правила наголосу української мови
Норми наголошування в українській мові. Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість. Наголос в українській мові визначається як повсюдний, оскільки він може припадати у слові на будь - який склад (перший, другий, третій тощо), наприклад. Поїзд, маркетинг, феномен, консорціум, комерсант, співіснування, самовдосконалення. Така особливість, як рухомість, означає, що в формах того самого слова наголос може бути різним, як - от. іноді навіть та сама форма слова акцентується по - різному, наприклад форма називного відмінка множини деяких іменників лікарі але 4 лікарі), форми родового й орудного відмінка однини числівника один (одного але всі до одного, один за одного, один одного; одним, але один за одним, один з одним, одні одних). Складність засвоєння наголосу посилюється також тим, що у багатьох словах наголос є нерухомим, тобто при змінюванні слова за відмінками, родами, числами, дієвідмінами наголос припадає на той самий склад. Гривня - гривні, гривнями. У розмовній мові часто трапляються помилки, що виникають внаслідок змішування рухомого і нерухомого наголосу.
Порушення норм наголошування іноді пояснюються впливом російської мови. Акцентуаційні норми - загальноприйняті правила наголошування слів. Розділ мовознавства, який вивчає наголос, називається акцентологією. Часто ці норми розглядають у межах орфоепії. Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у виділенні одного зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Наголос в українській мові вільний, тобто може падати на будь - який склад, напр. Амверс, акцемпт, арбітрамж, акредитимв, автоматизамція; відзначається здатністю рухатися у межах слова зі зміною його форм, напр. Авансувамти - авансумють. наголошування слів з рухомим наголосом (віз, везлам); - наголошування слів з усталеним наголосом, переважно іншомовних (квартамл, кіломемтр, аристокрамтія); - подвійне наголошування слів (замвждим, поммимлка); - наголошування складних слів (привамтнорабовламсницький, рамботоргімвля); - наголошування іншомовних слів, які можуть становити труднощі у вимові (феноммен, домгмат, генемзис); - наголошування слів, форм слів, відповідники яких у російській мові або в діалектному мовленні мають відмінні наголоси (кимдати, новимй, вимпадок, віднестим, ); - наголошування слів з метою розрізнення їх значень (вимходити і виходимти, забімгати і забігамти). дієслова вестим, нестим і под. Мають наголос на останньому складі, слово бути в інфінітиві та у формах майбутнього часу - на першому, а в минулому часі одн. на останньому (бумде, бумдуть, булам, булим тощо); - іменники на - ання наголошуються, як їх твірні дієслова (розв язамння, планувамння тощо); у двоскладових іменниках наголошується останній склад (знанням, званням тощо); - абстрактні іменники на - ин - а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі (величинам, новинам тощо); - географічні назви на - щин - а, - чин - а мають такий наголос, як і слова, від яких вони утворені (кимївщина, донемччина); - відіменникові та віддієслівні іменники з префіксами ви - , від - , за - , на - , над - , об - , пере - , під - , по - , при - , про - , роз - , мають наголос здебільшого на префіксах (замхід, ромзстріл, замтишок, перембіг, примповідка тощо); винятки розгромм, зачимн, набімр; - переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листким, сторінким тощо); - однаково наголошуються слова такого типу творення, як аристокрамтія, демокрамтія; діаломг, каталомг тощо; числівники одинамдцять, чотирнамдцять, п ятдесямт, шістдесямт тощо; більшість слів однакового типу творення мають різний наголос, напр. А)різномісний, або вільний, тобто не закріплений за якимось складом слова. Науковий, фаховий; б)рухомий, тобто змінюваний у різних формах того самого слова. Захист - захищати - захищений, аналіз - аналізувати - проаналізований; в) розрізнювальний, тобто допомагає розрізнювати. Об єднання (спілка, організація. Об єднання підприємців) - об єднання (дія. Об єднання зусиль), вигода (користь. Економічна вигода) - вигода (зручність. Маєток з усіма вигодами), господарський (належить господарству.
