література для дітей дошкільного віку це

література для дітей дошкільного віку це

Специфіка та структура дитячої літератури. Особливості оформлення книжкових видань за індивідуальним проектом і зміст наповнення. Розкриття характерів персонажів в книгах. Дослідження дитячого бачення світу.

Аудиторія, цільове призначення видання. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Дитяча література - органічна частина всієї художньої літератури. Спільність історичного розвитку, творчого методу та ідейної спрямованості, жанрів, основної тематики, художніх засобів літератури для дорослих і дітей. Це знаходило відбиток в їхній творчості. Заклик до знань як великої сили в житті людини брав свій виток в народній педагогіці. Книги покликані розширити уявлення про світ, познайомити з природою і речами, які постійно оточують дитину.

Вони допомагають активно опанувати мову, відчути красу і виразність рідного слова. Горький називав дитячу літературу величезною „суверенною державою”. і книги для дітей дошкільного віку - повноправні громадяни цієї держави. Дитяча література як частина загальної літератури є мистецтвом слова. її особливості визначаються освітньо - виховними завданнями і віком читачів. Основна відмінна риса її - органічне злиття мистецтва з вимогами педагогіки. Під педагогічними вимогами маються на увазі, зокрема, інтереси пізнавальні можливості і вікові особливості дітей. Вперше про дитячу літературу як мистецтва слова заговорили революційні демократи, вимагаючи „художньої істинності творення”, тобто справді образного і емоційного відображення життя в творах, які адресовані дітям. Дитяча література повинна орієнтуватися на розвиток естетичної свідомості дитини, на формування її світогляду.

Дитяча література - це те, що створено майстрами слова саме спеціально для дітей. Але, звичайно, юні читачі беруть для себе багато із історії літератури. Так виникає ще один термін - „дитяче читання” (тобто коло творів, які читаються дітьми). В дитячому творі повинно бути органічне злиття педагогічного і естетичного початків, громадянська позиція, широкий зв язок його з життям. Бєлінський накреслив ідеал дитячого письменника, наділяючи його простою і ясною душею, живою фантазією, всебічними знаннями, любов ю до дітей. Для дитячих письменників особливо необхідною є гостра пам ять дитинства. Вона допомагає їм враховувати і втілювати в художніх творах ті особливості естетичного відношення до дійсності, які характерні для дитини. Горький звертався до письменників, які створюють твори для дітей. В людському суспільстві розпалюється боротьба за владу над силами природу, за здоров я і довголіття трудового людства, за його всесвітню єдність і за вільний, різноманітний, безмежний розвиток його здібностей, талантів. Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій, що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції, запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного, інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об єктивованим дорослим сприйняттям життя. Специфіка дитячої літератури повинна виявлятися не лише в доборі спеціальних „дитячих” тем, а саме в особливостях композиції і мови творів. Сюжет дитячих книг повинен мати чіткий стержень, не дає різних відступів. Для нього характерні, як правило, швидка зміна подій і захоплюючі ситуації. Розкриття характерів персонажів повинні здійснюватися предметно і очевидно, через їхні справи і поступки, адже дитину більш за все приваблюють дії героїв. Крім внутрішнього змісту, дитячі книги повинні мати ще й певне зовнішнє оформлення, відповідати необхідним параметрам. Форматування та редагування дитячої літератури передбачає використання набору засобів, завдяки яким книги адаптуються для дитячого сприйняття. Найперше, що привертає дитини в новій книжці - це її обкладинка. Тому оформлення книги повинно бути яскравим і красивим, містити ілюстрації, які повністю відповідають тематиці конкретного твору.

В даному випадку художник - ілюстратору необхідно дотримуватися певного балансу, так як нецікава картинка в тьмяних тонах навряд чи приверне увагу дитини - адже в дитячих книгах розповідається не про алюмінієві вікна, установка яких вимагає безлічі однотипних ілюстрацій. Як правило, в дитячих книгах йдеться про тварин, рослини, інших дітей, яких хлопці хочуть бачити. В залежності від віку дитини в книзі повинно бути дотримано певне співвідношення тексту та ілюстрацій. Так, в книгах для найменших тексту має бути мінімальна кількість - від 3 до 5 рядків, все інше простір на сторінках відводиться зображень, що точно ілюструє текст. Для дітей молодшого шкільного віку в книзі витримується співвідношення приблизно 50% на 50% - дитина вже починає самостійно читати, але при цьому йому цікаві й картинки, які дають можливість не перевантажувати мозок текстовою інформацією. У книгах для дітей середнього шкільного віку, як правило, залишають невелику кількість ілюстрацій - по одній сторінці на кожен десяток друкованого тексту.

Що стосується шрифту, то тут також є відмінності у виданнях, призначених для дітей різного віку.

Чим на більш молодший вік дитини розрахована книга, тим більшим повинен бути шрифт. З одного боку, це пов язано з тим, що діти, які вчаться читати, краще сприймають великі букви і слова, чим менше кількість слів в рядку - тим краще.

З іншого ж боку, дане правило обумовлено фізіологічними особливостями - маленьким дітям легше стежити за великими літерами в рядку, вони рідко читають книгу, як годиться, тому сторінка знаходиться далеко від очей і якби там був використаний звичайний шрифт, дитина псувала б зір. У книгах для дітей редактори намагаються уникати різних переносів, рубрикації. У виданнях для зовсім маленьких взагалі виключені переноси, зміст, рубрикація, нумерація і т. Намагаються уникнути цього і в книгах для дітей старшого віку, так як вони рідко можуть встежити за номером глави, запам ятати зміст з кількома підпунктами і т. Для друку дитячих книг повинен використовуватися тільки високоякісний папір, з хорошою поліграфією, що стане запорукою тривалої служби книги і приємного читання. За цільовим призначенням дитячі видання можна поділити на художні, пізнавальні і навчальні. Тобто для наймолодших навіть художня книга буде виступати і як пізнавальна, і як навчальна. А чим старший читач, тим більше розмежовується для нього література і кожна книга набирає власного, цілком конкретного цільового призначення. Головна риса дитячої літератури - органічне злиття мистецтва і педагогіки. Специфіка дитячої літератури зумовлюється віковими особливостями читачів, адресується дітям певних вікових груп. Педагогіка розрізняє чотири основні вікові етапи в розвитку дітей. У дитячих виданнях корінцеве поле на текстовій сторінці видання повинно бути не менше 13 мм, в ілюстрованих виданнях малого обсягу верхнє, зовнішнє та нижнє поля можуть бути 6 мм кожне.

Видання, призначені для тривалого читання, повинні мати ширші поля, кегль шрифту й інтерліньяж, що сприятиме зручності користування і засвоєнню прочитаного. Особливості внутрішньої структури подекуди вимагають особливого оформлення. Наприклад, заголовки розміщуються на широких полях, також на полях нерідко вміщують додаткові відомості, завдання або запитання, зображення, формули. Саме тому деякі наукові, виробничо - практичні, науково - популярні видання, дитяча література можуть бути оформлені за індивідуальним проектом. Основний текст, залежно від виду видання, може бути розміщений на одній, двох або більше шпальтах. Так, у газетах текст обов язково розміщується у вигляді шпальт, кількість яких на сторінці залежить від формату.

Реферативні журнали повинні бути оформлені у дві шпальти. У підручниках, книжкових виданнях для дітей від 6 до 14 років не допускається розміщення основного тексту трьома і більше шпальтами. На двох шпальтах у дитячих виданнях допускається розміщення. (72 мм), а для дітей від 11 до 14 років у ілюстрованих на не менше 30 % виданнях, якщо текст відтворений малоконтрастним шрифтом світлого широкого прямого накреслення вічка місткістю не більше 9, 5 знаків, кеглем не менше 10 пунктів зі збільшенням інтерліньяжу не менше 2 пунктів і довжині рядка тексту не менше 4 кв. У підручниках основний текст, крім віршованого, повинен бути розміщений на одній шпальті. Словники і покажчики можуть розміщуватися на двох шпальтах. На двох і більше шпальтах можуть бути розміщені математичні стовпчики прикладів, задач, а також перелік слів і словосполучень у лінгвістичних текстах. Відстань між шпальтами у книжкових виданнях встановлюється не менше 16 пунктів (6 мм), у журналах - 8 - 12 пунктів або 3 - 4, 5 мм (допускається 6 - 24 п. Або 2, 2 - 9 мм), у газетах допускається проміжок у 12 пунктів. Якщо проміжок між шпальтами вузький (близько 6 п. ) рекомендується використання відокремлювальних лінійок, причому проміжок між ними і текстом повинен становити 6 пунктів. Вступ до літературознавства. Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. Впц „київський університет”, 2003. італійська культура і література при фашизмі. Дух класичної традиції дитячої літератури, італійської народної казковості. інтерес до народної казки. Проблема дитячого читання. Талановиті сучасні письменники. Проблеми сучасної дитячої літератури. Рейтинг найдивніших книжок г. Роль ілюстрації в дитячих книгах. Аналіз стилю, сюжету та фабули літературного твору для дітей. Особливості зображення характерів головного героя та інших дійових осіб. Продовження і розвиток кращих традицій дожовтневої класичної літератури і мистецтва як важлива умова новаторських починань радянських митців. Ленінський принцип партійності літератури, її зміст та специфіка. Основні ознаки соціалістичного реалізму.

