педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках природознавства

педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках природознавства

Активізація пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках української мови. Шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках української мови. Педагогічні умови, які впливають на активізацію пізнавальної діяльності. Способи заохочення учнів та вироблення пізнавальної потреби у вивченні рідної мови. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Загальні види та критерії пізнавальної діяльності. Сутність поняття активізація пізнавальної діяльності учнів. Емоції та їх значення в пізнавальної діяльності. Проблемне навчання і його значення для активізації пізнавальної діяльності школярів. Традиційні методи навчання англійської мови. Поняття і методи активізації пізнавальної діяльності учнів. Фрагменти уроків з англійської мови з використанням дидактичних ігор, методу дискусії та комп’ютерних технологій. Метод проектів у навчанні. Сутність та актуальність особистісно орієнтованого підходу в навчально - виховному процесі. Активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури. Застосування цікавих матеріалів з мовознавства та лексикології. Методи навчання для підвищення активності учнів на заняттях. Принцип забезпечення максимально можливої адекватності учбовий - пізнавальної діяльності характеру практичних завдань. Способи активізації пізнавальної діяльності при викладанні економіки. Теоретичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів 9 класу основної школи в процесі навчання математики. Методи та засоби активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі розв’язування математичних задач фінансового змісту, аналіз результатів. Поняття пізнавальної діяльності. інтерактивне навчання як сучасний напрям активізації пізнавальної діяльності учнів. Методика застосування групового методу навчання та проведення ігрового навчання. Організація роботи учнів на основі кейс - технології. Розгляд сутності понять навчально - пізнавальна діяльність учнів, активізація навчально - пізнавальної діяльності школярів. Обґрунтування ролі гри в активізації навчально - пізнавальної діяльності учнів. Дослідження ставлення молодших школярів до предметів. Педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках природознавства методика навчання фізики в середній школі. Активізація пізнавальної діяльності учнів. Під активізацією навчально - пізнавальної діяльності розуміють підвищення рівня усвідомленого пізнання об єктивно - реальних закономірностей у процесі навчання. Кожен учитель застосовує у навчальному процесі свої прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, але досвід роботи одного вчителя не може бути механічно перенесений іншим учителем в інший клас. У зв язку з цим виникає потреба в теоретичному обґрунтуванні системи роботи вчителів з активізації пізнавальної діяльності учнів. Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує вчитель, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту.

Тому система роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів повинна будуватись з врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення. У процесі навчання учень здійснює різні дії, в яких виступають основні психічні процеси. Відчуття, сприймання, уява, мислення, пам ять та ін. Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів - це активізувати їх мислення. Разом з тим треба пам ятати, що без бажання учня вчитися всі старання вчителя не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає висновок, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв язувати пізнавальні задачі. Як відмічалось, активізація пізнавальної діяльності учнів тісно пов язана з активізацією їх мислення. У мисленні школярів виділяється три рівні. Рівень розуміння, рівень логічного мислення і рівень творчого мислення. Розуміння - це аналітико - синтетична діяльність, яка спрямована на засвоєння готової інформації, що повідомляється вчителем чи черпається з книжки. Вчитель повідомляє нові факти, аналізує результати дослідів, виконує розумові операції (аналіз, синтез, абстракція, узагальнення) та застосовує прийоми розумової діяльності (порівняння, класифікація, означення). Учні слідкують за ходом мислення вчителя, за логічністю і несуперечливістю доведень. Це вимагає від учнів певних розумових зусиль, певної аналітико - синтетичної діяльності. Під логічним мисленням розуміють процес самостійного розв язання пізнавальних задач. Логічне мислення, як і розуміння, теж є аналітико - синтетичною діяльністю, але між ними є суттєва відмінність за джерелом, дидактичною функцією і суб єктивним переживанням. У процесі логічного мислення учень сам приходить до нових висновків, тоді як суть розуміння полягає в пізнаванні, усвідомленні і фіксації того, що сприймається і засвоюється. Логічне мислення розвивається під час евристичних бесід і лабораторних робіт, виконання логіко - пошукових завдань, застосування деяких прийомів роботи з підручником, розв язуванні задач тощо. Рівень творчого мислення формується при виконанні творчих завдань. Творчими завданнями у навчальному процесі вважають такі завдання, принцип виконання яких учням не вказується і в явному вигляді їм невідомий. За сучасними поглядами творче мислення здійснюється у три етапи. Перший етап характеризується виникненням проблемної ситуації, її попереднім аналізом і формулюванням проблеми. Другий етап - це етап пошуку розв язку проблеми. На третьому етапі знайдений принцип розв язку реалізується і здійснюється його перевірка. Як уже зазначалось, в учнів потрібно сформувати мотиви навчання, головним з яких є інтерес до предмету.