Господарський розрахунок) - господарський (належить господареві. Господарські звички); - граматичні форми слів. Свіжі новини - не чув новини, будемо скликати - негайно скликати. Коли ці іменники уживають з числівниками два, три, чотири, то наголошують перший чи другий склад. Два векселі, три автори, чотири директори, два округи, три інспектори. Двоскладові та трискладові іменники жіночого роду із закінченням - а в множині наголошуйте на закінченні. іменники на - анн(я) майже всі зберігають наголос дієслів, від яких вони утворені. У таких словах може бути наголошений суфікс (запитати - запитання, поєднати - поєднання, читати - читання, навчати - навчання) чи префікс (вирахувати - вирахування, викоренити - викоренення). Деякі іменники мають подвійне наголошення. Як правило, вони різняться за значенням і сполучуваністю. Видання (книг, друковане) і видання (про дівчат). Такі слова в сучасній літературній мові мають сталий наголос у всіх формах. Видання (однина) - у виданні, виданням, виданню і видання (множина) - у виданнях, виданнями, виданням. Назви процесів, дій та їх наслідків мають різне наголошення. Спростування (заперечення, відхилення) - спростовання (промова, стаття із спростуванням). За аналогією можна використовувати. Обґрунтування - обґрунтовання, угрупування - угруповання. Прикметники в українській мові потрібно наголошувати. Фаховий, валовий, новий, чіткий, вузький, легкий, стійкий. У всіх відмінках однини та множини більшість прикметників зберігає наголос початкової форми. Фаховий - фахового, фаховому, фаховим, на фаховому, фахові, фахових, фаховим, на фахових; валовий - валового, валовому, валовим, валові, валових, валовими, на валових. Позачасовий - позачасовому ( - вім), позачасовим, на позачасовому ( - вім); позачерговий - позачерговому ( - вім), позачерговим, на позачерговому ( - вім). Цілий, різний, докорінний, вичерпний. Пам ятайте, що числівники наголошують так. А) усі кількісні числівники на - дцять мають наголошений склад на. Треба пам ятати, що числівники чотирнадцять не становлять винятку з цього правила. Такий наголос зберігають збірні числівники одинадцятеро, чотирнадцятеро. Б) числівники шістдесят, сімдесят, вісімдесят мають наголос на другому компоненті; в) порядкомвий числівник другий не змінює наголосу у відмінкових формах. Другого, другому, другим і под. У дієсловах з основою на приголосний у початковій формі наголос падає на - ти. Навести, заповісти, розповісти. В особових формах, у формі минулого часу таких дієслів наголошуйте останній склад. Розповімо, наведете, заповіла, крім форм наказового способу.
Розповімо, наведімо, обговорімо і под. Не можна вважати освіченою, інтелігентною людиною, яка не дбає про високий рівень своєї мовної культури. А одним з важливих її елементів є правильне наголошування слів. В українській мові наголошені голосні характеризує передусім більша тривалість і виразний тембр, а часом і більша сила. Наголос служить засобом фонетичної організації слів. Навколо наголошеного складу групуються ненаголошені. Кожне повнозначне слово має своє постійне наголошування, тобто наголос є індивідуальною (зовнішньою) ознакою слова і його форм. В українській мові наголос різномісний, вільний, тому що він може падати на будь - який склад (морфему) слова. Випадок, навчання, сантиметр, багаторазовий. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос також рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах того ж слова, наприклад. Брат – брати, робити – роблю – робиш, писати – пишу – пишеш. Наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. Тільки за допомогою наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як. Лікарські рослини, лікарський препарат, лікарська ягода), використання і використання (слово використання вживають з відтінком закінченості дії. Шприц одноразового використання; слово використання – з відтінком незакінченості дії. У сучасній українській літературній мові існують єдині норми наголошування, які склалися насамперед на базі середньо наддніпрянських говорів, але значний вплив на процес нормування наголосу мали й південно - західні говори. Дотримання і зміцнення норм наголошування є обов’язковим для всіх мовців. У повсякденній мовній практиці трапляється чимало прикрих порушень норм. Це можна пояснити як впливом діалектної мови, так і недостатньою обізнаністю мовців із системою літературного наголосу.
Виникли вади також у результаті тривалого побутування в нашому суспільстві російсько - української двомовності. Видужання, залоза, спина, медикамент, кишка, бородавка, кропива, сеча, сироватка, щелепа, щипці, показник, різновид, різкий, кишковий, паховий, пахвинний, пахвовий, м’язовий, джгутовий, корисний, тонкий, сечовий, спиртовий, восковий, черговий, пологовий, експертний, сітчастий, решітчастий, алкогольний, їстівний, скроневий, камфоровий, цілодобовий, кістковий, очний, підлітковий, пористий, кульшовий, клубовий, проникний. Прикметники із суфіксом - аст (ий). Головчастий, гребінчастий, зубчастий, лапчастий, сітчастий; - н (ий). О чний, щелепний, міжщелепний, міжзубний, підгрудний, проникний, корисний, камфорний, алкогольний, експертний, диспансерний; - ов (ий). Джгутовий, кістковий, міжкістковий, м’я. Зовий, нирковий, наднирковий, міжнирковий, кишковий, крижовий, поперековий, кульшовий, щелеповий, хрящовий, міжхрящовий, клубовий, лобковий, зародковий, плодовий, пологовий, камфоровий, підлітковий, черговий, цілодобовий, сечовий, спиртовий, восковий, бурштинвий; - івн (ий). їстівний; - ист (ий). Плоский, різкий, тонкий; акцентування слів іншомовного походження на ґрунті української мови в цілому відповідає наголошуванню слів у тих мовах, з яких вони запозичені. Часом слова запозичуються не