педагогіко-ернономічна оцінка підручника з математики для початкової школи

педагогіко-ернономічна оцінка підручника з математики для початкової школи

Критерії оцінювання навчальних досягнень. Теоретичні знання, що стосуються математичних понять, тверджень, теорем, властивостей, ознак, методів та ідей математики; знання, що стосуються способів діяльності, які можна подати у вигляді системи дій (правила, алгоритми); здатність безпосередньо здійснювати уже відомі способи діяльності відповідно до засвоєних правил, алгоритмів (наприклад, виконувати певне тотожне перетворення виразу, розв язувати рівняння певного виду, виконувати геометричні побудови, досліджувати функцію на монотонність, розв язувати текстові задачі розглянутих типів тощо); здатність застосовувати набуті знання і вміння для розв язання навчальних і практичних задач, коли шлях, спосіб такого розв язання потрібно попередньо визначити (знайти) самому.

Відповідно до ступеня оволодіння зазначеними знаннями і способами діяльності виокремлюються такі рівні навчальних досягнень школярів з математики. Учень(учениця) називає математичний об єкт (вираз, формули, геометричну фігуру, символ), але тільки в тому випадку, коли цей об єкт (його зображення, опис, характеристика) запропоновано йому (їй) безпосередньо; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Учень (учениця) повторює інформацію, операції, дії, засвоєні ним (нею) у процесі навчання, здатний (а) розв язувати завдання за зразком. Учень (учениця) самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, вміє виконувати математичні операції, загальні методи і послідовність (алгоритм) яких йому (їй) знайомі, але зміст та умови виконання змінені. Учень (учениця) здатний(а) самостійно орієнтуватися в нових для нього (неї) ситуаціях, складати план дій і виконувати його; пропонувати нові, невідомі йому (їй) раніше розв язання, тобто його (її) діяльність має дослідницький характер. Оцінювання якості математичної підготовки учнів з математики здійснюється в двох аспектах. Рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, здатність застосовувати вивчений матеріал під час розв язування задач і вправ. Учень (учениця) розпізнає один із кількох запропонованих математичних об єктів (символів, виразів, геометричних фігур тощо), виділивши його серед інших; читає і записує числа, переписує даний математичний вираз, формулу; зображує найпростіші геометричні фігури (малює ескіз) учень (учениця) виконує однокрокові дії з числами, найпростішими математичними виразами; впізнає окремі математичні об єкти і пояснює свій вибір. Учень (учениця) співставляє дані або словесно описані математичні об єкти за їх суттєвими властивостями; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Учень (учениця) відтворює означення математичних понять і формулювання тверджень; називає елементи математичних об єктів; формулює деякі властивості математичних об єктів; виконує за зразком завдання обов язкового рівня. Учень (учениця) ілюструє означення математичних понять, формулювань теорем і правил виконання математичних дій прикладами із пояснень вчителя або підручника; розв язує завдання обов язкового рівня за відомими алгоритмами з частковим поясненням. Учень (учениця) ілюструє означення математичних понять, формулювань теорем і правил виконання математичних дій власними прикладами; самостійно розв язує завдання обов язкового рівня з достатнім поясненням; записує математичний вираз, формулу за словесним формулюванням і навпаки. Учень (учениця) застосовує означення математичних понять та їх властивостей для розв язання завдань у знайомих ситуаціях; знає залежності між елементами математичних об єктів; самостійно виправляє вказані йому (їй) помилки; розв язує завдання, передбачені програмою, без достатніх пояснень. Учень (учениця) володіє визначеним програмою навчальним матеріалом; розв язує завдання, передбачені програмою, з частковим поясненням; частково аргументує математичні міркування й розв язування завдань. Вільно володіє визначеним програмою навчальним матеріалом; самостійно виконує завдання в знайомих ситуаціях з достатнім поясненням; виправляє допущені помилки; повністю аргументує обґрунтування математичних тверджень; розв язує завдання з достатнім поясненням. Знання, вміння й навички учня (учениці) повністю відповідають вимогам програми, зокрема. Учень (учениця) усвідомлює нові для нього (неї) математичні факти, ідеї, вміє доводити передбачені програмою математичні твердження з достатнім обґрунтуванням; під керівництвом учителя знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх; розв язує завдання з повним поясненням і обґрунтуванням. Учень (учениця) вільно і правильно висловлює відповідні математичні міркування, переконливо аргументує їх; самостійно знаходить джерела інформації та працює з ними; використовує набуті знання і вміння в незнайомих для нього (неї) ситуаціях; знає, передбачені програмою, основні методи розв язання завдання і вміє їх застосовувати з необхідним обґрунтуванням. Учень (учениця) виявляє варіативність мислення і раціональність у виборі способу розв язання математичної проблеми; вміє узагальнювати й систематизувати набуті знання; здатний(а) до розв язування нестандартних задач і вправ. Педагогіко - ернономічна оцінка підручника з математики для початкової школи 1. Пояснювальна записка. Освітні, виховні та розвивальні завдання навчання математики в початковій школі. Місце початкового курсу в системі шкільного курсу математики. Державний стандарт початкової загальної освіти. Характеристика освітньої галузі „математика”. Мета і завдання вивчення початкового курсу математики. Характеристика змістових ліній. Аналіз програми з математики для початкової школи з позиції реалізації в ній компетентнісно - орієнтованого підхіду до визначення навчальних досягнень учнів. Багатоваріантність структури уроків математики. Урок математики та особливості його проведення за методичними системами діючих підручників. Вимога до сучасного уроку.

Умови здоров’язберігаючої організації навчально - виховного процесу на уроках математики. Особливості проведення уроків математики в першому класі. Підготовка вчителя до уроку.

Відбір змісту, вибір методів, засобів та організаційних форм навчання (індивідуальних, групових, фронтальних) у відповідності з освітніми, виховними та розвивальними завданнями даного уроку.

Організація навчання математики в малокомплектній школі. Його місце в розкладі, поєднання з іншими уроками. Організація самостійної роботи учнів. Цілі невід’ємні числа. Різні підходи до побудови множини цілих невід’ємних чисел. Теоретико - множинний, аксіоматичний. Методика вивчення окремих питань підготовчого (дочислового) періоду.

