критерії класифікації кредитних операцій
Критерії класифікації кредитних операцій. Комерційні банки самостійно розробляють внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюється кожним банком самостійно, виходячи з його внутрішніх положень та з урахуванням вимог національного банку україни (нбу), використовуючи при цьому результати аналізу балансів і звітів про фінансові результати в динаміці. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями. Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює в кожному випадку укладанням договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці; для банків - позичальників — не рідше ніж один раз на місяць. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності банку, становища на ринку тощо. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк враховує такі основні економічні показники його діяльності. — платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);— фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);— обсяг реалізації;—обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці);— склад та динаміка дебіторсько - кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);— собівартість продукції (у динаміці);— прибутки та збитки (у динаміці);— рентабельність (у динаміці);— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів). Під час оцінки фінансового стану позичальника можуть бути враховані також суб єктивні чинники, такі як. — ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;— наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;— ефективність управління позичальника;— професіоналізм керівництва та його ділова репутація; при здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи враховуються. —загальний матеріальний стан клієнта (доходи, витрати, майно, право власності на яке посвідчується згідно з чинним законодавством україни); —соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан);— вік клієнта;— інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями) у минулому та своєчасність погашення їх і сплати процентів (комісії) за ними, а також користування іншими банківськими послугами;— ділова репутація; класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням також рівня забезпечення за кредитними операціями. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів. Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в лов - дій сумі й у строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Критерії класифікації кредитних операцій кредитний портфель банку.
Кредитний портфель банку та критерії його класифікації. Кредитний портфель - це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату з метою одержання доходу у вигляді відсотків. До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать (рис. строкові депозити, розміщені в інших банках, і сумнівна заборгованість за ними; - кредити, надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними; - вимоги, придбані за операціями факторингу із суб єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними; - кредити, надані за операціями репо суб єктам господарювання; - кредити, надані зарахованими векселями суб єктам господарювання, та сумнівна заборгованість за ними; - кредити суб єктам господарювання в поточну та інвестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними; - кредити, надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними; - кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними; - кредити, надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними; - кредити овердрафт, надані суб єктам господарювання та фізичним особам; - гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, надані банкам; - сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими банкам, фізичним особам і суб єктам господарювання; - гарантії та авалі, надані фізичним особам та суб єктам господарювання; - сумнівні гарантії, надані банкам, фізичним особам і суб єктам господарювання; - зобов язання з кредитування, надані банкам, фізичним особам і суб єктам господарювання. До розрахунку резерву береться 50 % від суми зобов язань з кредитування, які обліковуються за позабалансовими рахунками 9100 зобов язання з кредитування, що надані банкам, 9129 зобов язання з кредитування, що надані клієнтам. Загальна сума кредитного портфеля визначається за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних, і вартістю позабалансових зобов язань банку з кредитування. кредитна політика банку; - досвід і кваліфікація працівників кредитного відділу; - розмір і вартість кредитних ресурсів; - вимоги й обмеження національного банку; - рівень кредитного ризику.
Банки з метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля - оцінку рівня кредитного ризику за кожною кредитною операцією за такими параметрами. Порядок класифікації кредитного портфеля банку визначений положенням нбу про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою від 6 липня 2000 р. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції - стандартна, під контролем, субстандартні, сумнівна чи безнадійна (див. Досвід роботи багатьох банків доводить, що оптимальною вважається така структура кредитного портфеля за рівнем ризику.
Стандартні кредити - 22 % від загальної суми кредитного портфеля; кредити під контролем - 38; субстандартні кредити - 30; сумнівні кредити - 5; безнадійні кредити - 5. Критерії класифікації кредитних операцій банківський кредит та його види. Принципи банківського кредитування. Главная > реферат >финансы. Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні — принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) — це основні вихідні положеньня, на які спирається теорія і практика кредитного процесу.
Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб єктів чіткого дотримання принципів кредитування. Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв язки та закономірності організації кредитного процесу.
Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності. Принципи банківського кредиту не є раз і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних відносин спричиняють як появу нових принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних принципів кредитування. інституційно - правове регулювання банківського кредиту.
Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій має інституційне, законодавче та нормативне - правове забезпечення діяльності банку.
Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності а україні, є. Верховна рада україни, кабінет міністрів, національний банк україни, банківські установи тощо. Кредитна діяльність банків регламентується цивільним та господарським кодексами україна, законами україни, нормативно - правовими актами нбу, статутами банків та кредитними договорами. 14) правила надання банками україни інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту – регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним та вартості всіх супутніх послуг банку.
15) методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик - менеджменту в банках україни – визначають окремі положення управління кредитними ризиками в банках, структуру підрозділів з управління ризиками тощо. Кредитні взаємозв’язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання договірних договорів, які мають передбачити права і обов’язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведені кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банка та внутрішньо банківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій. Ефективність кредитної діяльності банку безпосереднє залежить від того, наскільки якісно зроблено структурування процесу банківського кредитування, чітко визначені завдання на основних етапах цього процесу і функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Процес банківського кредитування можна охарактезувати як комплекс дій, пов’язаних з оформленням, видачею, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Його умовно доцільно поділити на кілька етапів, кожний з яких забезпечує розв’язання конкретних завдань, всі вони в сукупності спрямовані на досягненні мети банківського кредитування. Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту, в якому міститься прохання щодо надання банком кредиту, зазначаються сума, вид, цільове призначення кредиту, строк користування кредитом, забезпечення та максимальна процентна ставка. У разі кредитування юридичної особи – лист клопотання має довільну форму, але оформляється на фірмовому бланку підприємства і підписується керівником та головним бухгалтером. (додаток1) на цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи. Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта. Техніко - економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об’єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою. Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту.
Контракти на придбання та реалізацію товарно - матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо. Завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності - розшифровка окремих статей балансу.
Застава майна - опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених тмц, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони - у разі застави транспортних засобів); застава нерухомості - довідка - характеристика з бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі - продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію; 10. Довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами та картотекою № 2. У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші. Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.
Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта і віднесення його до відповідного класу за рейтингом надійності. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких. Критерії класифікації кредитних операцій сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в україні. Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Класифікація і характеристика кредитних операцій. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію національного банку україни, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Суб єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту.
Банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
Сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банківський. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін. Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін. Суб єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб єкт господарювання, що є власником об єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно - матеріальних цінностей). Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати. Жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об єктом застави за іншою угодою. Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам україни на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою. Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах. Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників. Критерії класифікації кредитних операцій та його структура. Критерії класифікації та види кредиту.
Ризики в міжнародному кредитуванні у процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з різними ризиками (рис. Види ризиків за кредитних операцій. Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування. Відбір кредитів та структурування; участь у кредитах; використання гарантій чи страховок; кредити з плаваючою ставкою. Міжнародний лізинг лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду.
Основними елементами лізингової операції є. Об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.
Суб’єкти лізингової операції бувають прямі. Лізингові фірми або компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення, постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі. Комерційні банки, інвестиційні банки, страхові і брокерські компанії, інші посередницькі фірми. До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди, належать такі. Строк служби устаткування, період амортизації устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвитку ринку позичкових капіталів. ^ міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони (ст. Розрізняють прямий експортний міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий). Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються між українською лізинговою компанією безпосередньо з зарубіжним орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію. ^ прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному лізингоодержувачу.
імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоодержувачу.
^ транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій країні. Класифікація основних видів лізингу.
Слід зазначити, що в україні нині можуть застосовуватись далеко не всі види лізингу через відсутність необхідної законодавчої бази. Види й форми лізингових платежів. Суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься платіж; суму, яка сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна; платіж як винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно; відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
За зовнішнього лізингу в розмір лізингових платежів має також включатися вартість митних платежів (однак іноді є винятки, за яких мито не включатиметься в лізинговий платіж, оскільки у вартість устаткування вже входить мито. Поставка здійснена ддр, інкотермс - 1990). Факторинг факторинг (від англ. ^ факторингова операція — комісійно - посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). ^ суб’єкти факторингових операцій — це банк, факторингова компанія — спеціалізовані установи, які скуповують рахунки - фактури у своїх клієнтів; клієнти - кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою компанією; позичальники - покупці товарів та послуг. Факторингова операція. Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що під час роботи з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни - імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку.
Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного банку, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо. Прямий факторинг; опосередкований факторинг; розкритий факторинг; нерозкритий факторинг; конвенційний факторинг; конфіденційний факторинг. Форфейтування форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу (зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати. Форфейтинг (від франц. ^ форфейтингові інструменти. Вексель; інші цінні папери. Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю. Форфейтингової операції. Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер, виконавши свої зобов’язання за контрактом, прагне інкасувати розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання готівкових коштів. У практиці вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані. До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові інструменти. Субсидії одр (офіційної допомоги розвитку), приватні інвестиції та боргові інструменти. Позики одр, боргові цінні папери, кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні). Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни, боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття на себе позичальником договірних зобов’язань по відношенню погашення основної суми та виплати процентів. інструменти світового ринку боргових цінних паперів види боргових цінних паперів. Облігації (довгострокові боргові папери). — з фіксованою ставкою; — середньострокові боргові папери. Довгострокові боргові папери та їхня класифікація облігації — багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом низкою інститутів - позичальників — від держави до приватних інвесторів. За строками погашення. Строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення); серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення); за відкликанням. Відклична; безвідклична; за забезпеченням. Старші облігації (забезпечені приорітетним правом вимог на визначене майно емітенту). — облігації із заставою майна; — облігації з комбінованою заставою; молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу емітентом). — незабезпечені облігації; за категоріями позичальників. Казначейські; федеральних агенцій; муніципальні. — генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу влади); — прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного проекту); корпоративні; інституціональні (випускаються некомерційними організаціями. Церквами, школами, лікарнями тощо). До базових характеристик облігацій відносяться. Ставка купона або ставка оголошеного процента, можливість дострокового погашення, номінальна або викупна вартість, дата погашення. ^ облігації з фіксованою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери з фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною вартістю, хоча можливі премії та дисконти. Облігації з фіксованою ставкою. Облігації з фіксованою ставкою й опціоном дострокового погашення. Облігації з плаваючою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери, купони за якими встановлюються на рівні визначеної ставки грошового ринку плюс (мінус) маржа. Облігації з плаваючою ставкою. Короткострокові боргові папери комерційні папери — це векселі зі скороченим строком погашення, що знаходяться у вільному обігу.
Випускаються, як правило, з дисконтом до їхньої номінальної вартості. Номінал вищий, ніж у довгострокових паперів. Випускаються на пред’явника. євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупають їх самі або ж продовжують позичальнику кредитну лінію. ^ депозитні сертифікати (сд) — сертифікати, що випускаються комерційними банками чи позико - ощадними асоціаціями під термінові депозити. Найстаріші боргові інструменти світового ринку виникли в сша в 1961 р. Та в європі з 1966 р. Строки погашення — звичайно до року, іноді — до 5 років. Типова форма випуску — на пред’явника. У деяких країнах (наприклад, у великобританії) проценти за депозитними сертифікатами зі строками до 5 років звільнені від податків. Середньострокові боргові папери є гібридними інструментами з елементами комерційних паперів, євронот, євробондів. Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або тендер. Котуються більше на базі процента від номінальної вартості, ніж прибутковості. Можуть бути як з фіксованими, так і з плаваючими ставками, зі строками погашення від 1 до 5 років, іноді — до 10 років. Основними є дві програми випуску мтns. Colts — різновид середньо - та довгострокових облігацій з нульовим купоном на базі казначейських паперів, що випускаються на регулярній основі; mttn — мультитраншеві середньострокові євроноти, уперше введені компанією merrill lynch. Ринок короткострокових боргових паперів найбільший ринок короткострокових боргових цінних паперів — американський. єврокомерційних паперів (еср), стерлінгових комерційних паперів, французьких комерційних паперів, датських комерційних паперів, швейцарських комерційних паперів. Звичайно тільки великі інститути ведуть операції з цими цінними паперами, тому що їх продають великими лотами. Дэниелс джон д радеба ли х. Международный бизнес. Внешняя среда и деловые операции. Международные валютно - кредитные и финансовые отношения. Финансы и статистика, 2000. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. Торговля и управление рисками. Груповий лізинг — орендодавцем є група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію та призначають довірену особу, яка надалі здійснює всі операції з лізингових відносин. Зворотний лізинг — полягає в тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто та сама особа (початковий власник) є й постачальником, і лізингоодержувачем. Компенсаційний лізинг — передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг. Конвенційний факторинг — універсальна система фінансового обслуговування, яка охоплює бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво тощо. Конфіденційний факторинг — обмежується виконанням тільки деяких операцій. Сплата боргів, передача права на отримання грошей тощо. Лізинг нерухомості — лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря та передає йому для користування у виробничих та комерційних цілях з правом або без права викупу після закінчення строку договору.
