін природничо - наукової підготовки та перелік дисциплін, вивчення яких становить базу для засвоєння вужчих фахових навчальних курсів, об. єднаних у третьому циклі професійно орі­єнтованих дисциплін. На вказані цикли відводиться в середньо­му 3500 годин, що становить понад 50 % навчального часу.

Як зазначається у методичних рекомендаціях щодо складання на­вчального плану вищих навчальних закладів ii, iii і iv рівнів акредитації, для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них тих са­мих 756 годин (14 кредитів). Мови у внз національна школа. Поняття змісту освіти. Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці. На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників. Соціально - економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою. В історії школи і педагогіки відомі різні підходи до визначення змісту освіти. Наприкінці xviii — в середині xix ст. Поширеною була так звана теорія формальної освіти, сутність якої полягала в тому, що учневі недоцільно давати великого обсягу знань, оскільки він його не засвоїть, а потрібно давати матеріал, що розвиває розумові сили, мислення, уяву, пам ять, здібності. Цю теорію було покладено в основу змісту класичної освіти в гімназіях. Дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно - технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта. Початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно - технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. Вагомого значення для української національної школи набуває оновлення її змісту відповідно до прийнятих державних документів про школу і державні стандарти освіти. Залежно від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.

Знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до довколишнього світу, інших людей. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу.

Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально - методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціальне детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються в школі. Передбачено такі основні шляхи реформування загальної середньої освіти. Загальноосвітня школа стає національною, тобто школою держави україна. Свідченням цього є зростання контингенту дітей, які навчаються українською мовою. Тому одне з найвідповідальніших завдань — визначення національного компоненту навчання й виховання. Розширюється мережа закладів освіти для дітей інших національних спільнот, які проживають в україні, що забезпечує їм вивчення рідної мови, літератури, культури. Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян україни визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні. інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів україни і визначає її загальнодержавний компонент. Варіативну складову формує навчальний заклад з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра. Місцеві органи управління освіти можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини навчальних предметів і курсами, специфічними для даного регіону.

Навчальний план — документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навчальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет. У навчальних планах шкіл усіх типів, в яких враховано вітчизняний, зарубіжний досвід і результати наукових експериментів в україні, виокремлено два компоненти. Державний і шкільний (див. Типовий навчальний план денних загальноосвітніх закладів з українською мовою навчання). Державний компонент (розробляє міністерство освіти і науки україни). Має забезпечити соціальне необхідний для кожної людини обсяг і рівень знань, умінь і навичок. Він складається з таких предметів і курсів (освітні галузі). На державний компонент припадає 80% навчального часу, з яких 35% відведено на вивчення суспільно - гуманітарних навчальних дисциплін, 25 — природничо - математичних, 16 — оздоровчо - трудових, 5% — естетичних наук. Навчальні плани і програми з української мови для початкової школи. Практичні завдання для роботи студентів. Забезпечення комунікативної компетенції потребує формування вмінь і навичок мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо) та вмінь спілкуватися у типових ситуаціях. Зміст гуманітарних предметів передбачає передусім посилену увагу до формування у молодших школярів комунікативної компетенції. Диференційований підхід до визначення змісту освіти має бути обов язковим принципом функціонування початкової школи. Він забезпечується зокрема створенням різних програм, підручників, які допущені міністерством освіти і науки україни в початковій школі. У роботі з підручником необхідно. Зміст плану роботи класного керівника. Правильної відповіді немає. Навчальна програма для вищих навчальних закладів i - ii рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодшх спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти. Державна наукова установа “інститут інноваційних технологій і змісту освіти” реорганізована шляхом поділу.