прямим шляхом, а через мови - посередники, і в таких випадках мають наголос мови - посередника. Тому мовці, не знаючи шляху запозичення слова українською мовою, орієнтуючись тільки на знання латинської мови і деяких іноземних, не завжди можуть правильно визначити норму української літературної мови. Так, часто помиляються у наголошуванні таких українських медичних термінів іншомовного походження. Камфора (це слово в латинську прийшло з арабської, його наша мова запозичила з німецької чи італійської з наголошеним останнім складом, а не з наголосом латинської мови), диспансер (через посередництво російської та французької мов запозичено з англійської), бюлетень (запозичено з французької мови через російську), епікриз (норму визначено під впливом грецької мови). Окремо слід сказати про слова, запозичені з грецької та латинської мов або створені на їхній основі, з кінцевим терміноелементом на - ія. Плутанина тут виникає у зв’язку з тим, що ще в латинській мові в одних терміноелементах наголос падає на передостанній склад (звук і), а в інших – на третій склад з кінця слова. Крім того, у багатьох з цих слів в українській та російській мовах усталені різні наголоси, що нерідко спричиняє вагання в наголошуванні. У російській мові в цій групі є набагато більше слів з наголошеним передостаннім складом (“грецький” варіант), ніж в українській мові, де наголос часто падає на третій склад від кінця слова (“латинський” варіант). Тому треба не помилятися під час наголошення слів з такими терміноелементами. Як бачите, наголосова система української мови досить складна, певним закономірностям наголошування підпорядковуються не всі слова та їхні форми. Тому якщо виникають сумніви щодо наголосу певного слова, треба звертатися за довідкою до таких словників. “українська літературна вимова і наголос” (к 1973), “орфоепічнийсловник” м. Погрібного (к 1984), “орфографічний словник української мови” (к 1994), “російсько - український словник наукової термінології. Отже, вдосконалюйтесь у володінні усною формою літературної мови, засвоюйте нормативний наголос і не забувайте, що саме мову лікаря беруть собі за зразок пацієнти, їхні родичі, інші люди, з якими йому доводиться спілкуватися. Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Переважно рідше алф а віт алфав і т алф а вітний алфав і тний веснян и й весн я ний в и сіти вис і ти д о говір догов і р жал о ж а ло з а вжди завжд и мил и ти м и лити пр о стий прост и й ясн и й я сний. Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок. Найчастіше порушують наголос у словах нов и й, в и падок, сер е дина, нен а висть, текстов и й, фахов и й та ін. В усному мовленні раз по раз чуємо н о вий. Колись це слово справді мало два наголоси, але вже давно наголос на першому складі вважається ненормативним. Тим, хто хоче навчитися українських наголосів, треба більше читати поезії видатних майстрів нашого письменства. Рильський); «щоб пісні мої стали нов и ми, як налагодить струни мої. Слово в и падок у літературній мові завжди мало і має тільки один наголос — на першому складі. Воно належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви. В и балок, в и няток, в и росток, в и селок, в и сновок тощо. Отже, наголос вип а док неприродний для української мови. Слово нен а висть, а також усі похідні від нього (нен а висний, нен а видіти, нен а виджу й ін. ) у літературній мові мають наголос на складі - на. Цей наголос природний для всієї території україни, уживаний у поетів, що репрезентують різні говори нашої мови (т. Франко, леся українка, м. Вінграновський та ін. Тож для наголосу н е нависть в українській мові немає жодних підстав. Текстов и й і фахов и й наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісов и й, льодов и й, снігов и й, цехов и й (від ліс, лід, сніг, цех тощо). Правильно неправильно берем о бер е мо б о втати бовт а ти бог, мн. Б о ги б о сий бос и й бул а, бул о, бул и б у ла, б у ло, б у ли валов и й в а ловий везт и (ввезт и) в е зти (вв е зти) верб а в е рба верет е но веретен о вест и (ввест и) в е сти (вв е сти) в и падок вип а док вир а зний в и разний візн и к в і зник в і льха вільх а вісімдес я т в і сімдесят вітч и м в і тчим гарас и м (герас и м) гер а сим. У всіх складних чи сумнівних випадках щодо наголошення слів треба звертатися до словників, зокрема до спеціалізованого словника наголосів, орфоепічного, орфографічного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з наголосами. Правила наголосу української мови наголос в українській мові, його види. Пригадайте, яка роль наголосу в слові. Які ознаки наголосу виділяють учені. Поясніть такі характеристики наголосу, як. Вільний, рухливий, головний, побічний, смисловий (або фразовий, логічний). В українській мові наголос вільний (різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь - який склад. Один, добре, боротьба. Динамічним (силовим) наголос є тому, що наголошений звук вимовляється з більшою напруженістю артикуляції і більшим напором видихуваного повітря. Деякі слова мають два наголоси. Помилка – помилка, усмішка – усмішка. А окремі, крім головного, мають ще побічний наголос. Сільськогосподарський. За допомогою наголосу здійснюється семантико - граматична диференціація слів, оскільки він може виступати засобом вираження різних лексико - граматичних значень. Виносити (процес) – виносити (закінчення процесу); дружка (р. Дружок) – дружка (свідок на весіллі у молодої); вікна (мн. Порушення місця наголосу може призвести до зміни лексичного (коса (ім знаряддя) – коса (яка. Термін) – гори, (дієсл. ) чи граматичного значення (забігати (що робити. Вид) – забігати (що зробити. Прочитайте слова вголос. Спочатку з наголосом на першому складі, а потім – на другому.