Навчальна література для дітей. Видавництва аграрних внз. Спеціалізовані видавництва. Перші підручники з української літератури. Передумови і час створення. Навчальні книжки з літератури за доби центральної ради. Загальний огляд творчості авторів новітньої української дитячої літератури; жанри, історична тематика, безпритульність. Проблемна творчість олександра дерманського. Образ дитинства для марини павленко та сергія дзюби. Щирість у творах івана андрусяка. Шедеври світової класичної зарубіжної літератури. Особливості п єси - параболи та ефекту відчуженості. Брехта, жанрова специфіка та своєрідність в романах г. Характерність композиції і форми, філософського змісту і еволюції поглядів у творах. історія та особливості сучасної літератури україни, її сприйняття критикою. Відомі сучасні українські поети та провідні прозаїки. Літературні твори сергія жадана. Драматичні твори леся подерв янського. Українські періодичні видання, часопис сучасність. Аналіз специфіки дитячої літератури, її форм та жанрів. Шевченка як основоположника нової української літератури та дослідження теми дитинства у його творах. Знайомство з біографією письменників дитячої літератури та їхніми творами. Основним джерелом дитячої літератури, як і всієї художньої літератури є реальна дійсність - життя і праця народу на різних етапах розвитку суспільства. У різні епохи вийшли в світ видатні художні твори, в яких було правдиво відтворено життя й боротьбу народу, втілено прогресивні ідеї, змальовано типові характери людей. Частина цих творів завдяки своїй художній майстерності та ідейному змістові, пізнавальному та виховному значенню та доступності для дитячого сприймання перейшла в дитячу літературу.

У дитяче читання ввійшло багато творів, написаних як у давноминулі епохи, так і письменників різних часів та країн. Українська дитяча література як органічна, але специфічна галузь словесного мистецтва виникла порівняно пізно. її джерела - народна творчість - сягає у сиву давнину.

Передусім вивчення будь - якої літератури ми починає з давнини, ми звертаємо увагу на міфологію, фольклор, усну народну творчість. Діти молодшого шкільного віку також вивчають давню літературну спадщину різних країн. Вона зображає справжню дійсність. Ставляться вимоги до мови книг. Адже це - збагачення словника юного читача. Яку мову найбільш сприймає дитина. Літературну, точну, образну, емоційну, нагріту ліризмом. Дитяча література готує читача до життя. Ще в часи стародавньої греції були вироблені три основних роди, або способи вираження художнього змісту, - епос, лірика і драма. Епос - назва давньогрецька, вона означає „розповідь”. У найширшому розумінні слова це будь - яке повідомлення, будь - яка важлива інформація прозою, і не лише прозою, а й віршованим текстом. Термін лірика - походить від назви стародавнього струнного музичного інструмента ліри, під акомпанемент якої виконувались пісні, що поклали початок ліричним віршам. Драма - від грецького слова „drama” - дія. Genus - рід, вид) - історично усталена класифікація літературних творів за їх формою, обсягом та іншими ознаками. Образно кажучи, жанр - це змістовна форма, яка нестиме те, чим її наповнить письменник, - живим, духовним напоєм чи літературною отрутою. Чи не тому широкої популярності зажили слова вольтера про те, що всі жанри добрі, крім нудного. Книжка для дітей дошкільного віку повинна мати цікавий, захоплюючий сюжет з динамічним розгортанням подій, веселими сценами. Вимога простоти і доступності мови аж ніяк не пов язується з примітивністю лексики, збідненням поетики. Книжка мусить бути добре, із смаком ілюстрована. Дитину передусім приваблюють малюнки, завдяки яким вона краще сприймає зміст. Книга для дітей молодшого шкільного віку відзначається ширшою й складнішою тематикою. Крім казок, діти охоче і з цікавістю читають й байки, вірші і оповідання класиків і сучасних письменників, твори на історичні теми, пригодницькі й популярні книги. З особливим захопленням і цікавістю діти читають доступну їм історико - документальну літературу про героїчне життя людей та героїчні подвиги. Поезія для дітей молодшого шкільного віку відзначається своєрідністю поетики. Чуковський у книзі „від двох до п яти” виклав основні її принципи (13 заповідей). їх сенс у тому, що все написане поетом повинно легко перекладатися на мову графіки, що поезія мусить мати ігровий характер. Чуковський застерігав від великої кількості епітетів, тоді як дітям необхідні відчуття руху, дійовості. Для творів будь - якого жанру неабияке значення має побудова сюжету (розвиток, гострота і напруження), яскрава образність викладу, милозвучність мови. Спочатку дитяча література ототожнювалась з навчальною, тобто підручниками. Не зразу відбувався процес перетворення її на самостійну галузь мистецтва, поступово осмислювались її органічні зв язки з усією художньою літературою. Проблеми дитячої літератури вивчали багато науковців, революціонери - демократи, такі як в. Добролюбов, вони заклали основи наукового вивчення дитячої літератури, її критики і теорії, розробили методику її дослідження, основні принципи якої залишаються прийнятними для науки. За розвитком дитячої літератури уважно стежив к. Ушинський він послідовно проводив думку, що головним завданням дитячої книги є прагнення викликати емоційне ставлення до знань, інтересів до пізнання світу, прищеплення навичок самостійного мислення. Помітний вклад у розвиток дитячої літератури і її наукове вивчення зробив а. Толстой, який любив і дітей і педагогіку.

Він відстоював право дитячої літератури на реалістичне зображення дійсності, різноманітність тем, ставив питання про зв язок дитячої літератури з педагогікою, вказував на необхідність тісних зв язків етичного з естетичним у творах для дітей. Також визначним критиком і теоретиком дитячої літератури виступає і. Важко переоцінити його роль в розвитку критики дитячої літератури, розробці її теорії. Відомо, якої великої ваги надавав художній літературі у вихованні громадянина видатний педагог в. Його праці „серце віддаю дітям”, „листи до сина” піднімають проблему ролі книги у формуванні особистості, містять списки рекомендованої літератури, що її обов язково слід прочитати дитині, підліткові, юнакові. В них багато роздумів про те, якою повинна бути книга для дітей. Сухомлинського не турбує проблема створення дитячої літератури - така література вже створена зусиллями талановитих письменників, а турбує, чи залишає вона „глибокий слід у дітей”, чи стає „школою емоційно - морального виховання”. Увага до проблем дитячої критики - запорука її дальшого розвитку на шляху зближення літератури з життям, читача з адресованою до нього книгою. Folklоге - народна мудрість, народні знання) - усна поетична народна творчість, характерними ознаками якої є колективність творення, масовість побутування, анонімність та багатоваріантність у виконанні. Наука ж про народну творчість, що є важливою складовою українознавства, називається фольклористикою. Сам термін „фольклор” утвердився відносно пізно. Він вживається паралельно з назвами „народна творчість”, „народна поезія”, „народнопоетична творчість” та ін. Усі вони близькі за змістом, хоч і и неоднозначні. Сьогодні найбільш уживаним у світовій практиці, в тому числі й в українській фольклористиці залишається термін „фольклор”. Вчені стверджують що, фольклор виник разом із мовою. Український дослідник усної народної творчості с. Мишинич відзначає, що „саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізувався фольклор. Цей процес триває так довго, як існує мова. Скільки сам - відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, ніж народи почали користуватися такою звичною і, на перший погляд, простою первинною комунікативною системою, як мова”. Якщо період становлення і розпитку писемності нараховує 4 - 5 тисячоліть (у східних слов ян - одне тисячоліття), то усна творчість давніша за цей період у 50 - 60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у 100 разів. Народнооповідальна творчість, як бачимо, протягом тисячоліть була чи не єдиною криницею, одиноким джерелом з якого наші пращури черпали естетичну насолоду й наснагу.

Минуло багато віків, перш ніж поряд з тою криницею виросло могутнє дерево художньої літератури. До того ж не слід забувати, що й сама література виросла на фольклорному підмурку.

В усі часи найвизначніші письменники, поети і прозаїки використовували кращі зразки фольклору в своїх творах, збирали, вивчали та обробляли народнопоетичні перлини. В україні ця традиція бере свій початок від г. Численні приклади багатопланових взаємин із фольклорною стихією маємо у творчості і. Квітки - основ яненка, т. Шевченка, марка вовчка, і. Коцюбинського, лесі українки, м. Рильського та багатьох інших. Щедро використовують фольклорні традиції і сучасні письменники. Адже усна художня творчість - це невичерпне джерело мудрості українського народу.