Властивості та відношення предметів. Різні методичні підходи до формування понять натурального числа і нуля. Методика навчання написання цифр, що позначають на письмі дані числа. Ознайомлення з операціями додавання, віднімання, множення, ділення. Вивчення законів і властивостей арифметичних дій, зв’язку між компонентами і результатами арифметичних дій. Перевірка правильності виконання арифметичних дій. Ознайомлення з відношеннями „більше на”, „менше на”, ”більше в” „менше в”, різницеве і кратне порівняння чисел. Вивчення таблиць додавання і множення та відповідних випадків віднімання і ділення. Вивчення прийомів усних обчислень в межах ста, обчислень, що ґрунтуються на нумерації чисел. Забезпечення уроків засобами наочності. Добір дидактичних ігор. Особливості реалізації особистісно - орієнтованого, диференційованого і компетентністного підходів під час вивчення операцій додавання, віднімання, множення, ділення на уроках математики в початковій школі. Роль і місце задач у початковому курсі математики. Функції текстових задач. Складові процесу розв’язання задач. Культура запису розв’язання задач. Методика навчання розв’язувати прості текстові задачі формування навичок розв’язувати прості текстові задачі в курсі початкової школи. Особливості реалізації особистісно - орієнтованого, диференційованого і компетентністного підходів під час навчання учнів розв’язувати текстові задачі. Формування і розвиток уявлень учнів про числові та буквені вирази, рівності і нерівності. Ознайомлення з розв’язуванням задач складанням числових виразів. Формування уявлень учнів про рівняння з однією змінною. Особливості формування вмінь учнів розв’язувати рівняння з однією змінною на одну - дві дії на основі взаємозв’язку між компонентами і результатами дій. Методика ознайомлення учнів з розв’язанням задач складанням рівнянь. Формування уявлень про нерівності з однією змінною. Особливості формування вмінь учнів розв’язувати прості нерівності способом добору.

Аналіз помилок, що виникають у дітей при вивченні алгебраїчного матеріалу.

Особливості реалізації особистісно - орієнтованого, диференційованого і компетентністного підходів під час опрацювання алгебраїчного матеріалу на уроках математики в початковій школі. Величини, що вивчаються в курсі математики початкової школи. Довжина, відстань, периметр, площа, час, швидкість маса, ціна, вартість, грошові одиниці, місткість. Методика вивчення кожної з величин. Ознайомлення, способи вимірювання, одиниці величин та їх співвідношення, дії над ними. Ознайомлення учнів з залежностями між величинами (ціною предмета, їх кількістю і вартістю, швидкістю, часом і відстанню). Методика навчання розв’язувати прості арифметичні задачі на визначення швидкості, часу, відстані, ціни, кількості та вартості товарів. Особливості формування уявлень про утворення частини, дробу, про чисельник і знаменник дробу та їх зміст. Методика ознайомлення з читанням і записом дробів, порівнянням дробів з однаковими знаменниками. Ознайомлення з розв’язанням задач на знаходження частини від числа і числа за його частиною. Особливості реалізації особистісно - орієнтованого, диференційованого і компетентністного і технологічного підходів під час опрацювання теми „частини. Методика ознайомлення учнів з геометричними фігурами. Точка, лінія (пряма, крива, ламана), відрізок, промінь, многокутники. Трикутник, чотирикутник, зокрема прямокутник (квадрат), інші многокутники, їх елементи – сторони, кути, вершини, кут (прямий, гострий, тупий), коло і круг, їх елементи (центр, радіус, діаметр). Елементарні геометричні побудови. Ознайомлення з побудовою прямокутного трикутника; прямокутника (квадрата) за вказаними довжинами сторін (на папері в клітинку); кола за допомогою циркуля. Формування уявлень про геометричні тіла. Куб, шар, циліндр, конус та елементи куба (ребра, вершини, грані). Методика ознайомлення з розгорткою куба. Методика ознайомлення з обчисленням периметру многокутників, формулою обчислення периметра прямокутника (квадрата) за його сторонами. Особливості реалізації особистісно - орієнтованого, диференційованого і компетентністного і технологічного підходів при вивченні геометричного матеріалу.

Огляд розвитку методики навчання математики в початковій школі та перспективи її подальшого вдосконалення. Сучасні навчальні технології на уроках математики в початковій школ. Перспективи подальшого вдосконалення методики навчання математики в умовах варіативної організації навчально - виховного процесу в початковій школі. Технологія організації співробітництва вчителя й учнів. Технологія диференційованого навчання. Технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок. ігрова навчальна технологія. Технологія організації проектної навчальної діяльності. Технологія досягнення обов’язкових навчальних результатів в системі уроків математики. Методика викладання мови – педагогічна наука. Форми наукових досліджень. Наукові основи методики початкового навчання. Психолого - педагогічні основи початкового навчання рідної мови; мовознавчі й літературознавчі відомості в методиці викладання мови. Принципи, методи і прийоми методики викладання рідної мови. Педагогічні вимоги до процесу навчання грамоти з урахуванням вікових особливостей дітей. Лінгвістичні і психолого - педагогічні засади методики навчання грамоти. Звукова система української мови у взаємозв’язку з графічною. Психофізіологічна характеристика процесів читання і письма. Методи навчання грамоти, їх класифікація. Короткий історико - критичний огляд методів навчання грамоти. Звуковий аналітико - синтетичний метод к. Ушинського та удосконалення цього методу вченими - методистами. Основні періоди та етапи навчання грамоти за сучасним звуковим аналітико - синтетичним методом. Основні навчально - виховні завдання добукварного періоду.

Розвиток усного мовлення – провідний принцип і мета роботи в добукварний період. Види вправ з розвитку мовлення та мислення. Методика формування в учнів уявлень про слово, речення, розповідь. Методика ознайомлення учнів з фонетичними уявленнями. Методика паралельного застосування прийомів звукового аналізу та звукового синтезу.