Вкажіть відмінність у значенні слів. Складіть і запишіть словосполучення з цими словами. З’ясуйте лексичне значення слів іншомовного походження. Запам’ятайте наголос у словах. З п’ятьма з них складіть і запишіть речення (на вибір). Слабий, старий, черкати, черствий, сімдесят, пурхати, сердити, кропива, котрий, курятина, кухонний, товпйтися, колесо, коваль, кидати, обруч, параліч, щипці. Як хлющ; і світу не видно; зуб на зуб не попадає; залитися рум’янцем; сухого рубця не лишилося; мороз проймає; пекти раків; ллє як з відра; пробирають дрижаки; червоніти по самі вуха. Які засоби ритміки тексту вам відомі з літератури. Поміркуйте, який зв’язок алітерації й асонансу з ритмікою тексту.
Яку роль у ритмізації тексту відіграє наголос. Ритміка найчастіше виявляється у фонетичній організації тексту, розташуванні наголошених і ненаголошених складів, пауз, інтонаційному оформленні речень. Сприйняття ритміки тексту залежить від його виразного читання. Виразно прочитайте вірш івана драча. З’ясуйте, як розташовані наголошені й ненаголошені склади, паузи у творі. Як це впливає на ритміку вірша. Який звукопис використав автор. Чи впливає він на ритміку твору.
Орфоепічний словник як кодекс орфоепічної норми. Мовні недоліки у вимові й наголошуванні та шляхи їх усунення. Орфоепічний словник є довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу.
В цьому словнику слова або їхні частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції. Вашими помічниками у виробленні нормативної вимови стануть такі видання. Українська літературна вимова і наголос. Складні випадки наголошення. Виправте помилки у вимові окремих носіїв мови. ) поясніть, які це помилки (фонологічні чи фонетичні), з’ясуйте причини їх. Правильну вимову слів запишіть фонетичною транскрипцією. “танцую”, “гець”, “чюю” “двенадцять”, “шепоче”, “дзя – кую”, “досиць”, “біжиць”, “кабінет”, “рідна страна”, “бацьківщина”, “чяс”, “чясто”, “черевики”, “виручяю”, “цівілізоване суспільство”, “митрополіт”, “афорізм”, “кроф”, “любоф”, “діфка”, “боровік”, “він правильно робит”, “сьвато”, “треба перевірати”, “техничні можливості”, “пісьня”, “смішат”, “делегуют”, “робе”, “осьвячений”, “базарь”, “кобзарь”, “роблю”, “було”, “пйшу”, “буде”. Він виступає як голосний на початку слова перед приголосним. 120, а потім запишіть їх у два стовпчики. А) з літерою г; б) з літерою г. Поясніть лексичне значення виділених слів. Яким словником ви скористалися. Гавань, гадюка, гелгіт, гирлига, гетто, гешефт, газета, газель, гонтар, гноття, грасувати, гаївка, гайворон, гайдук, гаяти, глей, гніт, гречний, грунт, гудзик, галактика, галас, гальмувати, гаманець, гума, гава, гвалт, ганнуся, гарбуз, гармонія, ганок, гедзь, гандж, гавеня, гелготіти, генерал, гирло, гиля, гяур, гринджоли, грунтовний, гуля, гінкий, гожий, горщик, горня. Абихто, абичий, абияк, авіапошта, авторка, адже, адрес, адреса, адресат, аерограф, азбест, атлас, акомпанемент, агрус, агукати, адамашковий, атлет, атракціон, аура, аутсайдер, афікс, афіксальний, африка, африканець, ацетон, ацетат, афоризм, ачей, аякже, аятола, виконання, завдання, прохання, читання, сімдесят, одинадцять, чотирнадцятий. Усно розподіліть слова на дві групи. Перевірте за орфоепічним словником і запишіть правильний варіант. Беремо, беремо, бовтати, бовтати, босий, босйй, валовий, ва ловий, верба, верба, везти, везтй, випадок, випадок, вйразний, виразний, вільха, вільха, вісімдесят, вісімдесят, вітчим, вітчим, граблі, граблі, дошка, дошка, дрова, дрова, кваша, кваша, кидати, кидати, смаку, смаку, товстий, товстий, покрова, покрова, полтавщина, полтавщина, порядковий, порядковий. Складіть по два речення з іменниками, які мають подвійний наголос у непрямих відмінках. Перевірте наголос за орфоепічним словником. Виразно прочитайте текст, звертаючи увагу на ритм речень. Якого стилістичного ефекту досягає автор тим, що кожне речення закінчує словом із відкритим складом. Позначте в тексті паузи, наголошені склади. Як вони впливають на ритміку тексту.
Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за нею схлипнуло невидиме джерельце і скинуло з себе клубочок туману.
і чогось такий жаль охопив мене за цими лісами, за таємничими просіками в них, за перестріг і золотарник, і за отими красноголовцями, які будуть тебе виглядати в жнива, що я зовсім розтривожився, а далі повернув здивовану обмінну на дорогу, яка вела до якимівської загорожі. У загорожі за воринням ще дрімало в тінях, у росі і метеликах високе різнотрав’я. Над ним бджоли перебирали невидимі струни, при його корінні темніла волога суниця. А вітерець усе увивася біля трави, усе будив її й отих лінивих метеликів, що понакривали крилом крило і не журяться (м. Роль наголосу в значенні слова. Правильне вимовляння слів урок 87 тема. Правильне вимовляння слів мета. Поглиблювати знання про наголос і його роль у мовленні; добирати слова, протилежні за значенням, слова, однакові за звучанням і написанням; виховувати любов до природи, до її краси. Організаційний момент ii. Актуалізація опорних знань 1. Старі й нові слова в українській мові. Переказування тексту.
Вимова й написання слів шофер, телевізор урок 12 тема. Вимова й написання слів шофер, телевізор мета. Складоподіл в українській мові українська графіка, українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правал написання слів § 30. Складоподіл в українській мові мовознавчі студії 329. Доведіть правильність висловленої думки, проілюструвавши її власними прикладами. Склад може представляти тільки голосний звук. Прочитайте чистомовки. Чи змінюється значення слова від перестановки складів. Кошеня навкруг дивана ходить рано - рано - рано. Ми боролись дружно з грипом, ми його перемогли, бо ми з липи - липи - липи чай пили - пили - пили. Наголошені й ненаголошені голосні, їх вимова, позначення на письмі фонетика. Наголошені й ненаголошені голосні, їх вимова, позначення на письмі 1. Яка функція наголосу в мові. Чи всі слова наголошуються. Чи в усіх словах наголос падає на той самий склад, наприклад, на перший чи другий. Вимовляння одного складу в слові з більшою силою голосу називається наголосом (рос. Наголос українська мова. Орфографія наголос у процесі мовлення не всі приголосні вимовляються з однаковою звуковою інтенсивністю. Наголос – це виділення одного зі складів слова за допомогою додаткового посилення голосу.
Склад, на який припадає наголос, називається наголошеним (сильним). Усі інші склади в слові – ненаголошеними (слабкими). Наголошені та ненаголошені голосні. Визначення наголосу в словах. Добір спільнокореневих слів. Складання розповіді за малюнками урок 86 тема. Складання розповіді за малюнками мета. Уточнити знання про особливості наголошеного складу і роль наголосу в мовленні; розвивати вміння знаходити у слові наголошений склад; ознайомити зі схемою звуко - буквеного аналізу слів; виховувати працелюбність, чемність, повагу до українських традицій. Повторити вивчений матеріал про склад, наголос; закріпити навички письма вивчених букв; удосконалювати навички звуко - буквеного аналізу слів; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати увагу при списуванні з друкованого тексту.
Повідомлення теми та мети уроку 2. Мовні ігри 1) гра “добери склад”. Порядок слів у реченні. Логічний наголос – речення синтаксис і пунктуація речення порядок слів у реченні. Логічний наголос розрізняються два типи порядку слів у реченні. Прямий (звичайний) і зворотний (інверсія). Логічний наголос українська мова. Підготовка до зно синтаксис і пунктуація речення порядок слів у реченні. Логічний наголос значення речення залежить не тільки від набору слів та їхніх форм, але й від порядку їхнього розташування. Від села до залізничної станції п’ять кілометрів – точний вимір відстані; від села до залізничної станції кілометрів п’ять – приблизна оцінка відстані. Складотворна роль голосних звуків урок 85 тема. Складотворна роль голосних звуків мета. Поглибити знання учнів про наголос і склад; виділити складотворну роль голосних; удосконалювати вміння учнів розпізнавати наголошені й ненаголошені склади; виховувати патріотичні почуття. Наголос про те, із чого утворюються склади, які з них відкриті, а які закриті, а також про наголошування окремих слів пригадаймо що таке склад слова. 199 прочитайте слова, які поділено на склади. Простежте, чи збігається в словах кількість голосних з кількістю складів чи є склади без голосного. Поняття про службові слова, їх роль у реченні. Вживання службових слів для зв’язку слів у реченні. Навчальний діалог урок 73 тема. Навчальний діалог мета. Роль слів у побудові тексту мета. Вчити учнів використовувати лексичні засоби для зв’язку речень у тексті; розвивати вміння зв’язувати речення в тексті за допомогою особових займенників (він, той, цей), слів (тоді, спочатку, потім); збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до природи. Організаційний момент чути дзвоник голосистий, він дзвенить, немов намисто. Намистинки розсипає й весело нас всіх скликає. Розділові знаки в кінці питальних речень. Логічний наголос у питальних реченнях. Складання діалогу на тему “у бібліотеці” урок 29 