В ній знайшли втілення найзаповітніші мрії, помисли і сподівання багатьох поколінь. Усна поезія народу відіграє винятково важливу роль у вихованні людей. Адже в ній відображені уявлення про те, що є доброго і поганого в людській поведінці, якою слід бути людині, які риси вдачі виробляти в собі. Широко висвітлюючи питання моралі, народна творчість дає водночас глибоке розуміння суспільного життя. Народнопоетичні твори є дуже цінним матеріалом для розумового, морального й естетичного розвитку підростаючого покоління, вони збагачують і поглиблюють знання, впливають на формування світогляду, моральних переконань, виховують естетичні почуття у дітей. Народна творчість виникла у найдавніші часи в процесі трудової діяльності людей і була спрямована на полегшення праці, часто супроводила її. Використання фольклору з виховною й освітньою метою розпочалося також ще за найдавніших часів розвитку суспільства. В усних творах часто давалися практичні поради людям щодо поведінки, праці, ремесла, збереження свого здоров я, розуміння явищ природи тощо, тому фольклор виконував протягом століть важливу педагогічну функцію. Шевченко високо цінував народну творчість, вважав її чудовим виховним матеріалом і тому вмістив у своєму „букварі” деякі народні думи й ряд прислів їв та приказок. Висловлювання про могутній вплив народної творчості на формування людини зустрічаємо у багатьох письменників та визначних діячів культури. Усну народну творчість для дітей почали збирати й досліджувати в росії на україні з середини xix ст. Багато зробили в цій справі визначення і російські фольклористи о. Капіца й інші фольклористи, письменники. Записи українського дитячого фольклору є в збірниках відомих збирачів народної поезії а. Чубинського та ряду інших вчених. Леся українка разом з чоловіком к. Квіткою видала у 1903 р. Збірник дитячих ігор, пісень і казок волинської губернії. В галузі наукового вивчення дитячого фольклору працювали і. Франко („дитина в звичаях і віруваннях українського народу”, „діти в українських піснях і поговірках”, передмова до збірки казок „коли ще звірі говорили” та ін. іванов та інші дослідники. В радянський час український фольклор для дітей досліджували г. Виноградов („дитяча казка”, „дитячий фольклор і поезія пестування”), в. Поняття про дитячий фольклор у науці трактувалось по - різному.

Виноградов, один з кращих знавців російської й української народної педагогіки, до дитячого фольклору включає лише ті твори, які виконують самі діти. інші ж дослідники народної творчості (о. Литвин) дотримуються того погляду, що „під дитячим фольклором ми розуміємо як творчість дорослих для дітей, так і дитячу традиційну творчість” (збірник „русский фольклор”, кн. Найбільш вдалим визначенням дитячого фольклору слід вважати те, яке дає в. Він розподіляє народну творчість для дітей на три групи. Твори, які поступово перейшли від дорослих до дітей, наприклад казки про тварин, деякі обрядові пісні, загадки, прислів я та ін. Ці твори раніше побутували серед дорослих, а згодом стали дитячими. Власне дитячий фольклор, цебто творчість самих дітей, наприклад лічилки, жарти, дражнилки тощо. Ці твори вигадують і виконують самі діти без втручання дорослих. Дитячий фольклор має виразну освітню й виховну спрямованість і доступну для дитячого сприймання поетику.

Його тематика відповідає інтересам, запитам і смакам дітей різного віку, йому властива багата вигадка, легка, цікава й доступна форма. Весела й захоплююча розповідь, поєднання словесного матеріалу з елементами гри, фантастика й героїка - все це притаманне дитячому фольклору.

Поетичність мови, багате використання звуконаслідувань, стислий обсяг, не стільки розкриття характеру персонажів, скільки показ поведінки і вчинків, зображення подій, динамізм - це також специфічні риси дитячого фольклору.

Кращі твори його відзначаються високим рівнем ідейного змісту й художньою майстерності та увагою до психології дитячого сприйманий. Відповідно до сучасної педагогічної класифікації дитячого віку розрізняємо у фольклорі і твори в міру того як з піком збагачується життєвий досвід дитини та її знання, ускладнюється і форма та зміст фольклорних творів. Так, дітям - немовлятам співають колискові й розважальні пісні (пестушки, утішки, небилиці тощо). Дитині ясельного піку доступні коротенькі пісеньки про тварин, на побутові теми. Дошкільнята скіпають різноманітні дитячі пісні, знають загадки, деякі прислів я, слухають казки різних видів і самі розповідають, під час гри в дитячому колективі користуються лічилками, а іноді й дражнилками, в яких виражають незадоволення поведінкою когось із товаришів. Учні молодших класів (1 - 4) вже самі читають збірки народних пісень і казок для дітей, розуміють деякі історичні пісні, думи, російські билини, вибрані міфи стародавньої греції й риму, фольклор різних народів світу.

Класифікація творів усної народної поезії для дітей остаточно не розроблена. Найбільш поширена у літературі і в практиці виховання дітей класифікація, якої дотримуються фольклористи о. Колискові, пестушки, утішки, небилиці, календарний фольклор, пісні - ігри, жартівливі пісні, лічилки й дражнилки, побутові, про тварин і рослини та ін. Активний борець за волю й щастя народу шевченко т. Надавав великої ваги освіті й вихованню дітей. Він прагнув, щоб школа була засобом прогресу.

Тим часом в умовах самодержавно - кріпосницького ладу, коли існувала суцільна неписьменність серед народу, школа переслідувала класові цілі, “сільським п явкам”, глитаям, чиновникам освіта навіть допомогла утискувати і грабувати трудящих. У російських повістях “художник“, ”близнецы”, “наймычка”, “княгиня”, “прогулка с удовольствием и не без морали” чимало сторінок присвячено проблемам виховання підростаючого покоління, зображенню учителів та їхніх методів навчання. Малописьменні дяки знущалися з дітей. Вдаючись до універсальних засобів муштри, зубрячки, різки, вони перетворювали навчання на справжню каторгу.

Шевченка знаходимо і позитивні образи педагогів, які гуманно ставляться до дітей, прагнуть їх виховувати чесними корисними до суспільства - демського (“художник”), левицького, івана петровича котляревського (“близнецы”). Шевченкові ненависні були тогочасне виховання з його молчалінською мораллю та офіційна педагогіка, які проголошували, що оцінювати людей слід не за здібностями і працею, а залежно від їхньої посади і майнового стану.

Шевченка на освіту найважливіше те, що він виступав за освіту демократичну, для всього народу.

В питаннях виховання він виховував з заперечення вродженого нахилу до поганих вчинків і зла, надавав важливого значення середовищу, в якому перебуває дитина, прийомам і методам впливу на неї, особі педагога. Наприкінці життя великий кобзар опублікував “буквар южноруський” - перший український підручник, у створенні якогось також виявилися революційно - демократичні переконання. Навчальний матеріал підкріплювався фольклорними зв язками. Тут були ще прислів я і приказками, що відображали народну мораль. Шевченка має освітньо - виховне значення. Невипадково що з другої половини чйч ст. Його поезії широко рекомендувались для дитячого читання. Дитячий читач дістав “малий кобзар. Вибрані поезії для дітей” т. У “малому кобзарі” зібрано поезії, доступні учням восьмирічної школи. Для учнів молодших класів найближчими є поезії про дитинство і пов язані з ним враження, картини природи із змінами пір року, багатством барв і звуків, які будять у дитині поета і художника. У дитяче читання увійшли всі твори шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про т. Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості т. Шевченко з темою жінки - матері і трудівниці. У ранній поемі “катерина” т. Шевченко з глибоким співчуттям розповідає про поневіряння і смерть зганьбленої паном дівчини. Образ катерини - жертви панської сваволі - подається поетом як соціальна трагедія дівчини - селянки в кріпосницькому суспільстві. Ще з більшим драматизмом розкрита трагедія матері, яка весь вік трудиться в чужій хаті, ніжно доглядає власну дитину, не сміючи признатись у материнстві, в поемі “наймичка”. Ніхто до шевченка з такою силою і глибиною людських почуттів не оспівав жінку - матір і трудівницю. У вірші “сон”, який увійшов у дитяче читання, шевченко змальовує образ матері й дитини в умовах кріпосництва, висловлює мрії і сподівання селянства про майбутній справедливий суспільний лад. Поет вдається до форми сновидіння, щоб протиставити сувору дійсність вимріяному вільному життю, яке приснилося нещасній жінці. Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші шевченка “мені тринадцятий минало”, в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя. Тема дитинства - специфічна тема дитячої літератури. Шевченка, як і для більшості прогресивних письменників минулого, ця тема мала один яскраво виражений аспект - вона розкривалася через показ знедоленого дитинства. У поета вона ще тісно пов язувалась з картинами його власного сирітства. є в шевченка окремі поезії, позначені світлими, життєрадісними барвами, це переважно ті, що зображують дуже раннє дитинство (“і досі сниться. Глибока увага до дитини, добре знання психології знайшли відображення в образотворчому мистецтві шевченка. Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури. Шевченка створені неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики т. Шевченка пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму.

Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з - під його пера з явилася лірична перлина “садок вишневий коло хати”, пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.

Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах “тече вода з - під явора”, “ой діброво - темний гаю. ”, “зацвіла в долині червона калина”, “сонце заходить, гори чорніють”, в пейзажних уривках з поем. “по діброві вітер віє”, “зоре моя вечірняя”, „дивлюся аж світає” та багатьох інших. У мініатюрі “ тече вода з - під явора ” розкішна барвиста природа близька й знайома дітям - тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами. Чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, т. Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „ой діброво - темний гаю. ” краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року.

Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.

Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви. Народився 19 березня 1948 року в селі біла криниця рівненського району.