Під пізнавальним інтересом до предмету розуміють вибіркову спрямованість психічних процесів людини на певні об єкти і явища оточуючого світу.

Звичайно, учнів навчають не тільки тому, що їм цікаво. Навчання - це праця, що потребує великої напруги сил. і все ж стійкий інтерес учнів до предмету іде через цікавість і допитливість і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні. Учитель не тільки пояснює навчальний матеріал, а й організовує пізнавальну діяльність учнів. Починається виклад матеріалу з повідомлення теми. Перш за все треба показати необхідність вивчення теми і логіку вивчення кожного її питання. Важливо викликати інтерес до теми. Для цього можна навести цікаві факти встановлення закону, показати досліди, які учні зможуть пояснити в ході розгляду теми, вказати пізнавальні задачі, що будуть розв язуватися на уроці. Адже усвідомлення мети діяльності є необхідною умовою будь - якої вольової дії. Учитель має не просто повідомити факти учням, а провести доказовий виклад пізнавальних задач, які будуть розв язуватися. До доказових прийомів викладу навчального матеріалу відносять висновки, одержані на основі дослідів або теоретично, з використанням індукції, дедукції та аналогії. Суть індукції та дедукції можна з ясувати співставленням їх з емпіричним та теоретичним рівнем пізнання. Засвоєнню матеріалу учнями сприяє розуміння ними принципів побудови теорій, різного ступеня узагальнень в фізичних законах (закони збереження різних фізичних величин є досить широкими узагальненнями, закон кулона є дослідним законом і теоретичного пояснення не має) та суті фізичних понять. Розумінню учнями матеріалу та розвитку їх мислення сприяє систематична і цілеспрямована самостійна робота з підручником на уроках. У процесі оволодіння навичками роботи з підручником виділяють чотири етапи. Вчитатися в текст; знайти відповіді на поставлені вчителем запитання; одержати необхідну інформацію з малюнків, таблиць, графіків; користуватися змістом підручника. Для вироблення вказаних умінь учням пропонуються контрольні запитання по змісту навчального матеріалу відповідно до кожного пункту.

Пропонуються тексти порівняно прості, доступні для самостійного опрацювання на даному етапі. Умови, в яких спостерігається дане явище.

Суть явища, його пояснення на основі сучасних уявлень. Зв язок даного явища з іншими явищами. Застосування явища на практиці. Яку властивість тіл чи явищ характеризує дана величина. Формула, яка виражає зв язок даної величини з іншими величинами. Способи вимірювання величини. Зв язок між якими величинами чи явищами виражає даний закон. Математичний вираз закону.

Досліди, що підтверджують закон. Пояснення закону на основі сучасних уявлень. Приклади застосування закону на практиці. Розуміння учнями навчального матеріалу, що вивчається, є лише першою сходинкою в активізації пізнавальної діяльності і тією базою, на основі якої застосовуються інші методи, що вимагають більшої самостійності учнів і розраховані на більш ґрунтовний розвиток їх логічного мислення. Розглянемо деякі з них. Для розвитку логічного мислення учнів їх треба поставити в такі умови, щоб вони самі аналізували, проводили порівняння і синтез, робили висновки на основі індукції та дедукції тощо. Це можна зробити при проведенні уроку методом бесіди. Питання повинні ставитись не на відтворення учнями раніше засвоєних знань, а мають бути розраховані на мислення учнів, на їх аналітико - синтетичну діяльність, на одержання висновку індуктивним чи дедуктивним шляхом. Отже, головне не просто сама бесіда, а які питання будуть ставитися учням. Проведення уроку методом евристичної бесіди вимагає від вчителя ретельної підготовки. Перш за все потрібно чітко визначити пізнавальні задачі уроку та відмітити ті з них, які будуть розв язуватися учнями шляхом власної розумової діяльності в ході бесіди. По - друге, треба вибрати об єкти для аналізу.

