пісню мова у серці народу сл н.красоткіної).

пісню мова у серці народу сл н.красоткіної).

Мовна тематика простежується і в поезіях ліни костенко. Відмітна риса її таланту — високий рівень думання. Хіба не звучать вражаюче рядки, що ними починається один із віршів видатної поетеси. Ставлення до рідної мови для всіх згаданих поетів — то найвищий критерій моральності, взагалі вартості людини. Цікавим продовжувачем їх національно - ідейної лінії виявила себе надія григорівна красоткіна, талановитий, самобутній і невтомний співець української мови, що своєю поетичною творчістю прагне заронити в душах дітей зерна любові й поваги до рідного слова. За фахом надія красоткіна — учителька початкових класів з багаторічним досвідом, мешкає в луцьку на волині. Відома серед освітян як неординарний педагог, письменник і музикант, що плідно й творчо працює на поетичній мовно - просвітницькій ниві. Ознайомлення з ними дає підстави стверджувати. їх авторка надзвичайно чутлива до питання культури української мови, що потребує постійного дбайливого догляду, культивування. Сам факт цих видань свідчить про те, що вона — не лише вправний носій української мови, а й неабиякий її шанувальник, просвітник і захисник, чи не єдиний в україні за своїм вагомим віршованим доробком мовної тематики. У своїх ліричних творах, присвячених мові,. Красоткіна вчить школярів розуміти, що мова є засобом спілкування між людьми. Українська мова ввійшла в коло найрозвиненіших мов світу.

Багатство її, про що педагог - лірик не один раз пише у своїх поезіях, визначається передусім виражальними можливостями слова, щедрістю лексики й фразеології. У низці творів красоткіна наголошує на важливості бути активним носієм української мови, сприяти її нормальному суспільному функціонуванню. Цікаво, як надія красоткіна в своїх поетичних творах вчить дітей оцінювати свою рідну мову, пишатися нею. Наша українська мова, за визнанням автора, «свята, рідна, древня, поетична, велика, рясна, гарна, приємна, найкраща, світла, прекрасна, мелодійна, наймиліша, дзвінка, найдорожча, весела, дивна, чарівна, ніжна, неповторна, крилата. А ще в української мови унікальна милозвучність — вона евфонічна, тобто приємна на слух. В поетичних текстах красоткіної про це так сказано. Милозвучність вимагає свідомого уникнення незграбності в поєднанні звуків, послідовного й неухильного дотримання вимовних норм. А тому в одному з віршів - повчалочок надія красоткіна слушно зауважує. Серед особливих надбань. Красоткіної назвемо також пісні мовної тематики. Крім поезій, вона, будучи од природи музично обдарованою, писала й музику до них. Шість зафіксованих мною пісенних творів цього тематичного напряму, створених нею, органічно поєднуються за змістом та стилем виконання і складають своєрідний мікроцикл мовних пісень («мово, чарівна моя, не мовчи. Дітям вони подобаються. Зауважимо, що три з них увійшли до книжки валерія федоренка «ігровий університет. Пісні волинської вчительки легко співаються, бо мають виразну, красиву мелодію, що одразу запам’ятовується. і врешті, сьоме, останнє. її творчий здобуток можна оцінити й за порадами вчителю щодо проведення нестандартних уроків розвитку мовлення у початковій ланці загальноосвітніх шкіл, гімназій та шкіл з поглибленим вивченням української мови. Чимало корисного знайде вчитель також у надрукованих текстах виховних бесід у молодших класах. Культурними цінностями стали й розроблені сценарії проведення мовних свят у школах, ліцеях, гімназіях, позашкільних закладах. Можливо, не всі її поезії, розробки, поради будуть сприйняті з однаковою готовністю. Але той надзвичайно широкий діапазон можливостей, мовної практики, який представлений у книжках, на сайті надії григорівни красоткіної, уже сам собою відіграє очевидну позитивну роль і прислужиться наближенню до головної мети — повноцінного, масштабами і якістю, функціонування української мови. Пісню мова у серці народу сл. Яких українських князів ви знаєте.

