посібник українська мовапрофесійного спілкування

посібник українська мовапрофесійного спілкування

Зоряна мацюк, ніна станкевич українська мова професійного спілкування. Основні ознаки літературної мови. Українська мова професійного спілкування в аспекті теорії стилів та культура мовлення. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури. Культура усного професійного мовлення. Передмова вихід україни на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. Невідворотно постало питання про стан і статус української мови, яка століттями перебувала на периферії наукового та офіційного - ділового життя. З наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба державних службовців, фахівців різних галузей господарства досконало володіти державною мовою для ефективного виконання посадових обов’язків. Завдання щодо формування та розвитку багатої мовної особистості покладено сьогодні і на вищі навчальні заклади. З цією метою був рекомендований міністерством освіти і науки україни для впровадження у навчальні плани всіх профілів та спеціальностей курс української мови, який має професійне спрямування. Пропонований посібник покликаний послідовно і детально висвітлити питання сучасного ділового мовлення, пов’язаного з економічною сферою. Він містить теоретичний виклад основних положень про суть та функції мови, загальних питань походження та історії розвитку української літературної мови, висвітлює стан і статус української мови сьогодні. Посібник зорієнтований на формування у студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації знань про особливості функціонально - стилістичних різновидів української літературної мови, які співвіднесені з поняттям ділова українська мова, – наукового та офіційно - ділового стилів, специфіку усної та писемної форм їх реалізації з урахуванням фахової спрямованості навчання майбутніх економістів, менеджерів, банківських працівників, фахівців з проблем економічної соціології. Характеристика вимог щодо усного професійного мовлення передбачає виділення основних орфоепічних та акцентуаційних правил, форм і жанрів усного ділового мовлення (публічний виступ, телефонна розмова, ділова бесіда). Аналіз особливостей писемного ділового мовлення пов’язаний з визначенням змісту, структури, порядку складання та оформлення різних видів документів, використання яких зумовлено навчальною та науковою роботою студентів і майбутньою професійною діяльністю. Посібник сприятиме активізації та поглибленню знань граматики, лексики, фразеології та синтаксису сучасної ділової мови, а також розвиткові та удосконаленню вмінь і навичок роботи з текстами наукового та офіційно - ділового стилю в межах сфери професійного спрямування. Словник - довідник, доданий до посібника, допоможе уникнути типових помилок у вживанні слів та побудові словосполучень, поширених у системі ділового мовлення. Зважаючи на відсутність єдиної програми з курсу ділової української мови, схваленої міністерством освіти і науки україни, у посібнику подано програму, затверджену вченою радою львівського національного університету імені івана франка, плани практичних занять, орієнтовну тематику рефератів та перелік програмних іспитових вимог. Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови чернівецького національного університету ім. Посібник містить загальнотеоретичні відомості про мову і мов­лення, основні функції мови, конкретизує зміст понять українська національна і літературна мова, мова професійного спілкування з позиції теорії стилів та культури мовлення. Докладно описано особливості усного та писемного ділового мов­лення, види та форми їх реалізації, а також орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні норми мови професійного спілкування. Призначений для студентів вищих закладів освіти різного рівня акредитації, майбутніх фахівців банківської, фінансової, економіч­ної, юридичної та інших галузей, викладачів, усіх, хто бажає під­вищити загальний рівень професійного мовлення. Вихід україни на світову арену як незалежної самостійної держави загострив багато проблем - економічних, політичних, соціальних. Не­відворотно постало питання про стан української мови, яка століття­ми перебувала на периферії наукового та офіційного - ділового життя. З наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба державних службовців, фахівців різних галузей господарства доско­нало володіти державною мовою для ефективного виконання посадо­вих обов язків. З метою забезпечити належний рівень володіння навич­ками ділового мовлення міністерство освіти і науки україни впрова­дило для студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації курс української мови з професійним спрямуванням. Пропонований посібник зорієнтований на формування знань про специфіку усної та писемної форм реалізації ділової української мови (наукового та офіційно - ділового стилів) з урахуванням фахової спря­мованості навчання майбутніх економістів, менеджерів, банківських працівників, фахівців з проблем економічної соціології. Посібник містить виклад основних теоретичних положень про суть та функції мови, загальних питань походження та історії розвитку укра­їнської літературної мови, висвітлює тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Характеристика вимог щодо усного професійного мовлення перед­бачає виділення основних орфоепічних та акцентуаційних правил, форм і жанрів усного ділового мовлення (публічний виступ, телефон­на розмова, ділова бесіда). Аналіз особливостей писемного ділового мовлення пов язаний з визначенням змісту, структури, порядку скла­дання та оформлення різних видів документів, використання яких зу­мовлено навчальною та науковою роботою студентів і майбутньою професійною діяльністю. Посібник сприятиме активізації та поглибленню знань грамати­ки, лексики, фразеології та синтаксису сучасної ділової мови, а та­кож розвиткові та удосконаленню вмінь і навичок роботи з текстами наукового та офіційно - ділового стилю в межах сфери професійного спрямування. Словник - довідник, доданий до посібника, допоможе уникнути ти­пових помилок у вживанні слів та побудові словосполучень, пошире­них у системі ділового мовлення. Зважаючи на відсутність єдиної програми з курсу ділової україн­ської мови, схваленої міністерством освіти і науки україни, у посіб­нику подано програму, затверджену вченою радою львівського націо­нального університету імені івана франка, плани практичних занять, орієнтовну тематику рефератів та перелік контрольних питань. Посібник може бути корисний усім, хто цікавиться проблемами професійного ділового мовлення, а також бажає підвищити загальний рівень культури мовлення. Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків. Фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання пред­метів, явищ об єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок. Мова - явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне.