При індуктивному прийомі мислення - це результати дослідів, а при дедуктивному - теоретична модель явища чи процесу з використанням схем, малюнків або діючих моделей. При підготовці до уроку потрібно виділити знання, які будуть необхідні учням для аналізу об єктів, які розглядаються. Розвитку логічного мислення учнів сприяють завдання на порівняння та систематизацію вивченого матеріалу.

Нижче подано заповнену таблицю результатів порівняння гравітаційних та електромагнітних сил. Спільні властивості відмінності 1. Різна фізична природа сил. Однаково змінюються з відстанню. Електромагнітні сили в разів більші, ніж гравітаційні. Гравітаційні - сили притягання. Справедливі для точкових мас та зарядів. Електромагнітні - сили відштовхування або притягання. Розвитку мислення учнів сприяють експериментальні роботи при вивченні нового матеріалу, самостійне вивчення нового матеріалу за підручником, розв язування фізичних задач тощо. Теоретичною основою проблемного навчання є закономірності творчого пізнавального процесу.

Проблемне навчання як і творчий пізнавальний процес здійснюється в три етапи. На другому етапі учнів включають в активний пошук розв язання проблеми. Учні висловлюють здогадки і гіпотези щодо розв язання проблеми, які в ході обговорення аналізуються з тим, щоб знайти найбільш раціональні способи її розв язання. На третьому етапі висловлені здогадки або гіпотези перевіряються теоретично або експериментально, робиться висновок. У ході розв язку досліджуються деякі сторони об єкта або явища, що вивчаються. У результаті такої діяльності учні одержують певну систему знань. інколи вважають, що проблемне навчання починається з постановки навчальної проблеми. Воно починається із створення проблемної ситуації. Проблема (протиріччя) існує об єктивно, незалежно від суб єкта, що її вивчає. Створення проблемної ситуації передбачає залучення учня до такої діяльності, в результаті якої виявляються факти, що суперечать життєвому досвіду учня або системі знань, яка в нього створилася. Невідповідність, яка при цьому виникає, спонукає учня з ясувати суть питання, виявити причину невідповідності. Отже, проблемна ситуація передбачає залучення учня до її розв язання, її суть в суб єктивному психологічному стані, у переживанні пізнавальних труднощів, яке супроводжується усвідомленням того, що істина десь близько, щоб її знайти треба лише подумати. Ця близькість розв язку досить важлива для організації проблемного навчання, бо питання, відповіді на які лежать досить далеко, недоступні учням. Проблемна ситуація викликає появу інтересу до виучуваного питання, залучає учня до активного пізнавального пошуку.