Хто такі козаки і яке історичне значення вони мали. Назвіть символи української держави. Озеро „фольклорне” визначте, до якого фольклорного жанру відноситься ці висловлювання. Ой ти, пташечко, пташина. Розкажи колядку, щедрівку.

Що символізує крашанка та писанка. Які обрядові свята відносяться до літнього та осіннього циклу.

Який овоч перетворила фея у карету, щоб попелюшка змогла потрапити на бал. Який овоч допоміг старій королеві розпізнати справжню принцесу.

Через який овоч загинуло сім придворних слуг у турецького султана. Яка рослина без бою завоювала світ. На її честь названо багатоповерховий будинок, в якому кожна квартира нагадує її зерно. Майданчик олі й колі. Містить в 2 рази більше вітаміну „с”, ніж в ягодах чорної смородини. її листя добавляють у зелений борщ, салат. Турботливо піклується про волосся та зупиняє кров. Чому потрібно мити руки перед їжею. Чому потрібно обрізати нігті. Яку їжу беруть руками. Як одягатись в різні пори року.

Яким повинно бути взуття. чому вранці обов’язково потрібно відкривати вікна. Які ви знаєте отруйні гриби. Чим вони відрізняються від їстівних. Що означає червоний, жовтий, зелений сигнал світлофора. Як правильно перейти дорогу, якщо немає світлофора. Якщо немає тротуару, якої сторони повинен дотримуватися пішохід. Вулиця доброти я пропоную сказати один одному щось приємне, пригадати свої добрі вчинки. Пригадати дещо з історії україни, вчити цінувати державні символи, мову культуру, прищеплювити любов до рідної мови, пісні. Сьогодні ми з вами поведемо мову про дороге кожному з нас. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть рядки з вірша ліни костенко. Отже, я вас вітаю на капітал - шоу „чи знаєш ти свою україну.

Напевно, ви погодитесь з тим, що україна не існувала без пісні, тому ми розпочнемо нашу гру з найдорожчого скарбу нашої батьківщини. Кожна країна обов’язково має три символи. і перше завдання командам – відповісти на запитання, яке визначиться за допомогою жеребкування. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Це офіційна емблема держави, символ її суверенітету.

Кожен народ із повагою ставиться до своїх символів. Прапор і герб є нашими святинями, тому їх слід шанувати і берегти. Під час виконання гімну всі повинні підвестися. Переходимо до другої сторінки, яка називається „історія”. У кожної команди на столі лежать запитання у вигляді тестів, на які ви будете відповідати. Після кожного запитання йтиме загальне обговорення. Де знаходиться україна. Хто мешкає в україні. Для чого існують державні нагороди. Яких президентів україни ви знаєте.

Коли україна стала незалежною. Дата прийняття конституції. Наступна сторінка „ край мій чудовий”. Поговоримо про природу нашого краю. Ваше завдання - вказати дерева - символи україни, а також ті, що ростуть на території нашої країни. Що таке природно - заповідний фонд. (що до нього входить) які заповідники є в україні. Які моря є в україні чому чорне море зветься „чорним”. Які гори є в україні. Слідуючи сторінка „духовні скарбниці”. Що таке звичаї і обряди. Які народні свята ви знаєте.

Які духовні місця є в україні. Які українські музеї ви знаєте.

Українські музичні інструменти. Які українські народні пісні ви знаєте.

Які види декоративно - ужиткового мистецтва ви знаєте.

Хорол, місто - трудівник, згадується в багатьох вітчизняних і зарубіжних джерелах, у літописах, у пісенному фольклорі. Широко відомі рядки „від києва до хорола черевички попорола. ” наше славне місто оспіване в піснях і віршах, художніх творах сучасних авторів. Крім річки хорол і однойменного міста, багато інших поселень носило і носить зараз назву „хорол” або одно - корінне від нього слово. В чернігівському намісництві значилось. Хоролки (босах), а вже в xix ст. Згадується хутір хорольський колишнього хорольського повіту.

