передумови сучасної глобалізації

передумови сучасної глобалізації

Передумови глобалізації. Якщо виходити з об єктивного характеру процесу глобалізації, то варто визначити ті основні фактори, які обумовлюють цей процес. Можна виділити наступні з них. Подальша інтернаціоналізація економіки (рис. 2), посилення її транснаціоналізації й формування блукаючих інтернаціональних відтворювальних ядер, що перетворюють цілі країни в країни - системи, здатні контролювати величезні господарські території. Формування міжанклавного (міжкорпоративного) поділу праці в глобальному масштабі й становлення нового геоекономічного простору, контрольованого транснаціональним капіталом. Деконцентрація виробництва, пов язана зі зниженням питомої ваги стандартизованих масових товарів і збільшенням обсягу індивідуального, гнучкого, диверсифікованого виробництва, заснованого на новітньому технологічному обладнанні. Крах командно - адміністративної системи, затвердження ринкової системи господарювання у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування й розвитку.

Лібералізація торгівлі економічними благами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій, стандартизації й сертифікації продукції й т. Початкова інтернаціоналізація взаємопов’язаність національних економік на базі традиційних форм міжнародних економічних відносин локальна інтернаціоналізація взаємопроникнення національних економік в результаті транснаціоналізації та створення торговельних інтеграційних угруповань системна інтернаціоналізація системна взаємопов’язаність національних економік на базі домінування транснаціонального капіталу та формування регіональних економічних блоків полісистемна інтернаціоналізація перехід екоінтеграції на міжконтинентальний рівень в умовах перномічної еважання глобальних тнк. Перехід до нового технологічного способу виробництва – до високих, наукомістких технологій; швидке й широке поширення нових технологій, що ліквідують бар єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів; якісно нове покоління засобів транспорту й зв язку і їхня уніфікація, що забезпечує швидке поширення товарів і послуг, ресурсів і ідей з використанням їх у найбільш сприятливих умовах. У цей час передача інформації здійснюється практично невідкладно. Повідомлення про економічні можливості й угоди швидко передаються по усьому світі. Для товарів і деяких видів послуг поки ще потрібно кілька днів і навіть тижнів, щоб потрапити з одного місця в інше, інформація ж передається негайно. Якщо в якому - небудь куточку світу відбувається істотна зміна на ринку, то про нього стає відомо практично миттєво у всіх інших його частинах. Це особливо характерно для подій на фондових біржах, валютних і товарних ринках, а також для наукових відкриттів і їхнього використання. Отже, далекість партнерів друг від друга перестає бути вирішальною перешкодою для їхнього виробничого співробітництва. Різке скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, зберігання й використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків. Міжнародні форми здійснення виробничо - господарської діяльності (тнк). Організаційні форми, рамки діяльності яких виходять за національні границі, здобувають міжнародний характер, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору.

Вихід неурядових організацій на багатонаціональний або світовий рівень. Нову глобальну роль стали відігравати такі міжнародні організації, як оон, мвф, всесвітній банк, сот й т. Перетворення багатонаціональних компаній і інших організацій, як приватних, так і державних, в основних діючих осіб глобальної економіки. Лібералізація торгівлі товарами й послугами, ринків капіталу й інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму й зробили світову торгівлю більш вільною. Небувала концентрація й централізація капіталу, ріст похідних фінансово - економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення міжвалютних угод. Впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в області зайнятості й ін. Посилення тенденції до уніфікації й стандартизації. Усе ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську й статистичну звітність. Радикальна зміна засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково - технічною, економічною, фінансовою інформацією; поява й розвиток принципово нових систем одержання, передачі й обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, що поєднують фінансові й товарні ринки, включаючи ринки ноу - хау й професійних послуг. інформаційне обслуговування безпосередньо пов язане з успіхами в електроніці – зі створенням електронної пошти, інтернет. Формування систем, що дозволяють із одного центра управляти розташованим у різних країнах виробництвом, що створює можливості оперативного, своєчасного й ефективного рішення виробничих, науково - технічних, комерційних завдань не гірше, ніж усередині окремих країн. Обмін інформацією в реальному часі знаменує справжню революцію в менеджменті й маркетингі, у керуванні фінансовими й інвестиційними потоками, виникають нові форми реалізації продукції (наприклад, електронна торгівля). Комп ютеризація, системи електронних рахунків і пластикових карт, супутниковий і оптико - волоконний зв язок дозволяють практично миттєво переміщати фінансову інформацію, укладати угоди, переводити засоби з одних рахунків на інші незалежно від відстані й державних кордонів. Ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей у територіальному, духовному й психологічному відношеннях, сприяє міжнародній міграції. Прояв тенденції формування глобалізованих однорідних засобів масової інформації, мистецтва, попкультури. Англійська мова стає міжнародною мовою спілкування, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання й взаєморозуміння. Лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до ослаблення контролю національних держав за відтворенням людського капіталу.