Моделювання і конструювання звукової та складової будови слів. Прийоми активізації словникового запасу першокласників. Методика ознайомлення учнів з технічними та гігієнічними вимогами успішного формування та розвитку навичок письма. Система підготовчих вправ з письма. Зміст, структура і методика уроків мови в добукварний період. Етапи букварного періоду та завдання кожного з них. Принцип частотності порядку вивчення букв на сторінках букваря. Методика ознайомлення учнів з новими буквами та звуками, що їх позначають, з алфавітними назвами літер. Прийоми навчання складового читання. Види аналітико - синтетичних вправ у букварний період, методика їх проведення. Методика ознайомлення учнів з різними способами позначення м’якості приголосних. Прийоми розкриття звукового значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дж, дз. Принципи побудови тематичних розворотів сторінок букваря. Способи та види читання, прийоми їх розвитку.

Прийоми удосконалення мовлення та мислення учнів на змісті навчання, вміщеному в букварі. Прийоми роботи над предметними та сюжетними малюнками, спрямовані на уточнення і збагачення словникового запасу учнів. Методика проведення словникових та словниково - логічних вправ у букварний період. Прийоми пояснення слів, виразів. Методика роботи над багатозначними словами, синонімами, антонімами, фразеологізмами, прислів’ями, загадками, скоромовками, наявними у змісті навчання на сторінках букваря. Прийоми вироблення в учнів уміння слухати вірші, розповідь, читання учителя, учнів. Методика роботи над формуванням та удосконаленням умінь відповідати на запитання, будувати речення за опорними словами, за завданням учителя. Прийоми розвитку творчих здібностей, пізнавального інтересу, пізнавальної діяльності, пізнавальної самостійності в роботі над вивченням звуків та букв на їх позначення. Методика проведення пропедевтичної роботи над будовою слова, походженням слів, частинами мови, їх граматичними ознаками, елементами синтаксису та пунктуації. Методика навчання письма в букварний період. Психолого - дидактичні вимоги до навчання письма. Методика навчання учнів писати нову букву, здійснювати її поєднання в складах, словах. Писати слова, речення. Методика виконання вправ на уроках письма в букварний період навчання грамоти. Основні завдання букварного періоду навчання грамоти. Методика використання додаткової літератури на уроках навчання грамоти. Програмні вимоги щодо обсягу знань, умінь та навичок, якими повинні оволодіти учні на кінець букварного періоду навчання грамоти. Про основні функції мови. Про мовлення як мову в дії, в спілкуванні між людьми; про діалогічне та монологічне мовлення; етику мовлення, форми мовлення. Значення і завдання розвитку усного мовлення. Види вправ з розвитку усного мовлення. Прийоми розвитку етики мовленнєвої поведінки. Прийоми виховання в учнів уміння стежити за розвитком думки, виділяти найбільш вагомі слова для відповіді, зауваження, пропозиції, міркування. Завдання і прийоми розвитку усного монологічного мовлення. Види навчальних монологів. Методика формування в учнів уявлення про текст, його тему, основну думку, будову, засоби зв’язку речень у тексті. Прийоми ознайомлення учнів з типами текстів. Розповідь, опис, міркування. Прийоми формування в учнів уявлень про стилі українського мовлення. Прийоми розвитку уміння добирати мовні засоби для стилістично диференційованих висловлювань. Прийоми формування стилістичних умінь та навичок, методика реалізації їх у практичній діяльності молодших школярів. Переказ як складова частина системи розвитку мовлення молодших школярів. Класифікація переказів за дидактичною метою, типом мовлення, докладністю передачі змісту, місцем виконання. Методика поетапної підготовки д усного та писемного переказу текстів. Прийоми підготовки до написання переказу.

Шляхи підвищення самостійності та творчої активності учнів у роботі над переказами різних типів. Твір як складова частина системи розвитку мовлення. Класифікація творів за джерелом матеріалу, жанрами, місцем виконання, ступенем участі учнів у складанні тексту, розміром, метою виконання. Прийоми підготовки учнів до складання плану.

Прийоми використання опорної групи лексики для написання твору.

Методика аналізу учнівських робіт. Мовні помилки, шляхи їх подолання, критерії і норми оцінювання учнівських творів, переказів. Методика роботи над словосполученням та реченням. Прийоми розвитку умінь правильно виділяти словосполучення як лексико - граматичну єдність з речення та самостійне будувати їх. Методика роботи над типовими помилками у побудові словосполучень, шляхи запобігання їх, виправлення, подання. Методи та прийоми, які забезпечують систему роботи над елементами синтаксису та пунктуації. Методика розкриття понять. Словосполучення, речення, член речення, основи речення, підмет, присудок, головні, другорядні, однорідні члени речення, розділові знаки в реченні. Прийоми навчання учнів встановлювати смисловий та граматичний зв язок між словами в реченні. Методика синтаксичного розбору речення. Методика удосконалення умінь будувати речення різні за метою висловлювання – розповідні, питальні, спонукальні. Прийоми формування в учнів умінь виділяти логічний наголос у реченні відповідно до мети висловлювання. Методика роботи над виробленням практичних умінь будувати речення з однорідними членами та з уживанням сполучників. Методика роботи над конструктивними та творчими вправами. Прийоми вироблення уміння складати речення з епітетами, метафорою, порівнянням (без ознайомлення з термінами), з відносно закінченою думкою. Стилістичні помилки в побудові речень, шляхи їхнього подолання, методика роботи над ними. Виховне освітньо - пізнавальне значення читання в початкових класах. Короткий історико - критичний огляд методів класного читання. Внесок українських методистів і педагогів початку хх ст. У розвиток методики читання. Читання як вид мовленнєвої діяльності. Методика проведення голосного та мовчазного читання. Співвідношення цих двох видів читання в початкових класах. Прийоми розвитку та удосконалення якостей читання. Критерії виявлення свідомого читання. Прийоми роботи, спрямовані на усвідомлення змісту прочитаного. Вимоги до правильного читання, умови його забезпечення. Прийоми запобігання типовим помилкам та методика виправлення їх у роботі над літературними жанрами. Прийоми удосконалення швидкості читання, критерії його вимірювання та умови розвитку.

Прийоми формування та удосконалення виразного читання, дидактичні умови його забезпечення. Етапи роботи над художнім твором. Основні завдання етапу первинного та вторинного синтезу.