Хорольська миргородського повіту, хутір хорольські лубенського повіту.

Числились два хороли в сумській області. Також є у приморському краї російської федерації поселення хороль, назване так виходцями з хорола. Сьогодні хорольщина є колискою, з якої виросли знамениті письменники, поети, художники, науковці, спортсмени і хлібороби, ставши гордістю рідного краю. Нехай же хорольська земля буде для нас найдорожчою, найпрекраснішою, найщедрішою. Зробити і зберегти її такою завдання сучасників і нащадків. (хорольський агропромисловий коледж полтавської державної аграрної академії, міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнений у запас військовослужбовців. ) тож бажаємо всім хорольцям бути патріотами свого міста, із шаною та повагою ставитися до співгромадян та святинь. Добра, віри, надії та благополуччя вам і вашим родинам. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо з хлібом, любов ю і миром. Для людей відкрита хата наша біла, тільки б жодна кривда в неї не забігла. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, 1 - й учень. Мій друже, брате, звертаюсь сьогодні до тебе мовою землі твоєї, мовою матері твоєї, народу твого мовою. Вся історія народу — в мові, мова — душа народу.

Позбавити народ рідної мови — це означає вбити народ. Зневажати мову мамину — біда, котра пустими зробить наші душі і ми нащадкам зможем передать лиш те, що корені калині сушить. (звучить пісня “мова у серці народу”, сл. Неначе юна зоря світанкова, ти лісами, степами ідеш. Українська чарівная мово, ти у серці народу живеш. Мелодійна моя, промениста, як земля, твій багатий словник. Українськая мово пречиста, ти ж у серці народу навік. (двічі) українська прабатьківська мово, до зірок через терни ідеш. Рідна мово моя пелюсткова, ти у серці народу живеш. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте.

Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу.

і так само, як у кожної людини є одна мама, так. і чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами. Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. і хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується. Свято української писемності й мови. Сценарій для початкової і середньої школи. Дівчинка добрий день вам, добрі люди. Хай вам щастя - доля буде, не на день і не на рік, а на довгий - довгий вік. Хлопчик гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо з хлібом, любов ю і миром. Вчитель шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови. Дівчинка батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з україни, де ви народилися. А україна – це наша батьківщина. Хлопчик у нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.

1 - й учень мій друже, брате, звертаюсь сьогодні до тебе мовою землі твоєї, мовою матері твоєї, народу твого мовою. 2 - й учень вся історія народу — в мові, мова — душа народу.

3 - й учень слова летять у душу як лебідки і пахнуть п’янко житом і росою, калиною, цілющою травою, вербички юної дівочою красою. 4 - й учень зневажати мову мамину — біда, котра пустими зробить наші душі і ми нащадкам зможем передать лиш те, що корені калині сушить. 5 - й учень зневажати мову — зрадити себе, а зрадників хто може поважати. і стане чорним небо голубе, вмиратиме у муках рідна мова. (двічі) вчитель діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Учні (хором) це наша рідна мова. Учень вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте.

і так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Учень кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Учениця а ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Учень бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова. 1 - й учень яка ж багата рідна мова. Увесь чарівний світ у ній. Вона барвиста і чудова, і нищити її не смій. 2 - й учень вона про все тобі розкаже, чарівних слів тебе навчить, усе розкриє і покаже, як правильно у світі жить. 3 - й учень в ній стільки слів, що й не збагнути. і приказок, і порівнянь. А мову знаючи, здобути ти зможеш просто безліч знань. 4 - й учень то ж мову вчи і прислухайся до того, як вона звучить. і розмовляти так старайся, щоб всім її хотілось вчить. 5 - й учень вона ж у нас така багата, така чарівна, як весна. і нею можна все сказати, і найрідніша нам вона. Пресвятая богородице мого народу.