Ввести учня в проблемну ситуацію - означає наштовхнути його на суперечності. Суперечності між життєвим досвідом учня і науковими знаннями; суперечності процесу пізнання, вони виникають між засвоєною системою знань і новими знаннями; суперечності самої об єктивної реальності. існують різні способи створення проблемних ситуацій. Завдання вчителя полягає не в тому, щоб вказати учням на суперечності, а в тому, щоб учні самі їх з ясували в ході пошукової діяльності. Головне завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити активну діяльність учнів на всіх етапах розв язку проблеми. 3 різниx шляхів розв язку проблеми найбільше активізують діяльність і мислення учнів такі. До частково - пошукових завдань належать. Завдання на передбачення результатів експерименту, завдання на планування експерименту, завдання на передбачення принципів пояснення дослідів, завдання на передбачення нових наслідків тощо. 1 підвищення ефективності самостійної роботи на різних етапах навчання молодших школярів в практиці роботи передових вчителів. В умовах, коли якість навчання майбутніх випускників школи набуває особливого значення, проблема самостійності і самостійної навчально - пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі повстає особливо гостро. У державних документах про освіту « освіта. На сьогоднішній день зростає значення початкової освіти. Початкова ланка школи повинна не тільки дати учням певну суму знань, а й формувати в них навички самостійного учіння. Для цього проводяться пошуки таких методів і організаційних форм навчання, які сприятимуть розвитку самостійності учнів. Розвитком самостійності в процесі навчальної діяльності займалися такі вчені, як в. Вони стверджували, що самостійність включає в себе такі сторони. Ставлення вчителя до проявів самостійності учня; уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу; уміння виділяти головне і другорядне; оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу; наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається; самостійне застосування засвоєних знань; оцінка учнем своєї роботи і її результатів. Аналіз розвитку ідей з проблеми дозволяє виділити 3 напрямки, в рамках яких проблема самостійної діяльності обговорюється впродовж багатьох віків розвитку школи. Представниками першого напрямку можна вважати давньогрецьких вчених (сократ, платон, арістотель), які глибоко і всебічно обґрунтували значення активного і самостійного оволодіння учнями знань. Другий напрямок бере свій початок у працях я. Коменського, змістом якого є розробка організаційно - практичних питань учнів в самостійній діяльності. Третій напрямок характеризується тим, що самостійна діяльність учнів не тільки декларується як педагогічний засіб або метод викладання, але і є предметом дослідження. У працях прогресивних мислителів і педагогів минулого західної європи я. Дістервега не раз підкреслювалось значення самостійності учнів в оволодінні знаннями, вміннями і навичками. Коменський у великій дидактиці писав, що. Помітним явищем в теорії розвитку самостійності учнів на той час були роботи є. Голанта, у яких учений визначив три види самостійності школярів. Організаційно - технічну самостійність, самостійність у практичній діяльності, самостійність у процесі пізнавальної діяльності. Про значення самостійної роботи, яка сприяє розвитку розумових здібностей дитини, писали і визначні діячі прогресивної педагогіки, зокрема к. Ушинський вважав, що навчання дітей повинно здійснюватися переважно на основі вражень, здобутих ними безпосередньо з навколишнього світу.

Вихованню самостійності учнів особливого значення надавав відомий учений методист о. У своїх працях він зазначав, що вчитель повинен розвинути в учнів інтерес до самостійного вивчення явищ природи, передавати їм потрібні практичні відомості і прийоми. Його книжки і методичні посібники містять десятки класних і домашніх завдань для самостійної роботи учнів. Буряк розглядав самостійну роботу як вид учбової діяльності школярів. Вона має бути передусім досвідченою, внутрішньо вмотивованою діяльністю. Самостійна робота є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, а й особистісне, суспільне значення. Сутність цього складного і багатогранного явища, на думку цього дослідника, ще термінологічно точно не визначена. Найбільш правильним варто визнати визначення самостійної роботи, дане.

Дидактами і методистами виконана велика робота по вивченню і опису різних видів самостійних робіт. Найбільш повно проблему самостійної роботи учнів у навчальному процесі та підходи до класифікації цього методу за характером пізнавальної діяльності представлено в роботах. Психологічні дослідження учених. Для того, щоб дитина могла вільно і міцно засвоювати знання, треба розвивати її аналітичне мислення, навчати виділяти істотне у навчальному матеріалі, порівнювати, робити узагальнення, доводити окремі положення, оцінювати явища і події, встановлювати причинно - наслідкові зв язки. Цього можна досягти у процесі активної самостійної діяльності. Самостійна учбова діяльність молодших школярів забезпечує більш ефективне засвоєння навчального матеріалу, якщо її організація має системний характер, забезпечує оптимальний рівень пізнавальної активності школярів, поєднує репродуктивну і продуктивну діяльність учнів та за змістом поглиблює засвоєний матеріал. Відомо, що часто застосовувана самостійна робота розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як особливість мислення і рису характеру дитини. Результати наукових досліджень, науковий доробок педагогів дають змогу виділити такі основні напрямки розвитку самостійності учнів у процесі навчання. Актуальність даної проблеми і значущість її для педагогічної практики зумовили вибір теми дослідження самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів. Предмет дослідження - педагогічні умови оптимального використання самостійної роботи учнів в структурі уроку початкової школи. Мета дослідження передбачає вивчення, розробку та обґрунтування ефективної системи організації самостійної учбової діяльності молодших школярів у структурі уроку.