Глобалізація – це новий, вищий ступінь інтернаціоналізації, на який вона почала підніматися з кінця хіх століття. Це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. Передумовами процесу глобалізації у теперішній час виступають. Міжнародна спеціалізація виробництва і торгівля товарами та послугами; об’єднання сукупностей технологічно сполучених виробництв за допомогою однотипних технологічних ланцюгів; конкурентна боротьба за ринки збуту в умовах надвиробництва в розвинених країнах; виснаження природних ресурсів планети і загострення боротьби за їх використання; збільшення ризику загальноекологічної катастрофи; інтернаціоналізація капіталу; інформаційна революція, що забезпечує технічну базу для створення глобальних інформаційних мереж. Розгортання процесу глобалізації вирізняється суперечливим впливом на національні економіки та на все сучасне світове господарство. З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів їхньої більш глибокої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці, з іншого – глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими і інвестиційними ресурсами, що становить реальну загрозу для країн з низьким і середнім доходами. Посилюється нерівномірність розвитку країн, що обумовлено поділом світу на багатий “центр” і бідні “периферійні” країни; домінування наднаціональних утворень, що характеризується встановленням тнк контролю над стратегічно важливими сферами, фінансами, постачаннями сировини та комплектуючих, збутом; загострення конфлікту між економікою й екологією, зумовлене появою проблем пов’язаних зі збільшенням обсягу відходів виробництва і витрат на їхню ліквідацію тощо. Важливим елементом аналізу процесу глобалізації є розгляд її як багаторівневої ієрархічної системи. Світовий рівень глобалізації визначається зростаючою економічною взаємозалежністю країн і регіонів. Глобалізація на рівні окремої країни характеризується такими показниками, як відкритість економіки, частка зовнішньоторговельного обороту чи експорту у валовому внутрішньому продукті (ввп), обсяг зарубіжних інвестиційних проектів, міжнародних платежів та ін. Галузевий зріз глобалізації характеризується співвідношенням обсягів зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі до світового виробництва галузі, а також коефіцієнтами спеціалізації галузі, розрахованими на основі співвідношення національних і міжнародних експортних квот галузі. Глобалізація на рівні компанії залежить від того, наскільки ефективно вона диверсифікувала свої надходження та розмістила свої активи в різних країнах з метою збільшення експорту товарів та послуг і використання місцевих переваг, пов’язаних з ширшим доступом до природних ресурсів та відносно дешевшої робочої. Загальною передумовою глобалізації компанії є рівень використання комп’ютерних і комунікаційних технологій, що дають можливість розширювати обмін ідеями та інформацією між різними країнами. Такими є головні особливості глобалізації на сучасному етапі. Внаслідок цього поступово формуються нові підходи до світового розвитку як процесу.

Складаються спільні цінності (економічна стабільність, права людини, економічна безпека тощо) та інтереси, на основі яких формуються глобальні цілі діяльності світового господарства. Все це відкриває перед народами широкі перспективи для співробітництва і залучення до користування досягненнями світової цивілізації. Разом з тим, глобальна трансформація світової економіки ставить перед країнами і складні проблеми адаптації до динамічного процесу соціально - економічної модернізації. Особливо гостро ці проблеми постають сьогодні перед країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою, які відчувають надзвичайні труднощі на шляху соціально - економічного прогресу.

Трансформація різних боків життя суспільства є найважливішою рисою світового розвитку.

Передумови сучасної глобалізації фінансова глобалізації й фінансова безпека. Прояв фінансової глобалізації для всіх країн миру, види. Оцінка впливу глобалізаційних процесів на фінансову безпеку держав. Взаємозалежність між темпами росту торговельної й фінансової глобалізації. Передумови припливу іноземного приватного капіталу.

Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Вплив на економіку фінансової глобалізації. Центри економічного впливу та стимулювання вирівнювання розвитку країн. Україна на світових фінансових ринках. Взаємодія з зарубіжними фінансовими інститутами для залучення інвестиційних і кредитних ресурсів. Сутність фінансової глобалізації. Причини виникнення фінансово - банківських криз, їх порівняльний аналіз у розвинених і постсоціалістичних країнах. Заходи щодо подолання наслідків світової фінансової кризи в україни і на прикладі ват аб укргазбанк. Тенденції формування світового господарства, етапи його розвитку.

Закони світової економічної системи. Процес інтеграції суспільства. Розподіл країн за економічною ознакою. Чинники та рушійні сили сучасної глобалізації. Передумови глобалізації економіки. Феномен товарного виробництва, що переріс національні кордони. Формування глобального ринку та контури його сегментації. Розвиток глобальних ринків як прояв глобалізації економіки. Взаємозалежність країн, збільшення ризиків ланцюгової нестабільності. Дослідження основних тенденцій фінансової глобалізації. Україна у контексті глобалізації світової економіки. Основні тенденції у зовнішній торгівлі україни товарами. Україно - китайські економічні взаємовідносини останнього десятиріччя. Стратегія економічного розвитку як невід’ємна складова системи політичного, економічного й соціального регулювання країни. Особливості стратегії глобалізації та середовище формування їх розвитку.

Економічні стратегії держави в умовах глобалізації. Поняття та сутність інформатизації, тенденції її історичного розвитку.

Особливості впливу глобалізації на інформатизацію сучасного суспільства. Пропозиції та пріоритетні напрямки її вдосконалення, в тому числі із застосуванням комп’ютерних технологій. The фон глобалізації вони розташовані задовго до сучасної епохи. Деякі автори вважають, що колонізація і іспанське завоювання є одним з найдавніших попередників глобалізації. інші вказують, що подібні поведінки існують і в інших історичних епохах, навіть у ті часи, що були до христа. Проте, глобалізація мала свій перший формальний процес між 1940 - х і 1950 - х роках, мотивувалася переважно економічними причинами. У цей період розширилася економічна модель міжнародного поділу праці, поширюючи в європі продукцію виробництва. Неєвропейські країни несли відповідальність за виробництво сировини. Ця модель принесла гарні результати. їй вдалося накопичити значний капітал серед країн і разом з технологічними досягненнями привели до промислової революції. 2 головні передумови глобалізації. 1 - промислова революція. Промислова революція, або індустріальна капіталістична система, сприяла створенню дисбалансу між неєвропейськими країнами, які внесли сировину, і промисловими країнами, які займалися виробництвом сировини. Це створення вільної торгівлі було першим вирішенням економічних проблем світу, оскільки були створені товарні біржі та відкриття кордонів. Однак ця реальність довго не працювала. Попит почав рости в дикому вигляді, тому необхідно було збільшити кількість робочої сили. Це, разом з конфліктами війни та іншими територіальними конфліктами, збільшило імміграцію до країн з найбільшою кількістю промисловості. При всій цій трудовій та виробничій проблемі в європі та північній америці влада та капітальні інвестиції стали належати найбільшим компаніям. За роки до закінчення другої світової війни організація об єднаних націй - хоча і не під цією назвою - створила міжнародний валютний фонд і світовий банк, щоб забезпечити економічну допомогу країнам, які постраждали від обох війн. 2 - створення політико - економічних блоків. Наприкінці другої світової війни переважна більшість країн вирішили поділитися на дві групи. Одним з них був капіталіст, очолюваний сполученими штатами; іншим блоком був комуніст, очолюваний радянським союзом. Розподіл був в основному політико - ідеологічним, а економічна сфера була найбільш спірною. Крім того, ці два блоки мали велику атомну силу, а зустріч піддала людству ядерну війну.

Це почало холодну війну.

З іншого боку, деякі народи європи почали боротьбу за економічну незалежність. Таким чином, понад 100 країн світу приєдналися до торгівлі та промисловості. Багато з цих так званих незалежних країн вважали за краще залишатися в нейтральному стані між блоками. Виникла рух неприєднаних країн. Це було дуже сприятливим для них, оскільки вони могли підтримувати економічні відносини з обома, не будучи залежними від будь - якого блоку.

Цей рух засновував свою важливість на економічному розвитку; з цією метою країни впровадили економічну політику, спрямовану на приведення індустріалізації до заміни імпорту.