На його базі утворені державні наукові установи. (постанова кабінету міністрів україни від 26 листопада 2014 р. № 687 “про утворення інституту модернізації змісту освіти та інституту освітньої аналітики”). Загальна характеристика вищої освіти та її складових як системи. Навчального процесу у внз. Сутність педагогіки вищої школи. Дослідження закономірностей розвитку, виховання і навчання студентів. Числівник як частина мови (проблемність статусу, місця у класифікації, обсягу). Числівник як лексична морфема. Морфологічні розряди числівників; лексичний склад і структура кількісних числівників; структурні розряди числівників (проблеми типології). Навчальний матеріал дисципліни, передбачений для засвоєння здобувачем вищої освіти у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, що вивчався під час аудиторних навчальних занять. індивідуальні завдання – це одна з форм самостійної роботи здобувача вищої освіти, що передбачає виконання завдання з окремих дисциплін (реферати, есе, розрахункові, графічні, розрахунково - графічні роботи, тези, доповіді, огляди літератури тощо) і сприяє поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних пр. Посібник містить матеріали та практичні завдання, які допоможуть вчителям створювати освітнє сере - довище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, залучати до педагогічної взаємодії родини дітей, інших партнерів, оцінити власну практику в контексті освітніх новацій, здійсню - вати моніторинг розвитку учнів. Обсяг роботи (зіставлення зробленого на уроці і вдома. Характер письмових робіт (репродуктивний, творчий). Рівень диференціації навчальної діяльності учнів. Вимогидо виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів і перевірки зошитів з української мови та літератури, російської мови та літератури, світової літератури у 5 - 11 класах. Види письмових робіт 1. Мовну, мовленнєву, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну). Відповідно до соціокультурної змістової лінії текстовий та інший дидактичний матеріал спрямований на розкриття тем, визначених програмою. При вивченні української мови й літератури у 6 класі звернути увагу на такі особливості - зошити для навчальних класних і домашніх робіт з української літератури перевіряють раз на місяць у кожному класі. оцінку за ведення зошитів з української літератури виставляють один раз на місяць у кожному класі окремою колонкою в журналі. Аналіз помилок - у тих зошитах, де виконувалася робота. Зміст освіти – навчальні предмети які складають загальнолюдську культуру.

Культуру потрібно зберігати, оновлювати. У вш зміст освіти сьогодні визначається, як науково обґрунтована система дидактичного та методичного сформованого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо - кваліфікаційних рівнів. Складовими змісту освіти є. Нормативний та вибірковий компоненти. У ньому передано перелік та обсяг нормативних і вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення занять, графік навч. Процесу, форми і засоби проведення поточного і підсумкового контролю і час відведений на самостійну роботу.

Базовий навчальний план розробляється на основі вимог державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності на весь період реалізації відповідної освітньо - професійної програми та затверджується керівником внз. При цьому слід ураховувати, що навчальний процес у внз будується відповідно до вимог державних нормативно - правових документів, зокрема положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Планування і організація навчального процесу здійснюється на основі чинного навчального плану.

Визначення обсягу та змісту самостійної роботи студентів. Навчальна програма для вищих навчальних закладів і - іі рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти. Вивчення української мови у вищих навчальних закладах і - іі рівнів акредитації має бути спрямоване на підвищення рівня грамотності студентів і їх культури мовлення. Систематизація і поглиблення вивченого у школі проводиться вже на вищому рівні узагальнення. Заняття передбачають удосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь та навичок. У вищих навчальних закладах навчальний процес – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Чимале місце відведено організації педагогічної діяльності, пошуку найефективніших форм і методів навчання, розробленню оптимальних навчальних програм, пошуку шляхів інтенсифікації навчальної роботи студентів. Роботу з першоджерелами та довідковою літературою за майбутньою спеціальністю. Написання наукової статті (одноосібно або у співавторстві з керівником). Українська мова як навчальний предмет у школі. Навчання української мови в умовах реформування освіти. Сучасні тенденції навчання української мови. Основні нормативні документи навчання української мови. 7) значення і зміст роботи з мовленнєвого розвитку учнів, розвиток цієї проблеми в історії методичної науки і в сучасній методиці навчання української мови; складові та основні умови мовленнєвого розвитку, теоретичні засади і поняттєву основу мовленнєвого розвитку учнів; методику роботи з мовленнєвого розвитку.

Мета цієї роботи – проаналізувати зміст освіти. Дати сучасне поняття змісту освіти, визначити її цілі й завдання. Список літератури включає у собі навчальні посібники з педагогіці, навчальних посібників під редакцією у.