Гіпотеза дослідження. Ефективність самостійної учбової діяльності школярів підвищується, якщо на етапах уроку використовується оптимальна система навчальних завдань (за зразком, репродуктивні, варіативні, творчі) та система пізнавальних завдань, побудованих за принципом зростання рівня пізнавальної активності. Компоненти пізнавальної мотивації та організація навчально - пошукової діяльності учнів. Розвиток особистості учня, його потреб, цінностей, мотивів, забезпечення перспектив самореалізації. Мотиваційний вакуум під час переходу учня до середньої школи. Проблема організації пошукової діяльності учнів у теорії і практиці навчання та виховання. Сутність, структура і зміст пошукової діяльності учнів у позашкільних навчальних закладах. Формування та розвиток особистості у навчально - виховному процесі. Аналіз ресурсів початкового навчання у контексті активізації навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках природознавства. Створення сприятливих умов для розвитку навчально - пізнавального інтересу, формування мотивів і мотивації навчання. Дослідження та наукове обґрунтування педагогічних умов активізації пізнавальної діяльності учнів. Систематичний, цілеспрямований розвиток мотивації навчально - трудової діяльності. Модель активізації та технологія формування пізнавальної діяльності. Стан вирішення проблеми стимулювання навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів у психолого - педагогічній літературі. Аналіз стану навчально - виховної роботи зі стимулювання навчально - пізнавальної діяльності на уроках в практиці початкової школи. Розглянуто існуючі у педагогічній, методичній та психологічній літературі підходи до формування мотивів навчально - пізнавальної діяльності студентів. Проаналізовано як традиційні, так і нетрадиційні підходи до формування мотивації пізнавальної діяльності. Критерії та рівні готовності студентів до варіативної організації навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики. Умови та засоби застосування індивідуальних та колективних форм навчально - пізнавальної діяльності учнів на уроках. Обґрунтування доцільності організації навчально - пізнавальної діяльності учнів засобами комплексного інноваційного педагогічного проекту.

Розроблення методики організації навчально - пізнавальної діяльності учнів у викладанні природничих дисциплін. Розкриття сутності та виокремлення особливостей мотивації навчально - пізнавальної діяльності студентської молоді у процесі їх підготовки як майбутніх фахівців. Механізми ефективності професійної підготовки студентів, мотиваційна спрямованість діяльності. Визначення структури навчально - пізнавальної діяльності з огляду на сучасні концептуальні підходи до особистісно орієнтованого навчання учнів 7 - 9 класів на уроках природничо - математичного циклу.

Сутність поняття навчально - пізнавальної діяльності учня. Формування в учнів мотивації до навчально - пізнавальної діяльності як одна з головних проблем сучасної школи. Психологічні та вікові закономірності й принципи організації позаурочної роботи у сучасній школі. Організація спеціальної діяльності учнів. Навчальна гра як засіб активізації пізнавальної діяльності на уроках у початкових класах. Формування комунікативних умінь, гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності. Методика навчання української мови. Процеси вивчення лексичного матеріалу.