З чорнозему, з любистку, м яти, рясту, євшан - зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна. Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і бог любов, і бог віра, і бог надія. Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. 1 - й учень мово рідна, слово рідне.

Хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має. 2 - й учень як ту мову можна забути, котрою учила нас всіх ненька говорити, ненька наша мила. 3 - й учень от тому плекайте, діти, рідненькую мову і учіться говорити своїм рідним словом. 4 - й учень доню, моя доню, синьоока зірко, у житті буває солодко і гірко. Як би не манили твої очі зваби, не посмій вчинити батьківщині зради. 5 - й учень не посмій забути маминої мови. Нею квітне поле, і гудуть діброви. Можеш призабути, запах рути - м’яти, але рідну мову.

6 - й учень можеш не впізнати голосу діброви, та не смій зректися маминої мови. Бо як відречешся, кине тебе пісня, будеш ти без неї наче вишня пізня. 7 - й учень любіть свою мову й ніколи її не забудьте в житті. А хто свою мову забуде, той серце забуде своє. 8 - й учень вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ. 9 - й учень ну де ще є така чарівна пісня. Серед яких на світі мов. То серце від журби неначе стисне, а то повіє радість і любов. 10 - й учень пісня українська. Хто не був зачарований нею. Вона натхненна, мелодійна, безмежна широтою і красою образів. Пісні лунають над широкими ланами і високими горами. Вчитель українська мова багата на слово. 1 - й учень слово рідне.

Музика зір блакитнооких, шовковий спів степів широких, дніпра між них левиний рев. 2 - й учень із слова починається людина, із мови починається людина, моя ласкава, мамина, єдина — щебече соловейко на весь світ. 3 - й учень бентежна, тополина, калинова не випита, не вибрана до дна — це наша українська рідна мова, немов бандури вічної струна. 4 - й учень моя земля – це гори темнолиці, навчили мови рідної мене і підняли мене немовби птицю, під склепіння неба тихе і ясне.

5 - й учень може, десь земля є краща й вища, а над нею небо золоте, та мені найкраща та, де вишня, там, де вишня мамина цвіте.

Вчитель ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. 1 - й учень друзі шановні, матусі і тата, вдячні ми всім, хто прийшов на це свято. 2 - й учень ми – українські – велика родина, мова і пісня у нас солов’їна. Квітне в садочках червона калина, рідна земля для нас всіх україна. 3 - й учень розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова. У барвінки зодягайся, українське слово. Колосися житом в полі, піснею в оселі, щоб на все життя з тобою ми запам’ятали, як з дитячої колиски мову покохали. 4 - й учень вже кінчилось свято і прощатись нам пора. Ми бажаємо вітчизні разом щастя, миру, добра. Літературно - мистецьке об єднання. Система шкільного менеджменту school champion. Літературна вітальня наша мова калинова розробка вихователя самофал алли олександрівни глухівської спеціалізованої школи - інтернату і - ііі ступенів ім. Донести до учнів красу і багатство української мови; формувати відчуття краси рідної мови; розвивати мовленнєві здібності учнів; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничий землі - на нашій славній україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. і де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово… у статті 10 конституції україни говориться, що державною мовою є українська мова. Тому сьогодні 9 листопада ми запросили вас на слово щире, на бесіду мудру, щоб вшанувати день української писемності та мови. До літературної вітальні запрошені гості. Заступник директора з виховної роботи, вчитель української мови і літератури тетяна петрівна солдаткіна;поет і гуморист петро володимирович товстуха, член національної спілки письменників україни;поет микола петрович гурець, член національної спілки журналістів україни;поет анатолій михайлович бойко, письменник анатолій печений, випускник нашої школи - інтернату.