Лізинг постачальнику — відрізняється від зворотного тим, що постачальник хоча й виступає одночасно в ролі продавця й орендаря, але не є користувачем майна, яке він зобов’язується передати в сублізинг третій особі. Лізинг рухомого майна — поділяється на лізинг виробничого й будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів тощо. Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів. Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно з прийнятими принципами кредитування. Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснююється емісія, купівля - продаж цінних паперів. Непрямий лізинг передбачає участь посередників. Лізингодавець спочатку фінансує купівлю засобів виробництва виробника й постачає їх орендарю, а потім одержує лізингові платежі від орендаря. Нерозкритий факторинг — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною й зарубіжний покупець не повідомляється про неї. Оперативний лізинг — це договір лізингу, унаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю й може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Опосередкований факторинг — в операції беруть участь два фактори. Фактор з експорту в країні експортера та фактор з імпорту в країні імпортера. Пайовий (leveraged) лізинг — його суть полягає в об’єднанні кількох фінансових закладів для фінансування масштабної операції з лізингу.
Прямий лізинг — має місце, коли постачальник сам, без посередників, здає об’єкт у лізинг, що дає змогу виробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції та звертати їх на розширення та технічну реконструкцію виробництва. Прямий факторинг — в операції бере участь лише один фактор, фактор з експорту в країні експортера, з яким експортер уклав факторингову угоду.
Факторингова операція — комісійно - посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок чинних у країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операцій купівлі - продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді. Фінансовий лізинг — це договір лізингу, унаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший від терміну, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) за несплати. Чистий лізинг — угода, за якої за всіх інших умов технічне обслуговування устаткування, переданого в користування, лягає на лізингоодержувача. ^ особливості функціонування євроринку євроринок євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно - кредитні операції в євровалютах. ^ фактори розвитку ринку євровалют. Об’єктивна потреба в гнучкому міжнародному валютно - кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності. Уведення конвертування ключових валют з кінця 50 - х — початку 60 - х років. Ліберальне національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у закордонних банках для отримання прибутку.
Уведення єдиної валюти в єс — євро. Специфічні характеристики ринку євровалют. Мінімальне урядове регулювання та стимули для учасників - нерезидентів діяти на ринку.
Вклади, як правило, строкові або у вигляді заощаджень. Функціональна банківська система, що сприяє міжнародним операціям. Наявність великої кількості фінансових інструментів, що забезпечують свободу вибору позичальникам та кредиторам. Внутрішня політична стабільність для забезпечення безперервності операцій. Наявність кваліфікованої робочої сили та комунікацій для досягнення ефективної роботи з міжнародною банківською спільнотою. Набір правил, які необхідно виконувати для забезпечення мінімального національного й внутрішнього регулювання та відсутність на ринку порушень відсутність на ринках міжнародного регулювання. Міжнародні фінансові організації; центральні та комерційні банки; уряди та урядові відомства; небанківські установи (брокерські фірми, страхові компанії, ділові корпорації, багаті особи). Термінові депозити основний інструмент євровалютного ринку, кошти, вкладені депонентом на визначений період (як правило, менше року) під визначений процент. Депозити до запитання, добові, місячні, тримісячні, шестимісячні, дванадцятимісячні, більше 1 року.
Депозитні сертифікати за випуску нових депозитних сертифікатів вказуються. Об’єм депозиту; дата його закінчення; процентна ставка; умови нарахування процентної ставки. Види депозитних сертифікатів. Теп, транш, ролловер. євровалютний міжбанківський ринок операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам. Розподільча; хеджування; забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу; забезпечення руху коштів через названий ринок. Міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки. 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік). Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів. Ризики, що несуть банки - учасники міжбанківського ринку.