Умова його існування - людське суспільство. Це феномен людської цивілізації. Зв язок мови й суспільства обопільний. Вона - одна з го­ловних ланок ланцюга ;суспільна свідомість - праця - мова ;, що ро­бить людину власне людиною. Мова - найважливіше знаряддя соціа­лізації людини. Суспільна сутність людини виявляється уже в тому, що вона щодня спілкується, пристосовується до свого оточення, зміц­нює суспільні зв язки, взаємодіє зі суспільними групами. Мова - засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та ес­тетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського до­свіду, а також умова подальшого поступу усього людства. Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є „найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національ­ної) єдності; (в. Чапленко), „найголовнішим і найміцнішим цемен­том, що об єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю; (і. У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова - найважливіша ознака на­ції і засіб репрезентації її у світі. Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови. Узагальнити їх можна як функції спілкування, повідомлення і впливу.

Це одна з найголовніших соціально - практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови. Усе життя людини - це її спілкування з оточенням і взаємний вплив один на одного. Спілкування, стосунки з іншими людьми - життєва доконечна потреба, а водночас і найбільша розкіш, яка дає щастя. Не­можливість спілкуватися означає важку і гнітючу самотність. Досліджуючи закони спілкування, психологи визначили, що контакти людини зі світом вкладаються у сім кіл спілкування, перше з яких - це сім я, де вона народилася, а найширше, сьоме, - спілкування зі світом (цьому сьогодні сприяють розвинені інформаційні технології). Поміж ними - стосунки між друзями, партнерами, колегами, „службовими людьми ;, земляками. У кожному з цих кіл людина формує свою мовну поведінку.

Професійне спілкування - одна з важливих ланок цього ланцюга. Мова - засіб обміну інформацією у всіх суспільно важливих сфе­рах комунікації. Політиці, науці, у галузі економіки, виробництві і ді­ловій сфері, в освіті, культурі та ін. Обслуговуючи потреби суспільст­ва у забезпеченні інформаційних процесів, мова утверджує свою полі - функціональність, повнокровність і силу.

Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується, стає мертвою. Мова - це універсальний засіб спілкування. Описи усіх можливих знакових систем, які спроможні передати інформацію, лише доводять, що це „роди мов ;, - мова зору, слуху, дотику.

„без розуміння мови немає мови взагалі. Невербальна комунікація є похідною від мовної комунікації, бо всі можливі знаки і сигнали нам щось „промовляють. Мова - це „дійсність думки ;, „тіло думки. Вона не є відображен­ням світогляду, який склався, а діяльністю, що його становить. Мис­лити - означає оперувати мовним матеріалом, словами, реченнями. Без цього органічного зв язку мовлення і пізнавальна діяльність людини неможливі. Мислення - це внутрішнє мовлення. Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усьо­го навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Цей про­цес науковці називають лінгвалізацією, або омовленням світу.

Попри однаковість реалій, кожна нація бачить світ по - різному.

Укра­їнська мова - це самобутня мовна картина світу української нації. Українське слово лікарня пов язане зі словами лікувати, ліки, тоді як російське больница асоціюється зі словами болеть, боль; укра­їнське шанувальник має зв язок зі словами шанувати, пошана, а ро­сійське поклонник - зі словами поклоняться, поклонение.

Разом з іншими факторами етнотворення мова формує національний менталі­тет, національну культуру і духовність нації. В основі українського менталітету закладена „природа світовідчуття, оригінальна цивіліза - ційна рефлексія на навколишній світ; 2. Омовлені загальнолюдські по­няття існують поряд із національно вагомою лексикою з мовного і со­ціально - культурного простору саме української нації, напр. Лани ши­рокополі, садок вишневий, дівчина як калина, доля стелиться рушниками, чорнобривці посіяла мати, день злуки, тридцятикіло - метрова зона відчуження, скнилівська трагедія, помаранчева рево­люція та ін. Процес омовлення світу можна уявити і як щоденні відкриття ма­лої дитини, яка пізнає світ за допомогою мови. Називання предметів (іменники), дій (дієслова), ознак (прикметники) - ось її перші дотор­кання до усього навколо; і як потужний ніагарський водоспад інфор­мації, що сходить на нас завдяки поступу людства. Назвімо, наприк­лад, нові спеціальності, що з явилися останніми роками на економіч­них факультетах. „менеджмент організацій ;, „інформаційні системи в менеджменті ;, „банківська справа ;, „фінанси і кредит ;, „економіч­на соціологія ;, „економічна статистика; та ін. Кожна із цих галузей має свою потужну терміносистему.

У пізнанні нового, раніше не відомого мова є обов язковим чинни­ком. „роль думки і мови в пізнанні світу нагадує прокладання тунелю. Думка у мовній формі вгризається в породу невідомого і застигає у вигляді кріплень, без яких тунель обвалився б; 3. 3 іванишин в радевич - винницький я. Тези про місце і роль мови в національному відродженні україни. Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені і глиняній табличці, на пергаменті і папері. „вся людська культура й цивілізація нерозривно зв язані з цим величезним сховищем людських знань і до­свіду, що їх нагромаджено за весь час існування людства як суму знань видатних людей усіх поколінь; 4. Вивчаючи інші мови, ми пізнаємо інший світ, іншу культуру і збагачуємо свій досвід і знання. Культурологічна функція. Оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу.