Етап глибокого аналізу творів, його основні завдання. Прийоми розвитку пізнавального інтересу на уроках читання у роботі над різноманітними літературними жанрами (художнє оповідання, казка, вірш, байка, науково - популярна стаття, нарис, усна народна творчість). Прийоми розвитку логічного мислення на уроках читання. Методика розвитку творчих здібностей молодших школярів у роботі над літературними жанрами. Методика розвитку у дітей умінь ставити запитання, спрямовані на встановлення причинно - наслідкових зв’язків у розвитку сюжету, мотивів поведінки, дій, переживань героїв, їхніх головних рис характеру; розкриття композиції твору.

Аналіз зображувальних засобів і особливостей мови персонажів у єдності з розкриттям змісту та оцінкою поведінки героїв; з’ясування ставлення авторів до зображених подій у творі. Види, прийоми роботи, що передують читанню літературних творів для підготовки учнів до їх сприймання. Методика проведення словникової роботи, прийоми розкриття лексичного значення слів. Прийоми використання народної творчості, вміщеної на сторінках читанок – стосовно змісту виучуваного тексту.

Методика опрацювання тексту за планом. Завдання і організація позакласного читання в початкових класах. Форми керівництва позакласним читанням. Три етапи формування читацької самостійності учнів, завдання кожного з них. Види уроків позакласного читання, їх зміст та основні завдання. Облік і оцінка знань з позакласного читання. Прийоми збагачення активного словникового запасу учнів. Методика використання міжпредметного змісту навчання на уроках рідної мови. Прийоми одночасного ознайомлення з лексикологічними відомостями та лексичним значенням слова. Прийоми практичного ознайомлення молодших школярів з найбільш вживаними синонімами, антонімами, багатозначними словами, поширеними омонімами, фразеологічними одиницями. Види лексичних вправ, методика їх виконання. Методика організації позакласного роботи з мови в початкових класах, спрямованої на розвиток образного мовлення. Види позакласної роботи, методика її проведення. Сучасні методи і прийоми вивчення мови в початкових класах. Класифікація методів. Методика укладання та виконання вправ за змістом навчального матеріалу та характером розумових операцій. Прийоми розвитку пізнавального інтересу до уроків мови, пізнавальних потреб, діяльності, самостійності. Типи, структура, методика уроків мови в початкових класах. Методика їх проведення відповідно д вимог сучасної школи. Методика вивчення фонетики в тісному взаємозв’язку з орфоепією та графікою. Методика повторення фонетичних знань, набутих учнями в період навчання грамоти. Методика розкриття взаємозв’язку в знаннях фонетики та графіка, орфоепії та орфографії. Прийоми, які активізують розумову діяльність молодших школярів у роботі над фонетичним матеріалом. Методика опрацювання орфографічних правил, дидактичні умови їх засвоєння. Види орфографічних вправ, методика їх проведення. Диктанти, їх види, методика проведення, оцінювання. Методика опрацювання помилок, виявлених у диктантах. Облік помилок, методика роботи над їх подоланням. Методика використання різних видів наочності, роздаткового матеріалу, диференційованих завдань у роботі над вивченням орфографії. 1 функції підручника. Перехід загальноосвітньої школи на дванадцятирічний термін навчання актуалізує чимало проблем, у тому числі й оновлення змісту освіти, що передбачає удосконалення наявних і створення нових підручників, розроблених з урахуванням особливостей навчального предмета, вікових особливостей учнів та досягнень дидактики. Остання вимога особливо важлива, адже вона регламентує відбір навчального матеріалу відповідно до моделі процесу навчання на певному етапі розвитку школи. Розкриваючи сутність цього виду навчальної літератури, вчені характеризують його з різних поглядів. Отже, незважаючи на різні підходи до трактування сутності підручника, їх аналіз дає змогу визначити такі найважливіші характеристики. В науці побутує думка про те, що якісний підручник повинен враховувати рівень розвитку освіти, відповідати моделі навчального процесу, тобто підкреслюється тісний звязок теорії шкільного підручника з дидактикою. „проблеми підручника, - вважає і. Важливим теоретичним підґрунтям загальної теорії підручника є уявлення про підручник як модель процесу навчання на відповідному етапі розвитку школи. Гуманістичні цінності освіти зумовлюють зміну авторитарно - дисциплінарної моделі на особистісно зорієнтовану (о. ), основними ознаками якої є. Зосередження на потребах учня; діагностична основа навчання; переважання навчального діалогу; співпраця, співтворчість між учнями і вчителями; ситуація вибору і відповідальності; турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів; пристосування методики до навчальних можливостей дитини; стимулювання розвитку і саморозвитку учня. Саме з урахуванням вказаних ознак варто розробляти змістовий та процесуальний аспекти навчального матеріалу, тобто реалізовувати основне призначення підручника - носія змісту освіти та засобу навчання. Бейлінсон вкладає у це поняття зміст, прийнятий в соціології. Це роль, призначення, співвіднесення з метою, тобто, це те, чого ми чекаємо від цього продукту (в даному випадку від книги). Вихідним пунктом в аналізі функцій підручника, на думку і. Саме ці компоненти, вважає вчений, утворюють метасистему для процесу навчання, тому їх аналіз сприяє виділенню глобальних функцій навчальної книги. У розробці цієї проблеми помітні дві тенденції. Перша повязана з визнанням ускладнення функціонального навантаження підручника. Він перестав бути лише навчальною книгою для закріплення знань учнів. Зросла роль підручника як важливого засобу навчання, виховання та розвитку школярів. Суть другої тенденції полягає у визнанні того, що підручник втратив свою поліфункціональність. Частина функціонального навантаження перейшла на інші засоби навчання у системі навчально - методичних комплексів. Сукупність функцій називають системою або комплексом функцій шкільного підручника. Система функцій не є постійною. Вона залежить від усвідомлення ролі й місця підручника у навчально - виховному процесі на конкретному етапі розвитку школи. У звязку з цим правомірно вести мову про провідну функцію підручника. Усвідомлюючи той факт, що сучасна освіта вимагає особистісно орієнтованої