Сучасне поняття змісту освіти, його й завдання. Змістом мовної освіти мають бути знання з лінгвістики і насамперед з граматики. Але досконале володіння мовою і формування комунікативних умінь учнів вимагає орієнтації на мовленнєвий аспект під час викладання рідної мови. Зміст чинної шкільної програми з української мови, крім названих вище, спирається на функціонально - комунікативний, культурологічний, проблемно - пошуковий принципи, про що відзначається в пояснювальній записці. Функціонально - комунікативний принцип вимагає розкриття функцій мовних одиниць у висловлюваннях різних типів, стилів і жанрів під час спілкування. Отже, необхідна робота з текстом, що знайшло відображення в комунікативній змістовій лінії програми. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється вербально. У 1 класі з усіх предметів інваріантної складової. За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів 2 класу; у за формою організації навчально - пізнавальної діяльності учнів перевірка може бути. індивідуальною, груповою, фронтальною; за способом – усною (бесіда, розповідь учня), письмовою (самостійні і контрольні роботи, перекази, диктанти, у тому числі окремі тестові, компетентнісні завдання тощо), а також практичною (дослід, практична робота, навчальний проект, учнівське портфоліо, спостереження, робота з картами, заповнення таблиць, побудова схем, моделей тощо). Мови у внз впровадження медіаосвіти на уроках української мови та літератури. Світлана пилипчук – учитель української мови та літератури, харківська гімназія № 163 харківської міської ради харківської області. Аліна скапа – заступник директора з навчально - виховної роботи, учитель української мови та літератури, харківська гімназія № 163 харківської міської ради харківської області. У статті висвітлюються основні питання щодо впровадження медіаосвіти на уроках української мови та літератури. Аналізуються педагогічні прийоми, які активно застосовуються на різних етапах уроку, демонструються зразки виконання певних завдань. Особливу увагу приділено питанню використання в процесі навчання медіатекстів. Добору, аналізу та створенню їх, презентації та колективному обговоренню комунікативних успіхів і невдач. Критичне мислення, медіаосвітні технології, педагогічні прийоми уроку розвитку критичного мислення. Харківська гімназія №163 є активним учасником регіональних проєктів з медіаосвіти та всеукраїнського проєкту «вивчай та розрізняй. Мета статті – презентація досвіду роботи з впровадження медіаосвіти на уроках української мови та літератури вчителя харківської гімназії № 163. Для реалізації поставленої мети були сформовані такі завдання. З’ясувати особливості впровадження медіаосвіти на уроках української мови та літератури, представити та проаналізувати основні вправи, які використовують учителі, продемонструвати учнівські роботи. Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні ми живемо в перенасиченому інформаційному світі. Нам, дорослим досвідченим людям, важко впоратися з великим об’ємом інформації, що найчастіше надходить з медіа (преса, радіо, телебачення, інтернет). Що ж тоді говорити про учнів. інформація оточує нас усюди, надходить з різних джерел, впливає на свідомість. Проблемою впровадження медіаосвіти займалися такі вчені, як маршалл маклюен (канада), роберт к’юбі (сша), катлін тайнер (сша), сесілія фон файлітзен (швеція). В україні це питання висвітлено в роботах таких учених, як в. Відповідно до вимог державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти основне завдання навчання української мови та літератури полягає в формуванні в школярів компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях і сферах спілкування. За концепцією нової української школи однією з 10 компетентностей є інформаційно - цифрова, яка передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційнокомунікаційних технологій (ікт) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, у публічному просторі та приватному спілкуванні. інформаційна й медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Критичне мислення – складне й багаторівневе явище.

Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень. З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини. У наш час постали такі проблеми, як нетривка зосередженість учнів, кліпове мислення, телефонозалежність. Дитяча свідомість перенасичена інформацією, яку вони дуже часто не вміють сприймати, аналізувати, оброблювати. Учні ніби опиняються в інформаційному лабіринті, з якого вчитель має змогу допомогти вийти, при цьому втративши невелику кількість часу, емоційної рівноваги, допомогти залишитись особистістю. Особливу увагу потрібно звернути на те, що вчитель не єдине джерело інформації для учнів, а інколи, на жаль, ще й не авторитетне.