Мова - „генофонд культури; (о. Гончар), „жива схованка людського духу; (п. Вона духовно єднає покоління, дає змогу сягнути куль­турних скарбів минулих століть. Мова - це міст між культурами. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури. Українська мова - це ключ до ба­гатої української культури. Естетика мови - це ресурси і можливості мови виступати в кон­тексті мистецтва. Словесне мистецтво - це творення художніх образів у всіх родах і жанрах літератури, у публіцистиці, ораторському слові. Творчість гомера, есхіла, данте, шекспіра, байрона, шіллера, гюґо, бальзака, бічер - стоу, марка твена, пушкіна, льва толстого, достоєв - ського - це сторінки світової величі мистецтва слова, які не залишать байдужими жодного, хто до них доторкнеться. Український фольклор, пісні, мистецьке слово і. Франка, лесі українки, м. Гончара та інших наших великих майст­рів слова - невичерпне джерело естетичної насолоди. Однакове задоволення, позитивні емоції ми маємо від слова писем­ного і живого, якщо митець уповні виявив естетичний потенціал сло­ва або якщо воно звучить досконало. Читання художньої літератури, заучування напам ять улюблених віршів - це виховання відчуття кра­си мови, примноження краси нашого буття. Мову вживають не лише для простого повідомлення, а й для вияву своїх переживань, почуттів, емоцій. Радість, щастя, здивування, сму­ток, гнів, неспокій та глибинні порухи почуттів людини розкриваються для інших через мову.

А вся система мовних засобів, що висловлюють світ емоцій, віддзеркалює неповторність світобачення і світовідчуття української нації, особливості морально - етичних принципів і релігій­них настанов. Вона єднає між собою представників певної нації у часі і просторі. Завдяки мові ми усвідомлюємо себе українцями, відчуваємо свою спіль­ність з тими, хто далеко від нас, із тими, хто жив до нас. Мова - це той „найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв язок, що з єднує від - жилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле.

Вона не тільки виражає життєвість народу, але є саме це життя; (к. Мова консолідує націю. „національно - мовна свідомість об єднує народ як у науково - культурному житті, так і в суспільно - політичному, спрямовує його на діяння. Мова - довговічніша за будь - яку форму су­спільної організації. Випливаючи з непізнаних глибин людської при­роди, вона стає цементуючим ферментом нації; 5. Ця функція пов яза­на з набуттям національної гідності. Досягається це існуванням сукупності мовленнєвих етикетних фор­мул та настанов щодо їх використання. Ввічливість, чемність, тактов­ність, шанобливість, стриманість - визначальні ознаки українського мовленнєвого етикету.

„етичне в мові, - зауважує. Бабич, - це конкретно - історична сис­тема мовних засобів (ресурсів) відповідно до форми моральної свідо­мості й поведінки людини, що передбачає ефект добра; 6. Слово добро­зичливе, добродарне має бути в основі етики спілкування. Основи культури мовлення. Фатична комунікація (дослівно - беззмістовна, пуста) - це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію, „своєрідна мовна гра, яку зобов язані підтримувати члени суспільства, дотримуючись етикетних настанов; 7. Йдеться про зачин розмов, стримані відповіді, стереотип­ні запитання про життя, сім ю, справи, здоров я, врожай, як - от. Поетеса ліна костенко порівняла цей обмін репліками з ;настільним тенісом розмов. Характер цих запитань і відповідей умовний, але для встановлення контакту, підтримання розмови вони дуже важливі. Фа­тична комунікація має національну специфіку, а також відповідає нор­мам народної етики. Без дотримання фатичних ритуалів не буде мати успіху дипломатія, ділові перемовини. Це перелік основних функцій мови. Мова - безмежний океан, який оточує людину.

Кожний порух думки, імпульс почуттів, волі, намір самовираження пов язаний із використанням мови. Охоплюючи усі сфери суспільного життя, мова супроводжує поступ суспільства. Тому функції мови можна розглядати докладніше.

Мова є засобом вираження волі щодо співрозмовника - прохання, запрошен­ня, поради, спонукання. Слово прищеплює моральні припи­си, виховує національно - свідомого громадянина, естетичне світовід­чуття. Йдеться про існування особливої таємни­чої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини. її викорис­товували в давнину в замовляннях, або заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою вони були справжніми мистецько - поетичними творами. Колядки, щедрівки, примовляння - це приклади віри українського народу в магічно - дієву силу слова. Магія слова ви­являється і в тому, що воно здатне викликати уявлення, образи пред­метів, істот, які не існують взагалі. Філософсько - світоглядна. Мова прив язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметно­го обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який ста­новить неорганічне тіло народу.