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з україни, де ви народилися. Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. А ми, українці, зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Саме для виявлення, підтримки і розвитку літературно обдарованих дітей і була створена в 1997 році ця студія. Тому що, як весняні ніжні проліски тягнуться до сяючого життєдайного сонця, так і паростки дитячої душі тягнуться до душі дорослої людини, які в змозі оцінити, підтримати і порадити, як розвивати далі свій літературний дар. Адже творчість – це атрибут повноцінного життя особистості, незважаючи на вік. Емоційне самовираження, розвиток творчих поетичних і прозових здібностей, передача літературного досвіду - така мета була поставлена для творчої співпраці дітей і дорослих. Продовжила і поглибила роботу літературної студії починаючи з 2007 року її наступний керівник, вчитель української мови і літератури, заступник директора з виховної роботи солдаткіна тетяна петрівна. В ній почали систематично друкуватися кращі твори дітей. Разом з вчителем історії давиденко наталею олександрівною вона зуміла зацікавити діяльністю студії дорослих місцевих поетів і прозаїків. Результатом неодноразових зустрічей з ними стала ідея створення власної учнівської збірки літературних творів. У результаті наполегливої праці був зібраний величезний літературний матеріал, який був відрецензований дорослими критиками – мовознавцями і підготований до друку.

Збірка учнівських творів побачила світ у 2008 році і була присвячена 300 - річчю міста глухова як гетьманської столиці лівобережної україни. Теперішніми керівниками студії є я, поет зі стажем, самофал алла олександрівна і вчитель української мови і літератури фещенко наталія вікторівна. Свій поетичний дар я передаю дітям, приймаючи участь у виховних заходах, літературно – музичних вечорах, шкільних концертах, зустрічах з літераторами. Робота ведеться як індивідуально з кожним учнем, так і колективно у вигляді тематичних засідань літстудії. Найкращі твори об’єднуються у літературні альманахи, котрі можуть прочитати всі бажаючі, наприклад, «ми діти твої, глухівщино. Найбільш обдаровані діти випускають персональні збірки творів. Це кабанова ніна, самофал анастасія та ін. Найкращі твори гаркавої людмили, зибіної ірини, кабанової ніни, матвієць тетяни, нікіфорової оксани, самофал анастасії, ткаченко ганни, черненко інни, федосенка павла друкувалися у шкільній і місцевій пресі. Адже творчість не має меж. Ось бачите, діти, яка повчальна і влучна українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш - черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Тому й приваблює своєю багатогранністю письменників і поетів щире слово українське, тому і присвячують вони натхнені рядки мові свого народу.

Розмовляємо, пишемо, читаємо, думаємо, мріємо. Сценарій свята української писемності й мови. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора україни, портрет т. (на сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику) дівчинка. Добрий день вам, добрі люди. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром, для людей відкрита хата наша біла, тільки б жодна кривда в неї не забігла. А україна - це наша батьківщина. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про україну, нашу рідну мову.

Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. Люблю тебе, моя вітчизно мила, твої поля і небо голубе, бо ти дала мені малому крила. То як же не любить мені тебе.

Люблю тебе я, мила україно. і все зроблю, щоб ти завжди цвіла. Я буду вчитись в школі на відмінно, щоб мною ти пишатися могла. Люблю твої ліси, струмки, джерельця і все - усе, що є в моїм краю. Тепло долонь, і розуму, і серця я україні милій віддаю. Україна моя починається там, де доля моя усміхається, і, як небо, як даль солов’їна, не кінчається україна. і нехай пливе за роком рік, буду, мамо, горда і вродлива, з тебе дивуватися повік. На землі великій є одна країна. Гарна, неповторна, красна, як калина. і живуть тут люди добрі, працьовиті, і скажу, до речі, ще й талановиті. і пісні співають, на бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти. То скажіть же, діти, що це за країна. Наша велика славна україна. Зацвітає калина, зеленіє ліщина, степом котиться диво - луна. Це моя україна, це моя батьківщина, що, як тато і мама, одна (двічі) пролягають дороги у зелені діброви, що ростуть на початку села. Любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну.