Закінчив київський державний університет ім. Живе у рівному, працює на ниві журналістики - співробітник обласної газети „вільне слово”. Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах „вітрила”, „погорина”, колективних збірках „добридень”, „пісня і праця”, „будівничі”, квартальнику „поезія” та інших виданнях. Окремими книжками вийшли збірка поезій „у країні україні” (1991), збірка віршів для дітей „ожинова стежина” (1995), „воля” (1999), „калинова кров” (2001), „прісне і присмачне” (2002), краєзнавче видання „нобель на озері нобель” (2003). Гута костопільського району на рівненщині. Закінчив фізико - математичний факультет рівненського педінституту, здобув журналістську освіту.

На ниві журналістики працює вже понад 37 років. До недавнього часу обіймав посаду головного редактора обласної газети „вісті рівненщини”, публіцист, заслужений журналіст україни. Автор чотирнадцяти книг поезії та прози, які вийшли у видавництвах „радянський письменник” (київ), „молодь” (київ), „каменяр” (львів), „азалія” (рівне), в тому числі роману „сіті пандори”, а також кількох колективних збірників. Поезії друкувалися в перекладі на білоруську, російську та тувинську мови. На слова автора написано понад два десятки пісень. Лауреат літературної премії ім. Валер яна поліщука, член національної спілки письменників україни. Петро велесик - автор творів в основному для дорослих. Та є в нього книжечки, з якими треба ознайомити і дитячого читача. В даних матеріалах хочемо звернути увагу на книгу „гніздо в кишені”, яка надрукована в 2008 році. У цій книзі зібрані розповіді очевидців та особисті спостереження автора про звірів та птахів. За своїм художнім написанням, осмисленням побаченого - це оповідання, героями яких є такі різні, такі цікаві звірята та крилаті друзі. і люди, конкретні, яким можна задати запитання. „а й справді так було. ” народилася 23 листопада 1954 року в місті здолбунів на рівненщині. Закінчила рівненське професійно - технічне торгово - кулінарне училище, філологічний факультет рівненського педінституту.

Працювала кондитером, вчителювала, була редактором радіомовлення на заводі „рівнесільмаш”, редактором газет „голос волині”, „слово і час”. Нині - на творчій роботі. З 2007 року друкується під прізвищем лимич. Член національної спілки письменників україни. Учасниця наради молодих літераторів у піцунді, симоненківського збору молодих літераторів у києві. Народилася 31 березня 1935 року в м. Крем янці на тернопільщині. Дитинство письменниці пройшло на рівненщині, де вона жила і вчилась. Після закінчення семирічки навчалася в острозькому педучилищі. У 16 років була арештована і засуджена на 10 років таборів, як було написано у вироку.

Звільнилася через неповних три роки і приїхала в донбас, де працювала на підприємствах донецька і макіївки. 1971 року закінчила літературний інститут ім. Член національної спілки письменників україни з 1984р. Брала участь в русі дисидентів, була членом оргкомітетів та делегатом установчих з їздів товариства української мови, народїного руху україни та демократичної партії україни. Автор публіцистичних та критичних статей у ряді українських журналів. Галина гордасевич лауреат літературного конкурсу шістидесятники за 1996р премій ім. Олександра білецького в галузікритики та ім. Валерія марченка в галузі публіцистики за 1997 рік. В останні роки поетеса проживала у м. Львові, померла 11 березня 2001 року, похована у рідному кременці. Мухарів славутського району, хмельницької обл. Середню школу закінчив у киликієві. Деякий час працював на різних роботах у місцевому колгоспі, потім на шахті у м. У 1964 році закінчив харківську політехніку і був направлений на одне з оборонних підприємств сибіру.

Там почав писати прозу, друкувався в місцевих періодичних виданнях, у красноярському книжковому видавництві. Окремою книжкою видав повість про дитинство „яблоневый цвет”. З 1982 року проживає в україні у м. Друкував прозові твори у місцевій пресі, а також у журналі „дзвін” та „літературній україні”, у болгарському тижневику „ведрина”. Оприлюднив книжки прози. „у село до матері”, „лутова вишня”, „за стіною прозорою”, „на вістрі ножа”, „духовності острів”. Виступає в пресі як критик і публіцист. Член національної спілки письменників україни з 17 жовтня 2002 року.

Народився 11 січня 1947 року.

Балинці снятинського району на покутті, що на івано - франківщині і зараз проживає на рівненщині у смт. Більшість читачів знає його як автора книг сатири і гумору для дорослих. „катастрофа” (2001 р. ), „книжка із сумним фіналом” (2002 р. ), „шило у мішку з бляхи” (2003 р. Цього разу гуморист виступає як автор книжечки „де раки зимують” (2005 р. ), розрахованої на дошкільників та дітей молодшого шкільного віку.

Твори збірки об єднані в три тематичні цикли. „змалку думай про освіту - вчись пізнать хоч трішки світу”, „пригоди ці про дошкільнят - дотепних і смішних малят”, „окремі проколи сучасної школи”. Тематика гумористичних оповідок цієї збірки побудована автором на основі буденних подій, на знанні специфічних деталей із життя рослин і тварин. Роман демчук став переможцем обласного конкурсу краща книга рівненщини у номінації видання для дітей за збірку дитячих віршів дружня рідня. Народився 31 жовтня 1993р. У 2011 році закінчив любиковицьку зош і - ііі ст. Сарненського району рівненської обл. Нині - студент факультету журналістики київського національного університету ім. Ліричних та патріотичних поезій - ранок, творів для дітей черевички, казки - повісті у країні білих дзвіночків та „квакослухання”. Володар премії кабінету міністрів за визначні досягнення молоді в розбудові україни(2010 р. ), наймолодший в україні член національної спілки журналістів, автор більше 300 публікацій. Громадський кореспондент всеукраїнської газети молодь україни, обласної вільне слово, районної сарненські новини. Дописувач обласних газет літопис заходу, рівненська газета, провінційка, вісті рівненщини та ін. Переможець та лауреат численних обласних та всеукраїнських літературних, мистецьких, читацьких та мовознавчих конкурсів. Народився 3 січня 1950 року в селі соболівка липовецького району на вінниччині. За освітою - агроном - організатор. Працює начальником прикордонної державної інспекції з карантину рослин по рівненській області. Окремими виданнями вийшли книги „тепла хата” (1998), „хитрий тарас” (1999), „прочитай та відгадай” (1999), „рідний край” (2000), „сільський шум” (2000), „цей загадковий світ” (2000), „любим дітям” (2001), „відгадає той, хто знає” (2001), „з любов ю до природи” (2001), „комірник - жартівник” (2002), „загадковий світ” (2003). Народився 1 січня 1924 року.

Трахтемирів переяслав - хмельницького району на київщині (нині канівський район черкаської області), в селянській родині. Після закінчення семирічки в рідному селі вчився в переяслав - хмельницькому педагогічному училищі, два курси якого встиг закінчити до війни. У 1943 році гітлерівці вивезли на примусові роботи до німеччини. Після війни закінчив педагогічне училище і одержав направлення на рівненщину (1946 р. ), почав працювати вчителем висоцької середньої школи дубровицького району.

У 1958 році заочно закінчив філологічний факультет рівненського педагогічного педінституту.

Член спілки письменників україни з 1965 р. Лауреат літературних премій ім. Валер яна поліщука (1983) та ім. Микити годованця (1987), а також нобельської премії 2003 року (всеукраїнського фестивалю гумору в селі нобель зарічненського р - ну рівненської області). Автор книжок гумору та сатири „байки та гуморески” (1957), „яке коріння, таке й насіння” (1963), „премійований кіт” (1964), „виграш - програшем” (1966), „поголений їжак” (1969), „сміття і мітла” (1971), „пасивний бобер” (1973), „ворона на естраді” (1976), „непідкупний ведмідь” (1977), „обережний півень” (1983), „хід конем” (1989), „ретельний терпуг” (1992), „самостійний син” 1993, „регламент для зайця” (1997), „з вогню та в полум я” (1998), „дипломатична розмова” (2001), „двоюрідний чоловік” (2002). Народився на буковині. Там закінчив середню школу.

Рано почав писати і друкувати свої літературні твори. Згодом, здобув фах журналіста у львівському університеті ім. Працював у різних засобах масової інформації рідного краю. З сімдесятих років минулого століття живе й працює на рівненщині. Займав ключові посади в недержавних телекомпаніях 10 - ий канал та сфера тв міста рівного. Веде майже двадцять років авторську телевізійну програму зблизька. Його гостями були відомі політики, громадські діячі, письменники, художники, артисти, інші знамениті люди регіону та держави. Написав і видрукував 13 літературно - художніх книг для дітей, молоді та дорослих. Створив чимало телевізійних фільмів та програм. Заслужений журналіст україни. Член національної спілки журналістів україни. Кривий микола добрий дятел. Казка для дітей дошк. Видавництво олега зеня, 2008. Кривий микола дядько, що розганяє машини. Оповідання для дітей дошк. Кривий микола кумедне дитя. Гумористичні оповідання для дітей дошк. Друкарня пп нестерова о. Кривий микола метелик і павук. Кривий микола снять соненята сни. Народився 2 травня 1942 року в селі кричильськ сарненського району на рівненщині, в сім ї селянина - відомого в селі гумориста. Закінчив середню школу, працював у казахстані, згодом навчався на історичному факультеті луцького педагогічного інституту ім. Лесі українки, який закінчив у 1968 р. Жив і вчителював у рідному селі. Помер 26 квітня 2007 року.