Мова є виявом са­морозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на всі основні функції, забезпечуючи підвищення авторитету української мови, формування національно - свідомої еліти, культурного, інформаційного, засадничо - ідеологічного суверенітету.

Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну або ж близькі за своєю суттю. Скажімо, фатич - на функція випливає з етичної, естетична є складовою культурологіч­ної, нагромаджувальна є результатом пізнавальної, а державотворча функція реальна лише за умови дії усіх. Повнота виконання функцій означає ефективність мовоіснування. Як можна більше - якнайбільше, щонайбільше, якомога більше як можна швидше - якнайшвидше, якомога швидше як повинно бути - як має бути як попало - абияк. Література антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. Універсальний довідник - практикум з ділових паперів. Міжнародні культурні традиції. Мова та етика діло­вого спілкування. Офіційно - діловий та науковий стилі української мови. Сучасні ділові папери. 4 - те вид переробл. Ділова українська мова. Культура спілкування ділових людей. Українське ділове мовлення. Профе­сійне і непрофесійне спілкування. Сучасна українська ділова мова. Універсальний довідник. Культура ділового мовлення. Ділова українська мова для юристів. Культура рідної мови. Культура української мови. Сучасний діловий документ. Прак­тичний посібник з наукового мовлення. Теорія і практика ділової мови. Мова ділових паперів. Стилістика сучасної української літературної мови. 3 - тє вид переробл. Українська мова і ділове мовлення. історія української літературної мови. Сербенська о волощак м. Актуальне інтерв ю з мовознавцем. 140 запитань і відповідей. Українська мова й етапи кар єри ділової людини. Потебні, ін - т української мови. Розвиток мови особистості - складний процес. Високої мовної довершеності досягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодінням мовою, прагне правильно говорити, виявляти у мовленні - усному та писемному - свою індивідуальність, усвідомлюючи, що „я є мова. Сербенська якою ж була б ця культура (я з гірким болем запитую вас) наша, коли б ми прямували до неї битими шляхами, коли б ми творили її увесь час вільними руками. Український народ - це той казковий велетень, що коли його рубали надвоє - то й сили ставало вдвоє, коли рубали його далі - то сила все росла та росла. Рідна мова - найголовніший ґрунт, на якім зростає й цвіте нація, рідномовна політика - це найважніша політика всякого народу, яку конче мусить знати кожен інтелігент, якщо бажає бути свідомим чле­ном своєї нації, якщо бажає своєму народові стати сильною нацією. Огієнко мова - не просто знаряддя спілкування. Це щось значно вагомі­ше.

Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його істо­рична пам ять, найцінніше надбання століть, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислитель - на діяльність народу.

Гончар над словом треба дуже багато працювати, щоб воно було не тільки кращим знаряддям виконання наших практично - життєвих функцій, але.

Тонким, досконалішим засобом розкриття нашого внутрішнього світу, на­ших вищих духових прагнень, поривань, всього комплексу нашого життя. Щоб слово найкраще могло виконувати функції зовнішнього й внут­рішнього нашого світу, мусимо обточувати, шліфувати, різьбити його, нести. Всю відповідальність за слово, мусимо уміти користуватися ним, наливати його щирістю правди й любови, і тоді воно буде служи­ти нашому вдосконаленню і самовдосконаленню. Слово чи мова взагалі - хоч і не єдина, але наймогутніша форма, що обіймає всі прояви життя людини і її зв язку з зовнішнім суспільним та власним індивідуальним світом, прояви душі й серця, розсудку й емо­цій, свідомости й інтуїції, всі її стремління, прагнення, вчинки й посту - повання, всі її потреби, залежні й незалежні від її волі. Це - універсальні - ший засіб, що за його допомогою всі людські імпульси, весь внутрішній людський світ, який потребує виявлення, оформлюється і транслюється в інший індивідуальний чи суспільний людський світ і навпаки. Діброва запитали мене колись, що є найважливішою причиною мовних помилок. Відповісти на це питання не важко. Та найважливіша причи­на є лінощі і бездумність. Фон гумбольдт правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тіль­ки було бажання. Це не є перевагою вчених - лінгвістів, письменників або вчителів - мовників, це - не тільки ознака, а й обов язок кожної куль­турної людини. Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмі­нює слова одної мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову.

Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на україні, суржик. Говорити скаліченою мовою - це все одно, що грати. На зіпсова­ній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити. Тупою щерба­тою ложкою. Скалічена мова отуплює, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова - це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона бачить, коли віконця - кіптяві, засновані паву­тинням, засиджені мухами. Культуру мовлення формує запас знань, любов до рідної мови, прагнення до самовдосконалення, бажання вбирати в себе те, що віка­ми виробило людство, геній рідного народу.

Своя мова корисна вже тому, що вона дає відчуття соціальної гар­монії, тобто єдності, неподільності й цілісності соціального організму як середовища, у якому територіальне й станове (стратове) розмаїття у найтонших своїх проявах має спільний орудний засіб для взаємозв яз­ку й ефективної взаємодії. Це, зрештою, і є почуття комфорту, без якого цілий народ почувається чужинцем на своїй землі і обпльовує все поза стінами свого гнізда, починаючи зі сходів і ліфтів свого будинку.

Здано на складання 20. Підписано до друку 27. Київ - 1, 01001, україна. Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб єктів видавничої справи. Віддруковано з готових діапозитивів на ват білоцерківська книжкова фабрика, вул. Біла церква, 09117, україна. ^ зоряна мацюк, ніна станкевич м 66 українська мова професійного спілкування. Вона - одна з го­ловних ланок ланцюга суспільна свідомість - праця - мова, що ро­бить людину власне людиною. Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є „найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національ­ної) єдності (в. Чапленко), „найголовнішим і найміцнішим цемен­том, що об єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю (і. Поміж ними - стосунки між друзями, партнерами, колегами, „службовими людьми, земляками. Описи усіх можливих знакових систем, які спроможні передати інформацію, лише доводять, що це „роди мов, - мова зору, слуху, дотику.

„без розуміння мови немає мови взагалі. Невербальна комунікація є похідною від мовної комунікації, бо всі можливі знаки і сигнали нам щось „промовляють. Мова - це „дійсність думки, „тіло думки. В основі українського менталітету закладена „природа світовідчуття, оригінальна цивіліза - ційна рефлексія на навколишній світ 2. „менеджмент організацій, „інформаційні системи в менеджменті, „банківська справа, „фінанси і кредит, „економіч­на соціологія, „економічна статистика та ін. Думка у мовній формі вгризається в породу невідомого і застигає у вигляді кріплень, без яких тунель обвалився б 3. „вся людська культура й цивілізація нерозривно зв язані з цим величезним сховищем людських знань і до­свіду, що їх нагромаджено за весь час існування людства як суму знань видатних людей усіх поколінь 4. Мова - „генофонд культури (о. Гончар), „жива схованка людського духу (п. Вона не тільки виражає життєвість народу, але є саме це життя (к. Випливаючи з непізнаних глибин людської при­роди, вона стає цементуючим ферментом нації 5. Бабич, - це конкретно - історична сис­тема мовних засобів (ресурсів) відповідно до форми моральної свідо­мості й поведінки людини, що передбачає ефект добра 6. Фатична комунікація (дослівно - беззмістовна, пуста) - це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію, „своєрідна мовна гра, яку зобов язані підтримувати члени суспільства, дотримуючись етикетних настанов 7. Поетеса ліна костенко порівняла цей обмін репліками з настільним тенісом розмов.