моделі навчання, о. Савченко виділяє провідними функціями підручників для молодших школярів. Правильність висловлених положень в тому, що провідним видом діяльності у молодшому шкільному віці є навчальна, а основними її компонентами - змістовий, мотиваційних та процесуальний. Тому саме за умови вдалої реалізації у підручниках вказаних функцій можливе повноцінне формування навчальної діяльності. Поділяючи точку зору відомого дидакта, я. інформаційна функція. Аналіз сутності означеної функції дозволяє констатувати, що вона реалізується у книжці двома шляхами - предявленням матеріалу з конкретного навчального предмета та видів діяльності, спрямованих на його засвоєння. Розглянемо перший вид знань - про навколишню дійсність. Найпростішою формою знань є факти. Для молодшого шкільного віку вони мають особливе значення як основа емпіричного мислення. Тому автори підручників повинні дбати про насичення змісту книги цікавим фактичним матеріалом. Однак нагромадження такого матеріалу - не самоціль; важливо, щоб учні, засвоюючи нові відомості, вміли їх систематизувати, вивести відповідні висновки. Сухомлинський з цього приводу зазначав. Домінуюче місце серед цього виду знань на етапі початкового навчання займають поняття - складні узагальнення, що відображають суттєві властивості обєкта або групи обєктів. Під змістом розуміють сукупність істотних ознак, які характеризують дане поняття (у звязку з цим поняття поділяють на прості й складні, теоретичні та емпіричні, конкретні й абстрактні). Конкретними вважають поняття, у яких відображаються певні предмети чи явища в їхніх істотних властивостях, звязках та відношеннях; абстрактні відображають властивості обєктів відокремлено від самих обєктів (г. Обєм поняття визначається кількістю обєктів, які воно охоплює. За обємом поняття бувають одиничні, загальні, категорії. Одиничними вважають поняття, що відображають істотні властивості не цілих класів, а властивості одиничних обєктів. Відношення між поняттями зумовлюються взаємозвязками між предметами і явищами навколишньої дійсності, які вони відображають. У зазначеному аспекті розрізняють родові й видові поняття. Родовими вважають такі, що відображають суттєві загальні ознаки класу предметів. Поняття, що виражають ознаки окремих предметів, які входять в обсяг родового, називаються видовими. Знання про способи пізнавальної та практичної діяльності є базою для розвитку умінь та навичок і подані в підручниках у вигляді правил, вказівок тощо. Паламарчук трактує правила як керівництво до дії і поділяє їх на дві групи - алгоритмічні та евристичні. Під алгоритмічними вона розуміє правила, які забезпечують отримання певного результату (наприклад, правопис префіксів пре, при). Евристичні допомагають учням застосовувати певний метод роботи (правила порівняння, узагальнення тощо). Перший вид правил забезпечує формування в учнів предметних умінь і навичок, а другий - оволодіння загально - навчальними уміннями. Ми усвідомлюємо умовність такого твердження, оскільки кожне міжпредметне уміння формується на конкретному предметному змісті, а базою для його розвитку виступають спеціальні (предметні) уміння та навички. Зразками вдалого підходу до реалізації процесуальних аспектів навчання у початкових класах є посібники загально - розвивального спрямування „умій вчитися та „розвивай свої здібності (авт. Наведемо приклад таких знань. Система основних цінностей визначається суспільством; цілі школи формуються з урахуванням домінуючих у суспільстві цінностей і відображаються у змісті освіти та реалізуються в навчально - виховному процесі школи. Таким чином, зміст навчання також зорієнтований на відповідні цінності. Враховуючи той факт, що обєктом оцінного ставлення особистості може бути матеріальний світ, інша людина або власне „я, цінності умовно поділяють на матеріальні, соціальні та духовні. Формування емоційно - ціннісного ставлення до навколишньої дійсності передбачає повноцінну репрезентацію у підручнику системи цінностей; розкриття у змісті навчального матеріалу значущості того, що вивчається, з урахуванням потреб та інтересів школяра. інформаційна функція передбачає предявлення у книжці не лише предметного змісту освіти (знань), а й видів діяльності, спрямованих на його засвоєння, що забезпечує набуття досвіду виконання певних способів діяльності (відповідних умінь і навичок). Трактування змісту освіти як моделі соціального досвіду вимагає формування людей, здатних не лише до збереження цього досвіду, його засвоєння, що забезпечує репродуктивна діяльність, а й збагачення, примноження, яке можливе лише за умови оволодіння творчою діяльністю. Основними рисами творчої людини вважають гнучкість мислення, здатність переносити знання та уміння в нову ситуацію; бачення нових функцій обєкта і його структури; розвинену уяву та фантазію; вміння знаходити багатоваріантність розвязків завдання тощо. Досвід творчої діяльності фіксується в підручниках у формі нестандартних (проблемних, дослідницьких) завдань і вправ. Ефективними є завдання, які вимагають формулювання припущень, гіпотези, на розвиток зорової та слухової памяті, на кмітливість, на різнобічний аналіз предметів, вправи на аналогію, на увагу, на визначення понять, на контроль та оцінювання результатів діяльності тощо. Знання про цінності виступають необхідною базою формування в учнів оцінної діяльності. Важливим засобом формування досвіду емоційно - ціннісного ставлення до дійсності є дві групи завдань і вправ. Ті, що враховують систему ціннісних орієнтацій школярів, а також спеціальні, які покликані формувати потреби учнів (і. Включення у підручники запитань на оцінювання подій, обєктів, вчинків героїв; на аналіз емоційної сфери героїв твору, автора, власних почуттів і переживань, викликаних змістом навчального матеріалу; на оцінювання процесу та результату діяльності - необхідна умова формування в учнів оцінної діяльності. Ми охарактеризували ті види діяльності, які найбільшою мірою повязані з основними елементами змісту освіти. їх інтегруючою основою виступає мовленнєва діяльність; неабияка роль у реалізації практичного аспекту шкільного змісту належить трудовій. Закон україни про загальну середню освіту чітко визначає, що шкільна освіта покликана сприяти розвитку особистості, який реалізується передусім змістом навчального матеріалу.