Неплатоспроможності; ринковий; пов’язаний з діяльністю в одній країні; валютний; ліквідності; виникнення кризи; політичний. євровалютне кредитування більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки. Критерії класифікації кредитних операцій кредитна система. У механізмі функціонування кредитної системи держави велика роль належить комерційним банкам. Вони є багатофункціональними організаціями, що діють у різних секторах ринку позичкового капіталу.
Комерційні банки акумулюють основну частку кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, прийом депозитів, розрахункове обслуговування, купівлю - продаж і збереження цінних паперів, іноземної валюти та ін. Завдання банків полягає у забезпеченні безперебійного грошового обігу й обороту капіталу, кредитуванні промислових підприємств, держави і населення, створення умов для народногосподарського нагромадження. Найменування банку і його місцезнаходження (поштова адреса); перелік операцій, здійснюваних банком; розмір статутного фонду і перелік інших фондів, утворених банком; положення про те, що банк є юридичною особою і діє на комерційній основі; положення про органи керування банком, їхню структуру, порядок утворення і функції, а також інші положення, зв язані з особливостями діяльності банку, що не суперечать чинному законодавству.
Центральною ланкою в здійсненні активних і пасивних операції банку виступає кредитне керування. В основу класифікації кредитних операцій можуть бути покладені різні критерії. Види позичальників, мета, характер чи терміни кредиту, наявність забезпечення позички і т. Перш за все необхідно відзначити, що у всіх країнах у тій чи іншій формі проводиться розподіл позичок на дві великі групи - персональні позички фізичним особам для задоволення особистих нестатків і ділові позички акціонерним компаніям та одноособовим підприємцям для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції. Це розмежування має важливе значення, тому що в зазначених сферах застосовуються різні форми кредитування, діють різні правила у відношенні термінів, величини, вартості і забезпечення позичок, видів фінансових гарантій і т. У банківських балансах, однак, цей розподіл звичайно виражається неявно, в опосередкованій формі. Деякі статті балансу відносяться тільки до кредитування приватних осіб, інші до кредитів підприємств, але є і змішані статті. У сша, наприклад, в основу класифікації позичок покладена мета кредиту.
Тому в деяких статтях балансу поєднуються як позички на особисті потреби, так і позички для фінансування виробництва і реалізації. Акумуляція і мобілізація грошового капіталу; посередництво в кредиті; проведення розрахунків і платежів у господарстві; створення платіжних засобів; організація випуску і розміщення цінних паперів; консультаційне обслуговування клієнтів. Банк може надавати кредити підприємствам і організаціям різних галузей народного господарства й іншим банкам, включаючи свої філії, фінансовим компаніям і населенню. Специфіка джерел формування позичкового фонду, використовуваного для тих чи інших кредитних операцій, призначення і характер забезпечення видаваних кредитів, механізм надання і терміни кредитування, сфера використання й інші фактори обумовили створення в рамках кредитного керування шести відділів. Визначає загальну політику банку і порядок її реалізації в залежності від конкретних економічних умов; розробляє загальні методики короткострокового і довгострокового кредитування і фінансування, методики визначення кредитоспроможності клієнтів, методики організації перспективних фінансових послуг; вивчає кредитні ризики і визначає механізм страхування банківських кредитних операцій. Визначає кредитні ресурси по видах позичок і позичальниках виходячи з кредитного потенціалу банку; виявляє потреби в кредиті; організовує видачу і погашення кредиту, веде кредитні справи; укладає кредитні договори; перевіряє кредитоспроможність клієнтів; веде картотеку кредитоспроможності; організовує факторингові операції. Розробляє основні напрямки кредитування і фінансування виходячи з інвестиційного потенціалу банку; організовує кредитні операції і фінансування; укладає договори з надання позичок і надання послуг; перевіряє кредитоспроможність клієнта і веде картотеку кредитоспроможності; здійснює кредитування, пов язане з інноваційною діяльністю клієнта, інноваційне фінансування розробок клієнта; займається організацією фінансування з доручення клієнта; здійснює посередницьку допомогу в пошуку партнерів по впровадженню, а також у підборі підрядчиків для реалізації довгострокових проектів. Організовує пряме і непряме кредитування придбання споживчих товарів і житлового будівництва; надає кредитні картки; надає послуги населенню. Відділ міжбанківських операцій покликаний організовувати і вести облік і аналіз усіх міжбанківських операцій, перш за все з центральним банком і з іншими комерційними банками, а також з банками своєї системи (філіями і відділеннями). Відділ нетрадиційних банківських операцій, зв язаних із кредитуванням, призначений для організації таких операцій банку, як, наприклад, лізинг. Основним цивільно - правовим документом, який засвідчує факт та умови видачі і повернення позички є кредитна угода (договір). Усі питання щодо прав, обов язків та взаємовідносин сторони визначають у цьому документі за взаємною згодою. Всі пункти угоди не мають суперечити чинному законодавству.