Під час цього процесу, в 1973 році, виникла криза, пов язана з нафтою. Ця криза спричинила новий порядок в економіці, породжуючи технологічні інновації, які були насінням для всіх сучасних технологічних творінь. Позитивне значення глобалізації важко переоцінити. Незмірно множаться можливості людства, більш повно враховуються всі сторони його життєдіяльності, створюються умови для гармонізації. Глобалізація світової економіки створює серйозну основу рішення загальних проблем людства. Поглиблення спеціалізації й міжнародного поділу праці. В її умовах більш ефективно розподіляються ресурси, що в остаточному підсумку сприяє підвищенню середнього рівня життя й розширенню життєвих перспектив населення. Економія на масштабах виробництва, що потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін, а, отже, до стійкого економічного росту.

Підсилення конкуренції, що стимулює подальший розвиток нових технологій і поширення їх серед країн. У її умовах темпи росту прямих інвестицій набагато перевищюють темпи росту світової торгівлі, що є найважливішим чинником у трансферті промислових технологій, утворенні транснаціональних компаній, що впливає на національні економіки. Переваги глобалізації визначаються тими економічними вигодами, які виходять з використання передового науково - технічного, технологічного й кваліфікаційного рівня провідних у відповідних областях країн в інших країнах, у цих випадках впровадження нових рішень відбувається в короткий термін і при відносно менших витратах. Сприяє загостренню міжнародної конкуренції. іноді стверджують, що глобалізація веде до досконалої конкуренції. На ділі мова скоріше повинна йти про нові конкурентні сфери й про більш жорстке суперництво на традиційних ринках, що стає не під силу окремій державі або корпорації. Адже до внутрішніх конкурентів приєднуються необмежені в діях сильні зовнішні конкуренти. Глобалізаційні процеси у світовій економіці вигідні, насамперед, споживачам, тому що конкуренція дає їм можливість вибору й знижує ціни. Може привести до підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні й поширення передових технологій, а також конкурентного тиску на користь безперервного впровадження інновацій у світовому масштабі. Дає країнам можливість мобілізувати значний обсяг фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використовувати більш широкий фінансовий інструментарій на більшій кількості ринків. Створює серйозну основу для рішення загальних проблем людства, у першу чергу, екологічних, що обумовлено об єднанням зусиль світового співтовариства, консолідацією ресурсів, координацією дій у різних сферах. Однак глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростання участі країн в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється не завжди рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності. Переваги глобалізації розподіляються нерівномірно. У короткостроковій перспективі, як відомо, зміни в обробній промисловості, сфері послуг призводять до того, що галузі, які отримують переваги від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов’язані з експортом, відчувають більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили. У той же час ряд галузей значно програє від глобалізаційних процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринку.

Такі галузі змушені докладати додаткових зусиль, щоб пристосуватися до господарських умов, які змінились не на їх користь. Це означає можливість відтоку капіталу і робочої сили з цих галузей, що послугує головною причиною для вживання адаптаційних заходів, пов’язаних з дуже великими витратами. В остаточному підсумку відбудеться перерозподіл робочої сили, але спочатку соціальні витрати будуть дуже великі. Неоліберальна модель (представниками якої були в. ) породила диференціацію світу на країни, що виграли від глобалізації і які програли в результаті неї. Причому залежно від критеріїв, що вживаються тими або іншими дослідниками для поділу на ці дві групи, їх склад виявляється неоднаковим. Так або інакше, в наявності труднощі пристосування до викликів глобалізації для країн, що розвиваються і з перехідною економікою через відсутність у них таких засобів, які мають в своєму розпорядженні промислово розвинені країни, а саме непідготовленості національних правових, економічних, адміністративних систем і механізмів і так далі. Це часто змушує країни з перехідною економікою і країни, що розвиваються, приймати правила гри, які встановлюються більш сильними учасниками світового господарства. Зростаючий розрив в рівні добробуту багатих і бідних країн веде до витіснення останніх на узбіччя світового господарства, збільшення в них безробіття, збідніння населення. Глобалізація в тому вигляді, в якому вона розгорталася в минулі роки, не лише не вирішила, але навіть загострила проблеми, що заважають справжній інтеграції цих країн в систему світогосподарських зв язків. Процеси глобалізації зменшують економічний суверенітет як атрибут влади національних держав і потенціал економічного регулювання відповідних національних урядів, що опиняються в зростаючій залежності від тнк. Нинішні тнк функціонують як автономні суб єкти, які самі визначають стратегію і тактику своєї світогосподарської поведінки. В умовах глобалізації економіки держава не може настільки ж ефективно як раніше використовувати традиційний інструментарій макроекономічного регулювання, такий як. імпортні бар єри і експортні субсидії, курс національної валюти і ставка рефінансування центрального банку.