Цей серйозний чоловік міг не тільки жартувати, але ще й насмішити всіх нас. Його ім я відоме дітям не лише на рівненщині, а й у всій україні. Його гуморески були надруковані в таких виданнях, як „перець”, „прапор, „донбас, „київ”, „малятко”, „барвінок” та ін. Перші вірші опублікував у 1959 році в сарненській районній газеті. Окремими виданнями вийшли книги віршованих та прозових творів „як горобчик рахував” (1989), „горобці про літо мріють” (1990), „дівонька - круглая голівонька” (1991), „чого мовчала мишка” (1991), „тридцять три сороки” (1992), „гумористичне намисто” (1992), „ті самі гості в ту саму хату” (1993), „кіт чекає на обід” (1993), „кричильські усмішки” (1994), „цирк на дроті” (1995), „на веселій ноті” (1998), „ковтьвертована валюта” (2002), „із веселого коша леоніда куліша” (2002), „хоробрий бобрик” (2002), „багатий зайчик” (2003), „операція ”гарбуз” (2003), „в гості ящірка ходила” (2003), „потіха з кулішевого міха” (2003) та інші. Леонід куліш - зіньків - лауреат премії ім. Володимира кобилянського, дипломант всеукраїнського конкурсу „байка - 2001”. Поліщук 1 жовтня 1897 року.

Більче демидівського району на рівненщині. Закінчивши на „відмінно” початкову школу в малеві, продовжив навчання. Після закінчення мирогощанської школи в. Вступив до луцької гімназії. Згодом вчився в петроградському інституті цивільних інженерів, в кам янець - подільському університеті. Працював у газетах „селянська правда”, „вісті”, багато мандрував по україні, середній азії, кавказу.

Був членом літературної організації „гарт”, очолював літературну групу „авангард”. За 15 років літературної праці вийшло з друку майже 40 його поетичних і прозових книг. Твори поліщка перекладалися російською, білоруською, єврейською, німецькою, французькою мовами та на есперанто, їх клали на музику відомі українські композитори. іменем валер яна поліщука названо обласну літературну премію. Народилася 29 червня 1955 року в селі закриниччя баранівського району житомирської області в сім ї колгоспника. Закінчила дошкільне відділення рівненського педагогічного інституту.

Працювала у каноницькій середній школі володимирецького району.

вихователька мирогощанського дитсадка дубенського району.

Відмінник народної освіти. Викладала історію світової культури і образотворче мистецтво у дубенському педколеджі. Голова дубенської регіональної письменницької організації. Свою літературну діяльність розпочала ще в шкільні роки. Перший її вірш був присвячений т. Зараз є автором більше двох тисяч друкованих творів. Любов пшенична є членом національної спілки письменників україни. Автор книг „чорногузики” (1988), „день народження сопілки” (1990), „весела абетка” (1991, 1993), „боря з мухоморії та його друзі” (1991), „дитейка” (1992), „картопляна історія” (1992), „сонна лічилка” (1992), „босоніж по материнці” (1995), „вогник на калині” (2001), „любавин дзвін” (2003), „дика лілея” (2005), „калиновий дід” (2005), літературного портрета „микола жулинський” (2000). Народився 25 квітня 1930 року.

Вовковиї демидівського району на рівненщині в сім ї хліборобів. Навчання в школі було перерване війною. Після закінчення семирічки у 1947 році вступив у дубенське педучилище, з якого у 1950 за відмову поступати в комсомол був виключений. Вчителював у хотинській школі радивилівського району.

Звільнившись в запас з армії у 1954 році був поновлений учнем дубенського училища, яке наступного року закінчив з відзнакою. З 1957 року працював директором клеванського районного будинку школярів та юнацтва, вчителем середньої школи, одночасно навчався заочно у рівненському педінституті. За фахом - вчитель математики й креслення. Педагогічній роботі віддав понад сорок років. Автор збірок гумору та сатири „хто є хто. ” (1991), „мусить кричати” (1991), „весела всячина” (1992), „бувальщина навиворіт” (1992), „я за голкою біжу” (1993), „зуб за зуб” (1994), „експонати” (1995), „шаради”(1997), „кажуть люди, кажуть” (1998), „всяк по - своєму міркує” (2000), „слолненькі витребеньки” (2002), „хитрий внук” (2003), „бійтесь бога, приймаки. ” (2003), „вибрані твори” (2004), „знай наших” (2007) та ін. Ростислав солоневський є лауреатом літературної премії ім. Валер яна поліщука, просвітянської премії ім. Народився 22 січня 1942 року.

Жильжа костопільського району рівненської області. Дитинство і юність пройшли в мальовничому селі бровники рівненського району.

Працював робітником, шофером, завідуючим клубом, головою виконкому зорянської сільської ради, директором будівництва склотарного заводу, генеральним директором спільного українсько - канадського підприємства „консюмерс - скло - зоря, україна”, нині - заступник ген. Директора цього ж підприємства. Вірші почав писати ще коли служив у групі радянських військ в німеччині, друкувався в армійських газетах. Автор трьох поетичних збірок „я намагаюся збагнути. ” (1998), „що відсміюся - то відплачу” (2000), „. У 2002 році вийшли нова твори для дітей молодшого та середнього шкільного віку - поема „грабівський вал” та поема - легенда „свята ганна”. Посібник пропонує черговий дарунок для дорослих і малят — нову музичну казку.

її можна поставити як на шкільній сцені, так і у дитячому садочку.

Адже взаємодопомога, дружба, підтримка потрібні як у казці, так і в житті. Для вчителів, педагогічних працівників днз, керівників шкільних театральних гуртків. Хай світить сонечко завжди. Вірші для дітей дошк. Підручники і посібники, 2012. Навчальна книга — богдан, 2012. Махаон - україна, 2013. – (книжки для хлоп’ят). Однак старші брати щоразу казали, що він ще замалий. Урешті - решт автошикові набридло чекати. Коли брати зібралися на чергову гонку, він заховався у великому ящику для інструментів. Попереду на нього чекали небезпечні пригоди. Одного разу катерок і його батьки вирушили на морську прогулянку.

Погода була гарна, і вони чудово проводили час. Аж раптом здійнявся шторм, і маленький катерок віднесло у відкрите море.

Як тепер йому знайти батьків. Жив на аеродромі один літачок. Такий маленький, що навіть не вмів літати, хіба що уві сні. Він дуже хотів вирости й стати схожим на великі пасажирські лайнери чи на надзвукові винищувачі. Його мрія здійснилася. Він став справжнім героєм. Автошик був безмежно щасливий, коли його включили в команду гонщиків. Тепер для нього головне — не підвести братів, адже перший етап гонки проходить гірськими дорогами португалії, крутими і дуже небезпечними. У книжці в цікавій і доступній формі розповідається про мрію людини піднятись у небесну височінь, а також подані відомості про знані марки літаків. Ця книжечка, де зібрались незвичні загадки, збагатить уявлення дитини про такий чудовий, привабливий навколишній світ. Допоможе зрозуміти суть деяких професій та спонукає до роздумів про корисність і необхідність їх у повсякденному житті. Така обізнаність, можливо, сприятиме вибору професії в майбутньому.

Верховень; худ сімоне фраска. Познайомившись із ріккі ретом — безстрашним мишеням з добрим і відданим серцем, ваша дитина вже не зможе відірватися від захопливих пригод головного героя, що волею долі став членом піратського екіпажу під проводом шляхетного капітана фокса. Перегортаючи сторінку за сторінкою, юний читач буде в захваті від неймовірної мужності і винахідливості бравої команди і сили духу маленького ріккі, який нарівні з бувалими моряками протистоїть каверзам підступних і жорстоких рептилій імперії великої ящірки. Книги цієї серії призначені для дітей молодшого шкільного віку.

їхніх батьків, не позбавлених почуття гумору.

Національний книжковий проект, 2011. — (дитячий світовий бестселер). Школа привидознавства малого вовчика. Вид - цтво старого лева, 2013. У третій книжці цієї неймовірно пригодницької серії малий вовчик, репетун, чухля - нюхля та гаврик започатковують нову школу, де вдень навчатимуть таємних трюків і фокусів - покусів, а ввечері розважатимуть страшноцікавим привидознавством. Шкільним привидом № 1 погодився стати привид дядька вовчила - хижачила. Залишилося тільки знайти учнів та не дати дядькові їх усіх розлякати. Проте маленький вовчик зовсім забув про правило поганця номер 9. Ніколи не вірити злому підступному вовкові, а тим паче привидові злого підступного вовка. На друзів, як завжди, чекають захопливі мандри, загадкові зникнення та нові знайомства, завдяки яким вони врешті вирішать стати на хвіст лісовій злочинності. Конспект комплексного заняття з пріоритетом логіко - математичних завдань з дітьми старшого дошкільного віку (6 - й рік життя). Характеристика заняття. Фронтальне, комплексне, з пріоритетом логіко - математичних завдань, навчально - ігрове.