Складовими розвивального навчання у початкових класах, на думку о. Аналіз сучасних наукових досліджень з означеної проблеми свідчить про поглиблене розуміння сутності розвивального навчання. Вчені схиляються до думки, що йдеться не лише про інтелектуальний розвиток учня; розвивальне навчання спрямоване на формування особистісних якостей дитини - допитливості, цілеспрямованості тощо. Пріоритетність завдань цілісного формування особистості молодшого школяра зумовлює необхідність створення підручників, здатних змоделювати розвивальний, особистісно зорієнтований навчальний процес. Аналіз існуючого наукового доробку дозволяє стверджувати, що розвивальний вплив підручника на особистість молодшого школяра здійснюється у таких напрямах. Розвиток психічних процесів передбачає вплив на уяву, увагу, память, мислення учнів, які й сприяють сприйманню, усвідомленню та засвоєнню навчального матеріалу.

Дані процеси формуються за допомогою таких завдань. Створити образи предметів, картин на основі прочитаного або життєвого досвіду; відшукати в тексті щось незвичне; порівняти текст з ілюстрацією; пригадати раніше вивчене; вивчити напамять та ін. Наявність засобів для формування загально - навчальних умінь і навичок є обовязковою ознакою якісного підручника. Дані уміння включають в себе.

Організаційні (уміння організовувати робоче місце, тобто точно виконувати вказівки дорослого, планувати навчальні дії), загально - мовленнєві (уміння слухати, відповідати, запитувати, міркувати), загально - пізнавальні (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати), контрольно - оцінні (орієнтуватися на зразок, здійснювати само - і взаємоконтроль, висловлювати оцінні судження) (я. Загально - навчальні уміння формуються такими видами завдань. Орієнтування у підручнику, переказ прочитаного, продовження речення (розповіді), встановлення закономірності, визначення причини подій, порівняння обєктів, художніх творів, речень, задач, виділення зайвого, добір до родового поняття видових і навпаки, доведення, перевірка виконаного та ін. Розвиток творчих здібностей відбувається у процесі виконання школярами творчої діяльності. Основою творчої діяльності вважається гнучкість мислення, розвинена уява, фантазія, нестандартність думки. Розвиток творчих здібностей забезпечують завдання на зміну та перебудову творів, складання казок, оповідань, скоромовок, загадок, задач, речень; оформлення власних проектів та ін. Домінуючою ознакою сучасного етапу розвитку національної системи освіти є гуманізація навчально - виховного процесу, що передбачає визнання людини найвищою цінністю, повагу до її особистості та гідності, виховання загальнолюдських якостей. Розвязання зазначених завдань за допомогою підручника відбувається шляхом повноцінної реалізації у ньому насамперед виховної функції. Досвід емоційно - ціннісного ставлення - це „система норм ставлення до світу, до діяльності, до людей - словом, система ціннісних орієнтирів. Отже, йдеться про два аспекти проблеми. З одного боку, про виховання системи цінностей, а з іншого - про формування афективної сфери школярів (емоцій, почуттів тощо). Виходячи з того, що емоції та почуття є основою мотивації діяльності, даний аспект проблеми ми розглянемо у контексті мотиваційної функції підручника. Виходячи з того, що цінності вважаються важливим регулятивно - орієнтувальним фактором, який визначає соціальну поведінку й діяльність особистості, їх функціональне призначення вчені вбачають у таких моментах. У контексті гуманітаризації освіти вчені виділяють такі напрями формування в учнів системи ставлення. Відома спроба скласифікувати цінності з урахуванням сфер їх застосування (сфера особистого життя; життя в родині; стосунки в суспільстві; національно - державне життя; ставлення до всіх людей на землі; ставлення до природи - як власного організму, так і природи навколишньої). інша точка зору полягає в тому, що „бути особистістю, тобто володіти емоційно - ціннісним ставленням - значить набути досвіду виконання специфічних особистісних функцій - вибірковості, рефлексії, смисловизначення, вольової саморегуляції, соціальної відповідальності, креативності, автономності. „особистісно орієнтований зміст освіти спрямований на розвиток природних особливостей людини (здоровя, здатності думати, відчувати, діяти); її соціальних якостей (бути громадянином, сімянином, трудівником) і якостей субєкта культури (свободи, гуманності, духовності, творчості). Одним із основних параметрів особистісного розвитку школяра на сучасному етапі визнано орієнтування його на загальнолюдські цінності. Загальнолюдські якості мають свої пріоритети. Людина, її життя, здоровя, сімя, природа, праця, наука, освіта, естетика, моральні цінності (чесність, порядність, доброта, почуття власної гідності тощо). Доповнюють зазначений перелік такі цінності. Самоцінність людини і людського життя, любов, діти, щастя, воля, рівність, справедливість, мир, а також певні якості особистості. Досвід переконує, що загальнолюдські цінності засвоюються найбільш успішно в поєднанні з національними, оскільки розглядаються як дві сторони загальнолюдського процесу.

Орієнтиром для відбору в підручники національних цінностей може слугувати концепція національного виховання, яка головну мету національного виховання трактує як передачу „молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина україни. Основним аспектом аналізованої проблеми є включення ціннісно орієнтованого матеріалу в зміст підручника. Вважають, що основними закономірностями процесу присвоєння цінностей є. Виходячи із зазначеного, важливо зміст підручника будувати з урахуванням виділених закономірностей, тобто у його структурі передбачити спеціальні тексти, що інформують про ті чи інші цінності; розробити відповідну систему завдань, яка включає не лише вправи на оцінювання, а й такі, що дають змогу керуватися цінностями у своїх діях (у ситуації вибору), висловлювати особистісне ставлення до того, що відбувається. Молодший шкільний вік вважається унікальним етапом у процесі емоційного розвитку, необхідною умовою прийняття цінності у цьому віці є емоційна насиченість навчального матеріалу, його „здатність викликати в учнів переживання різноманітних почуттів. Багато вчених схиляються до думки, що в умовах особистісно орієнтованого навчання дану функцію навчальної книги варто віднести до рангу провідних (н. Тобто йдеться про те, що зміст навчального матеріалу, який зафіксований у підручнику, а також методичне забезпечення мають сприяти формуванню у молодших школярів інтелектуальних почуттів, бажання вчитися; розвиткові позитивних мотивів навчання, пізнавальних потреб та інтересів. Загальновизнаним є той факт, що успішність навчання значною мірою зумовлена ставленням учнів до навчальної діяльності. Експериментально доведено, що емоції впливають на роботу великих півкуль кори головного мозку.