У статті висвітлюються особливості активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи на уроках української мови. Розкриваються особливості розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення лексики української мови. Проаналізовано теоретичні основи здійснення активізації в сучасній школі, зокрема на уроках української мови. Вивчено й узагальнено нагромаджений досвід вирішення проблеми й обґрунтовано перспективні шляхи його використання в сучасній початковій школі. Запропоновано ефективні шляхи вирішення проблеми. Розвиток, активізація пізнавальної діяльності, пізнавальна активність, молодші школярі, початкова школа, навчальний процес, українська мова, проблемні завдання, дидактична гра. На сучасному етапі розвитку освіти, а також в умовах демократизації та національного відродження в україні особливої актуальності набуває проблема розвитку пізнавальної активності молодших школярів, зокрема на уроках української мови. Адже система освіти має забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої підготовки учнів. Аналіз теорії та практики навчання свідчить, що продуктивне навчання не можливе без пошуків шляхів розвитку пізнавальної активності учнів, оскільки молодші школярі мають не лише засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, аналізувати, міркувати. А цьому сприяють засоби, що активізують пізнавальну діяльність. Зокрема, до них належать дидактичні ігри та проблемні завдання. Вони підвищують ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять елемент цікавості, спрямовані на формування в учнів потреби в знаннях та інтересу, сприяють розвитку пізнавальних сил і можливостей учнів. До того ж гра, як свідчить теорія та практика, є найприроднішою та найпривабливішою діяльністю для молодших школярів, що дарує радість, а в той же час є важливим засобом творчого пізнання. Використання проблемних завдань і гри сприяє активній розумовій діяльності учнів, залученню їх до пошуку, здогадів, міркування тощо. Це зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке спрямовується на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань та умінь учнів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку пізнавальної активності є актуальною, а тому не дивно, що була в полі зору багатьох науковців, які вивчали різні її аспекти. Досліджували це питання спеціалісти в галузі психології та педагогіки. У сучасних дослідженнях о. Каніщенко та інших науковців теж висвітлюється проблема розвитку пізнавальної активності учнів. А питання використання гри в навчальному процесі досліджували наступні науковці. Отже, ця проблема є важливою, а тому потребує подальшого дослідження. Мета написання статті. Нашим завданням є висвітлення теоретичних основ розвитку пізнавальної активності молодших школярів на уроках української мови засобами проблемних завдань і дидактичної гри. Виклад основного матеріалу.

Нині це вимога часу й суспільства в цілому, адже є потреба в активних, ініціативних і творчих людях, здатних приймати власні нестандартні рішення, творчо виконувати будь - яку діяльність. На думку багатьох науковців, активність, уміння та бажання навчатися, спілкуватися, висловлювати свої думки закладаються й розвиваються саме в початковій школі. До того ж важливо враховувати, що для досягнення мети в 1 - 4 класах передбачається розв язання таких завдань. Нині чимало проблем і завдань виникає перед науковцями та вчителями - практиками у зв язку зі змінами в освіті, із потребою піднести викладання, зокрема української мови, на якісно новий рівень, посилити практичну сторону у вивченні предмета в початковій школі. Адже саме вчителі початкової школи закладають основи майбутньої освіти й культури людини, компетентності, бажання й уміння вчитися, а також любов до рідної мови й батьківщини. Проблема розвитку пізнавальної активності учнів на уроках є актуальною, оскільки останнім часом відбувається зниження рівня знань. До того ж часто знання є формальними й безсистемними, а учні не вміють їх використовувати на практиці, не здатні самостійно працювати. Крім того, людина не може повноцінно жити без активної пізнавальної діяльності, регулярної самоосвіти. Навчання учнів мисленню, розвиток пізнавальних інтересів, формування самостійності, творчості, визначення розумових здібностей, прищеплення вміння вчитися, а також надбання таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність тощо, а також оцінка результатів навчально - виховної роботи вчителів і школи в цілому.

Це обґрунтовується тим, що учень у навчальному процесі не лише суб єкт, а й об єкт власного навчання. Учні проявляють активність, самостійність у навчанні, оволодівають значними регулюючими можливостями активності й самостійності. Скаткін розробив систему методів за рівнем пізнавальної активності учнів. 1) пояснювально - ілюстративний; 2) репродуктивний; 3) проблемний виклад; 4) частково - пошуковий; 5) дослідницький. До методів стимулювання та мотивації навчання можна віднести метод пізнавальної гри, навчальних дискусій, метод заохочення, створення ситуацій успіху в навчанні, метод пред явлення навчальних вимог. Науковці стверджують, що методи, які спонукають учнів до активної роботи, до пошуку, викликають у них позитивні емоції. Це надзвичайно сильна й витончена зброя, за допомогою якої впливають на людину.