інноваційна ідея заняття. Ефективне використання передових педагогічних технологій та специфічного дидактично - ігрового матеріалу для формування логічних та мисленнєвих умінь. Порівняння, аналізу, класифікації, узагальнення, кодування та декодування інформації, засвоєння елементарних навичок алгоритмічної культури. Використана література. Як знайомити дітей дошкільного віку з художньою літературою. Форми роботи з книжкою, літературні свята і розваги, залучення батьків. Форми роботи з книжкою. Облаштуйте куточки читання. Підготуйте літературу, що відповідає віку дітей, зокрема. Казки побутового змісту.

Вправа на привітання. із різноманіття фотографій, де зображені діти з різним настроєм діти вибирають фото із настроєм, схожим на свій. Можна розповісти про свій вибір – чому саме це фото, що такого сталося приємного чи неприємного. Дуже гарними для цієї вправи є комплект карток емоції 2. В мене є… інтегроване заняття з інтелектуально - мовленнєвого розвитку з пріоритетом українознавства на тему.

Підготувала вихователь. Компаніївського днз №1. Заняття з патріотичного виховання. Конспекти занять з дітьми дошкільного віку на розвиток комунікативних навичок (в тому числі гендерне виховання), які можуть бути використані на годині психолога в днз як практичними психологами особисто так і в спільній діяльності з вихователями. Педагогіка, психологія. Казковий калейдоскоп. Конспект заняття з математики для дітей старшого дошкільного віку.

Політ на інші планети. “на гостини до бабусі” заняття з математики з використанням усної народної творчості та елементів народознавства для молодших дошкільнят. “мандруємо з веселим колобком” для дітей середнього дошкільного віку.

В мене є… заняття з дошкільнятами середньої групи заняття з дошкільнятами середньої групи корисні та шкідливі продукти харчування автор. Вихователь якимюк ольга віталіївна мета. З дітьми старшого дошкільного віку можна проводити серію (декілька) занять за змістом однієї казки. Потрібно сміливіше впроваджувати в практику роботи дитячих садків і самостійне створення дошкільнятами казок на лоні природи. Виховне значення саме цих казок полягає в тому, що діти відчувають їх в обстановці, яка породжує казкові уявлення. Тихим вечором, коли на небі засвітлюються перші зірки; в лісі, у затишній хатинці, при світлі тліючих вугликів, коли за вікном шумить осінній дощ і співає свою пісню холодний вітер. Вплив художньої літератури на розумовий і естетичний розвиток дитини. Методи організації художньо - мовленнєвої діяльності та ознайомлення дітей з художньою літературою. Витоки та роль методики художнього читання і розповідання дітям дошкільного віку.

Художня література - могутній діючий засіб розумово та естетично морального виховання дітей, що робить величезний вплив на розвиток і збагачення мови. Художня література збагачує емоції, виховує уяву, дає дитині прекрасні зразки літературної мови. Ці зразки різні за впливом. У розповідях діти пізнають лаконічність і точність слова; у віршах уловлюють музичну наспівність, ритмічність мови, у народних казках перед дітьми розкривається легкість і виразність мови, багатство мови гумором, живим і образним вираженнями, порівняннями. Ушинський заклав фундамент сучасної методики організації художньо - мовленнєвої діяльності дітей. Вчений приділяв значну увагу читанню, розповіді, вивченню з дітьми поетичних творів. Ушинський розглядав художній твір як вікно, крізь яке дитина може побачити життя народу в різних його проявах. Водночас учений застерігав педагогів, що в дітей недостатній ще життєвий досвід, і тому в них специфічне сприймання змісту художніх оповідань. Відтак, дитину - дошкільника потрібно вчити сприймати художній твір в єдності форми і змісту.

Методичні нотатки, як працювати з художніми текстами, ми знаходимо в низці статей ученого. Кращі твори художньої літератури допомагають формувати в дітей моральні риси майбутнього громадянина. Слухаючи оповідання, дитина живе життям героїв, стає учасником подій, співчуває позитивному героєві, засуджує зло. Витоки методики художнього читання і розповідання дітям дошкільного віку сягають хіх століття, зокрема педагогічної спадщини к. У методичних коментарях к. Ушинський радив педагогам ретельно готуватися до читання художніх творів, добирати їх відповідно віку, з доступним змістом; наперед продумати, як пояснити незрозумілі слова в тексті. Він застерігав від пояснень у процесі читання, радив провести попередню бесіду, підготувати дитину до сприймання твору.

Так, педагог зазначає, що перед тим, як читати байку, вихователь може нагадати дітям будь - який випадок з їхнього життя, в якому яскраво виявилися ті недоліки поведінки, про які йдеться в байці, тоді зміст байки діти добре зрозуміють. Не радив учений супроводжувати процес читання численними запитаннями, оскільки вони стомлюють дітей. Він звертав увагу на те, що при читанні творів морального змісту, не слід настирливо підкреслювати моральний висновок, уникати прямого моралізування. Значну увагу приділяв к. Ушинський і роботі з поетичними творами. Він радить засобами поетичних творів розвивати в дітей образне мовлення й логічне мислення. “ у душі дитини з логічною думкою зростатиметься прекрасний образ; розвиток розуму йтиме дружно з розвитком фантазії та почуття; логічна думка відшукає собі поетичний вираз, і навпаки, поезія виразу закріпить саму думку”. Ось як педагог висловлює свою думку щодо процесу слухання, сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів. Вона ніби розмірковує вголос риторичними запитаннями. “дитина наче пасивно сидить, нерухомо, може вона марно витрачає час. Вона глибоко переживає, відчуває усі події казки, і душа її збагачується за цей час такими скарбами любові до чужих людей і співчуття до їхньої долі”. Русова намагається пояснити, чому саме діти так люблять слухати оповідання і казки. За її словами, малюк розвивається досить інтенсивно, але він ще не спроможний усвідомити самого себе і своє життя, дитина наче прислухається до свого внутрішнього стану, намагається себе пізнати і ось тут на допомогу приходить художній твір. Саме в оповіданні чи казці перед дитиною розкривається нове життя, вона подумки порівнює себе з іншими людьми, про яких йдеться в оповіданні, порівнює свою поведінку, своє життя з іншими, починає його розуміти, співчувати, захоплюватись; вона почуває себе “сильною, дужою, щоб усе те велике, страшне й цікаве і собі зробити”. Русова зазначала, що нелегка справа вибрати для дитини те оповідання, яке б захопило її, викликало той суто моральний, гуманний настрій, який найчастіше складається під впливом художнього слова. Вона застерігала, що чим молодша дитина, тим обережніше потрібно ставитися до вибору оповідання, адже у неї обмежений досвід, недостатньо розвинуте мовлення. Водночас слід пам ятати, що кожне оповідання має бути високохудожнім, дарувати дітям радість, викликати думку, “чарувати і серце, і розум”, сповнювати глибокою вірою в добро. Карпинська досліджувала місце художнього слова у вихованні дітей. Так, досліджуючи особливості сприймання дітьми змісту художніх творів,. Карпинська підкреслює важливість повторного читання художніх текстів. Не кожен твір засвоюється з першого читання, розповідання, багато чого доходить до свідомості й почуттів дитини лише при повторному читанні. Пропонує складати “план художнього читання й розповідання на одне заняття за принципом тематичної єдності або єдності образів”. “потрібно вести дітей від емоційного сприймання казки до осмислення її ідейного змісту.

Карпинської виявило, що старші дошкільники вже мають такий рівень сприймання художніх творів, в якому простежується розгляд подій і вчинків з авторської позиції. Це відбувається тому, що в цьому віці виникає нова форма самосвідомості дитини. Це певна внутрішня діяльність, що дозволяє дитині зрозуміти явища, які вона безпосередньо не сприймає, поставитися певним чином до подій в яких вона не бере участі, і це має вирішальне значення для подальшого розвитку дитини. Автор дійшла висновку, що художні твори стають ефективним засобом виховання за умови, якщо вони сприяють підвищенню рівня пізнавальної і художньої діяльності дітей, їхньому моральному, естетичному і мовленнєвому вихованню. В україні різні аспекти художньо - мовної діяльності вивчали такі вчені, як л. Богуш вивчала особливості оцінних суджень дітей старшого дошкільного віку в процесі сприймання художніх текстів. Дослідження розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що молодші дошкільники ще недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа твору й оцінюють його, як “поганого” або “хорошого”. Старші дошкільники вже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов язана з розвитком у дітей дошкільного віку співпереживання і співчуття героям літературних творів. Дитина починає осмислювати мотиви вчинків і диференціювати своє емоційне ставлення й моральну оцінку, оскільки саме в цьому віці, поряд з практичними діями, виникають дії у внутрішньому плані, що створює умови для активного переживання подій і вчинків героїв в уявлювальних умовах. Нею було визначено педагогічні умови ефективного формування оес у процесі хмд тематичне і наскрізне планування художніх творів у різних видах діяльності; розуміння й усвідомлення дітьми сутності авторської моральної позиції художнього твору; забезпечення взаємозв язку навчально - мовленнєвої, художньо - мовленнєвої й театрально - ігрової діяльності у відтворення і закріпленні дітьми змісту художнього твору.