тема. Складання діалогу на тему “у бібліотеці” мета. Продовжувати знайомити з типами речень за метою висловлювання; знайомити з питальними реченнями, їх оформленням інтонаційно і на письмі; розвивати комунікативні вміння дітей, уміння складати діалоги; виховувати інтерес до вивчення мови. Фонетичний розбір слова фонетика. Орфографія урок № 42 тема. Фонетичний розбір слова мета. Поглибити знання учнів про склад і наголос, познайомити їх з основними правилами переносу; виробляти вміння правильно ділити слова на склади, правильно наголошувати слова; виховувати мовленнєву культуру учнів. Підручник, тексти диктантів. Типи фразеологічних одиниць в українській мові тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір у діловій мові план. Типи фразеологічних одиниць в українській мові. Джерела української фразеології. Наукова та професійна фразеологія, її місце у діловій документації. Роль словників у складанні ділових паперів. Особливості словотвору у професійному мовленні. Складання слів, основ і їхніх частин українська мова. Словотвір складання слів, основ і їхніх частин поширеним способом словотвору є складання двох і більше слів, основ або їхніх частин. Різновиди способу складання. Школа, інтернат - > школа - інтернат; кіно, театр - > кінотеатр; б) складання основи слова зі словом. Жовтий і гарячий - > жовтогарячий; в) складання основ. Роль службових слів у реченні тема. Роль службових слів у реченні мета. Ознайомити з поняттям “службові слова”; вчити будувати речення, використовуючи службові слова; збагачувати словниковий запас школярів; виховувати наполегливість у праці, бажання вчитися. Урок формування мовної компетенції. Організаційний момент ось дзвінок сигнал подав – до роботи час настав. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом фонетика. Орфографія § 32 ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом запам’ятаймо. Написання слів, які не можна перевірити наголосом, треба перевіряти за орфографічним словником. Такі слова потрібно запам’ятовувати. Апельсин, чемодан, календар. 294 запишіть слова з ненаголошеними голосними, які не можна перевірити наголосом. Запам’ятайте їх правопис. Правила наголосу української мови перелік слів з правильним наголосом до зно - 2021. Перелік слів з нормативним наголосом, які треба вивчити для успішного складання зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури 2021 року.
Зазначений перелік визначений програмою зно з української мови та літератури, затвердженою наказом міністерства освіти і науки україни №696 від 26. Багаторазовий безпринципний бешкет благовіст близький болотистий бородавка босоніж боязнь бурштиновий бюлетень. Ваги (у множині) вантажівка весняний вигода (користь) вигода (зручність) видання визвольний вимога випадок виразний висіти витрата вишиваний відвезти відвести відгомін віднести відомість (список) відомість (повідомлення, дані, популярність) вірші віршовий вітчим. Данина дано дециметр дещиця де - юре джерело дивлячись дичавіти діалог добовий добуток довезти довести довідник догмат донести донька дочка дрова. Завдання завезти завести завжди завчасу загадка заіржавілий заіржавіти закінчити закладка (у книзі) закрутка залишити заміжня занести запонка заробіток заставка застібка застопорити звисока здалека зібрання зобразити зозла зрання зручний зубожіння. Камбала каталог квартал кишка кілометр кінчити колесо колія копчений (дієприкметник) копчений (прикметник) корисний косий котрий крицевий кроїти кропива кулінарія курятина. Навчання нанести напій наскрізний начинка ненавидіти ненависний ненависть нести ніздря новий. Обіцянка обрання обруч (іменник) одинадцять одноразовий ознака олень оптовий осетер отаман оцет. Павич партер пекарський перевезти перевести перекис переляк перенести перепад перепис піала підданий (дієприкметник) підданий (іменник, істота) підлітковий пізнання пітний піцерія подруга позначка помилка поміщик помовчати поняття порядковий посередині привезти привести приморозок принести причіп проділ проміжок псевдонім. Разом ремінь (пояс) решето ринковий рівнина роздрібний розпірка рукопис русло. Сантиметр свердло середина сеча симетрія сільськогосподарський сімдесят слина соломинка статуя стовідсотковий стрибати. Текстовий течія тигровий тисовий тім’яний травестія тризуб тулуб. Genealogia - родовід) - історична дисципліна, яка вивчає походження та родинні зв язки історичних осіб, родів, фамілій, а також деяких наукових дисциплін. Згідно з генеалогічною класифікацією, мови світу об єднуються у сім ї мов. індоєвропейську, китайсько - тибецьку, алтайську, афразійську та ін. Найбільш вивченою є індоєвропейська сім я, до якої входять у т. Слов янська, романська, германська, балтійська, кельтська, індійська та ін. Українська мова спільно з російською і білоруською мовами складає східнослов янську підгрупу слов янської групи мов (до західнослов янської підгрупи належать словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо - і нижньолужицька мови (німеччина), до південнослов янської - словенська, македонська, болгарська, сербохорватська і старослов янська мови). Українська мова має