Емоційно забарвлений матеріал запам ятовується міцніше й швидше.

іноді в навчальному процесі виникає негативна емоційна напруженість, яка створюється із - за значних труднощів у навчанні, нелюбові до вчителя та його дисципліни. Такий емоційний стан породжує погіршення пам яті, уваги, працездатності, небажання вчитися. Спілкування вчителя з учнями має знімати такі емоції, викликати радість осягнення, жадобу діяльності. Учитель має потурбуватися про те, щоб навчальний процес стимулювався емоційно. Перед повідомленням нової інформації на уроці потрібно викликати в учнів відповідні емоції. Тільки ті факти запам ятаються швидко й міцно, що пов язані з емоціями. А знання, що пройшли через почуття, прищеплюються легко, надовго. Також варто пам ятати, що робота думки починається з проблеми, нестандартного запитання. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти й уявити. Активізація мислення є необхідною умовою свідомого навчання. Мислення активізується тоді, коли перед учнями виникають питання, на які вони не можуть зразу відповісти. У дітей молодшого шкільного віку переважає наочно - образне мислення, але в 3 - 4 класах здійснюється перехід до понятійного, науково - теоретичного. Протягом цього віку формуються такі мислительні операції, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Адже проблемне навчання дає змогу залучити до роботи клас у цілому, це спонукає кожного думати, відповідно знання засвоюються свідомо, у процесі активної праці. До того ж основна мета проблемного навчання полягає в забезпеченні активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей. Проблемні ситуації виникають тоді, коли в учнів для успішного розв язання пошукового завдання не вистачає потрібних знань. Тобто, в основі проблемної ситуації лежить суперечність між тим, що учні знають, і тим, що вони повинні знати. Таким чином, виникає бажання й потреба читати, думати, вивчати, досліджувати. Основними показниками ефективності проблемного навчання є. істотне підвищення якості оволодіння учнями навчальним матеріалом і забезпечення можливостей його раціонального використання в нових умовах діяльності; формування пізнавальних потреб та інтересів учнів, бажання вчитися; розвиток творчих здібностей та емоційно - вольових якостей учнів. Тобто, проблемність та активізація навчального процесу взаємозв язані. Бо ж в основі формування пізнавальних інтересів лежить систематична активізація розумових сил дитини, її вольових зусиль під час розв язання навчальних завдань. Таким чином, застосування проблемного навчання великою мірою сприяє розвитку активності й самостійності школярів, що є однією з головних умов формування в них стійких пізнавальних інтересів. Проблемні питання активізують не тільки пам ять, а й мислення, а тому й кмітливість, винахідливість, здогадливість. Адже відомо, що інтерес школяра до навчання істотною мірою залежить від інтенсивності його розумової праці, від його особистих зусиль. Варто враховувати, що проблемне навчання може здійснюватися на різних рівнях. Це зумовлюється метою навчання, віковими та індивідуальними особливостями молодших школярів, а також змістом матеріалу.