Позитивні емоції активізують мислення, а негативні знижують працездатність, погіршують загальний стан людини. Тому найбільш поширеним є поділ почуттів на позитивні і негативні. є ще моральні, естетичні, інтелектуальні та практичні почуття. Природний інтерес викликають інтелектуальні почуття, що виникають у процесі пізнавальної діяльності людини і виражають ставлення субєкта до обєкта пізнання та до самого процесу пізнання (о. Серед групи інтелектуальних почуттів найбільш поширеними у молодшому шкільному віці є. Здивування, зацікавлення, сумнів, впевненість, радість успіху.

Сухомлинський надавав великого значення почуттю допитливості. Він закликав зробити все можливе для того, щоб не погасити в дитячих душах „вогник допитливості”. Поглиблює розуміння проблеми твердження вчених про те, що емоції й почуття можуть виступати у ролі мотивів навчання, тобто спонук, стимулів до діяльності. Проскура та інші вчені дійшли висновку, що учні початкових класів мають чималі резерви формування мотиваційної сфери, які потрібно продуктивно використовувати. Окрім цього, навчання молодших школярів полівмотивоване, тому доречно знати, які мотиви домінують на тому чи іншому етапі навчання. Доведено, що спочатку дітей цікавить зовнішня сторона навчання, потім домінує мотив досягнення результату навчальної праці й лише згодом формується інтерес до процесу учіння, до узагальнених способів діяльності. Глибинним внутрішнім мотивом навчання визнано пізнавальний інтерес, який науковці вважають складним структурним утворенням, де переплітаються інтелектуальні, вольові та емоційні компоненти. Проблема формування пізнавальних інтересів молодших школярів теоретично обґрунтована в дослідженнях. Експериментально доведено позитивну динаміку цього новоутворення. Від елементарного безпосереднього інтересу до нових фактів і цікавих явищ він переростає в інтерес до пізнання істотних властивостей предметів, до встановлення причинно - наслідкових звязків, закономірностей; виділено його переваги перед іншими мотивами; „активно взаємодіє із системою ціннісних орієнтацій, смислом, цілями, результатами діяльності, відображає найістотніші сторони особистості. Складність проблеми формування пізнавального інтересу засобами підручника полягає, на думку с. Він виділяє умови формування пізнавального інтересу.

З наведених трактувань сутності основних понять, що характеризують афективну сферу особистості, випливає важливе теоретичне положення, на якому має базуватися підхід до реалізації мотиваційної функції підручника. Вона забезпечується змістом навчального матеріалу та способами його організації. істотним недоліком окремих підручників для молодших школярів вважають недостатньо продуманий відбір інформації. Дидакти стверджують, що зміст навчання у початковій школі має бути цікавим, викликати позитивні емоції, задовольняти допитливість. Стимулюють пізнавальний інтерес учнів цікаві повідомлення у вигляді додаткових текстів (на зразок рубрики „чи знаєш ти, що. У підручниках з мови можна використовувати такі „цікавинки”. Тому з метою забезпечення у навчальному процесі єдності емоційного і раціонального вчені пропонують включати елементи гумору, забавних діалогів; підбирати матеріал, який стимулює позитивний, життєстверджуючий погляд на життя. Реалізації мотиваційної функції підручника сприяють завдання на застосування індивідуальної та групової форм організації навчальної діяльності; ігрові ситуації та драматизації за прочитаним; персоніфіковані формулювання запитань. Заохочування учнів до висловлення власної думки; виконання творчих завдань; використання діалогового стилю спілкування автора з учнем. Неабияку роль у цьому процесі відіграє також дизайн підручника. Таким чином, на основі аналізу відповідної психолого - педагогічної літератури встановлено, що провідними функціями підручника для початкової школи є інформаційна, розвивальна і мотиваційна. Педагогіко - ернономічна оцінка підручника з математики для початкової школи математика. Педагогіко - ернономічна оцінка підручника з математики для початкової школи зустрічайте.

Ми в соціальних мережах. Починаючи з 1995 року, сінгапурські школярі незмінно стають переможцями всіляких змагань, олімпіад і тестів з математики. У чому ж секрет успіху.

Математика — основний предмет у сінгапурській школі. До його розробки було долучено кращих науковців та психологів, держава вклала значні кошти в апробацію та перевірку дієвості створеної методичної системи. Математика в сінгапурі — це не глобальні знання, це спосіб мислення. і тут немає обдарованих дітей — успіху досягає старанний. Усі діти можуть отримати високі результати. Величезна увага приділяється використанню моделей, що дозволяє візуалізувати умову задачі, систематизувати дані і розв’язування задач поетапно. У цьому, на думку фахівців, і полягає секрет успіху сінгапурської системи. Велику кількість завдань у сінгапурській програмі з математики можна сформулювати так. Учні вчаться обговорювати математичні поняття і задачі, висувати свої ідеї і слухати товаришів. У результаті діти краще засвоюють матеріал, вчаться користуватися математичною мовою, бачать, що іноді існує кілька способів розв’язання тієї чи іншої задачі. Дітей вчать не запам’ятовувати, а розв’язувати задачі (problem solving). Не менш важливим є поглиблення вивчених тем. Учні повертаються до вже вивчених тем, але не тільки для того, щоб їх повторити, а для поглиблення їх розуміння. Тобто згодом теми вивчаються на більш поглибленому рівні. Сінгапурська система математичної освіти. Автори адаптації та експерти проєкту.