Ціль кредиту (вона залежить від категорії позичальника, служить важливим індикатором ступеня ризику, пов язаного з видачею позички. Видаючи кредит акціонерній компанії, банк повинен переконатися, що кредит береться для виконання цілей, передбачених статутом фірми. Ціль визначає і форму кредиту); сума (банк має перевірити обґрунтованість заявки у відношенні суми кредиту.
Важливо із самого початку правильно визначити необхідну суму кредиту); порядок погашення (при видачі кредиту повинне бути ясно визначене джерело його погашення); термін (чим більш тривалий термін позички, тим вищим є ризик, тим більшою є імовірність того, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе сплатити борг відповідно до договору); забезпечення (важливим елементом кредитної угоди є те, які активи позичальник зможе закласти як забезпечення кредиту.
При цьому необхідно підкреслити, що кредит повинен видаватися на визначені цілі, для фінансування конкретної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке); винагорода кредитора (винагорода банку за кредит складається з двох основних елементів. Відсотка з позички і комісії за відкриття кредиту). Важливою функцією комерційних банків є посередництво в кредиті. Прямим кредитним відносинам між власниками вільних коштів і позичальниками перешкоджає розбіжність обсягу капіталу, пропонованого в позичку, з потребою в ньому, а також терміну вивільнення капіталу з терміном, на який він потрібний позичальнику.
Безпосередні кредитні зв язки між власниками капіталу і позичальниками ускладнює і ризик неплатоспроможності останніх. Власник капіталу може не мати інформацію про фінансовий стан позичальника. Комерційні банки, виступаючи в ролі фінансових посередників, усувають ці ускладнення. Банківські кредити направляються в різні сектори економіки, забезпечують розширення виробництва. Стабільна економіка не може існувати без організованої і налагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення має роль банків у проведенні розрахунків і платежів. У сучасній кредитній системі в ряді західних країн великого розвитку набули інвестиційні банки. До виділення в більшості країн заходу (насамперед у сша, японії, англії і франції) інвестиційних банків привели поділ праці і спеціалізація в кредитній сфері. Основне завдання інвестиційних банків - це мобілізація довгострокового позичкового капіталу і надання його позичальникам за допомогою випуску і розміщення акцій, облігацій і інших видів позикових зобов язань. Кожна велика фірма, корпорація, як правило, має свій інвестиційний банк, послугами якого постійно користується. В даний час існують два типи інвестиційних банків. Банки першого типу займаються винятково торгівлею і розміщенням цінних паперів, банки другого типу - довгостроковим кредитуванням. інвестиційні банки другого типу можуть базуватися на акціонерній основі, змішаній формі власності за участю держави і чисто державній. Головна функція таких банків відображається в середньостроковому і довгостроковому кредитуванні різних галузей господарства, а також спеціальних цільових проектів, зв язаних із упровадженням передових технологій і досягнень науково - технічної революції. Як правило, такі банки були тісно зв язані з державною чи змішаною власністю, забезпечуючи її за рахунок надходження довгострокових грошових фондів для фінансування капіталовкладень. інвестиційні банки змішаного та державного типу активно брали участь у реалізації урядових програм соціально - економічного розвитку і планів стабілізації економіки. В даний час вони також проводять різні операції на ринку позичкового капіталу.