Науковці виділяють такі рівні. Науковці стверджують, що дидактичні ігри та проблемні завдання сприятимуть розвитку пізнавальної активності молодших школярів на уроках мови. Адже саме гра стимулює пізнавальний інтерес, дає змогу внести проблемність у навчальний процес, здійснити самоконтроль на уроці. Шкільний досвід переконує, що основними засобами розвитку пізнавальної активності є. Проблемний підхід у навчанні; самостійна робота школярів; раціональне поєднання дидактичної гри й навчання; застосування наочності, схем, мультимедійних засобів; використання мовних цікавинок; нетрадиційні форми організації навчальної діяльності тощо. Наприклад, учитель благодатнівської загальноосвітньої школи і - ііі ступенів романенко л. На уроках української мови пропонує молодшим школярам шаради, ігри («скласти слово із перших складів. Ластівка (лава, тік, кава, світ, стіл, ліс, віл); гру «де наголос. Використовує інтерактивні технології. Використання шарад, анаграм, ребусів, чайнвордів, кросвордів забезпечить розширення світогляду, розвиток мислення та мовлення, збагатить словниковий запас учнів. Використання вчителем таких дидактичних матеріалів послужить ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів. Досить цінними з погляду засвоєння знань є мовні шаради, розгадуючи їх, учень виконує цілий ряд логічних операцій, застосовуючи знання з різних розділів шкільного курсу української мови. Гра навчання український мова. Під час закріплення і повторення навчального матеріалу варто використовувати дидактичні ігри. Цікавою є вправа, у якій пропонується змінити лексичне значення слів за допомогою наголосу (брати, на березі, замок, сходи, насип, коси), за допомогою великої літери (віра, надія, соня, люба, земля). (приймаю, беру) участь, (перегортаю, перевертаю) сторінки, (на протязі, протягом) весни; моє (ставлення, відношення) до тебе тощо. До того ж найефективнішими на уроках української мови є завдання, в основі яких лежить ігровий елемент, використовується цікава граматика, народознавчий матеріал, що спонукають до роздумів, до використання додаткових джерел; які залучають учнів до творчої діяльності, до спостереження над фактами мови, над виразністю, логічністю; завдання, які формують в учнів уміння застосовувати знання в нестандартних умовах. Ефективними в процесі вивчення лексичного матеріалу є дидактичні ігри, елементи цікавої граматики; вправи, що стимулюють до пошуку, роздумів, до роботи з додатковою літературою, до спостереження над фактами мови, над виразністю; самостійне складання вправ; завдання творчого характеру; лінгвістичні задачі, шаради, ребуси; елементи змагання, проблемно - пошукові завдання; нестандартні уроки. Також варто систематично використовувати частково - пошуковий метод, евристичну бесіду, метод проблемного викладу матеріалу, дослідницький; а також застосовувати на уроках української мови такі ефективні прийоми. Моделювання, конструювання, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація, різні види розборів; проводити уроки у формігри, змагання, казки, інтегровані заняття. Аналіз практики свідчить, що під час мовних ігор панує не лише емоційне, а й інтелектуальне збудження, що, без сумніву, позитивно позначається на засвоєнні матеріалу, а також на формуванні інтересу до уроків мови. А використання вправ із елементами гри, створення ситуацій роздумів, здогадів, використання проблемних питань і завдань сприяє розвитку пізнавальної активності. Тобто, ми з ясували, що проблема має теоретичну базу.

Але питання розвитку пізнавальної активності молодших школярів на уроках української мови потребує наступного розгляду.

Формування предметних компетентностей в учнів початкової школи. Педагогічна думка, 2014. Проблемы учения и умственного развития школьника. Методика навчання української мови в початковій школі. Методологические и теоретические проблемы активизации учебно - познавательной деятельности в свете реформы школы. Проблема активизации учения школьников (дидактическая концепция и пути реализации принципа активности в обучении). Розвиток пізнавальної активності у молодших школярів як педагогічна проблема, її формування на уроках української мови. Перевірка ефективності формування пізнавальної активності у школярів на уроках української мови в експериментальному дослідженні. Навчальна гра як один із способів залучення молодших школярів до активної розумової діяльності. Структура дидактичної гри, особливості її застосування на уроках української мови. Методика формування граматичних понять в початкових класах засобами ігор. Дидактична гра як один із способів залучення молодших школярів до активної розумової діяльності. Структура дидактичної гри. Формування граматичних понять в початкових класах засобами дидактичних ігор. Вивчення іменника та займенника в молодших класах. Мовленнєвий розвиток молодших школярів. Формування комунікативних умінь в учнів початкових класів. Система завдань для формування мовленнєвих умінь і навичок з розвитку зв’язного мовлення. Методика формування комунікативних умінь на уроках рідної мови. Методи, прийоми формування соціокультурної компетенції молодших школярів на уроках української мови. Розвиток комунікативно - мовленнєвих умінь і навичок на уроках української мови засобами виконання соціальних ролей, формування соціокультурної компетенції. Теоретичні основи комунікативно - мовленнєвої діяльності молодших школярів, її особливості. Комунікативно - мовленнєві уміння і навички на уроках української мови. Ефективність формування комунікативно - мовленнєвих умінь у контексті сучасної методики.