Перше, що повинен зробити вчитель, – створити атмосферу співробітництва, партнерства, взаємодопомоги, яка сприятиме розвитку всіх 10 компетентностей сучасного учня. Тому актуальним є впровадження медіаосвіти під час уроків, особливо української літератури, де важливим є вміння працювати з інформацією. Беззаперечно, кожен урок, кожна тема, кожний етап вимагають різних педагогічних прийомів, адаптованих до конкретних ситуацій. Усі прийоми повинні бути спрямовані на зацікавленість учнів, тобто потрібно залучати те, що сьогодні є невід’ємною частиною життя підлітків. Тому активно використовуємо гаджети учнів (телефони, планшети). Одним із видів залучення новітніх засобів є робота з qr - кодами. Використовування qr - кодів спонукає учнів до роботи з різними джерелами інформації. Можна закодувати інтернет - джерела, текстові повідомлення, посилання, тестові завдання, ігри та багато іншого. Віртуальна екскурсія відрізняється від реальної тим, що відображає віртуально реально існуючі об’єкти. Це має великі переваги. Доступність, можливість відвідати музей у будь - який момент. Значну роль відіграє пошуковий метод. Учні займаються дослідженням, аналізом, вивченням інформації, зіставленням. Спочатку учням здається, що це просто захоплююча гра, але насправді для того, щоб створити сторінку, потрібно опрацювати та проаналізувати великий обсяг інформації, бажано з різних джерел, виокремити необхідний матеріал. Ця вправа може бути використана як під час проведення уроків з української літератури, так і мови. Залежно від теми змінюється й змістове наповнення цієї сторінки, зосереджуючи увагу на головних аспектах. Учні можуть або підготувати деякий матеріал заздалегідь, або створювати сторінку відразу на уроці. Захоплює учнів і така вправа, як розробка обкладинки, афіші. Створюючи її, діти використовують не тільки знання, отримані з різних джерел, а й творчі здібності для адаптації цієї інформації. По закінченню обов’язкове обговорення символів, цитат, обраних учнями, їхня доречність. Це може бути створено як за допомогою звичайного паперу, олівців, так і за допомогою інтернет - ресурсів. Перегляд кінофільмів допомагає порівняти авторський текст з режисерською інтерпретацією та власним баченням якось події. Обов’язковим є проведення порівняльної характеристики героїв, сюжетних ліній, засобів зображення. Подобається учням і уявне інтерв’ю з письменником, літературним героєм. Приклад такого завдання. Урок української літератури в 9 класі за темою «і. Наталка як уособлення найкращих рис української жінки. Учні об’єднуються в групи, наприклад, чотири. Потрібно, орієнтуючись на специфіку передач, придумати назву випуску, головних героїв, можливих експертів, підводку, анонс. Цікаво учням самостійно побути в ролі маніпуляторів. Спочатку діти ознайомлюються з маніпулятивними технологіями, які використовуються під час створення, наприклад, реклами. Кожна технологія підкріплюється прикладами. Потім учні отримують завдання створити рекламу якогось твору, героя, предмета для певної цільової аудиторії, використовуючи маніпуляції. Полюбляють діти й погратися в шерлока холмса. Завдання полягає в тому, щоб за допомогою, наприклад, картинок, які характеризують персонаж, ситуації, пов’язані з ним, встановити ім’я героя. Скрайбінг (з англійської scribe – робити екскіз, нарис) – це метод розповіді чи пояснення, який супроводжується графічною ілюстрацією головного змісту сказаного. Виходить свого роду ефект паралельного наслідування, тобто ми слухаємо розповідь про щось і одночасно бачимо графічну відповідність почутого. Головна мета скрайбінгу – допомогти краще опанувати зміст та запам’ятати сенс нової інформації завдяки залученню візуалізації. Окрім презентацій, таблиць, діаграм, разом з учнями створюємо скрайбінг - історії. Спочатку для створення скрайбінг - історії для кожного героя потрібно створити символ, позначку, у якій будуть закодовані основні відомості, характеристики, риси характеру.

Климко з однойменної повісті григора тютюнника як мішечок з сіллю, вчителька – святкова сукня. Усе залежить від уяви учнів, але обов’язково ці позначки повинні відповідати змістові тексту.

Учні захоплено пропонують свої символи - коди, виокремлюючи, на їхню думку, найважливішу характеристику для героя. Другий етап – це замальовування сюжету, використовуючи основні позначки героїв, при цьому ще раз проговорюємо основні події, характеризуючи персонажа, його вчинки, висловлюючи власну точку зору, позицію щодо певної ситуації, пропонуючи свої шляхи розв’язання проблеми. Для цього потрібно не тільки мати творчу уяву, а й обов’язково прочитати текст, тому цей метод ще сприяє й розвитку зацікавленості учнів у читанні текстів. Потрібно звернути увагу на те, що уроки української мови та літератури з використанням елементів медіаосвіти формують не тільки медіаграмотність учнів, а й сприяють розвитку предметних і ключових компетентностей, які передбачені в державному стандарті. Основні методи та вправи роботи з учнями, описані у статті, сприяють формуванню особистості, здатної критично сприймати інформацію, аналізувати її, адаптувати, а також допомагають відчувати себе активним творцем медіатекстів. Перспективами подальших досліджень можуть бути пошуки способів підвищення професійної компетентності вчителя української мови й літератури в питанні добору, аналізу, створення медіатекстів. – режим доступу до ресурсу.

Медіаосвіта та медіаграмотність. Волошенюк; за науковою редакцією в. Центр вільної преси, 2012. Підручник для вчителів. Центр вільної преси, академія української преси. Академія deutsche welle провідна організація німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року.

Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. За фінансової підтримки федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку німеччини. Ця програма, виконавцем якої є мго internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. Та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії україни. Організація irex – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації. З 2015 року в україні irex впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «вивчай та розрізняй. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 іппо та 20 зво, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (ксі) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів - педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти. Мови у внз зміст освіти у вищій школі.