діалектна вимова л

діалектна вимова л

Діалектна лексика у творах г. Поняття та різновиди діалектів, а також головні закономірності їх використання в літературній мові. Короткий біографічний нарис життя та творчості відомого українського письменника г. Вияв слобожанського діалекту у творах автора. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Квітка - основ яненко, п. Гулак - артемовський, є. Гребінка - письменники, які написали багато творів про сучасне й минуле життя українського суспільства. У творах письменників змальована широка панорама життя нашої країни та простих селян. Вони відображали буденне життя, побут, традиції, гумор простих людей. Практична значимість роботи. Дане дослідження полягає у можливості використовувати матеріал при підготовці до семінарів, практичних занять та лекцій, при укладанні збірників і написанні рефератів, контрольних, курсових та інших наукових праць. Огляд джерельної бази. Велика кількість робіт присвячена життю та творчості квітки - основ яненка, а також були використані роботи мовознавців у сфері діалектології. Зокрема досліджені праці таких дослідників як к. Були вивчені та опрацьовані прозові твори квітки - основ яненка. Також був досліджений та використаний ряд інших джерел, список яких та їх авторів наведений в кінці даної роботи. На початку нашого дослідження було б доречно зазначити, що таке діалетологія. Отже, українська діалектологія - це наука про українську діалектну мову, про місцеві різновиди української мови, її місцеві, територіальні діалекти. Вона вивчає народну мову в усій її різноманістності її місцевих діалектів і говірок, а також географічне поширення діалектних явищ мови, окреслення певних діалектних одиниць у їх системі тощо. Розрізняють діалектологію описову (статичну, синхронну) та історичну (діахронну). Описова, чи синхронна, діалектологія займається вивченням місцевих діалектів певної мови в якомусь одному хронологічному зрізі сучасного періоду, хоч можливе також діалектологічне дослідження описового характеру більш давнього часу.

історична ж, чи діахронна, діалектологія вивчає розвиток діалектної мови і місцевих діалектів. Вона тісно переплітається з історією мови, зокрема з історичною граматикою. Словник української мови за редакцією білодіда подає таке визначення. Діалект - це місцевий різновид мови, говірка. Віталій вікторович жайворонок у своєму словнику - довіднику визначає діалект як різновид загальнонародної мови на противагу унормованій літературній мові. Таким чином, зсилаючись на вищезазначений матеріал, можна зробити висновок, що діалект - це різновид мови, який вживається на певній території і має свої особливості. Місцеві, територіальні діалекти мають свої особливості, свої специфічні ознаки в різних мовних рівнях - у фонетиці, граматиці, словотворі, лексиці. Отже, місцевий діалект характеризується за наявності своєї власної мовної системи, яка може протиставлятися мовній системі іншого місцевого діалекту цієї самої мови. У цій системі наявна певна сукупність діалектних явищ, відмінна від сукупності діалектних явищ іншого місцевого діалекту.

Залежно від співвідношення в мовній системі місцевого діалекту, особливого, специфічного і спільного, загального розрізняються діалекти ближчі або й зовсім близькі до літературної мови, і діалекти, більшою чи меншою мірою віддалені від неї. Говірка, отже, являє собою цілісне мовне утворення без мовних відмінностей, за винятком чисто індивідуальних особливостей мовлення, викликаних індивідуальними дефектами мови, а також рівнем освіти, загальної культури, родом занять окремого індивідуума чи певної групи людей тощо. Групу однотипних говірок, що споріднені між собою рядом специфічних мовних ознак, якими вони більш - менш відчутно відрізняються від інших груп говірок, називають говором. Говір - це територіально окреслене діалектне утворення, яке характеризується певною сукупністю діалектних ознак. А) поширення флексій - о ви, - е ви - в давальному відмінку однини іменників ii відміни (коньови, коневи); в) збереження етимологічного - и в давальному і місцевому відмінках однини та називному множини іменників ii відміни (земли, по земли, на кони, у кінци, на поли); д) вживання аналітичної форми майбутнього часу (му робити - робитиму, меш робити - робитимеш, мемо робити - робитимемо) та ін. Якщо кожен із діалектних різновидів національної мови поширений на порівняно обмеженій території і обслуговує як засіб спілкування повсякденні побутові і виробничі потреби місцевого населення на цій території, то літературна мова поширена тією чи іншою мірою на всій території проживання певної нації і є засобом спілкування між усіма її членами, знаряддям загальнонаціональної культури, мовою науки і літератури, обслуговує різноманітні прояви життя нації в цілому, а також є загальною розмовною мовою. Також треба відзначити, що літературні мови не поривають зв язків з місцевими діалектами, а, навпаки, взаємодіючи з ними поповнюють свої скарби за їхній рахунок повними лексичними і виражальними засобами. Причому це збагачення обмежується лексикою і фразеологією. Мовознавець зазначив, що історичні умови формування й розвитку нової української літературної мови на національній основі склалися так, що вона на початкових етапах виступала у двох основних різновидах. Літературна мова і діалект характеризуються специфічними ознаками, частково взаємопротиставними. Неоднаковий і соціальний грунт літературної мови й діалекту.