Тнк і тнб при необхідності протиставляють подібним заходам свій потужний економічний потенціал і розгалужений механізм лобіювання своїх інтересів в різних країнах, що часто зводить нанівець очікуваний державою ефект від заходів, що розробляються, а іноді обертаються навіть на шкоду даній країні. Глобалізація, істотно ослабивши традиційні національні системи державного регулювання економіки, в той же час не призвела до створення таких міжнародних, а тим більше наднаціональних механізмів регулювання, які заповнювали б цей недолік. Виключенням з правила тут є лише єс, особливо єврозона (європейська валютна система), яка покриває далеко не весь простір, на якому розгорнулася і продовжує розвиватися глобалізація економіки. При цьому в результаті проведеного в 2004 - 2007 рр. Розширення єс - 15 до єс - 27, що співпало із багаторічними депресивними явищами в економіці єс - 15 і збіглося за часом з початком давно назріваючого глибокого інституційного реформування даного інтеграційного блоку, євросоюз сам опинився в стані важкої адаптаційної кризи. Швидке перенесення економічних збоїв і фінансових криз з одних регіонів світу в інші, а при поєднанні ряду вагових негативних чинників - додання їм глобального характеру.

Особливо це стосується міграції короткострокових спекулятивних капіталів на фінансових ринках. При цьому негативну роль відіграє електронізація обміну коштовними паперами через інтернет, яка накладає певні кліше на поведінку світових фінансових брокерів і уніфікує їх поведінку в різних фінансових центрах. У результаті в передкризових умовах їх дії часто складаються в одному і тому ж негативному напрямі, даючи синергетичний прокризовий ефект. Розвинуті цивілізації, які вступають в постіндустріальну еру, використали переваги глобалізації, скинувши в країни, що відстають, масове і екологічно шкідливе виробництво. По мірі того як масове виробництво в індустріальному світі зменшується, його все більш віддають у так звані країни, що розвиваються. Подібно старим автомобілям, що заіржавіли, найвідсталіші індустрії експортуються від багатих народів к бідним. У даному контексті багато вчених відзначають глибоке протиріччя між об єктивним (в основному позитивним) процесом глобалізації і самокорисливою політикою глобалізації розвинених країн, перш за все сша. У зв язку з цим деякі автори, наприклад,. Гурбанов, висувають тезу про однополюсну природу глобалізації економіки, підкреслюючи, що весь процес глобалізації по суті слід розглядати як інституціоналізацію системи неоколоніальної експлуатації світової економіки імперіалізмом долара. Глобалізація, на жаль, стала живильним середовищем для різкого прискорення поширення трансграничної злочинності. Так, глобалізація товарних ринків особливо інтенсивно протікає на нелегальних ринках зброї і особливо такого соціально шкідливого продукту, як наркотики. Зворот наркоіндустрії вже відповідає приблизно 8% світової торгівлі. Наркобізнес по самій своїй природі тяжіє до інтернаціоналізму і глобалізму.