Завідувач нмц дошкільної, початкової, спеціальної освіти хоіппо, регіональний тренер нуш, тренер супервізорів, координатор лего, експерт сертифікації. Кандидат історичних наук, проректор з науково - педагогічної та методичної діяльності кзво одеська академія неперервної освіти одеської обласної ради. Відповіді на найпоширеніші запитання. У сінгапурі математика вивчається по 1 годині кожний день навчання, тобто 5 (астрономічних) годин на тиждень. Наші автори адаптували програму до українського державного стандарту навчання й уклали програму на 6 (навчальних) годин на тиждень. За типовим навчальним планом до освітніх програм, розроблених під керівництвом о. За типовим навчальним планом до освітніх програм, розроблених під керівництвом р. За обома освітніми програмами можна вивчати математику за сінгапурською методикою, використовуючи навчальну програму на 5 годин і доповнюючи навчання 1 годиною гурткової роботи. Для ефективної реалізації курсу математики у початковій школі за сінгапурською методикою навчання кожний учень повинен мати навчальний посібник та робочий зошит. Навчальні посібники та робочі зошити розроблені у двох частинах кожний, відповідно до 1 та 2 семестрів. Для вчителя розроблено поурочне планування та методичні рекомендації, які повністю описують кожний урок. Посібники для вчителя також мають посилання на заготівки, які вчитель може роздруковувати до кожного уроку.

Також за бажанням можна придбати готові бокси із лічильним матеріалом. Один бокс розрахований на пару учнів, містить роздаткові матеріали для індивідуальної, парної та групової роботи. Гумка для олівця – 20 штук паперовий стаканчик – 10 штук паперові тарілки – 28 штук лічильні палички – 40 штук коктейльні трубочки – 10 штук гральні кубики – 1 штука скріпки – 1 упаковка кубики (подібні до лего) – 200 штук лічильні картки – 19 наборів фішки – 60 штук заготівки для конструювання рулеток та годинника таблиці та геометричні фігури. Основна ідея сінгапурської математики у тому, що кожна дитина може досягти успіху у навчанні математики. Для цього потрібно всіх першокласників зацікавити процесом навчання і зробити його доступним для кожного. З цією метою на перших уроках математики переважають ігрові моменти з використанням матеріальних об’єктів для лічби. Учні не працюють з абстрактними числами, а розглядають кожне число разом із його відповідною матеріальною моделлю. Вони не оперують числами 1, 2, 3, 4, …, а розглядають число 1 як 1 людину, число 2 – як 2 помідори, число 3 – як 3 жуки, число 4 - як стілець із 4 ніжками тощо. Постійне використання чисел разом з їх матеріальними моделями уможливлює швидкий і надійний перехід від пасивних знань про числа до їх активного використання. У перших розділах підручника (посібника) завдання побудовані таким чином, щоб назву і запис чисел учні запам’ятовували у процесі виконання завдань. Не передбачається самостійне читання учнями слів, що відповідають зображеним малюнкам і числам. Учні повторюють за вчителем чи однокласниками назви чисел і можуть зіставляти їх із написаним текстом. Розпізнавання чисел і запис цифр від 0 до 9 відбувається з перших уроків у робочому зошиті із прив’язкою до наочності, що подається у навчальному посібнику.

У сінгапурській системі навчання математики не передбачено каліграфічне написання цифр, відповідно до наших традицій. Тому пропонуємо учням для формування цих навичок завести додатковий зошит у клітинку або використовувати існуючі друковані тренажери. Такі види робіт можна запланувати на кожному уроці. Основна ідея полягає в тому, щоб на початковому етапі не зруйнувати бажання учнів вивчати математику через переобтяжливе письмо. Ефективною є тільки цілісна система навчання, яка протягом багатьох років напрацьовувалась і перевірялась провідними математиками, вчителями та психологами сінгапуру.

Фрагментарність використання деяких підходів не дає тієї ефективності, яка є основним надбанням сінгапурської математики. Комплект на один рік навчання для одного учня коштує 1700 грн. Гумка для олівця – 20 штук паперовий стаканчик – 10 штук пластикові тарілки – 10 штук лічильні палички – 40 штук коктейльні трубочки – 10 штук гральні кубики – 1 штука скріпки – 1 упаковка кубики (подібні до лего) – 200 штук лічильні картки – 17 наборів заготівки для конструювання рулеток та годинника таблиці та геометричні фігури. Для всіх, хто долучився до нашого освітнього проєкту, плануються передусім літні школи у мальовничих куточках україни з обов’язковою сертифікацією навчання. Ми завжди відкриті до спілкування за вказаними контактними телефонами та електронними адресами. Також плануємо методичний супровід проєкту у вигляді вебінарів та конференцій, про які буде оповіщено всіх, хто долучився до нашої спільноти. В україні 2020 - 2021 навчальний рік оголошено роком математики та stem - підходу в освіті для того, щоб привернути увагу всього суспільства до розвитку математичної грамотності покоління, що зростає, та актуальних напрямків підготовки учнів до життя у швидкоплинному світі. Доцільно вже з першого класу посилювати математичну та природничо - наукову складові навчального процесу шляхом упровадження інноваційних методів навчання та апробованих навчальних засобів. Як результат упровадження наших авторських програм, учні зможуть творчо розвиватися, розв’язувати найрізноманітніші завдання, що висуває перед людиною реальне життя. Здобуті учнями у початковій школі знання та навички мають стати базою для подальшого успішного навчання у середній школі, допоможуть сучасним дітям у майбутньому стати цілеспрямованими й творчими новаторами. Підготовка листа - клопотання від закладу загальної середньої освіти до районного чи міського управління освіти (роз’яснення можна отримати за телефоном 0677073601 гущина наталія іванівна). Районне чи міське управління освіти підтримує ініціативу включення закладу до проєкту та готує відповідний лист - клопотання до управління (департаменту) освіти ода. Права та обов’язки педагогічних, науково - педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу.

Академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково - педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі; розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проєктів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я; 1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини. Виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля; передусім ми пропонуємо не посібники, а інноваційну систему навчання, до складу якої входять навчальна програма, детальна розробка кожного уроку, підготовлений перелік обладнання, матеріалів, інструментів, об’єктів для дослідження, чек - листи до уроків, система моніторингу знань учнів, заготівки для моделювання, заготівки для навчальних ігор та навчальні посібники.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

irina and oleg mom and son

гельфгат і м фізика 7 клас збірник задач.

аккаунты в стар стейбл с лошадьми

основи інформатики 8 клас володина столяров pdf rar

хімія робочий зошит м.м савчин 7 класс відповіді