В наш час діалекти залишаються основним засобом спілкування для більшості населення. Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням для всіх літературних норм. Отже, нова українська мова сформувалася на базі говірок південно - східного наріччя, зумовлена суспільно - політичними та історичними умовами. Григорій федорович квітка - український письменник дошевченківської доби, відомий прозаїк та драматург. Народився квітка - основ яненко у селі основа під харковом. Отже, рідною для письменника була слобожанщина з її говірковими особливостями. Обирався членом товариства наук при харківському університеті. Виступив одним із засновників харківського професійного театру, інституту шляхетних дівчат (1812), харківської губернської бібліотеки (1838). Квітка - основ яненко знайомиться з багатьма українськими літераторами, гуртком харківських романтиків, представниками російської культури й літератури - с. Навідав письменника євген гребінка, з яким велося жваве листування у справі українських видань у петербурзі - 1841 р. Через гребінку григорій федорович познайомився заочно з шевченком. Григорій федорович квітка - основ яненко залишив літературну спадщину, написану російською та українською мовами. Твори квітки - основ яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. За його творами знято фільми. із праць мовознавців відомо, що слобожанський говір займає територію харківської, луганської, північних районів дніпропетровської і донецької областей. Вони разом із середньонаддніпрянськими і степовими говірками входять до складу південно - східного наріччя української мови. Переважна більшість рис слобожанського говору, вжитих григорієм квіткою - основ яненком, стала певною складовою частиною літературної мови. Української та російської. ах, ти, дєвушка, дєвушка. Повези тебе у францію, так би там тєбя назвали мамзель; а у туреччині - марушка, а у рассеї - дєв ушка - зазнобушка. Не можна не звернути увагу на форми ствердження, заперечення. Для вираження ствердження уживається загальне слово так або його ускладнена форма так - таки так. Як заперечення виступає слово ні, а також російське слово ніту.

« - ад же ти ти посватаний. Відомо, що слобожанському говору притаманна флексія - т ь у третій особі однини дієслів першої дієвідміни, слова у цій формі можна побачити і у творах квітки. Розумітиметь; у словах з суфіксом основи - а - втрачають флексію - є. Не зна, дріма, чита, не помага, обіда тощо. Не рідко у значення отримати щось вживається слово ке (кете). А кете лишень чогось поснідати. іменники чоловічого роду другої відміни в називному відмінку множини мають закінчення - ове.

Серед прикметників є також короткі форми. Молод чоловік і повні нестягнені. Мова творів письменника насичена багатьма діалектними фразеологізмами. Отже, григорій квітка - основ яненко залишив чіткий відбиток слобожанського говору.

Деякі слова ми й досі використувуємо у повсякденному житті. Письменник підкреслював відміннсть українського народу від російського, прагнув показати дві різні культури, а також, звичайно, мови. Григорій квітка - основ яненко залишив чималу спадщину українському народу.

З творів письменника можна дізнатися про побут, традиції українців, а саме слобожанщини. Квітка майстерно використовував слобожанські говірки, зображуючи тих чи інших героїв своїх творів. Мова основ яненка колоритна, образна, багата на народні приказки та прислів я. Звичайно, читаючи твори основ яненка нам не обійтись без словника лексичних термінів, а тому цікаво дізнаватися деякі діалектизми, які автор використовує у творі. Сергій семенович єрмоленко сказав. « і на лексичному, і на стилістичному значенні слова завжди лежить відбиток не тільки індивідуального чи функціонально - стилістичного використання, а й відбиток часу, знак доби і того мовного побуту, який дає життя слову.

Етапи зародження та розвитку літературної мови, оцінка її ролі та значення в сучасному суспільстві. Опис долі української мови, історія та передумови її пригнічення. Відродження мови з творчістю котляревського, квітки - основ яненка і тараса шевченка. Функціональна класифікація лексики сучасної української мови, її типи. Лексика творів марії матіос. Суспільно - політична як засіб зображення епохи, побутова. Особливості використання діалектизмів у відомих творах даного автора. Різновиди емоцій та основні способи їх вербалізації. Емотивність у мові та тексті. Поняття емоційного концепту в лінгвістиці. Засоби вербалізації емоцій в англійських прозових та поетичних творах. Мовні засоби вираження емоційного концепту страх. Теоретичний аспект використання діалектизмів в художній літературі. Особливості південно - західного діалекту.

Стилістичні функції діалектної лексики в художній літературі. Постать винничука в літературному процесі ххі століття. Аналіз львівських говірок. історичні зміни словникового складу мови. Причини історичних змін у лексиці. історична лексикологія та етимологія. історизми та їх стилістичні функції у текстах різних стилів. Поняття про матеріальні архаїзми. історизми в творчості т. Лексико - семантична група як мікросистема в системі мови. Аналіз лсп коштовне каміння в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах. Дослідження його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах. Українська народна мудрість. Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові. Культурне мовлення як основа духовного життя нації, а також її честь і гідність. Тема використання нецензурної лексики серед підлітків. Вживання матюків для визнання у однолітків.