Акумулюють заощадження юридичних і фізичних осіб, проводять середньострокове і довгострокове кредитування, здійснюють вкладення в приватні і державні цінні папери, розвивають різні фінансові послуги. В кредитній системі країн, де існують такі банки, вони займають видне місце після комерційних банків. Особливості діяльності інвестиційних банків другого типу полягають у тому, що, несучи навантаження, пов язане з найбільш ризикованими операціями з середньострокового і довгострокового кредитування, вони змушені самі користуватися комерційних банків і інших кредитно - фінансових інститутів. Пасивні й активні операції інвестиційних банків другого типу формуються в залежності від характеру їхньої діяльності, пов язаної з довгостроковим кредитуванням цільових проектів приватного і державного секторів. Пасиви цих банків формуються з власних засобів (акціонерний капітал і резервний фонд), депозитів, кредитів комерційних банків і інших кредитно - фінансових інститутів. Велику частину пасивів складають депозити юридичних і фізичних осіб, а також кредити, що в основному надають комерційні банки. Частка їх може досягати 30 - 50%. У зв язку з цим банки останнім часом прагнуть розширити депозитні операції, щоб зменшити залежність від інших банків, кредитно - фінансових інститутів. Активні операції складаються в основному із середньострокових і довгострокових кредитів - до 60 - 70%, а іншу частину складають вкладення в різні цінні папери. Вкладення в державні папери зв язані з обов язковими вкладеннями за вимогою центральних банків, а також з необхідністю підтримки ліквідності. З цією ж метою банки останнім часом активізували вкладення в приватні цінні папери, інтенсивно розвиваючи фінансові послуги. іпотечні банки надають довгострокові кредити, що забезпечуються внесенням запису іпотек, чи іпотечних боргів на землеволодіння, під які видається позичка. Завдяки своїй довгостроковості (20 - 30 років) іпотечні кредити особливо зручні для фінансування в тих випадках, коли виплата відсотків і погашення кредиту можливі тільки з поточних, як правило, невисоких доходів, тобто невеликими внесками. Наприклад, при фінансуванні будівництва житлових будинків під оренду погашення іпотечної позики можливо тільки з надходжень орендної плати. Засоби для надання кредитів іпотечний банк одержує від продажу заставних листів. Заставні листи є борговими зобов язаннями банку перед їх власниками з виплатою твердих відсотків, забезпеченими привілейованими іпотеками й іпотечними боргами. іпотечні банки надають позики і різним комунальним суспільним структурам. У цьому випадку позика забезпечується не іпотеками, а засобами, одержуваними за рахунок податку.
Джерелом засобів для комунальних позик є випуск банком комунальних (суспільних) заставних листів. Від звичайних вони відрізняються лише способом гарантування. Засоби для надання кредиту банк добуває шляхом продажу заставних листів. Отже, умови, на яких банк може дати кредит, залежать від стану ринку цінних паперів. Заставні листи звичайно продаються за номіналом на основі біржового курсу боргових зобов язань. Курс продажу, однак, не відповідає чистому виторгу, отриманому банком від продажу заставних листів. Основна причина полягає в тому, що іпотечні банки змушені продавати свої цінні папери через інші банківські установи, головним чином через комерційні банки. За цю посередницьку діяльність іпотечний банк платить мито, так звану боніфікацію. Так іпотечний банк не змінює відсоток виплат із заставних листів протягом усього терміну їхньої дії, вони можуть і своїм позичальникам на цей термін установлювати твердий відсоток виплати кредиту.
Цим і відрізняються кредити, надані за рахунок продажу заставних листів, від кредитів банківських установ. іпотечні банки надають боржникам право дострокової виплати кредиту (цілком чи частково) після витікання договірного терміну виплати відсотків. При наявності в економіці фінансових посередників потоки заощаджень можуть бути опосередкованими. інститут посередників включає комерційні, ощадні банки, позичково - ощадні асоціації, страхові компанії, пенсійні фонди і т. Денежное обращение, кредит и банки. Политическая экономия. Финансово - кредитная система государства. Гроші і грошово - кредитна політика. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. Акселя зіденберга і лутца хоффмана україна на роздоріжжі. Основи економічної теорії. Олексієнко м ольшанський в першиков е.
Кредит і кредитні правовідно - сини. Економічна природа і практика законодавчого регулювання. Современный коммерческий банк. Управление и операции. Мишкін економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків.
Коментарі
Дописати коментар