Мотивовано - спонукальний та аналітико - оцінний характер висловлювань за змістом художнього твору та діяльністю однолітків; екстраполяція набутого оцінно - етичного досвіду в повсякденному спілкуванні з однолітками та дорослими. Загальновідомо вплив художньої літератури на розумовий і естетичний розвиток дитини. Художня література відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємин. Вона розвиває мислення та уяву дитини, збагачує його емоції, дає прекрасні зразки літературної мови. Виховна, пізнавальна та естетична розширюють знання дитини про навколишній світ, вона впливає на особистість малюка, розвиває вміння тонко відчувати форму і ритм рідної мови. Художня література супроводжує людину з перших років її життя. Літературний твір виступає перед дитиною в єдності змісту і художньої форми. Сприйняття літературного твору буде повноцінним лише за умови, якщо дитина до нього підготовлена. А для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразні засоби мови казки, оповідання, віршів та інших творів художньої літератури. Поступово у дітей виробляється винахідливе відношення до літературних творів, формується художній смак. У старшому дошкільному віці дошкільнята здатні розуміти ідею, зміст і виразні засоби мови, усвідомлювати прекрасне значення слів і словосполучень. Все подальше знайомство з величезною літературною спадщиною буде спиратися на фундамент, який ми закладаємо в дошкільному дитинстві. Проблема сприйняття літературних творів різних жанрів дітьми дошкільного віку складна і багатоаспектна. Дитина проходить тривалий шлях від наївної участі в зображуваних подіях до більш складних форм естетичного сприйняття. Дослідники звернули увагу на характерні особливості розуміння дошкільниками змісту і художньої форми літературних творів. Це насамперед конкретність мислення, невеликий життєвий досвід, безпосереднє відношення до дійсності. Тому і підкреслюється, що тільки на певному щаблі розвитку і лише в результаті цілеспрямованого сприйняття можливе формування естетичного сприйняття, і на цій основі - розвиток дитячої художньої творчості. Культура мови - явище багатоаспектне, головним її результатом вважається вміння говорити відповідно до норм літературної мови; це поняття включає в себе всі елементи, що сприяють точної, ясної і емоційної передачі думок і почуттів у процесі спілкування. Правильність і комунікативна доцільність мови вважаються основними ступенями оволодіння літературною мовою. Як роботу над оволодінням дітьми усіма сторонами мови (фонетичної, лексичної, граматичної), сприйняттям різноманітних жанрів літературних та фольклорних творів і як формування мовного оформлення самостійного зв язного висловлювання. Твори художньої літератури та усної народної творчості, в тому числі і малі літературні форми, є найважливішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення. Найважливішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення є твори художньої літератури та усної народної творчості, в тому числі і малі фольклорні форми (прислів я, приказки, загадки, потішки, лічилки, фразеологізми). Виховне, пізнавальне та естетичне значення фольклору величезне, так як він, розширюючи знання про навколишню дійсність, розвиває вміння тонко відчувати художню форму, мелодику і ритм рідної мови. У молодшій групі ознайомлення з художньою літературою здійснюється за допомогою літературних творів різних жанрів. У цьому віці необхідно навчати дітей слухати казки, оповідання, вірші, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Молодших дошкільників особливо приваблюють віршовані твори, що відрізняються чіткою римою, ритмічністю, музикальністю. При повторному читанні діти починають запам ятовувати текст, засвоюють сенс вірша і затверджуються в почутті рими і ритму.

Мова дитини збагачується схопленими ним словами і виразами. У середній групі триває ознайомлення дітей з художньою літературою. Вихователь фіксує увагу дітей не тільки на змісті літературного твору, але і на деяких особливостях мови. Дуже важливо після читання твору правильно сформулювати питання, щоб допомогти дітям розподілювати головне - дії основних героїв, їхні взаємини і вчинки. Правильно поставлене запитання змушує дитину думати, міркувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору.

У старшій групі дітей вчать при сприйнятті змісту літературних творів помічати виразні засоби. Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст. Вони можуть розрізняти жанри літературних творів і деякі специфічні особливості кожного жанру.

Читання вихователя по книзі або напам ять. Це дослівна передача тексту.

Читаючий зберігаючи мову автора, передає всі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів. Значна частина літературних творів читається по книзі. Розповідь вихователя. Це відносна вільна передача тексту (можливі перестановки слів, заміна їх, тлумачення). Розповідь дає великі можливості для залучення уваги дітей. Традиційно в методиці розвитку мови прийнято виділяти дві форми роботи з книгою в дитячому саду.

Читання і розповідання художньої літератури, та заучування віршів на заняттях і використання літературних творів та творів усної народної творчості поза занять, в різних видах діяльності. Читання і розповідання однієї пропозиції. Читання кількох творів, об єднаних єдиною тематикою (читання віршів та оповідань про весну, про життя тварин) або єдністю образів (дві казки про лисичку). Можна об єднувати твори одного жанру (два оповідання з моральним змістом) або кілька жанрів (загадка, оповідання, вірш). На таких заняттях об єднують новий і вже знайомий матеріал. У методиці занять слід виділити такі питання, як підготовка до заняття і методичні вимоги до нього, бесіда про прочитане, повторне читання, використання ілюстрацій. Обґрунтований вибір твору відповідно до розроблених критеріїв (художній рівень і виховне значення), з урахуванням віку дітей, поточної виховно - освітньої роботи з дітьми та пори року, а також вибір методів роботи з книгою. Підготовка вихователя до читання твору.

Треба прочитати твір так, щоб діти зрозуміли основний зміст, ідею і емоційно пережили прослухане (відчули його). Зрозуміти основний задум автора, характер дійових осіб, їх взаємини, мотиви вчинків. Далі йде робота над виразністю передачі. Оволодіння засобами емоційної й образної виразності (основний тон, інтонації); розстановка логічних наголосів, пауз; вироблення правильної вимови, хорошою дикції. У попередню роботу входить підготовка дітей. Перш за все, підготовка до сприйняття літературного тексту, до осмислення його змісту і форми. З цією метою можна активізувати особистий досвід дітей, збагатити їх подання шляхом організації спостережень, екскурсій, розглядання картин, ілюстрацій. Пояснення незнайомих слів - обов язковий прийом, що забезпечує повноцінне сприйняття твору.

Слід пояснювати значення тих слів, без розуміння яких стає неясним основний зміст тексту, характер образів, вчинки персонажів. Варіанти пояснення різні. Методика проведення занять з художнього читання та розповідання і його побудова залежать від типу занять, змісту літературного матеріалу і віку дітей. У структурі типового заняття можна виділити три частини. У першій частині відбувається знайомство з твором, основна мета - забезпечити дітям правильне і яскраве сприйняття шляхом художнього слова. У другій частині проводиться бесіда про прочитане з метою уточнення змісту та літературно - художньої форми, засобів художньої виразності. У третій частині організується повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження і поглиблення сприйнятого. Проведення заняття вимагає створення спокійної обстановки, чіткої організації дітей, відповідної емоційної атмосфери. Читанню може передувати коротка вступна розмова, котра підготовлює дітей до сприйняття, що зв язує їх досвід, поточні події з темою твору.

У таку бесіду можуть бути включені коротка розповідь про письменника, нагадування про його інших творах, вже знайомих дітям. Якщо попередньої роботою діти підготовлені до сприйняття книги, викликати у них інтерес можна за допомогою загадки, віршів, картинки. Далі потрібно назвати твір, його жанр (оповідання, казка, вірш), ім я автора. Виразне читання, зацікавленість самого вихователя, його емоційний контакт з дітьми підвищує ступінь впливу художнього слова. Під час читання не слід відволікати дітей від сприйняття тексту питаннями, дисциплінарними зауваженнями, досить буває підвищення або зниження голосу, паузи. Наприкінці заняття можливе повторне читання твору (якщо воно коротке) і розгляд ілюстрацій, які поглиблюють розуміння тексту, уточнюють його, повніше розкривають художні образи. Методика використання ілюстрацій залежить від змісту і форми книги, від віку дітей. Основний принцип - показ ілюстрації не повинен порушувати цілісного сприйняття тексту.

Якщо книга розділена на невеликі глави, ілюстрації розглядають після кожної частини. і тільки при читанні книги пізнавального характеру картинка використовується в будь - який момент для наочного пояснення тексту.

Це не порушить єдності враження. Одним із прийомів, що поглиблюють розуміння змісту і виразних засобів, є повторне читання. Невеликі за обсягом твори повторюються відразу після первинного читання, великі вимагають якогось часу для осмислення. Далі можливе читання тільки окремих, найбільш значущих частин. Повторне читання всього цього матеріалу доцільно провести через якийсь відрізок часу.

Читання віршів, потішок, коротких оповідань повторюється частіше.