Також загрозою, яку таїть у собі глобалізація, вважається деіндустріалізація економіки, тобто істотне падіння значення обробної промисловості в економіці країни, оскільки глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях. Однак насправді цей процес не є наслідком глобалізації, хоча і протікає паралельно з ним. Деіндустріалізація – нормальне явище, що породжене технологічним прогресом і економічним розвитком. Дійсно, частка обробних галузей в економіці промислово розвинутих країн різко знижується, але це зниження балансується швидким ростом питомої ваги сфери послуг, включаючи фінансовий сектор. Отже, глобалізація економіки, яка, звісно, стала фактом наприкінці xx ст. Та посилюється зараз, – явище складне, суперечливе, яке не виключає власного економічного обличчя кожної локальної цивілізації, кожної країни. Ця тенденція суперечлива, вона не усуває прірву між багатими та бідними, авангардними та відсталими цивілізаціями та народами, але створює деякі передумови для зменшення розриву в перспективі, при зміні переважаючої зараз моделі глобалізації в інтересах тнк та західних цивілізацій. Основною тенденцією сучасного економічного розвитку є інтернаціоналізація, але вже у формах глобалізації. Починаючи з 1980 - х рр. Відбувався перехід від попереднього типу економіки, для якого було характерне домінування національних економічних інтересів (з законодавчими та політичними рамками, властивими кожній окремій державі, що було, до речі, цілком виправданим і логічним), до іншого типу - глобальній економіці, яка характеризується надзвичайно високим рівнем взаємозв язків і взаємозалежності національних господарських систем. Це робить світову економіку більш вразливою, ніж попередня стадія її. Перші удари іо такій глобальній економічній системі були нанесені азіатським регіональною кризою в 1997 - 1998 рр. і світовою кризою 2001 - 2002 рр але найбільш потужний удар по ній припав на 2008 - 2010 рр. Коли криза виявився планетарним. Ця криза показала насамперед необхідність глобального (наднаціонального) регулювання економіко - фінансових процесів. У глобальній економіці, з одного боку, посилюються тенденції, що ведуть до прискореного переплетення міжгосподарських, виробничо - технологічних, фінансових, людських ресурсів в єдину тканину планетарної економіки; з іншого боку, відбувається сегментація міжнародних фінансово - промислових груп (олігархії), вплив яких на національні держави стає безпрецедентно високим. Очевидно і те обставина, що формується глобальна економіка не зможе забезпечити ефективну базу розвитку без адекватних законодавств і політичних рамок у світовому масштабі. Необхідність створення всепланетарных законодавчих і політичних норм і правил для сучасних світових економічних агентів (твк) - аж ніяк не нова ідея і є лише відображенням посилилися в даний час глобальних тенденцій негативного властивості. При цьому необхідно враховувати дві обставини. По - перше, для формування подібних всепланетних рамок знадобляться довгі роки, не кажучи вже про те, що це вимагає стабільної міжнародної обстановки і забезпечення безпеки не тільки політичної, але й економічної. По - друге, потрібні сильні, грамотні, вольові міжнародні лідери. З перспективним (стратегічним) мисленням. По - третє, сумнівна сама можливість досягнення будь - яких узгоджених дій держав в умовах сучасної міжнародної обстановки. При цьому слід відзначити таку обставину.

Новий етап і економічному розвитку світу пов язаний з потужними інтеграційними процесами, які створюють далеко не найсприятливіші для прийняття глобальних рішень міжнародні умови. Насамперед це створення та розвиток європейського союзу; укладення угоди про зону вільної торгівлі в північній америці (нафта), розвиток в південно - східній азії асоціації вільної торгівлі (асеан), інтенсифікація інтеграційних процесів в латинській америці і т. Вся світова економіка пронизана регіональними інтеграційними угрупованнями. З одного боку - до всесвітньої інтеграції, з іншого боку - до регіональних форм інтеграції, до формування торгово - економічних блоків, союзів і спілок, спеціальних економічних, торгових, митних, офшорних та інших зон і блоків. Чи не входить виникнення таких блоків в протиріччя з глобалізацією світової економіки. Якщо регіональні блоки - це насамперед зони вільної торгівлі і вільного переміщення капіталу, відкриті у зовнішній світ, то сучасний регіоналізм може бути цілком сумісний з поняттям багатосторонності, і така точка зору переважає в середовищі аналітиків. Насправді сучасні інтеграційні блоки і союзи - це не завжди закриті фортеці, вони відкриті для нових учасників. єс, що включав спочатку шість держав, нині вже налічує в своєму складі 27 країн. При цьому, як єс, так і інші регіональні блоки, створюються не тільки і не стільки в цілях регіонального самозабезпечення, а скоріше для того, щоб гарантувати перспективну ефективність у результаті економічного і технологічного співробітництва та міжнародної торгівлі. Країни піддаються внутрішньому тиску (логічні потреби розвитку), яке штовхає їх до лібералізації і відкритості до зовнішнього світу.

А внутрішньорегіональна торгівля не здається країнам, складовим блоки, несумісною з торгівлею між ними й іншим світом. Але одночасно всередині цих блоків формуються і захисні механізми, що не можна недооцінювати. Зокрема, вони проявляються у блокуванні будь - яких спроб сформувати наднаціональні механізми регулювання. і це вже питання політики, а не економіки.