фонетичні, граматичні і лексичні особливості, спільні з російською та білоруською мовами. Серед них найпомітніші. Однакові форми дієслів; близькі системи суфіксів і префіксів; однакове означення деяких слів та понять, напр. Родинних стосунків (сестра, брат); органів і частин людського тіла (нога, рука); назв місцевості і рельєфу (ріка, земля, море); ряд фонетичних особливостей. Протиставлення приголосних за твердістю - м якістю, повноголосся та ін. Усі слов янські мови мають одне джерело. Правослов янську, або спільнослов янську основу, яка існувала у слов янських племінних мов приблизно з середини iii тисячоліття до. (ця обставина пояснює наявність в усіх цих мовах багатьох спільних рис, зокрема, основних закономірностей у фонетиці, лексиці і граматиці). З перетворенням і формуванням слов янських племен в окремі народності в загальних рисах сформувалися і усі слов янські мови, внаслідок чого виникли нові спільні мови - основи. Так, предком східнослов янських мов можна вважати давньоруську мову, яка склалася в v - iх ст. В київській русі і проіснувала до хivст. Давній період української мови породив багатющий український фольклор. історичний, обрядовий, календарний, соціальний, господарський, побутовий. Котляревського, григорія квітки - основ яненка, тараса шевченко мова збагатилася народнорозмовним фольклором. Основоположником цієї нової української мови можна вважати видатного українського поета тараса шевченко, який синтезував усе найкраще з книжних традицій, з усної творчості і мовлення українців наддніпрянщини, виробив і закріпив фонетичні, морфологічні і синтаксичні норми. Шевченка українською мовою майстерно користувалися, постійно її збагачуючи, такі талановиті письменники і діячі культури хiх - хх ст як л. Глібов, марко вовчок, панас мирний, і. Нечуй - левицький, іван франко, леся українка, м. Основу української національної мови складає літературна мова - мова книг, газет, журналів, театра, кіно, радіо і телебачення, мова державних установ і учбових закладів. Усна мова - це мова, що вимовляється, звучить, що існує навколо нас. В усній мові важливо дотримуватися вірної інтонації і наголосу, правильно вимовляти звуки, слова і речення. Для усної мови характерні прості короткі речення (привіт. Ось тільки уроків багато на завтра). Писемна мова пов язана з написанням. Писемна мова оформлюється вірно і точно з точки зору орфографії і пунктуації. У писемній мові використовуються складні і ускладнені речення (його від їзд був таким несподіваним, що здався мені майже нечемним). Культура мовлення - це розділ науки про мову, що розглядає питання додержання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови в мовленні. Norma - правило, взірець) - це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін. Норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні, лексико - фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні і стилістичні. Доречність та недоречність вибору тих чи інших мовних засобів для створення більшої виразності вивчається в стилістиці та культурі мовлення. Правила наголосу української мови наголос в українській мові. Про наголос можна говорити довго, але все - таки наголошувати слова неправильно. Як не допускати посилок у наголошуванні. Як запам’ятати складні випадки наголошення. Ми знаємо відповідь — ретельно вчити правильні наголоси у багатьоооох словах. Допоможуть ілюстрації. Наголос — це посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляємо з більшою силою й довготою, ніж інші. Звук і склад, на які падає наголос, називаємо наголошеними, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними. Голосні під наголосом звучать чітко, тому сумнівні ненаголошені звуки, наприклад, е та и, перевіряємо наголосом. Не всі слова в українській мові мають наголос. Не мають наголосу односкладові службові слова. Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем у словах. В одних словах він падає на перший склад, в інших — на другий, третій або четвертий. Рухомий (може змінювати своє місце в різних формах слова. Село — сіл, поле — поля, сторінка — сторінки); постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад. Фабрика, фабрику, фабрикам). За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів. Замок — замок, приклад — приклад, батьків — батьків, сестри — сестри. Деякі слова мають подвійний наголос. Помилка — помилка, завжди — завжди, житло — житло, весняний — весняний, свята — свята. Числівників (під впливом рос. Одина дцять, чотирна а дцять; одиниць виміру (під впливом розмовної мови). Кіломе тр, дециме тр, міліме тр; віддієслівних іменників на - ання. Чека ння, чита ння, пита ння; складних слів (перевіряйте за орфографічним словником). Рукоп ис, пере пис; дієслів (під впливом говорів). Роблю, нош у, везт и, беремо, че рствіти; прикметників. Нови й, текстови й, порядко вий, ри нковий; іншомовних слів (перевіряйте за орфографічним словником). Майоне з, металу ргія, кулінарі я. Віддієслівні іменники середнього роду на - ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі. Навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання (але.