Вся історія народу - в мові, мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови - це означає вбити народ. Слова летять у душу, як лебідки, і пахнуть п’янко житом і росою, калиною, цілющою травою, вербички юної дівочою красою. Зневажати мову мамину - біда, котра пустими зробить наші душі, і ми нащадкам зможем передать лиш те, що корені калині сушить. Зневажати мову - зрадити себе, а зрадників хто може поважати. О, не згуби свого народу, безсмертна мово, рідна і терпка. Ти є душа співучого народу, що був і є, і буде у віках. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. і хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова. Яка ж багата рідна мова. Вона про все тобі розкаже, чарівних слів тебе навчить, усе розкриє і покаже, як правильно у світі жить. В ній стільки слів, що й не збагнути. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина - дитина. Любо, любо стало, пташечка зраділа і защебетала. У полі калина, у полі калина хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, бо багато нас є. Кожна пора дарує свою красу.

Весна - ніжні білі квіти, осінь - червоні ягоди. Важко уявити сільське подвір’я, де б не ріс кущ калини. У канадців - клен, в росіян - берізка, а в нас верба і калина. Перша квіточка - наша родиночка. Друга квіточка - рідна сторона. Так говориться в пісні про калиновий цвіт. На луках і узліссі можна побачити цілі калинові гаї. Правду каже прислів’я. Без верби і калини нема україни. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною. А як потрібна була калина на весіллі. Коли випікали коровай, то прикрашали його калиною. Українська чарівна мово, ти у серці народу живеш. Українська мово пречиста, ти у серці народу навік. Українська прабатьківська мово, до зірок через терни ідеш. Рідна мово моя, пелюсткова, ти у серці народу живеш. Ця мова зрозуміла всім нам. Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата. Не посмій забути маминої мови. Можеш призабути запах рути - м’яти, але рідну мову мусиш пам’ятати. Можеш не впізнати голосу діброви, та не смій зректися маминої мови. Любіть свою мову й ніколи її не забудьте в житті. Вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті. Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту.

З хлібом - сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха. Ми дуже славим весь наш край і любим україну.

її лани, зелений гай, в саду ясну калину.

із слова починається людина, із мови починається людина, моя ласкава, мамина, єдина - щебече соловейко на весь світ. Бентежна, тополина, калинова, не випита, не вибрана до дна - це наша українська рідна мова, немов бандури вічної струна. Моя земля - це гори темнолиці, навчили мови рідної мене і підняли мене, немовби птицю, в склепіння неба тихе і ясне.

Друзі шановні, матусі і тата, вдячні ми всім, хто прийшов на це свято. Ми - українці - велика родина, мова і пісня у нас солов’їна. Квітне в садочках червона калина, рідна земля для нас всіх - україна. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово. і прощатись нам пора. Діти, ви, мабуть, і прислів’я знаєте.

За рідний край - хоч помирай. Світ один, та різні люди. Що країна, що родина. Кров не водиця, проливати не годиться. Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим грітися. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить. Хотів зробити спішно, а вийшло смішно. і відтіль гаряче і відсіль боляче.

А які скоромовки вмієте швидко промовляти. Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак пісню півню. ти не вмієш так, як я, так, як ти, не вмію я. Сорока сороченятам сорочки строчила, сорочки строчила, вишиванки шила. Все чорним та білим, все білим та чорним сорочки строчила, стрекотати вчила. Мово рідна, слово рідне.

Як ту мову можна забути, котрою учила нас всіх ненька говорити, ненька наша мила. От тому плекайте, діти, рідненькую мову і учіться говорити своїм рідним словом. Валентина коваленко, учитель української мови і літератури нвк школа - ліцей № 3 м.