Діти люблять слухати знайомі оповідання і казки багато раз. При повторенні необхідно точно відтворювати первісний текст. Знайомі твори можуть бути включені в інші заняття з розвитку мовлення, в літературні та розваги. Таким чином, при ознайомленні дошкільнят з художньою літературою використовуються різні прийоми формування повноцінного сприйняття твору дітьми. У них через художні образи виховуються сміливість, почуття гордості і захоплення героїзмом людей, співчуття, чуйність, турботливе ставлення до близьких. Читання цих книг обов язково супроводжується бесідою. Діти вчаться оцінювати вчинки персонажів, їх мотиви. Педагог допомагає дітям осмислити ставлення до героїв, домагається розуміння головної мети. При правильній постановці питань у дитини виникає бажання наслідувати моральним вчинкам героїв. Розмову слід вести про вчинки персонажів, а не про поведінку дітей групи. Сам твір силою художнього образу надасть великий вплив, ніж будь - яке моралізування. На спеціальних заняттях вихователь може читати дітям або розповідати. Читати він може напам ять або по книзі. Одне із завдань занять полягає в тому, щоб навчити дітей слухати читця або оповідача. Заучування вихователем напам ять художніх творів, призначених для читання дітям, і розвиток навичок виразного читання - важлива частина професійної підготовки вихователя. Заняття з ознайомлення з художнім твором дітей різних вікових ступенів організовується педагогом по - різному.

Це комплексний прийом, часто включає в себе цілий ряд простих прийомів - словесних і наочних. Розрізняються вступна (попередня) бесіда до читання та коротка роз яснювальна (заключна) бесіда після читання. Не слід, однак, робити ці прийоми обов язковими. Робота над художнім твором може протікати і в такий спосіб. Вихователь підтримує невимушену розмову, нагадує ряд яскравих епізодів, потім читає твір вдруге і розглядає з дітьми ілюстрації. У молодших і середніх групах такої роботи за новим твором часто буває достатньо. Цілі роз яснювальної бесіди більш різноманітні. іноді важливо акцентувати увагу дітей на моральних якостях героїв, на мотивах їх вчинків. У бесідах повинні переважати такі питання, відповідь на які вимагав би мотивації оцінок, наприклад. « чому неправильно вчинили хлопці, закидавши шапками каченят. Чим тобі сподобався дядя стьопа. Хотів би ти мати такого друга і чому.

Як правило, не буває необхідне виявляти у процесі бесіди сюжет, послідовність дій персонажів, так як у творах для дошкільнят вони досить прості. Зайве прості, одноманітні запитання не викликають роботи думки і почуття. Використовувати прийом бесіди потрібно особливо тонко і тактовно, не руйнуючи естетичного впливу літературного зразка. Художній образ говорить завжди краще, переконливіше, ніж усі його тлумачення і пояснення. Це має застерегти педагога від захоплення бесідою, від зайвих пояснень і особливо від моральнісних висновків. На заняттях з художньої літератури застосовуються і технічні засоби навчання. В якості прийому може бути використано прослуховування в аудіозаписі виконання артистом знайомого дітям твору (або фрагмента), записів дитячого читання. Підвищує якість навчального процесу показ слайдів або коротких діафільмів на сюжети творів. Це допомагає дитині пізнавати життя, формує його ставлення до навколишнього. Художні твори, розкриваючи внутрішній світ героїв, змушують дітей хвилюватися, переживати, як свої, радощі й прикрощі героїв. Дитячий садок знайомить дошкільнят з кращими творами для дітей та на цій основі вирішує цілий комплекс взаємопов язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання. Художній твір приваблює дитину не тільки своєю яскравою подібною формою, а й смисловим змістом. Старші дошкільнята, сприймаючи твір, можуть дати свідому, вмотивовану оцінку персонажам. Пряме співпереживання героям, вміння стежити за розвитком сюжету, зіставлення подій, описаних у творі, з тими, що йому доводилося спостерігати в житті, допомагають дитині порівняно швидко і правильно розуміти реалістичні розповіді, казки. Недостатній рівень розвитку абстрактного мислення гальмує сприйняття дітьми таких жанрів, як байки, прислів я, загадки, обумовлює необхідність допомоги дорослого. Дослідниками встановлено, що дошкільнята здатні до опанування поетичним слухом і можуть розуміти основні відмінності між прозою і поезією. Завдання дитячого садка по ознайомленню дітей з художньою літературою будуються з урахуванням розглянутих вище вікових особливостей естетичного сприйняття. За своїм змістом це діяльність, пов язана зі сприйняттям літературних творів та їх виконанням, що включає розвиток початкових форм словесної творчості (придумування розповідей і казок, загадок, римованих рядків), а також образності і виразності мовлення. Вихователь формує у дітей уміння сприймати літературний твір. Слухаючи розповідь, дитина повинна не тільки засвоїти його зміст, а й пережити ті почуття, настрої, які хотів передати автор. Важливо також навчати дітей зіставляти прочитане (почуте) з фактами життя. Велика її роль і в розвитку мови дошкільника. Ознайомлення з художньою літературою включає цілісний аналіз твору, а також виконання творчих завдань, що робить сприятливий вплив на розвиток поетичного слуху, почуття мови і словесної творчості дітей. Мистецтво слова відображає дійсність через художні образи, показує найбільш типове, осмислюючи і узагальнюючи реальні життєві факти. Художнє слово допомагає зрозуміти красу звучної рідної мови, воно вчить дитину естетичному сприйняттю навколишнього й одночасно формує його етичні (моральні) уявлення. Засобами художнього слова, ще до школи, до засвоєння граматичних правил дитина освоює граматичні норми мови в єдності з його лексикою. З книги дитина вивчає багато нових слів, висловлювань, його мова збагачується емоційною і поетичною лексикою. Література допомагає викладати своє відношення до прослуханого, використовуючи порівняння, метафори, епітети, інші засоби образної виразності, володіння якими у свою чергу, служить розвитку художнього сприйняття літературних творів. Читання і розповідання літературних творів дітям є важливим засобом як розвитку мовлення, так і їхнього естетичного виховання. Вплив літературних творів на розумовий, моральний та естетичний розвиток дитини залежить від добору відповідних творів, розуміння їх, уміння вихователя керувати процесом сприймання. Богуш а гавриш н котик т. Методика організації художньо - мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. 2 - ге видання, доповнене і перероблене.

Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. Софія русова - педагог, державний діяч, просвітитель. До 155 - річчя від дня народження. Сухомлинського, ніжин. (серія „видатні педагоги світу”; вип. Значення художньої літератури як засобу впливу на формування духовно - моральних цінностей у дітей дошкільного віку.

Характеристика експериментальних літературних проектів як форм організації освітньої діяльності у дошкільному навчальному закладі. Формування мовленнєвої компетентності дошкільника, розвиток дитини в контексті нової редакції базового компонента. Вимірювання показників сформованості мовленнєвої компетентності у дітей старшого дошкільного віку на констатувальному етапі експерименту.

Теоретико - методологічні засади розвитку художньо - творчого мислення дітей старшого дошкільного віку.

Структура та компоненти. Вікові особливості старших дошкільників. Педагогічні методики підготовки дітей зазначеного віку до сприймання музичного твору.

Цінності як психолого - педагогічна категорія. Роль художньої літератури у процесі формування цінностей у дітей. Розробка й експериментальна перевірка педагогічних умов формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури. Особливості та специфіка логопедичної допомоги дітям дошкільного віку з порушеннями усного мовлення. Обґрунтування педагогічних умов її організації. Експериментальна перевірка доцільності логопедичної роботи в умовах загальноосвітніх дошкільних закладів. Мотиви спілкування дітей дошкільного віку з однолітками та дорослими. Експериментальне вивчення проблеми спілкування дітей дошкільного віку з ровесниками. Виховання позитивного ставлення до товаришів. Формування навичок регулювання поведінки дитини. Сутність понять загальне недорозвинення мовлення, мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку, трвз - технології. Основні методи, прийоми теорії розв язання винахідницьких завдань, які доцільно використовувати в роботі з дітьми дошкільного віку.

Література для дітей дошкільного віку це педагогічний фаховий коледж. Література для дітей дошкільного віку.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є процес засвоєння студентами кращих зразків усної народної творчості, класичної, сучасної української та зарубіжної літератури для дітей різновікових категорій дошкільного віку.

Усна народна творчість. Огляд сучасної дитячої літератури. Зарубіжна література для дітей. Мета та завдання навчальної дисципліни. Метою викладання навчальної дисципліни “література для дітей дошкільного віку” є прищепити майбутнім педагогам любов до літератури, читання книжок. Через літературу, рідне слово духовно поєднатися із своїм народом, культурою своєї землі, навчитись розуміти добро, красу, любов. Професійно та творчо працювати в системі національної дошкільної освіти. Ознайомити студентів з вибраними зразками класичної літератури минулого та кращими надбаннями сучасної української та світової літератури; навчити студентів самостійно аналізувати і правильно оцінювати ідейно - художній зміст творів; визначити роль дитячої літератури у морально - естетичному вихованні дітей, їх розумовому розвитку; виробити у студентів високий критерій вимог до творів дитячої літератури. Кращі зразки багатого своїми жанрами і мотивами українського фольклору і фольклору народів світу як суттєвої частини загальнонаціональної народної творчості; творчість класиків та сучасних письменників української та зарубіжної літератури; поетичні та прозові твори класичної та сучасної вітчизняної і зарубіжної літератури. Складати анотації, підбирати книги для роботи з дітьми різних вікових категорій дитячого садка; виразно читати і розповідати дітям; визначити художню цінність творів та їх естетичної якості, вплив на емоційні почуття дошкільника; навчити і розвивати у дітей здатність естетичного сприймання творів мистецтва, прищепити любов до книги. Література для дітей дошкільного віку це дитяча література.