Нехтування віднехтувати, бігання від бігати (тут по - іншому не скажеш). У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом - к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка — вказівки, учителька — учительки (але.
Родичка —родички, сусідка — сусідки (тут по - іншому не скажеш); більшість іменників у множині має наголос на закінченні. Листки, сторінки тощо. На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір довжин. Міліметр, сантиметр, кілометр (але.
Барометр, термометр (по - іншому – ніяк). У більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення. Гіркий, тонкий, новий, тісний, вузький тощо (так само котрий); завжди наголошеним є пестливий суфік - еньк. Добренький, тоненький, легенький тощо. Бути, будемо, але у минулому часі. Була, було, були; наголос на останньому складі мають дієслова вести, нести і под у дієслівних закінченнях - емо, - имо, - ете, - ите наголошуємо останній склад. Несемо, несете (а не несемо, несете), ідемо, ідете (а не ідемо, ідете), підемо, підете тощо (але.
Будемо, гуркочемо, залишите). Одинадцять, чотирнадцять; наголос на – десят. Сімдесят, вісімдесят. Наголос завжди на першому складі у словах. Догмат, кидати, випадок, разом, розвідка, вірші, віршів, приповідка, олень, спина, царина, немає часу, щипці, грошей, дрова, зозла, фольга, курятина, будемо, долішній, підлітковий, донька, решето, загадка. Наголос завжди на другому складі складі у словах. Феномен, везла, генезис, завдання, аби де, адже, абиколи, аніж, рондо (шрифт), рубель, рукопис, правопис, перебіг подій, пізнання, новий, щавель, бородавка, вимога, вітчим, граблі, дочка, зубожіти, зубожілий, фартух, подушка, позаторік, тріскотнява, ненавидіти, добуток, квартал, налигач, дичавіти, чорнозем, чорнослив, оптовий, отаман, індустрія. Наголос завжди на третьому, четвертому складі у словах. Розв’язання, сільськогосподарський, сторінки (множина), одинадцять, кілометр, ідемо, беремо, абияк, ідете, асиметрія, бюлетень, навчання, псевдонім, кропива, болотистий, валовий, ветеринарія, інженерія, мозолистий, наздогад, некролог, осока, каталог, бюлетень, рукописний, кулінарія. Слова із подвійним наголосом. Помилка, завжди, назавжди, правописний, простий, слізьми, розбір, алфавііт, весняний, доповідач, завжди, договору, жалібний, м ‘я’зовий, первісний, перестарок, помилка, простий, також. Правила наголосу української мови наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки. Наголос у словах української мови є властивістю частини слова – складу.
Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно. Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь - який склад, але йому також властива рухомість – можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків. Проте наголос – одна з тем на зно з української мови та літератури, тому нам необхідно знати ключові випадки утворення наголосу та основні винятки. Винятки треба просто запам’ятати. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом - к при утворенні множини наголос переходить у закінчення. Наприклад, тарілка – тарілк и, книжка – книжк и, але.
Сус і дка – сус і дки. іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на - ання, частіше всього мають наголошений суфікс. Наприклад, чит а ння, завд а ння. Б і гання, н е хтування. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на - метр. Наприклад, сантим е тр, мілім е тр, децим е тр. Але в назвах пристроїв – по - інакшому.
Терм о метр, бар о метр. Суфікс прикметників - еньк - , що позначає пестливість, завжди є наголошеним. Наприклад, мал е нький, чорн е нький, гарн е нький. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення). Наприклад, дзвінк и й, нов и й, тонк и й, котр и й. В теперішньому часі - б у ти, б у демо, проте в минулому часі. Багато дієслів мають наголос на останньому складі. Наприклад, нест и, везт и, мест. Дієслова із закінченнями - емо, - имо, - ете, - ите мають наголос на останній літері. Наприклад, везем о, ідем о, підет е.
Б у демо, гурк о чемо, зал и шите.
У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад. Наприклад, п’ятдес я т, сімдес я т. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад. Наприклад, дван а дцять, вісімн а дцять. Розуміємо, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Тому надаємо вам декілька порад по запам’ятовуванню наголосу в словах. Багато - багато разів перечитайте слова. Тільки читати вголос. З одного боку картки напиши слово без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу.
Поки робитимеш картки, вже багато запам’ятаєш. Ті слова, що ніяк не можеш запам’ятати, напиши на папірцях та приклей вдома на місця, куди часто дивишся – наприклад, на холодильник. Слова з наголосом, що ти запам’ятав, намагайся застосовувати в мовленні якомога частіше, щоб це відклалося в твоїй пам’яті.
Коментарі
Дописати коментар